Торча робота з економіки

Міністерство освіти і  науки України

Чорноморський державний  університет імені Петра Могили

 

 

 

 

 

 

 

 

Торча робота з економіки

 

 

 

 

 

Виконала студентка 341 групи

Кузьминська Валерія

 

 

 

 

 

Миколаїв 2011

1. Деякі економісти підкреслююьть що головна причина інфляції - політична.

М. Домбровський, колишній зам. міністра фінансів Польщі, стверджував  що будь яка інфляція має перш за все політичне коріння. Аналогічних поглядів дотримував-ся і Ф. Хайек.

Інфляція (від лат. inflatio — роздування)  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Через складність інфляційних процесів існують  суперечності між різними економічними школами щодо причин її виникнення.Наприклад, згідно з монетарною теорією «інфляція  завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового  явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання  цін.Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.

Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний  процес, тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіших причин інфляції можна  віднести наступні:

1. Непродумана     політика     центрального     банку:     якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

2. Незбалансованість    державних    видатків    і    прибутку призводить до дефіциту державного бюджету, фінансування якого за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту.

3.  Кредитна експансія - надмірне розширення кредиту веде до емісії грошей в безгрошовій формі.

4.  Інфляційне    небезпечні    інвестиції    (військові    витрати, утримання збиткових підприємств) збільшують державний борг, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

5. Переважання в ринкових структурах олігопольнихринків

6. Імпортована  інфляція,   роль  якої  зростає  зі  зростанням відкритості економіки й втягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни.

7.  Інфляційні     очікування     -     виникнення     в     інфляції самопідтримуючого характеру.

8. Неекономічні    чинники   -   революції,    війни,    політична нестабільність, втрата довіри до уряду тощо.

Загальні наслідки інфляції зумовлюються складними і різними напрямами соціально-економічних і політичних причин. Для одних економічних суб’єктів інфляція може виявитися досить прибутковоюсправою, а для інших — досить таки збитковою. Тому ті, для кого інфляція виявилася прибутковою, шукають об’єктивних причин інфляції, а ті, для кого інфляція принесла збитки, звинувачують перших у свідомому розкручуванні інфляції. 
Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми. 
Зовнішні причини інфляції такі: 
а) зростання цін на світових ринках; 
б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі; 
в) від’ємне сальдо зовнішньо-торговельного балансу. Внутрішні причини інфляції такі: 
а)   запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей; 
б)  розбалансованість економіки держави; 
в)  монополія держави на грошову емісію; 
г)  монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку; 
д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит. 
Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції. 
Основними причинами інфляції в Україні вважаються: 
а)  Україна унаслідувала від СРСР високозатратну, високомоно-полізовану, неефективну економіку. Така економіка не могла працювати за рахунок самофінансуванню і вимагала дотацій; 
б) Україна унаслідувала від СРСР інфляційний навіс, що становив 117 млрд крб. у формі вкладів населення в банках (він становив 9,5% доходів державного бюджету України у 1992 р. ); 
в)  Уряд України не розробив чіткої розміченої в часі програми ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства. Реформа проводиться шляхом «спроб і помилок» діяльності нашого Уряду. В результаті інфляція в Україні досягла досить високого рівня. У 1992 р. рівень інфляції в країні становив 2100%, у 1993 р. — 10256% — це найвищий рівень інфляції у світі (до цього найвищим був рівень інфляції у Перу в 1990 р. і становив 7432%); 
г) збільшення маси грошей та пов’язане з ним зростання цін не лише не сприяли економічному зростанню, а, навпаки, поглиблювали економічний спад в державі та зростання безробіття; 
д) в умовах хронічного дефіциту бюджету і повільних темпів ринкової реструктуризації виробництв, не можна було різко погасити інфляцію. Економіка України все ще залишається високозатратною і малоефективною. Їй була потрібна фінансова підтримка з боку державиЗ іншого боку, тривалий інфляційний процес в економіці є свідченням неспроможності існуючого виробничого потенціалу функціонувати в умовах ринку на засадах самофінансування. Останнє зумовлено застосуванням застарілого основного капіталу та втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу. 
До інших основних причин інфляції в Україні можна віднести: 
— диспропорцію внутрішніх і світових цін; 
— високу монополізацію економіки; 
— тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави; 
— несприятливий інвестиційний клімат і спрямування вільного капіталу у спекулятивний бізнес; 
— слабка економічна компетентність керівників вищих органів влади.

 
Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя  населення. Найбільше страждають групи  населення з фіксованим доходом - наприклад, особи, що отримують заробітну  плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також  погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).

 

 

 

2. Що держава має від тіньової економіки і що через неї втрачає.

Тіньова економіка (англ. Black economy, Ghost economy, Shadow economy) — господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, збільшуючи власні прибутки.

Яка частина української економіки  знаходиться в тіні, однозначно сказати  ніхто не може. За даними Міністерства економіки, рівень тінізації становить 36% від офіційного ВВП. За даними Рахункової палати України, на початок вересня 2009 року частка тіньового обороту  перевищила 40%. За оцінками Світового  банку, рівень тінізації української  економіки перевищує 50%. Отже, за найменшими оцінками, державний бюджет недоотримує  понад 100 млрд. грн., — повідомляє газета «Дело».

З іншого боку, багато експертів вважають, що в умовах падіння офіційної економіки (за перше півріччя ВВП України  знизився на понад 18%) саме «тінь» зіграла  роль «подушки безпеки» для підприємців  і населення. «Неофіційна економіка  швидше пристосувалася до кризи і  для багатьох українців стала  єдиною можливістю підтримати прийнятний рівень життя. Що стосується підприємців, то відхід у тінь з метою скорочення витрат — це його природна реакція  на посилення податкового тиску, погіршення економічної ситуації в  країні і втрату довіри до влади», —  говорить директор економічних програм  Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Наслідки  роботи тіньової економіки є як негативні, так і позитивні. Адже більшість  представників середнього класу  в Україні формують свій досить пристойний життєвий рівень через механізми  тіньового сектора економіки. І  тільки тут економічно активні українці отримують гідне визнання своєї  праці, виконуються всі рекомендації менеджменту, а робота гідно оплачується, в основному, у валюті і в конвертах.

Основна функція тіньової економіки –  не заважати, а сприяти економічній  системі, коли в останній виникають  збої і провали. В умовах економічного спаду споживачі з неофіційними доходами через додатковий попит  на товари і послуги стимулюють зростання  виробництва. А ринок в умовах дефіциту наповнюється нелегально виробленими  і ввезеними товарами і послугами, що дозволяє стримувати інфляцію.

Але не варто забувати і про негативні  сторони тіньової економіки: вона не тільки загрожує нацбезпеці і веде до перерозподілу неврахованих доходів, але і сильно шкодить іміджу нашої  країни на міжнародній арені.

За  оцінками експертів, тіньовий оборот найбільше  присутня в торгівлі (80%), будівництві (66%), нерухомості (60%), гральному бізнесі (53%), громадському харчуванні (53%), засоби масової інформації (53%), транспорті та перевезення (46%). Корумпованими є  також сфера поставок енергоносіїв, землевідводи, приватизація. Особливо небезпечні тіньові і корупційні ринки послуг і благ під державними вивісками. Мова йде про тіньовий внутрішньому ринку судових, адміністративних, управлінських і господарських  рішень, ринку керівних посад. Тут  розставляють потрібних людей на пости у виконавчій владі, правоохоронних та фіскальних органах.

А загалом, тіньові ринки створюють сплетіння  відносин, в яких порушені правові  норми, але при цьому вони об’єднують покупців і продавців товарів  і послуг, втягуючи в «тінь» нових  учасників.

Враховуючи вищесказане, маємо таке узагальнене визначення: “Тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не відображається в обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності, а також не враховується і не контролюється державними органами і (або) спрямована на отримання неконтрольованого державою доходу, шляхом порушення чинного законодавства, від якої держава не одержує податкових надходжень”.

 

Тіньова економіка є наслідком  комерціалізації значної частини  бюджетних коштів та коштів цільових і позабюджетних фондів, недосконалості законодавства, високого рівня корупції, широкого зростання кримінальних структур і фактичного злиття їх із суб’єктами підприємницької діяльності. Відсутність чіткої політичної волі, значна ступінь деформації суспільної і особистої моралі,втрата історико-етичних норм поваги до власності створили сприятливе середовище для тіньовоїекономіки.