Управління інноваційними інвестиціями підприємства

 

 

 

ТЕМА 5. Управління інноваційними інвестиціями підприємства

План лекції:

1. Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу
2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності та їх функції.
3. Інвестиції та інновації – дві нерозривно зв’язані сфери економічної діяльності.
4. Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності в Україні.
5. Джерела фінансування інноваційних інвестицій.

 

1. Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу

 

Основною формою реальних інвестицій є інноваційні інвестиції, які реалізуються в процесі інноваційної діяльності підприємства. Згідно закону України „Про інноваційну діяльність” під інноваціями розуміють – новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

В цілому, у відношенні змісту цього поняття у фахівців існують два підходи: широкий та вузький. Класичною позицією широкого підходу вважають викладене австрійським економістом І. Шумпетером ще у 1913 р. в роботі «Теорія економічного розвитку» розуміння цього процесу як такого, що складається з п'яти основних варіантів:

1. введення нового товару (товару, з яким не знайомий споживач, або товару нового виду);
2. впровадження нового методу виробництва продукції (методу, який раніше не використовувався в даній галузі промисловості);
3. відкриття нового ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни не була представлена;
4. завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів;

5) впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі.

Більша ж частина економістів стоїть на позиціях більш вузького підходу. Вони обмежують галузь інновації науково-технічними і технологічними питаннями.

При цьому інновація:

• це процес застосування нових технологій, виробів;
• це результат у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів.

Згідно закону України „Про інноваційну діяльність” розрізняють наступні категорії:

• інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;
• інноваційний продукт — результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом;
• інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
• інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення та реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;
• пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;
• інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг;
• інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Слід відмітити, що термін „інновація” почав застосовуватись у вітчизняній літературі пізніше, ніж за кордоном. Його зміст розкривається, зокрема, у словниках. В більш ранніх виданнях і навіть у виданому у 1990 р. терміну інновація ще немає. В той же час, за кордоном це поняття виникло на початку минулого XX століття і отримало подальший розвиток та аналіз у 30-ті роки. Найбільш інтенсивно проблема інновацій та їх оцінки почала розвиватися у 60-ті роки минулого сторіччя у зв’язку із різким зростанням масштабу та складності виконуваних НДР та ДКР, особливо у авіакосмічній, атомній та радіоелектронній промисловості, при розвитку біотехнологій.

Значення терміну „інновація” залежить від конкретної цілі дослідження, вимірювання або аналізу об’єкту. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій:

1. товарна інновація  – введення нового продукту;

2. технологічна інновація  – введення нового методу виробництва;

3. ринкова інновація  – це створення нового ринку  товарів або послуг;

4. маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

5. управлінська інновація  – реорганізація структури управління;

6. соціальна інновація  – впровадження заходів щодо  покращення життя населення;

7. екологічна інновація  – впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Розрізняють наступну класифікацію інновацій за такими ознаками:

1. За результатами (наукові, технічні, конструкторські, виробничі, інформаційні);

2. За темпами впровадження (стрибкоподібні, швидкі, зростаючі, уповільнені, затухаючі);

3. За масштабами (глобальні, транснаціональні, регіональні, місцеві);

4. За результативністю (зростаючі, високі, низькі, стабільні);

5. За характером ефективності (фінансові, бюджетні, економічні , соціальні);

6. За розповсюдженням (одиничні, дифузійні);

7. За охопленням очікуваної  частини ринку (локальні, системні, стратегічні);

8. За глибиною внесених  змін (радикальні, базові, покращуючи, модифікаційні);

9. За місцем у виробничому  процесі (сировинні, технологічні, продуктові).

Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена у вигляді:

Інтенції — це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію.

Ініціація — це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія — це процес передачі нововведення по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації — це розповсюдження вже одного разу освоєної й впровадженої інновації у нових умовах.

У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів, як:

• спосіб передачі інформації;
• форма прийняття рішення;
• властивості соціальної системи;
• властивості самого нововведення.

Підготовка, обґрунтування, освоєння й контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.

Інноваційна діяльність — це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг. Вона включає в себе:

• випуск та розповсюдження нових видів техніки та технологій,
• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
• реалізацію довгострокових науково-технічних програм із великими термінами окупності витрат;
• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни,
• розробку й впровадження нових ресурсозберігаючих, технологій, спрямованих на покращення соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.

Інноваційна діяльність складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва га споживання та представляє собою період від зародження ідеї до її конкретної реалізації (тобто, фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробка і проектування, освоєння, промислове виробництво, маркетинг, збут).

Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості й витратам етапи. У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить такі стадії:

1. сертифікація (патентування) ідеї:
2. наукове й техніко-економічне обґрунтування нового продукту або технології;
3. експериментальне освоєння зразків:
4. доведення до промислового виробництва;
5. одержання нового продукту у необхідному обсязі для його комерціалізації.

Враховуючи ці стадії, розрізняють три форми інноваційного процесу:

• простий внутрішньо організаційний (натуральний);
• простий між організаційний (товарний);
• розширений.

Простий внутрішньо організаційний інноваційний процес — це процес створення й використання нововведення у межах однієї організації.

Простий міжорганізаційний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення й виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника — початківця, що сприяє за допомогою взаємної конкуренції удосконаленню споживчих якостей товару.

Сьогодні в Україні головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку є:

1. підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;
2. створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технологічного потенціалу;
3. технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;
4. збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;
5. організаційне включення інноваційних факторів до соціально-економічного розвитку держави;
6. відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;
7. розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров'я.

 

 

2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності та їх функції.

Інноваційна діяльність включає в себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також прив'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

У зв'язку з цим, об’єктами інноваційної діяльності є:

1. Інноваційні програми та проекти.
2. Нові знання та інтелектуальні продукти.
3. Виробниче обладнання та процеси.
4. Інфраструктура виробництва й підприємництва.
5. Організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.
6. Сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки.
7. Товарна продукція.
8. Механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об'єкти інноваційної діяльності виступають у формі інноваційного проекту — це комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, державна підтримка реалізації інноваційного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (у тому числі — інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії є інноваційний продукт, який має відповідати таким вимогам:

а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку. Крім того, він є конкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи.

Об'єктом інноваційної діяльності може бути й інноваційна продукція — це нові конкурентноздатні товари чи послуги. Інноваційною вона може бути визнана, якщо відповідає таким вимогам:

а) вона є результатом виконання інноваційного проекту;

б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентноздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту, крім того, інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування.

Однією з форм інноваційних інвестицій є Інтелектуальні інвестиції, які здійснюються в таких видах: