Утність податкового регулювання банківської діяльності та його роль у державному регулюванні економіки

Сутність податкового регулювання банківської діяльності та його роль у державному регулюванні економіки  

Економічна система представляє собою сукупність суб’єктів та елементів економічного життя, що функціонують взаємопов’язано, однак, у процесі свого існування підлягає виходу з рівноваги та настанню кризи. Для забезпечення планомірності розвитку та досягнення глобальних цілей економічних систем функціонування необхідно зовнішнє втручання, яке на національному рівні здійснюється державою. Метою державного економічного регулювання є реалізація функцій держави на різних рівнях національного господарства, досягнення завдань державної політики. Інструментарій державного регулювання економіки характеризується універсальністю використання стосовно різних секторів, галузей та підсистем народного господарства. Особливістю механізму державного регулювання економіки є неможливість застосування засобів впливу на окрему сферу чи процес, що зумовлює необхідність розробки комплексної стратегії керування розвитком національного господарства. Однак, врахування взаємозв’язків між різними суб’єктами економіки дозволяє здійснювати регулювання економічної системи в цілому, впливаючи на окремий її елемент чи підсистему.

Розглядаючи сфери застосування ДРЕ, приходимо до висновку, що найбільш агрегованим об’єктом є економічна система держави. Серед складових економічної системи слід виокремити банківську систему, значимість якої зумовлена, передусім, її функцією забезпечення грошового обігу. Окрім того,акумулюючи грошові вклади населення та формуючи інвестиційні ресурси, банки виступають посередниками фінансового ринку. Специфіка діяльності банківських установ передбачає наявність ризиків, причому дестабілізація банківської системи провокує кризові явища на рівні національної економіки, що зумовлює роль банківської системи як особливого об’єкта державного регулювання економіки.

Регулювання банківської діяльності як явище можна розглядати з правової та економічної точок зору. Першого підходу додержуються В. І. Міщенко [1], А.М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, В. П. Ходаківська, які під регулюванням банківської діяльності розуміють розробку та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків, ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків у вигляді нормативних актів,інструкцій, директив, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

З економічної точки зору банківське регулювання розглядають такі автори як О. Д. Вовчак [2], О. С. Любунь, О. П. Орлюк, які визначають дане поняття як систему заходів, за допомогою яких центральний банк або інший наглядовий орган гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, а також запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі.

Однак, жоден з підходів, зосереджуючись на конкретному аспекті поняття регулювання банківської діяльності, не розкриває повністю його сутність. На нашу думку, регулювання банківської діяльності слід визначати як комплексну категорію, що передбачає формування правової бази регламентування діяльності банків в умовах стабільного розвитку та застосування органами влади набору економічних інструментів у період кризового стану банківської системи.

Регулювання банківської діяльності здійснюється переважно засобами грошово-кредитної політики, до яких відносять розміри банківських резервів, облікові ставки, операції на відкритому ринку тощо. Суб’єктом, що забезпечує реалізацію перелічених заходів, виступає центральний банк країни.

Іншим інструментом впливу на функціонування економічних систем виступає податкове регулювання, яке дозволяє одночасно стимулювати або дестимулювати розвиток певних соціально-економічних процесів, а також забезпечувати надходження фінансових ресурсів для виконання функцій держави в інших сферах. Ефект від здійснення податкового регулювання проявляється як на макрорівні, забезпечуючи реалізацію державної економічної політики, так і на мікрорівні, впливаючи на поведінку суб’єктів економіки. На відміну від заходів грошово-кредитної політики, суб’єктом реалізації яких виступає центральний банк,податкове регулювання здійснюється безпосередньо на рівні держави через прийняття нормативно-правових актів.

На сьогоднішній день застосування інструментів податкової політики в системі регулювання банківської діяльності не набуло такого широкого розвитку, як методи грошово-кредитної політики. Однак, такі фактори як певне погіршення фінансового стану банків, зменшення податкових надходжень від банківської діяльності до державного бюджету, зниження доходності банківської системи зумовлюють підвищення актуальності використання податкових методів у системі банківського регулювання. Крім того, варто зауважити, що метою діяльності центрального банку, який реалізує заходи грошово-кредитної політики, є підвищення ефективності функціонування банківської системи, тоді як держава впливає на діяльність всіх без винятку суб’єктів економіки, тому використання податкового регулювання дозволяє забезпечити позитивний ефект для економічної системи в цілому.

Слід відзначити, що поряд з другорядністю практичного використання оподаткування як інструменту регулювання банківської діяльності, дана категорія знаходиться на стадії вивчення і на теоретичному рівні. Зокрема, сутність даного поняття розглядали О. В. Дзюба [4] та Н. Й. Реверчук, визначаючи податкове регулювання банківської діяльності як цілеспрямований комплексний процес використання засобів та інструментів впливу податкової політики на банківську діяльність з метою стимулювання чи стримування надання банківських послуг для отримання позитивних соціально-економічних результатів. На нашу думку,подібне визначення має певні недоліки, оскільки характеризує вплив держави лише на банківську систему.

Більш досконалою є дефініція, яку надає Л. А. Клюско, розглядаючи податкове регулювання банківської діяльності як систему особливих заходів,спрямованих на втручання держави в діяльність банків як з метою наповнення державного бюджету та забезпечення розвитку економіки держави, так і регулювання їх фінансової стабільності. Даний варіант передбачає комплексний вплив діяльності держави на розвиток національного господарства, тому ми погоджуємося з думкою автора. Також, слід відзначити, що податкове регулювання банківської діяльності має здійснюватися з урахуванням інших форм державного регулювання економіки. Для досягнення максимального ефекту важливо дотримуватися оптимального співвідношення заходів податкового регулювання з структурними змінами в економіці, фазою розвитку банківської системи.

Література

1.                 Банківський нагляд : навчальний посібник / В. І. Міщенко, А. П. Яценюк, В. В. Коваленко. - К. : Знання, 2004. - 406 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

2.                 Вовчак, О. Д. Кредит і банківська справа : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. – К. : Знання, 2008. – 564с.

3.                 Гриньова, В. М. Державне регулювання економіки : навчальний посібник / В. М. Гриньова, М. М. Новикова. – Х. : ІНЖЕК, 2004. – 756 с.

4.                 Дзюба, О. В. Податкове регулювання банківської діяльності в Україні та визначення його пріоритетних функцій [Текст] / О.В. Дзюба // Економічний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. – 2011. – №17/1.