Вплив соціальної політки держави на рівень життя населення

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…3

Аналіз статті: «Вплив соціальної політки держави  на рівень життя населення»………………………………………………………………………...4

Аналіз статті: «Проблеми  реалізації соціальної політики в національній економіці»…………………………………………………………………………6

Аналіз статті: «Соціальна політика та якість життя населення»………………8

Список використаної літератури………………………………………………..10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої  політики держави. Соціальна політика – це складова загальної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства. Зрозуміло, що соціальна політика має бути адекватною стану економіки, але ігнорування соціальними проблемами може призвести до значних економічних втрат.

Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей. Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій.

Основні напрямки соціальної політики мають передбачати:

– створення необхідних умов для підвищення кожним працюючим свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності;

– реалізацію концепції конкурентоспроможності робочої сили на світовому ринку праці;

– фахову підготовку та перепідготовку працівників з метою постійного підвищення кваліфікаційного рівня;

– зростання ролі домашніх господарств як основних виразників інтересів в соціальній політиці;

– підвищення соціальних стандартів до світових;

– державний захист інтелектуального потенціалу суспільства;

– розвиток духовної сфери, освіти, науки, культури та ін.

 

 

 

 

 

Аналіз статті: «Вплив соціальної політки держави на рівень життя населення»

Автори статті: студ. І.І. Бобер; доц. Н.М. Заярна, канд. екон. наук –  Львівська КА

У роботі розглянуто залежність рівня життя населення від соціальної політики держави, запропоновано напрямки підвищення рівня життя населення та наголошено на важливості реалізації державних соціальних стандартів. Встановлено, що заходи, яких держава вживає для поліпшення рівня та якості життя населення України (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо), є недостатніми, тому українська держава повинна створити такі умови, щоб працездатні громадяни отримали гідний захист.

Поставлено акцент на тому, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна насамперед створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

Актуальність досліджуваної  теми пояснюється тим, що соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище.

Особлива увага відводиться тривалості життя населення, і тенденціям, які відбуваються в Україні (порівняло з ін. країнами досить низька тривалість життя, приблизно 67,7 років (за розрахунками ПРООН). У нашій країні у 2008 році порівняно з попередніми роками коефіцієнт смертності перевищував коефіцієнт народжуваності на 5,37 %.

Автори також розглядають співвідношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму в середньому на одну особу у січні 2009 р. становило 0,9:1, тоді як у Польщі, Латвії та Естонії – 1,5:1. Проте незважаючи на зростання доходів населення, значна частина населення України перебуває поза межею бідності, це питання є актуальним тому, що стосується близько 13 млн. осіб.

На думку авторів основною причиною низького рівня життя населення в України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій у заробітній платі, важкі умови праці, тобто неефективна соціальна політика.

І.І. Бобер та Н.М. Заярна роблять висновок, що  показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що заходи, яких держава вживає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо), є недостатніми. Тому вони звертають увагу на те, що для України необхідна виважена соціальна політика, пріоритетами якої мають бути:

– створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення, розвитку трудового потенціалу;

– недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів;

– надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, науки;

– поліпшення охорони здоров'я населення та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз статті: «Проблеми реалізації соціальної політики в національній економіці»

Автори статті: А.О. Гура, Т.Г. Гуцан

У статті розглядаються  проблеми соціальної політики, соціальні стандарти, а саме: прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, відводиться увага рівню зайнятості і рівню безробіття, пропонуються заходи, щодо удосконалення соціальної політики.

А.О. Гура і Т.Г. Гуцан звертають увагу на те, що перебудова економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження рівня життя населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів, зростання безробіття. Тому життєвий рівень населення знизився в 10-12 разів, 82% населення опинилося за межею бідності, безробіття (враховуючи приховане) досягло 40%. Але ознакою соціальної політики українських урядів останніх років є помітне зростання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Також звернено увагу  на соціальні стандарти, визначення прожиткового мінімуму, мінімальної  заробітної плати, мінімальної академічної стипендії.

Автори відмічають, що останні роки характеризувались поліпшенням ситуації на ринку праці. Відбулось зростання зайнятості та зменшення рівня безробіття серед економічно активного населення країни. Рівень зайнятості населення на початок 2008 року становив: у віці 15–70 років – 59,1%, а в працездатному віці – 67,2%. Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15–70 років  становив 6,2%, а працездатного віку – 6,7%. Також відмітили негативну тенденцію в Україні – зменшення населення (більше ніж на 5 млн. осіб за роки незалежності), за оцінками експертів, до 2050 року населення складе 36 млн. осіб.

Авторами виділяються  такі проблеми, як старіння населення та трудова міграція, переобтяження бюджету пільгами (частіше право на пільгу використовує небідне населення, тоді як найменш захищені верстви населення позбавлені можливості скористатися своїм правом).

Підводячи підсумок, автори виділяють необхідні завдання для вирішення проблем щодо удосконалення соціальної політики держави, основними є такі завдання:

• підвищення зайнятості населення та розвиток ринку праці,
• збільшення доходів від трудової діяльності,
• запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг, визначення неохоплених соціальною підтримкою груп населення,
• удосконалення системи пенсійного страхування,
• оптимізація системи фінансування соціального захисту в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз статті: «Соціальна політика та якість життя населення»

Автори статті: Т. П. Норкіна, З. О. Скарбун, Н. О. Тарханова

В статті проводиться  дослідження соціальної політики держави, доведена необхідність підвищення якості життя людей як основного фактора  розвитку людського потенціалу.

Метою дослідження є  визначення основних напрямків удосконалення соціальної політики України.

На початку статті увага авторів приділяється змінам, які відбуваються  сьогодні, тобто  змінам техніки та технології виробництва, що у свою чергу породжує потреби  у  кваліфікованих кадрах, крім того, відбуватися якісні зміни у галузі народної освіти (професійно-технічної, середньої, вищої) та культури.

В статті подано сутність соціальної сфери та визначено складові державного регулювання соціальної сфери:

–   регулювання соціальних відносин у суспільстві;

• вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості; 
• розподіл і перерозподіл доходів населення;
• формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
• створення системи соціального захисту населення тощо.

Модель соціальної політики, на думку авторів, має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає  можливість в умовах відсутності  достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб’єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

Автори виділяють стратегічні  та поточні цілі соціальної політики (наприклад, розвиток демократії; активізація соціальної ролі держави; забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян; забезпечення прожиткового мінімуму; боротьба з бідністю; обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення тощо), наводять методи впливу держави для розвитку соціальної сфери, розкривають сутність соціальних стандартів, соціальних гарантій, прожиткового мінімуму.

У статті надається характеристика інтегрованим показникам соціально-економічного розвитку країн – рівень  і якість життя, розкривають зміст індексу людського розвитку, який застосовується для визначення рівня життя населення, та індексу якості життя, який характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалості життя, платоспроможності населення та ступеня зайнятості населення тощо.

Висновки статті є  такими:

• поняття якості життя людини можна розглядати як соціальний кругообіг  якості: якість людини якість праці якість виробництва якість технологій якість освіти якість культури і науки якість управління якість соціальних і економічних систем якість життя якість людини.
• управління якістю життя з позицій категорії якості життя інтегрує усі види «управлінь якістю» і може розглядатися як своєрідне управління «соціальним кругообігом якості».
• щоб підвищити рівень соціальної політики України, необхідно сформувати модель соціальної політики держави, яка має представляти собою симбіоз лібералізму та  соціальної орієнтації.
• в умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. І.І. Бобер, Н.М. Заярна «Вплив соціальної політки держави на рівень життя населення» // Науковий вісник НЛТУ України. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.9. – ст.303–306

2. А.О. Гура, Т.Г. Гуцан «Проблеми реалізації соціальної політики в національній економіці» // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu/Eko/2008_8/4.html

3. Т. П. Норкіна «Соціальна політика та якість життя населення» // Науковий журнал «Економіка будівництва і міського господарства». – Том 6. – Номер 1. – 2010. – ст. 33-38