Загальна система права інтелектуальної власності

Правовий зв'язок між заявником  і Державною службою інтелектуальної  власності проявляється у належних їм правах та обов'язках. У цих правовідносинах заявником реалізується право на отримання охоронного документу, що засвідчує набуття прав. Так, відповідно до статей 8, 9, 10 Закону України «Про охорону прав на виходи та корисні моделі» право на отримання патенту на винахід надається винахіднику, а патенту на службовий винахід — роботодавцю винахідника (або їх правонаступникам). Цьому суб'єктивному праву кореспондує юридичний обов'язок

Державної служби інтелектуальної  власності визнати рішення (позначення) об'єктом промислової власності, у разі його відповідності умовам правової охорони, та видати охоронний документ. Такий обов'язок покладено на цей орган, виходячи зі змісту його повноважень щодо: прийому заявок, державної реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, видачі охоронних документів (ст. 3 Закону України «Про охорону прав на виходи та корисні моделі»; п. 4 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997). 
           Характер правового зв'язку суб'єктів досліджуваних правовідносинах не має ознак прямої підпорядкованості, тобто стану «влади-підпорядкування»; заявник за своїм правовим статусом не є підвладним Державній службі інтелектуальної власності. Підтвердженням такого типу взаємовідносин є перелік платних послуг та порядок їх надання Укрпатентом, що розроблені з метою забезпечення фізичних та юридичних осіб послугами, пов'язаними із набуттям прав на об'єкти промислової власності (зокрема, надання копії матеріалів заявки, копій ліцензійного договору, охоронних документів, інформаційні послуги) [7]. 
               На користь «партнерського» характеру взаємодії заявника та уповноваженого органу свідчить і затверджений наказом останнього Договір про участь у дослідних випробуваннях процесів складання, подання та експертизи заявок на об'єкти права   формі електронного документа. Цей договір укладається між Укрпатентом як уповноваженим закладом експертизи і представником у справах інтелектуальної власності від заявника з метою спільного здійснення дослідних випробувань процесів складання, подання та експертизи заявок у формі електронного документа (електронних заявок) з накладеним електронним підписом за допомогою засобів системи подання електронних заявок. По завершенню дослідних випробувань сторони договору зобов'язуються: здійснити аналіз отриманих результатів; підготувати спільні пропозиції щодо вдосконалення зазначених процесів; взяти участь у розробці проекту документа «Порядок складання, подання та експертизи електронної заявки на об'єкт права інтелектуальної власності» [8]. 
              Наведена характеристика правовідносин щодо набуття прав на об'єкти промислової власності дозволяє стверджувати про їх відповідність ознакам господарсько-правових відносин, якими є відносини, що складаються в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України). При цьому правовідносини у сфері набуття прав промислової власності серед розгалуженої внутрішньої класифікації такого галузевого виду правових відносин мають ознаки тих господарських правовідносин, які виникають за участю органів державної влади, тобто організаційно-господарських правовідносин. Такими визнаються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК України). 
             На підтвердження наведеного вказує аналіз прояву характеристик відносин, що досліджуються, і організаційно-господарських правовідносин. У теорії господарського права особливості організаційно-господарських правовідносин конкретизуються у наступних кваліфікаційних ознаках [9, с. 5, 14]:

 особливий юридичний  зв'язок між учасниками, суть якого полягає у наявності права вимоги в управненої сторони і відповідного обов'язку у зобов'язаної сторони;

  суб'єктний склад представлено суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, наділеним господарською компетенцією;

   організаційно-майновий характер.

 
           Відповідність  юридичного зв'язку учасників  правовідносин з набуття прав  на об'єкти промислової власності  першій ознаці організаційно-господарських  правовідносин підтверджується  вищенаведеними положеннями щодо  взаємозв'язку суб'єкта господарювання  — заявника і Державної служби інтелектуальної власності, який проявляється у належних їм кореспондованих (взаємних) правах і обов'язках, де праву суб'єкта господарювання на отримання патенту протистоїть юридичний обов'язок державного органу визнати такий результат охороноздатним за умови відповідності певним вимогам (умовам правової охорони) та видати патент. Як підкреслює Г.Л. Знаменський, щодо цієї ознаки господарських правовідносин вертикальні господарські відносини будуються не на прямому підпорядкуванні однієї особи іншій, як це відбувається в адміністративній вертикалі, а на взаємних зобов'язаннях органа управління і господарюючого суб'єкта та їх рівному підпорядкуванню суспільному господарському порядку [10, с. 54-55]. 
        Друга кваліфікаційна ознака організаційно-господарських правовідносин пов'язана з їх особливим суб'єктним складом та спрямованістю органу державної влади на управління господарською діяльністю. Суб'єктний склад правовідносин у сфері набуття прав на об'єкти промислової власності повністю відповідає ознакам учасників організаційно-господарських правовідносин, адже представлений, з одного боку, суб'єктом господарювання , а, з іншого, — уповноваженим державним органом, наділеним господарською компетенцією. Саме наявність такої компетенції за теорією господарського права є підставою для визнання органу державної влади суб'єктом організаційно-господарських правовідносин. При цьому під господарською компетенцією органу влади розуміється сукупність прав та обов'язків у сфері господарювання, які цілеспрямовані на організацію господарської діяльності, її регулювання та управління нею [11, с. 77]. Управління розглядається як правова форма державного регулювання економікою, яка реалізується у прийнятті компетентним органом юридично значущих рішень для суб'єктів господарювання з оперативних питань їх господарського життя [12, с. 21].

 
        

  Аналіз правового статусу Державної служби інтелектуальної власності дозволяє стверджувати, що повноваження цього державного органу проявляються у їх спрямованості на організацію та створення умов для ефективного господарювання відповідно до вимог суспільного господарського порядку. На це вказує головна мета реалізації повноважень такої служби у правовідносинах із суб'єктом господарювання — заявником, яка полягає у забезпеченні шляхом засвідчення прав промислової власності належних умов для їх ефективного залучення до господарського обігу, захисту економічних інтересів суб'єктів господарювання задля підвищення продуктивності суспільного виробництва, активізації підприємницької, інноваційної діяльності, забезпечення добросовісної конкуренції. У більш конкретизованому вигляді реалізація повноважень цього державного органу в досліджуваній площині спрямована на:

          1) укріплення економічних позицій товаровиробників завдяки забезпеченню охоронним документом організаційно-правового режиму правомірного використання об'єктів промислової власності, попередження порушень прав, можливості капіталізації майнових прав промислової власності — з метою підвищення інноваційної складової господарської діяльності та розвитку добросовісної ринкової конкуренції;

           2) забезпечення доступу держави до сутності науково-технічної розробки та можливості її вільного використання кожним після спливу строку дії патенту — з метою прискорення розвитку науково-технічного 
прогресу;

           3) скорочення масштабів виробництва контрафактної продукції, обсягів тіньового ринку прав промислової власності — з метою захисту прав суб'єктів господарювання та отримання економічних та соціальних результатів від створення сприятливого «клімату» у сфері комерціалізації прав промислової власності; 4) підвищення якості та гарантування безпеки продукції, в якій втілено об'єкти промислової власності — з метою забезпечення та захисту прав споживачів. 
        Означені аспекти спрямованості повноважень, які реалізує Державна служба інтелектуальної власності у сфері засвідчення прав на об'єкти промислової власності, уможливлює висновок про наявність у неї саме господарської компетенції щодо суб'єкта господарювання — заявника, тобто цей орган має статус учасника господарських правовідносин — органу державної влади, що здійснює організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єкта господарювання. 
Третя ознака організаційно-господарських правовідносин характеризує їх як відносини, що поєднують у собі організаційні й майнові елементи, які властиві і правовідносинам щодо отримання охоронного документу на об'єкти промислової власності. Таке поєднання проявляється в тому, що отримання патенту, свідоцтва є значущим фактом (передумовою) для організації та здійснення економічної діяльності суб'єкта господарювання у сфері комерціалізації прав промислової власності, адже отримання охоронного документу становить первинну підставу виникнення майнових прав на об'єкти промислової власності. Набуття прав функці¬онально пов'язано із господарсько-виробничими правовідносинами, які складаються з приводу здійснення господарської діяльності правоволодільця, оскільки отримавши патент суб'єкт господарювання набуває майнове право впроваджувати охоронюваний об'єкт у виробництво, укладати господарські договори у сфері промислової власності, яке входить до змісту відповідних майнових господарських правовідносин. 
           Вищевикладені положення щодо суб'єктного складу правовідносин у сфері набуття прав промислової власності, господарсько-управлінського характеру впливу Державної служби інтелектуальної власності України на діяльність суб'єкта господарювання, їх організаційно-майнового характеру дозволяють стверджувати про галузеву приналежність цих правовідносин до організаційно-господарських правовідносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Джерела 
1. Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010-2014 роки: Схвалена Рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол від 14 грудня 2009 р. № 14) // Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України / http://sdip.gov.ua

 
3. Дементьев В.Н. Экспертиза заявок  на изобретения как административный  процесс / В.Н. Дементьев // Вопросы  изобретательства.— 1978.— № 2.—  С. 8-11

. 
4. Кравченко О. Кваліфікаційна експертиза заявок на винаходи / О. Кравченко // Інтелектуальна власність.— 2002.— № 2-3.— С. 8-12

. 
5. Исакова Л.А. Возникновение права на изобретение у его автора / Л.А. Исакова // Вестник Московского университета. Серия 11. Право.— 1994.— № 3.— С. 54-60.

 
6. Смирнов Г.И. К вопросу об  изобретательских правоотношениях  / Г.И. Смирнов // Вопросы изобретательства.—  1977.— № 4.— С. 6-10.

 
7. Порядок надання платних послуг  Державним підприємством «Український інститут промислової власності: затверджений Наказом Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 27 грудня 2006 р. № 85 // Офіційний сайт Державного підприємства «Український інститут промислової власності» / http://www.ukrpatent.org/ua/porjadok.htm

 
8. Договір про участь у дослідних  випробуваннях процесів складання,  подання та експертизи заявок  на об'єкти права інтелектуальної  власності (винаходи, корисні моделі, знаки для товарів і послуг) у формі електронного документа:  затверджений Наказом Державного  департаменту інтелектуальної власності  від 21 лютого 2011 року № 24-Н // Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України / http://sdip.gov.ua/i_upload/file/dogovir(1).doc

 
9. Віхров О.П. Організаційно-господарські  правовідносини: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.04 «Господарське право,  господарсько-процесуальне право» / О.П. Віхров // Інститут економіко-правових  досліджень НАН України.— Донецьк, 2009.—30с. 
10. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития / Г.Л. Знаменский.— К.: Наукова думка, 1996.— 63 с.