Зарубіжний досвід визначення конкурентоспроможності підприємства

 

 

В сучасних умовах ринкової економіки конкурентоспроможність -реальна і потенційна здатність компаній проектувати, виготовлювати і збувати продукцію. Згідно теорії ефективної конкуренції інтенсивність конкуренції визначають потенціалом ринку; конкурентними позиціями фірм; можливостями для технологічних нововведень та інше. Аналіз цих чинників є складним і комплексним процесом, оскільки конкурентоспроможність складається з безлічі різних чинників. Проте ця оцінка необхідна підприємству для розробки основних напрямів зі створення та виготовлення продукції, що має попит; оцінки перспективи продажу конкретних видів виробів і формування номенклатури; встановлення цін на продукцію. Складність категорії «конкурентоспроможність» обумовлюється різноманіттям підходів до її оцінки.

Дослідженню проблем оцінки конкурентоспроможності підприємства та її потенціалу присвячено багато робіт вітчизняних та зарубіжних вчених – економістів, таких як: Іванова М.І., МаркусО.Е , Тридід О.М. , Воронкова А.Е. , Фатхутдінова Р.А. , М. Портера, та інших. Не дивлячись на значні досягнення в формуванні методів оцінки потенціалу конкурентоспроможності, які ґрунтуються на наукових дослідженнях і накопиченому досвіді, залишається багато невирішених теоретичних і практичних питань [1].

            Проблеми конкуренції і конкурентоспроможності пройшли довгий

еволюційний шлях від їх первинної постановки і розробки в працях             засновників класичної політичної економії до сьогоднішнього дня, коли існує багато методик оцінки конкурентоспроможності підприємства, які вживаються в основному в зарубіжних країнах.

           Зарубіжні методики частіше непридатні для економіки

нашої країни через  значну відмінність умов створення  і функціонування

підприємств від  умов розвинених країн [2],

Згідно з  М. Портером існує п’ять сил конкуренції:

– нові (потенційні) конкуренти, які входять у галузь;

– загрози з боку товарів-субститутів;

– компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

– дії продавців (постачальників);

– дії споживачів (клієнтів).

На думку  М. Портера, підприємство може самостійно визначити свої сильні та     слабкі сторони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно             функціонує, і причини, що лежать в їх основі. Розрізняють два основних типи стратегій забезпечення конкурентоспроможності: низькі витрати та спеціалізація [3].

.

 

 

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може проводитися різними  методами. Основними з них є:

I. Метод різниць. Його  суть полягає у визначенні  переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

При застосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, порівнюється тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях. [25,с.120]

II. Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, в боротьбі з конкурентами.

Застосування  даного методу ґрунтується на визначенні місця підприємств конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими - відстає (кількісна оцінка відставання (випередження) в цьому разі не проводиться).

Підсумовування  місць (рангів) окремих підприємств за всдма показниками оцінки дозволяє виявити найбільш конкурентоспроможне підприємство за критерієм мінімуму набраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Обраний принцип оцінювання повинен дотримуватися стосовно всіх показників оцінки.

Порівняння  суми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється за найкращими показниками  дозволяє визначити місце підприємства та його основного конкурента в конкурентній боротьбі.

Перевагою даного методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. В  той же час даний метод дає  тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

III. Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів.Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства.

IV. Метод "еталону" (графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства [4] .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік посилань

 

 

1. МЕТОДИ ОЦІНКИ  ПОТЕНЦІАЛУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

 ПІДПРИЄМСТВ [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekupr/2011_5/e9.pdf

2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ОЦІНКИ

РІВНЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ [ Електронний ресурс ]. –     Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vcpi/TPtEV/2012_14/statia/10ivanov.pdf

3. Конспект лекцій з дисципліни " Стратегічне управління" [ Електронний       ресурс ]. – Режим доступу: http://do.gendocs.ru/docs/index-18426.html

4. Підвищення конкурентоспроможності підприємства [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-118542.html