Здатність України виконати критерії членства в ЄС

 

 

  

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП…………………………………………………..………………………….4

1. Загальна характеристика Копенгагенських критеріїв членства…………..7
2. Здатність України виконати критерії членства в ЄС………………………7

    1.Аналіз здатності України виконати політичні критерії………………8

    2.Здатність української держави виконати економічні критерії………10

    3.Спроможність України до виконання «членського» зобов'язання та здатність ЄС абсорбувати нових членів……………………………………11

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….12

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ……………………………………………….14

 

ВСТУП

 

Впродовж останніх років шлях інтеграції України до ЄС складався по-різному. На кожному з напрямків інтеграційного руху траплялись як великі успіхи, так і значні невдачі.

Співробітництво України  з ЄС почалося ще 1992 р., коли Україна  долучилась до співробітництва з  європейськими фінансовими організаціями, зокрема, ставши членом Європейського  банку реконструкції і розвитку, який був створений для допомоги країнам Східної Європи подолати комуністичне минуле. Тоді ж українське керівництво проголосило стратегічною метою вступ до цієї впливової  міжнародної організації. У 1994 p. було підписано, а в 1998 р. набуло чинності закону Угода про партнерство  і співробітництво між Україною і ЄС. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено у 1999 р. У липні 2002 р. відбувся саміт "Україна - ЄС". У 2005 р. починається новий  етап у співробітництві з ЄС. 5 березня 2007 розпочато переговори про  укладення нової угоди, яка має  замінити Угоду про партнерство  та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна–ЄС досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку  економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України  до СОТ.

Зараз членство в Європейському  Союзі є стратегічною метою України, тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної  держави, зміцнення позицій у  світовій системі міжнародних відносин.

 

 

 

1. Загальна характеристика Копенгагенських критеріїв членства

У системі зовнішньополітичних  пріоритетів України особливе місце  посідає співробітництво з ЄС. Європейський вибір нашої держави  відкриває нові перспективи співробітництва  з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у  світовій системі міжнародних відносин. Однак, сучасний стан відносин України  з Європейським Союзом наводить на серйозні роздуми. Проте, для вступу України до ЄС вона повинна виконати критерії членства – а саме Копенгагенських критеріїв [1].

Так звані «копенгаґенські критерії» або критерії вступу були підтверджені в грудні 1995 р. на Мадридському засіданні Європейської Ради, яка підкреслила, крім того, значення перебудови адміністративних структур країни-заявника і створення умов поступової гармонійної інтеграції в ЄС.

Умови вступу до ЄС були визначені  на засіданні Європейської Ради у  Копенгагені, що проводилось 21-22 червня 1993 року: “Асоційовані держави Центральної  та Східної Європи, які висловили  таке прагнення, можуть стати членами  Європейського Союзу. Вступ відбудеться  як тільки асоційована держава зможе  взяти на себе обов’язки членства, задовольнивши необхідні політичні та економічні вимоги”. Ці вимоги отримали назву Копенгагенських критеріїв: перший - “стабільність інститутів, що є гарантами демократії, верховенства права, прав людини і поваги та захисту прав меншин” (політичний критерій); другий - “існування діючої ринкової економіки, а також спроможність впоратися з конкурентним тиском та ринковими силами в межах Європейського Союзу” (економічний критерій); третій - “здатність взяти на себе обов’язки членства, включно з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу” (критерій членства); четвертий - “спроможність Європейського Союзу абсорбувати нових членів, одночасно підтримуючи динаміку європейської інтеграції, є важливим фактором спільного інтересу як Союзу, так і держав-кандидатів”. Іноді цей критерій називають “незалежним”, оскільки його суть – забезпечення того, щоб вступ нових країн не послабив європейську інтеграцію.

Кожен з цих чотирьох критеріїв містить низку субкритеріїв. Так, політичний критерій містить наступні складові: забезпечення свободи парламентських та президентських виборів і виборів до місцевих органів влади; створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації; прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин, створення відповідних установ; посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією; вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів; створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції та внутрішніх справ, гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів; захист особистих прав і свобод людини.

Дві складові економічного критерію у свою чергу також мають низку підкритеріїв. „Існування ринкової економіки” (ця складова економічного критерію має бути задоволена перед початком переговорів) оцінюється на основі аналізу наступних факторів: рівновага між попитом та пропозицією зумовлена вільною грою ринкових сил; лібералізація цін і торгівлі; відсутність значних перешкод для виходу на ринок (створення нових підприємств) та виходу з ринку (банкрутство); наявність правової бази, включаючи регулювання права власності; виконання законів і контрактів; досягнення макроекономічної стабільності, включаючи стабілізацію рівня цін та стабільність державних фінансів і зовнішнього сальдо; наявність широкого консенсусу щодо основ економічної політики; достатня розвиненість фінансового сектору для спрямування накопичених коштів на інвестування виробництва.

“Спроможність впоратися  з конкурентним тиском та дією ринкових сил в межах Європейського Союзу” (ця складова економічного критерію має бути задоволена у середньостроковій перспективі – 5 років) оцінюється на основі аналізу наступних факторів: наявність діючої ринкової економіки з рівнем макроекономічної стабільності достатнім для того, щоб економічні суб’єкти приймали рішення в умовах стабільного і передбачуваного клімату; достатня кількість, і за належну ціну, людських й матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт та ін.), освіту і дослідження та перспективу діяльності в цій сфері; ступінь впливу політики Уряду і законодавства на конкурентоспроможність через торговельну політику, політику конкуренції, державну допомогу, підтримку малих та середніх підприємств та ін.; рівень і темпи торговельної інтеграції країни з Європейським Союзом перед розширенням (мається на увазі як обсяг, так і структура торгівлі з країнами-членами); достатня частка малих фірм в структурі економіки, оскільки малі фірми, як правило, отримують більшу вигоду від спрощеного доступу на ринок, й оскільки домінування великих фірм може означати більшу інертність у пристосуванні до умов ринку.

Третій критерій – „критерій членства” є, як свідчать переговори країн-кандидатів, найважчим для виконання. При проведенні переговорів про набуття членства в ЄС конкретизовані 31 критерій членства. Кожен з них відповідає одному з 31 розділів acquis communautaire („спільного доробку ЄС”): вільне переміщення товарів; вільне переміщення робочої сили; свобода у наданні послуг; вільне переміщення капіталів; законодавство про підприємства; конкурентна політика; сільське господарство; рибне господарство; транспортна політика; податкова політика; економічний та Монетарний Союз; статистика; соціальна політика та зайнятість; енергетика; промислова політика; малі та середні підприємства; наука та дослідницька діяльність; освіта та навчання; телекомунікації; політика у галузі культури та аудіовізуальному секторі; регіональна політика; екологія; захист прав споживачів та охорони здоров’я; юстиція та внутрішні справи; Митний союз; зовнішні зносини; спільна зовнішня політика та політика безпеки; зовнішня торгівля; бюджет та фінансовий контроль; охорона прав інтелектуальної власності; відповідність стандартів промислової продукції [2].

 

 

 

 

2. Здатність України виконати критерії членства в ЄС

 

1. Аналіз здатності України виконати політичні критерії.

 

Україна виконала деякі складові політичних критеріїв. Серед них: ухвалено нову Конституцію Україну, ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та відповідні протоколи до неї, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародну конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Рамкову конвенцію Ради Європи про захист національних меншин, Європейську хартію місцевого самоврядування; ратифіковано Європейську соціальну хартію; ратифіковано Європейську соціальну хартію. Ухвалено та прийнято ряд законів щодо приведення у відповідність законодавства та політичної ситуації до політичних критеріїв членства в ЄС [1].

Проте закони та програми щодо покращення політичної ситуації в країні недостатньо ефективні і на даному етапі постає питання: чи здатна Україна виконати хоча б політичні критерії членства, адже на даний час існує низка невирішених і виникших проблем. Головною причиною крайнього невдоволення ЄС курсом розвитку України стало згортання демократичних надбань. Це проявляється передусім у проблемах із дотриманням принципу верховенства права, обмеженні прав людини, політичних  переслідуваннях, появі цензури та поширенні корупції. Незалежні інституції також засвідчують регрес у демократичному розвитку України. Зокрема, міжнародна організація «Freedom House» за підсумками дослідження України протягом 2010-2011 років дійшла висновку про згортання демократії, повернення до моноцентричної моделі управління та використання судової системи, що має бути незалежною, в якості інструменту задоволення інтересів влади. Європейська інтеграція України перебуває у стані стагнації, що є прямим наслідком внутрішніх процесів згортання демократії, недотримання верховенства права та обмеження фундаментальних прав і свобод людини. Продовження співпраці з ЄС та подальший розвиток інтеграції можливі лише за умови повернення України на шлях демократичного розвитку. Проте на заваді цьому стоїть очевидне небажання нинішнього керівництва України брати на себе відповідальність за проблеми, які перешкоджають реалізації офіційно проголошеного курсу на європейську інтеграцію. Наслідки є майже катастрофічними: Україна стрімко втрачає свій авторитет, а дії влади у сфері відносин з ЄС не відповідають настроям населення України.

Україна здатна виконати політичні  критерії членства в ЄС. Держава  вже зробила дещо у сфері демократизму, захисту прав людини тощо. Але, як ми бачимо цього виявилося недостатньо. Тож потрібно вживати реальних заходів щодо забезпечення незворотності демократичних процесів в Україні та щодо дотримання прав і свобод людини, закріплених у Конституції України [2].

 

2. Здатність української держави виконати економічні критерії.

 

 Щодо економічних критеріїв членства, то Україна здійснила деякі кроки у цьому напрямі: отримала від ЄС та США статус країни з ринковою економікою; ухвалено закони України „Про підприємництво”, „Про власність”, „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, „Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства” та інші; ухвалено Енергетичну стратегію України на період до 2030 року; зроблено важливі кроки з усунення перешкод заснуванню підприємств, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про систему ліцензування», яким спрощено відповідне законодавство та скорочено час і кількість дозволів, необхідних для започаткування підприємницької діяльності; у сфері фінансових послуг Національним банком України прийнято декілька постанов з метою вдосконалення процесу аудиту та нагляду у банківському секторі; схвалено відповідне законодавство щодо врегулювання ринків цінних паперів, що посилює повноваження Державної комісії з цінних паперів, та щодо ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів; прийнято Закон України «Про банківську діяльність» щодо умов заснування кредитних інституцій та мінімальних капітальних внесків;

 Сучасний стан економічних відносин між Україною та ЄС можна назвати “торговельною моделлю співпраці” . В економічній сфері наслідки вступу до ЄС будуть неоднозначними та залежатимуть переважно від перебігу процесів економічної модернізації у самій Україні та її зовнішньої політики. Абсолютна більшість проблем української економіки, пов’язаних із розширенням ЄС, зумовлена відставанням України від країн-кандидатів у сфері ринково спрямованих соціально-економічних перетворень за темпом і економічно-технологічною модернізацією, що призводить до проблеми конкурентоспроможності у відкритому ринковому середовищі [3].

Зростання ВВП України за підсумками року склало 5,2 %. Головним джерелом зростання у 2011 р. стало динамічне нарощування кінцевих споживчих витрат. Їх обсяги зросли на 10,7 %, сформувавши 9,5 в. п. приросту ВВП. Послабилася порівняно з попереднім роком роль експорту товарів і послуг як рушія економічного зростання. Внесок цього складника у приріст ВВП у 2011 р. зменшився порівняно з показником попереднього року з 1,7 до 0,9 в. п. При цьому упродовж року вплив експортної діяльності на економічне зростання послаблювався – приріст обсягів експорту товарів і послуг складав 17 % у І кварталі 2011 р., у ІІ знизився до 2,9 %, а у ІІІ-IV зазнав падіння на 2,2 % і 5,6 %, відповідно. Промислове виробництво в Україні продовжило післякризове зростання, проте темпи його приросту в 2011 р. уповільнилися до 7,6 % проти 11,2 % у 2010 р. Відмінною особливістю 2011 р. стало динамічне зростання валового нагромадження (на 21,9 %), динаміка якого забезпечила 3,4 в. п. приросту валової доданої вартості у 2011 р. Характерною рисою 2011 р. та суттєвою перевагою економічної ситуації у країні стало підтримання відносної цінової стабільності. За 2011 р. споживчі ціни підвищилися лише на 4,6 %. Гальмування інфляційної динаміки було зумовлене комплексом внут-рішніх і зовнішніх чинників, з-поміж яких насамперед вирізнимо: поліпшення бюджетної дисципліни – дефіцит зведеного бюджету у відношенні до ВВП скоротився з 6,0 % у 2010 р. до 1,8 % у 2011 р.; активні дії НБУ щодо коригування обсягів грошової маси та банківської ліквідності; стабільний офіційний курс гривні, який за 2011 р. знизився з 796,17 до 798,98 грн за 100 дол. США, або на 0,35 %. Варто зазначити, що збереження облікової ставки на рівні 7,75 % та активізація операцій рефінансування у вересні-грудні 2011 р. засвідчили наміри Нацбанку щодо збереження виваженого характеру монетарної політики [4].