Фізико-географічні умови Закарпаття

Вступ

 Закарпаття - це чудовий край з мальовничими ландшафтами, які приваблюють туристів не тільки з України, а й з усього світу. Це край з всесвітньо відомими мінеральними джерелами, край садівництва і виноградарства.

Закарпаття - це край "зеленого золота" - лісів, садів і виноградників, край мальовничих гір і долин, багатих цілющими мінеральними джерелами. 
Своєрідна краса природи, м'який клімат, курорти й архітектурні пам'ятники, чудесні літні і зимові маршрути, зручні шляхи сполучення - усе це зробило область краєм масового туризму. Щорічно область відвідує багато іноземних туристів.

Закарпатська область має розвинуту промисловість, сільське і лісове господарство. Далеко за межами області відомі закарпатські вина, мінеральні води, продукція лісової і деревообробної промисловості, художні вироби з дерева та інше.

Закарпатська область  розташована на південно-західних відрогах зелених Карпат, у границі з  чотирма країнами (Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина), вона є тут  воротами нашої держави. Через її територію здійснюються важливі транспортні зв'язки України з багатьма європейськими державами.

Через гірські перевали Ужоцький, Веречанський, Воловецький(Бескидський), Торунський та Яблуницький(Ясінянський) Закарпатська область сполучена  залізницями та шосейними дорогами з іншими областями України.

Чотири п'ятих Закарпаття займають гори. Клімат області помірно-континентальний, пом'якшений близькістю Атлантичного океану. Майже половина Закарпаття вкрита лісами, які є багатством краю. Над поясом лісів розташовані полонини - субальпійські і альпійські луки. Багатий і різноманітний рослинний і тваринний світ області.

Закарпатська область  з її лісистими горами і швидкими ріками, з потопаючими в садах  і виноградниках, обновленими містами  і селами, історичними пам'ятниками, курортами і будинками відпочинку є одним із найкрасивіших куточків України.

Це одне з небагатьох унікальних місць, які цікаві для  туристів у всі сезони. Взимку Закарпаття приваблює своїми чудовими гірськолижними курортами, термальними водами, зимовими базами відпочинку, а в інші сезони - своїми зеленими лісами, чистим повітрям, мінеральними джерелами, надзвичайно величною красою Карпатських гір, полонин і привітністю закарпатських людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Фізико-географічні  умови Закарпаття

2.1Крайні  точки Закарпатської області

Закарпатська область  у складі України утворена 22 січня 1946 р. Населення –     1,25 млн. осіб (1.01.2004 р.). Площа сучасної Закарпатської області складає 12,8 тис.кв.км або 2,1% від загальної площі України. Це – передостаннє місце серед областей країни. Область розташована між 47°53'43" і 49°05'54" північної широти та 22°48'29" і 24°37'38" східної довготи. Крайні точки області розташовані:

- північна – в хребті  Східні Бескиди на кордоні  з Польщею за 7 км на північ від с. Стужиця Великоберезнянського району;

- південна – вершина  в Рахівських горах на кордоні  з Румунією за 6 км на південний  схід від с. Ділове Рахівського  району;

- західна – на кордоні  зі Словаччиною за 1,5 км на захід  від с. Соломонове Ужгородського району;

- східна – в Чорногірському  масиві (гора Піп Іван) на межі  з Івано-Франківщиною за 12 км на  схід від с. Луги Рахівського  району.

Відстань від західної точки області до східної сягає 190 км по прямій, протяжність з півночі  на південь змінюється від 100 км (по меридіану м. Мукачеве) до 50 км (по меридіану м. Рахів).

Географічний центр  області знаходиться біля гори Кук, що в Толяному хребті, на межі Іршавського  та Міжгірського районів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Характеристика географічного положення

 

Географічне положення Закарпаття характеризується такими рисами:

1. Область знаходиться  на периферії (крайньому заході) України і дуже віддалена від  столиці (відстань з Ужгорода  залізницею приблизно 900 км), промислових  районів Придніпров'я, Харкова  і Донбасу, чорноморських портів.

2. Область займає центральне  положення на Європейському субконтиненті:  за однією з версій біля  с. Ділове Рахівського району  міститься географічний центр  Європи.

3. Закарпаття – єдина  область України, яка розташована  за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортну віддаленість від решти території країни, зв'язок з якою можливий лише через перевали. Найбільше значення серед них мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький або Бескидський (1014 м), Торунський (930 м) разом з Вишківським (941 м) та Яблуницький або Татарський (931 м).

4. Область знаходиться  в межах двох великих фізико-географічних  одиниць – Карпатської гірської (4/5 території) та Закарпатської  низовинної. Якщо природні умови останньої (рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив тощо) майже всюди сприятливі для господарського і сельбищного освоєння людиною, то в Карпатах найкращі умови для цього мають міжгірні улоговини, долини рік, пологі схили і частково низькогір'я.

5. Закарпаття має оригінальне  сусідське положення. Воно межує  лише із Львівською (на відтинку 85 км) та Івано-Франківською (180 км) областями,  причому виключно по гірських  хребтах. У той же час його  сусідами є чотири держави  – Польща (33 км), Словаччина (98 км), Угорщина (135 км) та Румунія (190 км), що є унікальним явищем серед усіх прикордонних областей України. Державний кордон іде як по гірських хребтах, так і рівнинній території, на значному протязі – по р.Тиса та її притоках.

Відстані по авто- і  залізничних шляхах від Ужгорода до столиць дев'яти європейських країн коротші за аналогічні відстані до Києва.

6. Область розташована  на стику української, угорської  і румунської етнічних територій,  які становлять відповідно 89%, 10,5% і 0,5% від її площі.

7. Закарпаття лежить на найкоротших шляхах, що сполучають Україну і країни колишнього СРСР (насамперед Росію) з рядом країн Центральної і Південно-Східної (а далі й Західної та Південної) Європи. Від карпатських перевалів до державного кордону область перетинають 3 залізниці (в т.ч. 2 електрифіковані), 4 автодороги, нафтопровід "Дружба", газопроводи "Братерство", "Союз", "Західний Сибір – Західна Європа", продуктопровід Калуш – Тісауйварош, лінії електропередач енергосистеми "Мир", ЛЕП "Вінниця – Альбертірша", якими здійснюються міжнародні зв'язки. Залізниця і автодорога поздовжнього напрямку Кошіце – Чоп – Хуст – Сігету-армацієй з'єднують Словаччину з Румунією і частково використовуються в міжнародних транзитних перевезеннях.

Вигоди географічного  положення (насамперед прикордонного і транспортного) разом із значними природними і трудовими ресурсами в умовах переходу економіки України до ринкового відкритого типу можуть заохотити надходження в область іноземного капіталу, сприяти формуванню вільних економічних зон.

Закарпатська область  поділяється на 13 адміністративних районів (рис. 2.1.). Площа середнього (за розмірами території) району становить  близько 1 тис.кв.км; такими є Мукачівський і Хустський райони. Найбільшу площу мають Рахівський і Тячівський, найменшу – Перечинський і Воловецький райони.

Найнижчою ланкою адміністративно-територіального  устрою є території, підпорядковані місцевим Радам народних депутатів. Станом на 1 січня 2004 р. в області  існувало 10 міських, 22 селищні і 285 сільських  Рад; останні об'єднували 576 сільських поселень. Більшість місцевих Рад мали в своєму складі по одному поселенню. 2 міста (Ужгород і Мукачеве) мають обласне підпорядкування, решта – районне.

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Стан водних ресурсів

Закарпатська область - один із найбільш забезпечених водними ресурсами регіонів України.

Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок  басейну ріки Тиса: місцевого річкового  стоку, що утворюється в межах  області, транзитного річкового  стоку, що утворюється на території  Румунської, Угорської та Словацької Республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод.

Річки Закарпатської  області в географічному плані  розміщені і належать до басейну  однієї з найбільших приток Дунаю  – річки Тиса, яка є основною водною артерією області. Всі річки беруть свій початок у високогірній частині Карпат.

Територія області перерізана густою мережею рік. Середня густина  річкової сітки – 1,7 км/км² . Всього в області протікає 9426 рік сумарною довжиною 19723 км. Загальна довжина 155-ти рік, кожна з яких довша 10-ти км, становить 3,43 тис. км. З них, ріки Тиса, Боржава, Латориця та Уж мають довжину більше 100 км кожна.

Загальна протяжність  річки Тиси 967 км, з них в межах  України - 262 км. На території області  вона приймає праві притоки : річки  Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91 км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Довжина р. Латориця 191 км, (в межах області 144 км), річки Уж 133 км, (в межах області 107 км).

Середній багаторічний стік, який формується в межах області, становить  близько 7040 млн.м³ на рік і 5830 млн.м³ 75% забезпеченості. Разом з транзитним, що надходить з суміжних територій, поверхневий стік річок області становить, відповідно 13440 та 10780 млн.м³ за рік.

В області нараховується 9 водосховищ та 59 ставків. Загальний об'єм всіх штучних водосховищ 60,5 млн.м куб., площа водного дзеркала становить 1,56 тис.га.

Прогнозні запаси підземних  вод в області складають 400 млн.м³, балансові запаси станом на 01.01.09 становили 342,899 тис. м³/добу, затверджені запаси – 124 млн.м³.

Для задоволення господарських  і побутових потреб населення та технічних процесів з водойм р. Прут щорічно забирають близько 56, а з р. Дністер коло         24 млн. м3 свіжої води. У посушливі роки питна і технічна вода для

багатьох виробництв населених пунктів стає невирішеною проблемою.  Основними споживачами і забруднювачами води залишаються підприємства

житлово-комунального господарства та окремі об'єкти промисловості і сільського господарства.

До найважливіших чинників,  що призводять до забруднення водних

ресурсів, водних джерел і водойм, належать:

1) y забруднення басейнів рік,  озер тощо,  зумовлене накопиченням продуктів

ерозійних процесів, вимиванням з ґрунту опадами або зрошувальною водою

шкідливих агрохімікатів;

2) y забруднення русел річок внаслідок скидання органічних і неорганічних від-

ходів з каналізаційної мережі міст та промислових підприємств;

3) y теплове забруднення – скидання стоків теплових електростанцій і промислових підприємств (ця форма забруднення, яка все частіше трапляється, призводить до зниження вмісту кисню у воді, що негативного впливає на життєдіяльність риб і посилює ріст водних рослин, "цвітіння" води і т.д.);

4) y гідробіологічне забруднення, яке є наслідком надходження у водне середовище різних біогенних елементів (азот, фосфор та ін.), що зумовлюють інтенсивний розвиток водної рослинності, мікроорганізмів і теж "цвітіння" води.

Внаслідок широкомасштабного використання в сільському господарстві хімічних добрив,  отрутохімікатів і розвитку зрошуваного землеробства

до водойм потрапляє велика кількість агрохімікатів.  У останні роки посилюється забруднення водойм радіоактивними речовинами.

 

Необхідно відзначити,  що у водоймах при попаданні радіоактивних

речовин відбувається накопичення  їх на дні, яке акумулюється в рослинах та

організмах тварин. При цьому  виявляється, що планктон і риби є  сприйнят-

ливими до стронцію-90.  Отже,  створюється реальна загроза  попадання ра-

діоактивних елементів в організм людини не лише з зараженою водою,  а й

через продукти харчування .

Важливим чинником глобального  забруднення гідросфери і ґрунтів

необхідно вважати детергенти, тобто поверхнево-активні речовини, які є обо-

в'язковою складовою  більшості миючих засобів. Про можливі  масштаби та-

кого забруднення свідчать статистичні дані:  річне вживання пральних по-

рошків досягає 10-12 кг на одну людину. Річка Уж на Закарпатті найбільше забруднена за течією нижче Ужгорода перед україно-словацьким кордоном. Саме на тій ділянці водойми відбувається викид стоків міської каналізації.  За рік в Уж потрапляє 10 мільйонів кубометрів слабоочищених стоків. Уж належить до п’ятої категорії забруднених річок за біологічними показниками, тобто характеризується як дуже брудна. Підземні прісні води, прогнозний запас яких у Закарпатській області складає 400 млн. м3, з них затверджені запаси – 124 млн. м3 на рік (близько 340 тис. м3 на добу),як найчистіші, мають важливе значення для питного водопостачання. Основний водоносний горизонт приурочений до Закарпатського внутрішнього прогину, до валунно-галечникових відкладів річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж. Розвідані підземні води відносяться до умовно захищених (20% запасів) або зовсім не захищених від забруднення через поверхневі водоносні горизонти. Діючі водозабори підземних вод є інфільтраційними. Тому якість води в них залежить від збереження чистоти поверхневого стоку, тобто від дотримання норм екологічної безпеки суб'єктами господарської діяльності як у зоні водозабору, так і на водозбірних площах річок. Це стосується й численних криниць, які дуже поширені в сільській місцевості з глибиною дзеркала вод від 0,5 м і більше. У річкових долинах носієм підземного потоку вод є алювій. Підземні водоносні горизонти тісно пов'язані тут з русловими водами річок, за рахунок яких поповнюються їх запаси. 

Оцінка питної води у більшості централізованих мереж відповідає санітарним нормам. Однак є значні проблеми в забезпеченні якісною питною водою населення міст і сіл області, особливо правобережної частини м. Ужгород, багатьох сіл і селищ у яких відсутнє централізоване водопостачання взагалі. Із 579 сільських населених пунктів тільки 14 мають нині водопровідні та 6 – каналізаційні мережі. У багатьох містах мережі водопостачання зношені і застарілі. У цій сфері потрібно зробити дуже багато, щоб досягти європейських норм . У 2005р. із обстежених санітарними службами 97 проб води на водоймах 1 категорії не відповідали нормативам за хімічними показниками – 3.1%, за мікробіологічними- 63,0%, а на водоймах 2 категорії відповідно 3,2 та 21,2 %. У річках фіксується значне забруднення органічними речовинами, особливо в р. Уж поблизу м. Ужгород. У цілому стан поверхневих вод Закарпаття по забрудненню оцінюється як відносно задовільний серед регіонів України.