Географія захворюваності населення україни

Найвищі показники захворюваності на рак у порівнянні з загальноукраїнським (331,5 на 100 тисяч населення) спостерігалися в м. Севастополі, у Кіровоградській, Миколаївській та Запорізькій областях (374,7-475,8 на 100 тисяч населення). Рівень захворюваності на рак міського населення України на 15% вище, ніж у сільського. айвищі показники смертності зареєстровані у Запорізькій, Кіровоградській, Донецькій областях та м. Севастополь. Таким чином, захворюваність на рак населення України стабільно зростає, пріоритетами в захворюваності залишаються рак легенів, молочної залози, шлунка, передміхурової залози, тіла матки і колоректальний рак, рівень смертності від злоякісних новоутворень має постійну тенденцію до зниження, що обумовлено поліпшенням діагностично-лікувального процесу.

Проявом екологічної  біди є зростання дитячої смертності. Основними причинами дитячої смертності є інфекційні і паразитарні хвороби, хвороби нервової системи і органів.

В Україні у 2012 році знизився рівень материнської смертності і смертності немовлят. П оказник материнської смертності за 2012 становив 12,7 на 100 тис. новонароджених. Це дуже хороший результат, якщо врахувати, що в порівнянні з 2011 роком зниження відбулося в 1,3 рази. У 2011 році був показник 16,5 на 100 тис. Показник смертності немовлят за 2012 рік, за оперативними даними, становив 8,48 на 1 тис. новонароджених. У порівнянні з 2011 роком відбулося зниження майже на 15%.

В абсолютних цифрах у 2012 році материнська смертність становила 65 випадків, смертність немовлят - 4,3 тис. дітей, а у 2011-му - 85 жінок і 4,5 тис. немовлят.

Коефіцієнт дитячої  смертності у 2011 році в Кіровоградській, Чернівецькій, Луганській, Хмельницькій, Житомирській, Донецькій, Івано-Франківській, Дніпропетровській областях перевищував середньоукраїнський показник у 1,1 – 1,3 рази. В той же час в Полтавській, Волинській, Харківській, Львівській та Сумській областях коефіцієнт дитячої смертності у 1,3– 1,4 рази менший від середнього по Україні.

Оцінка сучасного стану і  тенденцій соціально-економічного розвитку в Україні свідчить про  незабезпеченість повною мірою передумов  безпечної життєдіяльності людини. При цьому, слід зауважити, що в Україні смертність внаслідок нещасних випадків не пов’язаних з виробництвом у 60 разів більша смертності від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

За даними Державної служби статистики у 2011 році в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло 41217 осіб, з них 1016 дитини у віці до 14 років. Порівняно з 2010 роком кількість загиблих у невиробничій сфері зменшилась на 3,8% (42826 осіб у 2010 році).

Найбільшу кількість  померлих внаслідок травматизму  невиробничого характеру, 11% від загальної кількості, зареєстровано у Донецькій (4479 осіб), більше 8% - у Дніпропетровській (3351 осіб), 6% - в Харківській (2549 осіб) та Одеській (2481 осіб) областях.

Найменшу кількість померлих зареєстровано  у м. Севастополі (391 осіб) – 0,95%, у  Чернівецькій (612 осіб) та Тернопільській (610 осіб) областях по 1,5%.

Кількість померлих від нещасних випадків у м. Києві становила 3,5% від загальної кількості, або 1450 осіб, що на 4,4% менше ніж у 2010 році (1517осіб).

Середнє значення коефіцієнта смертності по Україні (кількість осіб на 100 тисяч населення), яке становило 90, зменшилося порівняно з 2010 роком (94) на 4,3%. Значно вищий рівень цього показника порівняно із середнім по країні спостерігався у Кіровоградській (123), Чернігівській (116), Житомирській (112), Херсонській (110), Сумській (107), Луганській (106) та Одеській (104) областях.

Нижчий рівень цього  показника зареєстровано у м. Києві (52), Тернопільській (56), Львівській (57) та Івано-Франківській (62) областях.

Найпоширенішими причинами смерті від нещасних випадків невиробничого характеру у 2011 році були: навмисне самоушкодження – 21,7%, ушкодження з невизначеними намірами – 14,9%, транспортні нещасні випадки - 13,8%, випадкове отруєння та дія алкоголю – 9,4%, випадкові утоплення та занурення у воду – 6,3%, напад з метою вбивства чи нанесення ушкодження – 6,1%, падіння – 5,7 %.

Висновки

Сучасна демографічна ситуація в Україні і прогнозоване збільшення чисельності населення літнього і старечого віку на сьогодні потребують вирішення ряду проблем соціально-економічного, медичного і гуманітарного характеру, які належать до конкретних потреб старіючих людей. Постаріння населення України супроводжується збільшенням кількості осіб у віці старшому за працездатний, з хронічною комплексною патологією, яка характеризується ускладненнями й загостреннями.

 Порушення фізичного і психічного здоров'я населення України, зниження рухової активності, обмеження здатності до самообслуговування призводить до зростання потреби цього контингенту в медико-соціальній допомозі. Ця особливість визначає серйозні і складні завдання, які стоять перед практичною медициною.

Аналіз статистичних даних  особливостей показників захворюваності та поширеності хвороб за статтю населення виявив деякі їх відмінності, що варто врахувати при розробці рекомендацій, протоколів щодо діагностики та лікування цих категорій населення.

Отже, збереження тенденції  до зростання поширеності та захворюваності населення України та її регіонів, скорочення його чисельності та поступового постаріння трудоактивного контингенту підтверджує існуючу складну медико-демографічну ситуацію.

В регіональному аспекті  за показниками захворюваності та поширеності  хвороб проблемними за багатьма класами хвороб в 2010 р. як серед жінок так і чоловіків були м. Київ, Вінницька та Івано-Франківська області.

В роботі проаналізовано дані 2011-2012 років. Можна сказати, що серед  найбільш гострих проблем сьогодення – високий рівень смертності, особливо дитячої, процес «старіння населення», через зменшення народжуваності, поширеність вроджених патологій через незадовільну екологічну ситуацію, висока смертність чоловіків, постійне збільшення захворювань інфекційними  хворобами, новоутвореннями та інше.