Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість України

Міністерство освіти і науки України

Київський промислово-економічний коледж

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість України

 

 

 

 

Виконала: студентка 10 «Д» гр.

Личко Марина

 

 

 

 

 

 

 

Ковель 2013

План

1. Лісова промисловість
2. Деревообробна промисловість
3. Целюлозно – паперова промисловість
4. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Лісова і деревообробна промисловість — важлива складова економіки України.

Зародження розвитку галузі в Україні  відбувається на рубежі XVIII — XIX століть. У цей період створюються дрібні кустарні лісопильно-деревообробні і меблеві підприємства. Лісозаготівлі в переважній більшості районів носять сезонний характер. В другій половині XIX століття з'являються лісохімічні виробництва (випалювання вугілля, видобуток живицітощо).

В 1950—1990рр. на підприємствах почали

впроваджуватися механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві.

Пріоритетний розвиток деревообробної і меблевої промисловісті одержали на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді переважають коштовні хвойні і твердолистяні породи. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі і Карпатах. Шпилькові (хвойні) насадження займають 43 % загальної площі, з них сосна — 33 %. Твердолистяні становлять 43 %, з них дуб і бук — 32 %. Щорічно в Україні заготовлюється близько 13 млн кубометрів деревини.

Складової галузі є лісозаготівельна промисловість. Свого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні — держлісгоспи Держкомлісу і спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінатів Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

Лісохімічна галузь представлена такими спеціалізованими лісохімічними  підприємствами, як Перечинський, Свалявський і Великобичковський лісокомбінати в Закарпатській області іВигодський лісохімічний завод на Івано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову кислоту, а також хімічну продукцію — карбомідні смоли, етилацитат, хімреагент для буравлення шпар тощо.

Науково-технічну підтримку  галузі забезпечують 6 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів і організацій. Зокрема, головним в області досліджень техніки і технології переробки, захисту й облагороджування деревини є Український науково-дослідний інститут механічної обробки деревини.

Лісова промисловість  – це сукупність галузей промисловості, підприємства якої заготовляють та переробляють деревину. 
Господарське значення деревини дуже велике. Вона використовується в будівництві, промисловості, сільському господарстві, на транспорті. Цінні фізичні властивості деревини – мала питома вага, простота обробки, міцність – визначають універсальність її застосування. Деревина є основним видом сировини для паперового і лісохімічного виробництв.

Лісова промисловість  об'єднує підприємства лісозаготівельної, деревообробної, целюлозно-паперової та лісохімічної галузей.

Лісозаготівельна промисловість  сформувалась у районах, де є ліс (Карпати, Полісся). Але лісові масиви в Україні дуже виснажені. Тому основна проблема під час заготівлі – не залишати відходів (сучків, гілок, хвої). Крім того, потрібна систематична робота по відтворенню лісу на ділянках, де він вирубаний. Потреби України за рахунок власної деревини задовольняються лише на 30%, тому значну кількість лісу країна змушена завозити з-за кордону.

Бажано  запам'ятати

Україна небагата на ліс. Найбільш лісозабезпечені райони –  Карпати і Полісся. У структурі  лісової промисловості провідне місце посідає деревообробна. Найбільшою серед деревообробних галузей є  меблева промисловість. Меблі виготовляють практично у всіх великих містах. Головними центрами паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Обухів, Корюківка, Понінка. Підприємства лісохімічної галузі зосереджені в Сваляві, Вигоді, Коростені. На гідролізних заводах Запоріжжя, Вінниці, Білгород-Дністровського з тирси, соломи та інших відходів виготовляють спирти, глюкозу, кормові дріжджі.

 

2.  

Деревообробна промисловість дістала розвиток у всіх областях України. Вона виробляє пиломатеріали, деталі для збірних будинків, меблі, фанеру, сірники тощо. Найбільші лісопильні підприємства розміщені в Берегометі (Чернівецька область), Надвірній (Івано-Франківська область), Рахові (Закарпатська область), Овручі (Житомирська область). Всі ці підприємства тяжіють до районів лісозаготівлі. Меблеві фабрики здебільшого розміщені у великих містах, де є попит на їх продукцію (Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ). Всього в Україні діє близько 600 підприємств, що виготовляють меблі (з врахуванням приватних фірм, що виникли останнім часом). В Рівненській області стала працювати перша в Україні сірникова фабрика. Головна проблема деревообробної промисловості – комплексне використання деревини .

Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меблеву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів. Лісопильна промисловість постачає пиломатеріали й тяжіє у своєму розміщенні до лісозаготівель (Чернівці, Берегомет, Брошнів, Вигода, Рахів,Сва-лява, Стрий — у Карпатах, Костопіль, Ковель – на Поліссі).

Фанеру виготовляють з берези, підприємства тяжіють до сировини (Львів, Костопіль, Оржів).

Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах. Найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ.

 

 

 

 

 

 

3. Целюло́зна промисло́вість — галузь промисловості, яка хімічно переробляє деревину (також очерет, солому хлібних рослин та ін.) на волокнисту масу, що є сировиною для виготовлення целюлози, паперу, картону, штучного волокна, пластичних мас тощо.; значна частина целюлози йде також на виробництво вибухівки. Тому що останнім часом вона стала основною сировиною паперової промисловості, цю галузь називають тепер целюлозно-паперовою промисловістю.

. Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства — картонно-паперовий комбінат у Жидачеві(Львівська область), картонні фабрики у Рахові (Закарпатська область) і Корюківці (Чернігівська область), паперові фабрики в Понінці (Хмельницька область), Малині (Житомирська область), Дніпропетровську,целюлозні заводи в Херсоні та Ізмаїлі.

Підприємства  галузі задовольняють потреби України  у такій продукції тільки наполовину.

Целюлозно-паперова промисловість розміщується під впливом таких чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено технологічними особливостями процесу виробництва. Підприємства галузі зосереджені переважно у лісопромислових районах — Поліському та Карпатському. Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська обл.), Понінківський целюлозно-паперовий комбінат, Корюківська (Чернігівська обл.) та Малинська (Житомирська обл.) паперові фабрики, Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи.

Підприємства лісохімічної промисловості, поряд з відходами  лісової, деревообробної і целюлозно-паперової  галузей промисловості, зібраною живицею  хвойних дерев, широко використовують як сировину також відходи сільськогосподарського виробництва (лушпиння соняшника, качани кукурудзи та ін.). Найпотужніша група підприємств галузі історично сформувалася у Закарпатті (Свалявський, Перечинський і Великобичківський лісохімкомбінати). Ще п'ять підприємств також пов'язані з лісопромисловими районами. Вони працюють у Вигоді (Івано-Франківська обл.), Києві, Славуті (Хмельницька обл.), Коростені (Житомирська обл.), Клевані (Рівненська обл.). Крім синтетичних смол, каніфолі, оцтової кислоти, метилового спирту тощо, важливою продукцією лісохімії є кормові дріжджі. Вони виробляються у Запоріжжі та Білго-роді-Дністровському.

 

Список літератури

1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. Головний редактор Володимир Кубійович.
2. Гілецький Й. Р. Географія

3. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України."

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/