Природничо-ресурсний потенціал Росії

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2014 в 10:57, контрольная работа

Описание работы

Природні умови - це тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку виробничих сил істотні для життя і діяльності людини, але не беруть участь безпосередньо у виробничій і невиробничій діяльності людини. Умовно ПУ можна розділити на групи:
1. Природні умови, необхідні для ведення господарства. Наприклад, рельєф місцевості.
2. Природні умови, необхідні для життя і діяльності людини.
3. Кліматичні умови: температура, вологість, сонячна радіація, тиск.

Содержание работы

ВСТУП 3
1. Природничо-ресурсний потенціал Росії 5
2. Природно-ресурсний потенціал Росії та його економічна оцінка 9
3. Розміщення нафтових і газових родовищ 12
4. Розміщення вугільних родовищ 16
5. Розміщення найважливіших залізорудних родовищ 19
6. Розміщення родовищ руд кольорових металів 22
7. Лісові ресурси 26
8. Водні ресурси 27
9. Визначної пам'ятки Росії 30
ВИСНОВОК 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

Файлы: 1 файл

курсовая.docx

— 62.22 Кб (Скачать файл)

Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення пересічна густота становить 9 чол. на 1 км2, а в окремих районах - понад 100 чол. нa 1 км2 Смуга концентрації населення збігається з районами старого промислового та землеробського освоєння зі сприятливими для життя природними умовами зон мішаних лісів, лісостепу, степу. Водночас освоєння природних багатств, залучення їх у сферу економіки призвело до значних змін у розселенні, що позначилося на розвитку продуктивних сил. Сучасне розселення в Росії характеризується процесами урбанізації, її можна віднести до високоурбанізованих країн. Міське населення становить 2/3 від усього населення. З початку XX ст. кількість міських поселень зросла майже в 2,5 раза. Нині в країні понад 1 тис. міст та більш як 2 тис. селищ міського типу. Більша частина міського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік).

Великі міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська, до якої входить 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька (32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург за соціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшими містами не тільки країни, а й Європи та світу.

За рівнем урбанізації в Росії виділяють зони високого, середнього та низького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру, Північного Заходу, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя, Волго-Вятський Західносибірський та Східносибірський райони. Низький - Центральночорноземний район, Північний Кавказ, де міське населення становить близько 50 %.

Сільське розселення більшою мірою визначається природними умовами, які впливають також і на господарську діяльність. Тому в степовій та лісостеповій зоні найбільша густота сільського населення. Тут села великі як за розміром, так і за людністю (500-1000 чоловік), а в Нечорнозем'ї, навпаки, переважають малі села (до 200 чоловік).

На демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація в економіці й політиці, пов'язана з переходом до ринкових відносин. Вона призвела до зниження рівня життя, а в психологічній сфері - до втрати впевненості в майбутньому. Це позначилося насамперед на народжуваності, а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить 0,7 %, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчі показники.

Водночас у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначний рівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві і тільки третина - у невиробничій сфері.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Бобров П. Л. Атлас біологічного різноманіття лісів Європейської Росії і суміжних територій. М., ПАІМС, 2008. - 144 с.
  2. Бобильов С.М., Ходжаев А.Ш. Економіка природокористування. М., 2007. - 144 с.
  3. В.П. Желтиков, Н.Г. Кузнецов, С.Г. Тяглів. Економічна географія Навчальні посібники ». Ростов н / Д: Фенікс, 2009. - 384 с.
  4. Воронов О. Л. Економічна і соціальна географія Росії: навчальний посібник для вузів. - Ростов н / Д .: «Фенікс» 2000. - 384 с.
  5. Губанова Т. Н. Економічна географія. Історія та сучасний розвиток М .: Просвещение, 2009. - 110 с.
  6. Калінін І.Б. Природоресурсне право. Основні положення. - Томськ, 2007. - 161 с.
  7. Макар С.В. Основи економіки природокористування. М., 2008. - 11 с.
  8. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л. За межами зростання. М .: МГУ, 2007. - 25 с.
  9. Морозова, М.П. Победина та ін. Регіональна економіка: Підручник для вузів. - М .: Банки і біржі, ЮНІТІ, 2007. - 472 с.
  10. Нікітін, Н. П. Економічна географія СРСР. Підручник для студентів географічних факультетів педагогічних вузів. М., Просвітництво, 2008- 258 с.
  11. Новиков А.А., Павлов О.І. Економічна географія і регіоналістика: Навчально-методичні матеріали. М .: МІЕМП, 2009. - 38с.
  12. Саушкин Ю.Г. Історія та методологія географічної науки, Видавництво Московського університету, 2009- 200 с.
  13. Саушкин Ю.Г. Економічна географія: історія, теорія, методи, практика, М., Думка, 2009. - 348 с.
  14. Семенівський Б.Н. Введення в географічну науку, СПб, Видавництво університету, 2006 - 20 с.
  15. Тимофєєв Р. Т. Економічна географія і регіоналістика: навчальний посібник. 2-е вид., - М .: Гардарики, 2004. - 148 с.
  16. Трояків А. Ф. Географічний енциклопедичний словник. Москва, "Радянська енциклопедія", 2009 г.
  17. Шилов И.А. Екологія. М., 2009. - 144 с.

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Природничо-ресурсний потенціал Росії