Український вінок

РЕФЕРАТ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

Український вінок

Вінок належать до українських національних символів-оберегів. Українські дівчата влітку ходили з  непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки.

Вінок у  багатьох народів (зокрема в українців) - це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я тощо. Був обов'язковим у вбранні нареченої (іноді й нареченого) на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах (гадання на Купала, коронування на обжинках тощо), як символ українських народних пісень .

Про найкращу оздобу дівочої голови - вінок-багато писав видатний український етнограф нашого часу Олекса Воропай: "Наші дівчата  плетуть собі вінки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля, чорнобривців та дикої рожі. У плетенні вінків нашими дівчатами досягнено не меншого мистецтва, ніж у вишиванні, тканні та мереживі. В залежності від індивідуальних здібностей, дівчата там комбінують барву і форму квітів у вінку, що вінок стає мистецьким твором і підкреслює красу дівочого обличчя".

Вінки досить різноманітні. В Україні їх налічують 77 видів. Є вінок лавровий, ним  уквітчували переможців. Терновий вінок  був символом страждання. Є весільні, шлюбні вінки, вінки обрядові й ті, що надягають на Спаса, на Івана Купала. Є й український віночок як символ молодості, кохання, що визначає долю дівчини. Вінок із квітів - свідоцтво дівочості. Молодиця та покритка не мають права надягати на голову вінок. Наречена носить вінок з барвінку - символ прощання з дівоцтвом. Якщо на неї гляне нелюб, вінок в'яне, якщо коханий - розцвітає.

Вінок в  Україні плели з живих, сухих  та штучних квітів. Вінок-це своєрідний оберіг, "знахар" душі, в ньому  є така чаклунська сила, що болі знімає, береже волосся.

До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.

Кожна квітка у віночку щось символізувала.

Найпочесніше  місце належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують  велику квітку, її називають у народі деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому й вплели її люди до віночка як символ нескореності.

Листя дуба - символ сили, троянда символізує кохання. л

Біла лілія - символ чистоти і невинності, вважається квіткою діви Марії.

Волошка - це простота, ніжність; вереск - самітність; дзвоник польовий - вдячність; лавр - успіх, слава; мальва - краса, холодність; півонія - довголіття; ромашка - мир, ніжність, кохання; тюльпан-кохання.

А барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п'ють від простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букети, встелюють дорогу в останню путь. Цілий рік його шанують, вважаючи символом життя.

Безсмертник дарує здоров'я роду людському, і виразки, і ранки гоїть. Квіт вишні й яблуні - символ материнської любові. А калина - символ краси та дівочої вроди, символ України. У народі кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як і її сестри , Мальва та Півонія, лікувала людей від серцевих хвороб.

У віночку  це символи віри, надії, любові. А  любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного, бути щирими у розмовах. А як померли, то поросли двома пахучими рослинами - любистком та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а за лікарські властивості. В них миють волосся, Освіжають помешкання, купають маленьких дітей. Тому

Наприклад, найпершу у віночку - посередині - в'яжуть  світло-коричневу стрічку - символ землі-годувальниці. Пообіч неї - жовті стрічки - символ сонця; за ними світло-зелені - символ краси й молодості. Потім голубі, сині - символ неба й води, що дають силу й здоров'я; далі в'яжуть жовто-гарячу - символ хліба, фіолетову- символ мудрості людини, малинову - дарує людям здоров'я, рожеву - символ достатку, врожаю. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, на правому - місяць. Якщо стрічка не була вишита, її не пов'язували, бо це символ пам'яті про по-мерлих.

Вважалося, що вінок з живих квітів захищає  дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи  на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров'я, тому є квіти, які потрібно обо-в'язково вплести.

Вінком  покривали молоду на весілля, щоб засвідчив її чистоту й охороняв від нечистої сили. Такий вінок обов'язково переплітали барвінком - символом тривалого кохання. На Буковині ще й досі під фату нареченій кладуть віночок, сплетений з барвінку.

Для вінків використовували і пташине пір'я. "Найкращим пір'ям для вінка є пав'яче пір'я... Дівчата на Бойківщині ще й досі вплітають до вінків з квітів пав'яче пір'я. У Старобільському повіті на Харківщині молодиці застромлюють пав'яче пір'я під хустку навколо свого обличчя. На волинському Поліссі дівчата прикрашають свою голову дрібним курячим пір'ям, пофарбованим у зелений колір. На галицькому Поділлі дівчата оздоблюють своє волосся "качуриками" з хвоста селезня (качура), вмочуючи їх перед тим у розтоплений, пофарбований на зелене, віск. Колись на Київщині зелене пір'я з хвоста селезня дівчата вшивали поміж двома стрічками, а потім вив'язувались цією оздобою понижче вінка".

Дівчата, вплітаючи  у вінок мак, одночасно прив'язували  до нього червону стрічку - символ печалі й магічності. Люди вірили у силу стрічок. Стрічки - обереги волосся від чужих очей; відмірювались вони по довжині дівочої коси і відрізались трохи нижче коси, щоб її сховати.

Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчинку подарунками, хлібом, грошима, крамом, одежею. Бажали їй стати щасливою та багатою. Бездітні люди просили їм за доньку стати. А дівчинка за увагу таку дарувала тим людям стрічку з віночка чи вишиту хустку, в якій носила насіння любистку.

Починали  носити віночок дівчатка з трьох  років. Перший - для трирічної дівчинки - плела мама, змочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівся інший віночок. Усі кінчики  пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

А для шестирічної  доньки у вінок вплітали мак, що давав  сон та беріг думку, крім того, вплітали й волошку.

Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіточок. І вперше вплітали квіт яблуні.

То був  цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: "Мати-яблуне, дядино моя..." - і просив у неї здоров'я і долі дитині.

У центрі віночка  гроно калини - символ краси дівочої, далі квіткинезабудки ("Я прийшла  до тебе, роде мій! Не забудь мене"), барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.

Мак і волошки  в українському віночку з'являються  лише в XVI-XVII ст. То були часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина когось втратила у тій борні, і  розцвіла пролита кров маковою квіт-кою  в українському вінку... Волошка ж була символом прозріння ("Де волошка росте, там верба гине"). Крім "вікових" віночків, що плелися відповідно до віку дитини, в Україні існували ритуальні, звичаєві, магічні вінки.

Один з них - вінок Спаса плетуть  навесні, як заквітнуть зозулині черевички  та яблуні. Додають ще вишневі листочки. Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня). До віночка в'язалися відповідні стрічки: посередині - жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові - кольори Спаса, жовтий - колір сонця.

...Йшов Спас до Сонця- Ярила  і просив у нього один промінчик  весни, щоб освятити ним весняні  квіти з дівочого віночка. А  Ярило відповідало: "Я тобі  дам промінчик мудрості і здоров'я,  але мусиш мені принести в  долонях дві краплини голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки ночі синьої (звідси й сині), радість життя (жовті стрічки) та мудрість людську (фіолетові)".

Спас дає на те згоду і через  три дні все обіцяне приносить  Сонцю. А Сонце вручає свій промінь  і освячує ним віночок. І Спас, маючи вже магічний промінь, святить дерева, торкається кожної їх гілочки, яблука, сли-вочки...

Одягали дитині той віночок з  трьох років, на Спаса, як давали їй свячене яблуко та приказували: "Здоровому  тілу - здоровий дух!".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них:

 Йшла дівчина по калину. Зустрів  її парубок і каже : "Знімеш  вінок - моя будеш". Не веліла  матуся знімати віночок, та  парубок гарний, говорив красиво,  а ласкавий погляд зігрівав  серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе.

 Тому не просто кажуть, що  вінок оберегіє від нечистої  сили.

 Є багато звичаїв, пов'язаних  з віночком. Колись останній сніп  з поля женці приносили в  село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай , віночок одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).

 

Значення квітів в віночку:

 Безсмертник - символ здоров'я

 Деревій - нескореності

 Барвінок - життя й безсмертя  людської душі,

 Цвіт вишні та яблуні - символ материнської відданості

 Калина - символ краси та дівочої  вроди

 Любисток і волошка - відданості  та вірності

 Ромашка - символ дівочої  чистоти

 Ружа, мальва та півонія - віри, надії та любові 

 Хміль (вусики) - символ гнучкості  та розуму

 Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом. Мак - символ печалі і смутку.

 Також кожна дівчина повинна  була знати в якій послідовності  вплітати стрічки у віночок  та, що колір стрічки значить.  І сором був тій дівчині,  яка не знала яка за якою мала бути вплетена стрічка.

 Скажімо, найпершу у віночку  - посередині, в'яжуть світло-коричневу  стрічку - символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої - жовті  стрічки - символ сонця, за ними  світло-зелені - символ краси і  молодості. Потім голубі, сині - символи неба і води, що дають силу й здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову - символ душевності, щирості, рожеву - символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому - місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.

 

 Наші предки вважли, що віночки  наділені якось магічною силою,  можуть впливати на їхнє майбутнє та керувати теперішнім.Тому віночки навіть розділили на певні категорії.

 Найбільшої уваги приділяли  "вінку кохання".

 Цей віночок виплітали дівчата  віком від 13 років і до заміжжя. 

 Основу такого вінка складають  ромашки - символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом - квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю - символ гнучкості та розуму.

 

Вінок відданості

 

 Його виплітають з любистку  і волошок. Основою вінка  є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.

 

 Колись давно, повідають люди  старшого віку, жили в Україні  два птахи: Любисток і Волошка.  А що були вони дуже гарними  від природи, то люди винищили  їх до пня. Знайшли собі притулок  у гущавнику гаю останні двоє з тих пташенят, і недоля здружила їх настільки, що всі ставили їх у приклад.

 

- Дай Боже вам такої злагоди  і відданості, як у Любистка  і Волошки, - благословляли у життя  матері своїх дітей. До кінця  своїх днів вчили Любисток  і Волошка всіх любити й оберігати одне одного, шанувати, бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими квітками. Дорогі вони нам не тільки за красу. Ними миють волосся, купають немовлят, освіжають помешкання. Колись дівчата дарували вінки з любистку і волошок коханим у хвилю розлуки. І возив козак такий засушений віночок у шовковій хустці коло серця по далеких світах. Але скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам'ятають, його кохають.

 

Чернечий  вінок 

 

 Його  готує своїми руками дівчина, яка ступає на стезю служіння Богові, тобто готується до чернечого постригу. Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат голосилася до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії - символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю стрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню. Дівчата знімали віночок з дівчини і вкладали на голову вінок з білих лілій.

 

 На сході  сонця дівчина у вінку з  лілій у супроводі подруг прощалася  з селом, низько кланяючись кожній хаті, кожному зустрічному і йшла до монастиря. Тут її зустрічали черниці. Ставши на коліна, дівчина складала обітницю служіння Господові, скидала вінок, цілувала його і передавала найкращій подрузі. Черниці натомість пов'язували дівчину наміткою послушниці.

 

 В іншому  випадку вінок з білих лілій  виплітали на смерть дівчини.  Подруги в'язали його і вкладали  на голову небіжчиці.