Забур’яненість ріллі в Україні

Стратегія і тактика контролю забур’яненості

Ігор  СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України

Забур’яненість ріллі  в Україні в останні 10 років  має тенденцію до зростання із багатьох причин.

Аналіз наукових праць  та повідомлень спеціалістів сільського господарства дає змогу констатувати, що серед багатьох причин зростання  засміченості бур’янами орних земель основними є істотне зниження останніми роками рівня культури землеробства в країні у цілому, викликане порушенням науково обґрунтованих  сівозмін, перехід на дрібнотоварне  виробництво, зміна форм власності, вилучення з системи основного обробітку грунту різноглибинного лущення стерні, особливо після ранніх попередників, внесення непідготовлених органічних добрив та різке зниження, а часто і повна відмова від застосування гербіцидів через гострий дефіцит обігових коштів у господарствах. Нині широко практикується спрощення технологій вирощування більшості сільськогосподарських культур. Особливо потерпають від цього високопродуктивні просапні культури, насамперед буряки цукрові. Ці чинники стали також одним із основних джерел поширення сегетальної фітобіоти.

Другою причиною є адаптація  самих рослин бур’янів до мінливих екологічних умов. Найбільш пристосованими і масовими виявилися бур’яни  понад 300 видів, а найбільш шкодочинними - багаторічні.

Незважаючи на складність проблем, створюваних багаторічними  бур’янами, їх можна контролювати. Кілька років цілеспрямованої роботи при поєднанні фітоценотичних, механічних і хімічних заходів контролю спроможні звільнити поля від бур’янів.

Значно складніше подолати малорічні бур’яни, що створили великі «банки» насіння у ґрунті. Різноманітність видів бур’янів у посівах сільськогосподарських культур досить велика, що створює труднощі їх контролю. Орні землі в Україні внаслідок одночасної вегетації на них культурних рослин та бур’янів мають величезну потенційну забур’яненість. В орному шарі одного гектара міститься від 100 млн до 4 млрд шт. насінин бур’янів, а також велика кількість органів їх вегетативного розмноження.

У практиці гербології слід враховувати також і прогнозовані зміни клімату планети. Відомо, що на європейському континенті в цілому, і в Україні зокрема найближчими десятиліттями очікують істотних змін клімату. Тепла течія Гольфстрім, що забезпечує наш материк теплим, м’яким та вологим кліматом, буде слабнути і відповідно зменшувати свій благотворний вплив. Згідно з довгостроковим науковим прогнозом вплив вітрів західного напрямку поступово зменшуватиметься. Домінуючими вітрами на нашій території стануть південні, південно-східні та північні. Клімат в Україні у найближчі десятиліття істотно погіршиться. Він стане більш континентальним і посушливим. У таких умовах очікується зростання агресивності і шкідливості бур’янів.

Зростання континентальності  клімату загострює і без того серйозну проблему наявності доступної  вологи в ґрунті. Цим зумовлюється поширення бур’янів, здатних ефективно  конкурувати з культурними рослинами  за обмежені запаси вологи в ґрунті, тобто збільшується частка багаторічників з глибокою потужною кореневою системою.

Таким чином, стратегічним завданням повинно стати:

1. Проведення комплексного системного моніторингу змін видового складу бур’янів на орних землях в усіх грунтово-кліматичних зонах, які є в країні. На основі нього і будуть розроблені способи їх раціонального контролю у посівах сільгоспкультур.
2. Аналіз систем землеробства (традиційна, енергозберігаюча, мінімальна та нульова технологія (No-till) вирощування) з урахуванням ектопічних відмінностей при цих технологіях росту і розвитку бур’янів.
3. Уточнення структури посівних площ як найбільш сталого компонента агрофітоценозу. Проведення ранжування сільськогосподарських культур за рівнемконкурентної здатності.
4. Дослідження графіку проростання бур’янів та визначення основних джерел надходження насіння бур’янів.
5. Аналіз технічних можливостей застосування механічних прийомів обробітку ґрунту для знищення бур’янів у господарствах.

Основою для досягнення поставлених  цілей є аналіз сукупності інформації про стан культурного і бур’янового  компонента агрофітоценозу з урахуванням  погодних та ґрунтових умов.

Серед основних тактичних  заходів є комплексне поєднання  організаційно-господарських, агротехнічних  і хімічних заходів для регулювання  фітосанітарного стану посівів на рівні, що забезпечує запобігання господарсько відчутних втрат урожаю сільськогосподарських культур від бур’янів і збереження його якості. 

Запобіжні протибур’янові заходи

Запобіжними протибур’яновими заходами називають такі, що спрямовані на недопущення занесення на поля і поширення насіннєвих або вегетативних зачатків бур’янів, зменшення їхньої репродукції та наявності в сільськогосподарських засобах, що використовуються у технологіях вирощування сільськогосподарських культур.

До запобіжних належать такі заходи контролю забур’яненості ріллі:

Регулювання екологічних  умов на агроландшафтах. Для зменшення чисельності видів бур’янів, адаптованих до перезволожених територій, кислих і засолених ґрунтів, проводять відповідні їх меліорації - осушення, вапнування, гіпсування. Ці заходи спрямовані на створення несприятливих екологічних умов для таких видів бур’янів, як хвощ польовий, зірочник, сухоцвіт болотний, щавель, лобода, гірчак водяний тощо.

Фітоценотичні заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін із протибур’яновим спрямуванням чергування культур. У схемі науково обґрунтованих сівозмін треба чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи з беззмінними посівами, забур’яненість у сівозмінах знижується втричі-учетверо, особливо злісними багаторічними бур’янами.

Сівозміна - ефективний захід  проти спеціалізованих видів  бур’янів та бур’янів-паразитів: вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню  озимих і зимуючих видів бур’янів.

Організаційні заходи передбачають відповідне очищення технологічних матеріальних засобів, які використовують у землеробстві, від зачатків бур’янів та організаційну підготовку до обґрунтованого застосування інших протибур’янових методів.

До запобіжних відносять  також і карантинні заходи, спрямовані на недопущення завезення та поширення  небезпечних видів бур’янів із-за кордону (зовнішній карантин) і в  межах країни з одного регіону  в інший (внутрішній).

Прогнозування фактичної  забур’яненості посівів. Залежно від технології вирощування культур очікувану кількість сходів бур’янів у посівах протягом їхньої вегетації можна визначати двома способами: на основі даних про потенційну забур’яненість полів і про фактичну забур’яненість попередника перед збиранням його врожаю.

Винищувальні  заходи контролю забур’яненості полів

Винищувальними називають  протибур’янові заходи, спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур’янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур. До них належать механічні, фізичні, хімічні та біологічні.

Механічні заходи знищення бур’янів завжди інтегровані в технологію вирощування сільгоспкультур у вигляді заходів механічного обробітку ґрунту. Разом із регулюванням ґрунтових, водного, повітряного, поживного і теплового режимів заходи механічного обробітку ґрунту виконують одночасно й завдання щодо знищення бур’янів на оброблюваному полі. Складовими системи обробітку ґрунту є основний, передпосівний та післяпосівний його обробітки.

Біологічна боротьба з бур’янами. На сучасному рівні розвитку землеробства можливості біологічного методу боротьби з бур’янами на основі використання кліщів, вірусів, грибів поки що обмежені: не завжди можна підібрати такі види пошкоджуючих організмів, які затримували б розвиток бур’янів і не впливали негативно на культурні рослини. Характерною особливістю є також їх вузька спеціалізація щодо окремих бур’янів, а посіви сільськогосподарських культур засмічені різними видами. За допомогою біологічного методу можна боротися з дуже злісними бур’янами (берізкою польовою, амброзією полинолистою, гірчаком звичайним, осотом польовим, повитицею тощо), які важко знищуються агротехнічними або хімічними способами.

Листки берізки польової добре поїдають жуки та личинки рудого березкового щитника. Проти амброзії полинолистої можна використовувати кліщі, комахи, віруси. Так, личинки несправжнього слоника розвиваються на насінні тільки цього бур’яну, живляться у чоловічих суцвіттях ітут же заляльковуються. Дорослі жуки живляться пилком. У цих суцвіттях розвивається і слоник тригоноринуса, у стеблах живуть галиця, а на листках, генеративних органах і точці росту - совки тарахидії, які дають за літо 3-4 покоління. Гусениці метелика тарахидії (совки амброзієвої) можуть повністю з’їсти листки цього бур’яну. Гірчак звичайний пошкоджує гірчакова нематода. Проти амброзії полинолистої можна використовувати збудника облігатного паразита Рhyllachora атbrоsіае (Derc. et M.A.Curt.) Sazt. (Phyllachorales, Ascomyzetes).

Суцвіття гірчака можуть пошкоджувати галоутворюючі кліщі, внаслідок чого зменшується насіннєва продуктивність бур’яну. Шкодять йому також деякі види галиці. Личинки брунькової галиці формують гали у верхівкових бруньках головного та бічних пагонів гірчака.

Різні види повитиці пошкоджують  довгоносики, попелиці, зерноїди та інші комахи.

Хімічна боротьба з бур’янами. Серед винищувальних протибур’янових заходів у землеробстві об’єктивно визнані пріоритетними механічні, оскільки їх правильне застосування є одночасно складовими технології вирощування сільськогосподарських культур і часто не потребує додаткових витрат, пов’язаних із посиленням впливу на бур’яни. Проте з їхньою допомогою не завжди вдається досягти ефективного захисту посівів від бур’янів. Тому в сучасному землеробстві широкого застосування набули хімічні засоби знищення бур’янів - гербіциди, які стали важливим елементом агротехніки сільськогосподарських культур. Для досягнення високої технічної та економічної ефективності хімічного контролю забур’яненості полів при дотриманні екологічної безпеки агроландшафтів застосування гербіцидів у практичному землеробстві повинне мати технологічне обґрунтування. Основними елементами його є: визначення оптимального гербіциду для конкретного типу забур’яненості посіву; спосіб і строки внесення препарату; норма внесення препарату; забезпечення екологічних умов для високої гербіцидної активності препарату.

Найбільш пристосованими і масовими виявилися бур’яни  понад 300 видів, а найшкодочиннішими - багаторічні 

В орному шарі одного гектара міститься від 100 млн до 4 млрд шт. насінин бур’янів, а також велика кількість органів їх вегетативного розмноження  

Механічні, фізичні, хімічні та біологічні винищувальні заходи спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур’янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур