Екологічна освіта в Україні: становлення і розвиток

2. Екологічна освіта в Україні: становлення і розвиток

      Виникнення та загострення екологічної кризи в світі підвели наукову

думку до необхідності широкого, по можливості всеохоплюючого, залучення

людства до вирішення однієї з найболючіших проблем сучасності – охорони

навколишнього середовища. Такою ефективною формою є належним чином організована система екологічної освіти.

      Усвідомлюючи відповідальність за наслідки сучасних тенденцій, особливо після конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Україна активно налагоджує розробку довготривалих екологічних програм, які спираються на необхідність впровадження новітніх технологій, поліпшення санітарно-гігієнічних умов проживання населення, оздоровлення соціально-психологічного клімату та ін.

      Для України, колишньої республіки СРСР, довгий час була характерною політика екстенсивного використання природних ресурсів. У 50-х роках в СРСР з’являються закони про охорону природи. Тоді ж формується загальносоюзне природоохоронне законодавство. Проте ці та інші документи мали здебільшого ідеологічний характер і в умовах загальної хімізації сільського господарства реально не впливали на оздоровлення екологічної ситуації. Але все ж таки, починаючи з кінця 60-х років, на заходи з охорони навколишнього середовища почали виділяти кошти, хоч їх було явно недостатньо.

      Уже в 90-х роках українські вчені-екологи та педагоги, вийшовши з-під опіки союзних структур, здійснили реформацію системи освіти. 1992 року засновано Лабораторію екологічної освіти при Інституті педагогіки України, утворено Управління з екологічної освіти при Міністерстві охорони навколишнього середовища України, створено Центр екологічної освіти та інформації.

      Все це сприяє становленню в Україні наукових колективів із цілеспрямованими та координованими дослідженнями проблем екологічної освіти.

      Особливо актуальною є робота вчених України над концептуальним положенням екологічної освіти в контексті аварії на ЧАЕС. Для цього розроблені програми гуртків та факультативів різних профілів для молоді навчально-виховних закладів у зоні екологічного лиха. Також передбачено організацію психолого-педагогічної допомоги в подоланні відхилень у психіці та поведінці дітей, чого можна досягти приналежній постановці навчально виховного процесу.

      Запропоновано і  схвалено і проект концепції  екологічної освіти та виховання, у якому сформульовано мету, завдання і основні положення екологічної освіти, її принципи та зміст, визначено шляхи й методи втілення в навчально-виховний процес.