Екологічне виховання молодших школярів

 Розділ І. Аналіз стану проблеми екологічного виховання молодших

       школярів в психолого – педагогічній  та методичній літературі.

1. Огляд літератури.

      Опрацьовуючи тему курсової роботи ми знайшли значну кількість літератури, в якій висвітлюється досліджувана проблема.

      Зацікавленість і  цілеспрямовану роботу з екологічного  виховання молодших школярів  ми простежили в статтях журналів «Початкова школа», «Початкова освіта», «БВПШ», «Розкажіть онуку».

       Вчителі початкових  класів висловлюють своє бачення екологічного виховання молодших школярів , пропонують шляхи реалізації.

      «Еколого – орієнтаційна  діяльність молодших школярів  може бути цікавою, різноманітною,  особистісно і суспільно значущою. Кожен проект – маленький крок  на шляху до здобуття екологічної культури, життєвий досвід, яикй формує особистість. У здобутті еколого – правової освіти і вихованні значна роль належить учителю, який має бути для учнів взірцем дбайливого ставлення до природи», говорить вчитель початкових класів Вікторія Бубон [3, 5].

      «Практика показує  , що різні форми позакласної  роботи дають учителеві ширші,  ніж на уроці, можливості у  використанні елементів народних  традицій ставлення до природи  в екологічному вихованні молодших  школярів. Адже розкрити екологічний зміст, показати виховну силу і красу звичаїв, обрядів, свят, народних казок і ігор у цілісності краще у народній грі. У здійсненні екологічного виховання у позаурочний час велику допомогу вчителеві мають надавати батьки. Вони можуть безпосередньо борати участь у проведенні дитячих свят, виконувати деякі творчі завдання у ході їх підготовки». Таке бачення екологічного виховання показала Світлана Якименко, кандидат педагогічних наук  у своїй статті [30, 2].

       На увагу заслуговує стаття з журналу «Розкажіть онуку» [26], з якої ми дізналися про творчий педагогічнй досвід Соловей Валентини Миколаївни, вчителя початкових класів гімназії №1 м. Прилуки, Чернігівської області.

       Для забезпечення  успіху у формуванні в учнів  екологічних знань, екологічної  культури вчитель використовує можливості позакласної роботи, застосовуючи ігрові технології навчання і виховання (КВК, вікторини, конкурси, інсценізації, тощо). Так, у рамках природоохоронної акції «Первоцвіт», організованою екологічною лігою та Всеукраїнською дитячою спілкою «Екологічна варта», з метою виховання бережного ставлення до первоцвітів Валентина Миколаївна підготувала і провела свято «Бал у Королеви Флори»

      Вихованці Валентини  Миколаївни брали участь у  проекті «На варті власного  майбутнього», а в рамках цього проекту брали участь в акціях «Збережемо зелену красуню», «Годівничка для птахів», «Чисте місто – чиста держава», «Перетворимо сміття на спортивне знаряддя» [26, 5].

      Заслуговують на увагу також і методичні посібники для вчителів початкових класів, авторів Кошуба Л.І., Поліщук Н.А., Міліна Л.І. Стежками екологічних знань і Рябчук Т.Ф. Екологічна освіта у школі.

       Ці методичні  посібники допоможуть вчителеві  початкових класів правильно і ефективно здійснювати екологічне виховання в позаурочний час. Автори пропонують виховувати учнів за допомогою екологічних казок, вікторин, виховних заходів, екологічних ігр, подорожей екскурсій і т.д.

      Саме в такому  творчому і різноманітному вигляді  автори посібників висловлюють  бачення екологічного виховання молодших школярів у позаурочний час.

      У вирішенні проблеми екологічного виховання молодших школярів також слід звернути особливу увагу на основні положення в державних документах.

      Освітня політика нашої держави націлює українське суспільство і його освітньо-виховні структури на цілісне вдосконаленя змісту екологічної освіти та екологічної освіти підростаючих поколінь. Підтвердженням цього є, окрім аналізованих вище, закони України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція національного виховання, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні, Концепції позашкільної освіти та виховання та ін.

    Так, стаття 35 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року передбачає забезпечення загальною середньою освітою всебічного розвитку дитини як особистості, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення (Закон України «Про освіту» // Голос України. – 1996. – 25 квітня. – с. 7 – 11).

    Згідно концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні (проект), яка розроблена на основі Міжнародної стратегії дій в галузі освіти й підготовки кадрів з питань навколишнього середовища і спрямована на реалізацію відповідного напряму Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття), екологічна культура характеризується:

* різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне);

* наявність світоглядних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи;

* екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи й свого здоров’я;

* набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому і локальному рівнях);

* безпосереньою участю у природоохоронній діяльності;

*передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природоперетворюючої діяльності людини

( Проект концепції неперервної  екологічної освіти та виховання в Україні. – 1995. – 14. – с. 4 – 5 ).

       Розділ ІІ Національної доктрини розвитку освіти - "Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти" чітко регламентує тезу про те, що держава повинна забезпечувати "екологічну, правову, економічну освіту" ( Національна доктрина розвитку освіти / У кн. Кременець В.Г. Освіта і наука України : шляхи модернізації. – К.: Грамота, 2003. – с. 181).

     У розділі VI  "Освіта і фізичне виховання - основа для забезпечення здоров’я громадян"  мовиться про пріоритетні завдання системи освіти , якими є "виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності". Його реалізація можлива за умови "розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого навчально-виховного простору"

( Національна доктрина розвитку  освіти / У кн. Кременець В.Г. Освіта і наука України : шляхи модернізації. – К.: Грамота, 2003. – с. 184).

        Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя (2004 р.), затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, пропонує методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей і молоді. Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як інтегративна якість особистості й показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

       Отже, проаналізувавши  психолого – педагогічну і  методичну літературу, можна зробити  висновок, що екологічне виховання  молодших школярів у позаурочний час займає дуже важливе місце в системі освіти. Робота над цією проблемою постійно розвивається, з’являються нові шляхи реалізації екологічного виховання, а форми проведення стають досконалішими і цікавішими.