Етнічний склад населення Харьківської області

 

Повільне зростання кількості українців в Україні в післявоєнний період пов’язане із значними міграціями їх на “ударні будови” колишнього Союзу РСР, зі значними зниженнями природного приросту українців не тільки в містах, але найбільше у сільській місцевості. Внаслідок вище згаданих процесів у післявоєнний період склалася тенденція до скорочення частки українців серед усього населення України. Так, в 1959 р. українці становили 76.8% від усього населення республіки, а в 1989 р. - 72.7%.

 

На відносне зниження питомої ваги українців у названий період вплинуло і те, що кількість представників окремих національних меншин в Україні зростала швидше, ніж українців, а також за рахунок мігрантів в Україну людей інших національностей з республік колишнього СРС

Тут показано частку українців від їх загальної кількості в Україні (у відсотках). На названу дату найбільша кількість українців проживала у Київській (10.1%), Дніпропетровській (7.5%), Донецькій (7.3%), Львівській (6.5%), Харківській (5.4%), Вінницькій (4.4%), Полтавській (3.9%), Луганській (3.9%) областях. За ними йдуть Одеська, Хмельницька, Черкаська, Івано-Франківська, Житомирська, Запорізька області (3.6-3.4%). Найменша частка українців (менше 2%) проживала на території АР Крим та Чернівецької області.

 

Найвищу частку українців серед населення (80-90%) мали області Поділля (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Полісся (Волинська, Рівненська, Чернігівська, Київська, Житомирська), Прикарпаття (Львівська, Івано-Франківська), центральної частини України (Черкаська, Кіровоградська, Полтавська області), а також Сумська область. Значно нижча питома вага українців у національному складі населення високоіндустріальних областей, де завжди був великий приплив мігрантів з-поза меж України. До них належать області Донбасу (тут українці становлять 56.8-58 % від усього населення), області Придніпров’я (70.8-79.3%), Одеська (62.8%), та Харківська (70.7%) області.

 

Розглядаючи показник середньої густоти українців в регіонах, необхідно відзначити, що він залежить від кількості українців в регіоні та розмірів площі регіонів. Найвищий цей показник у таких областях, як Київська (135.1 осіб/кв.км), Львівська (113,3 осіб/кв.км), Донецька (103.6 осіб/кв.км), Івано-Франківська (98.6 осіб/кв.км), Дніпропетровська (88.6 осіб/ кв.км), Чернівецька (85.1 осіб/кв.км), Тернопільська (80.6 осіб/ кв.км). Від 50 до 80 осіб/кв.км українців мають Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Луганська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Черкаська області. Нижче 50 осіб/кв.км українців припадає в поліських областях (Житомирській, Чернігівській), в центрально-південних областях (Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській). Найнижчою середня густота українців на названу дату була в Херсонській області (33.7 осіб/кв.км та в Автономній Республіці Крим (18.9 осіб/ кв.км).

 

Ще на початку XX століття відомий український географ Степан Рудницький українську націю відносив до хліборобської, оскільки переважна більшість її проживала у сільській місцевості, а незначна частка - у міських поселеннях. Проте впродовж XX століття внаслідок бурхливого розвитку гірничо-добувної, важкої, легкої та харчової промисловості в Україні суттєво збільшилась кількість міського населення, виросла густа мережа міських поселень, передусім в Донбасі, Придніпров’ї, Центрі та в інших регіонах України. Це суттєво вплинуло на перерозподіл українців між містом і селом. Якщо в 1959 році в міських поселеннях проживало 36.6% усіх українців, то в 1989 р. - 60.3%. За цей час майже на третину скоротилась кількість сільських українців. У сільській місцевості зараз проживає близько 40% українців нашої держави. Найбільша кількість міських українців проживає у міських поселеннях Донбасу, Придніпров’я, в Київській та Харківській областях (70 і більше 80% від кількості українців регіону). Це пов’язано з тим, що індустріальні регіони України мають густу мережу міст та селищ міського типу з багатогалузевою промисловістю.

 

В межах нашої держави виділяють регіони з високою часткою сільських українців. До них належать області Поділля, Полісся, Карпат. Тут питома вага українців, що живуть у сільській місцевості, становить від 50 до 60 і більше відсотків.

 

Асиміляторська політика, яка проводилась у колишніх російських - царській та більшовицькій - імперіях, явні та неявні заборони українського слова призвели до звуження сфери фукнціонування української мови. Особливо жорстока і відкрита русифікація проводилась у 70-80-х роках. Внаслідок цього дуже зменшилась кількість українців, що вважають рідною українську мову, а збільшилась кількість тих, які визнали рідною мовою російську.

В Україні є три області та республіка Крим, де україномовне населення є в меншості. Це Донецька (30.3%), Луганська (34.7%), Одеська (40.6%), АР Крим (13.6%), включаючи україномовних росіян, які становлять 0.1-0.3 % усього російського населення названих регіонів. У Харківській і Запорізькій областях кількість україно- і російськомовного населення приблизно однакова.

Історична динаміка чисельності населення Харківської області

• 1926 – 2 325 000
• 1939 – 2 554 000
• 1959 – 2 520 129
• 1970 – 2 826 122
• 1979 – 3 055 655
• 1989 – 3 174 675
• 2001 – 2 914 212
• 2014 -  2 737 242

Національний склад населення

	1959	1970	1989	2001
українці	68,8 %	66,1 %	62,8 %	70,7 %
росіяни	26,4 %	29,3 %	33,2 %	25,6 %
євреї	3,3 %	2,7 %	1,5 %	0,4 %
білоруси	0,5 %	0,6 %	0,7 %	0,5 %
інші	1,0 %	1,2 %	1,8 %	1,8 %

Етнічний склад.

Особливістю національного складу населення Харківської області є його багатонаціональність. На території області проживають представники 111 національностей і народностей, серед них: українці (70,7%), росіяни (25,6%), білоруси (0,5%), євреї (0,4%), вірмени (0,4%) та інші.

 

Людські ресурси.

Економічно активне населення – 1323,9 тис. осіб.

Рівень зареєстрованого безробіття – 1,6% (до населення працездатного віку).

Середня заробітна плата – 2943 грн. (у січні-квітні 2014 року).

Населення.

Чисельність населення області станом на 1 травня 2014 року становила 2735,8 тис. осіб (4-е місце на Україні після м. Києва, Донецької та Дніпропетровської областей), в тому числі міське – 2202,5 тис. осіб (80,5%), сільське – 533,2 тис. осіб (19,5%). У структурі населення 46% чоловіки, 54% жінки.

Найбільші міста за чисельністю населення (в тис. осіб).

 

 

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2014 рр.

коефіцієнт (на 1000 осіб)	1950	1960	1970	1990	2000	2010	2014
народжуваності	19,7	17,3	14,0	11,4	6,8	9,5	10,1
смертності	7,3	6,9	9,2	12,8	16,4	15,2	15,3
природного приросту	12,4	10,4	4,8	-1,4	-9,6	-5,7	-5,2

 

 

 

 

Виновок

Отже, Харківська область – мальовничий і благодатний край, один з провідних промислових, сільськогосподарських, наукових і культурних регіонів України.

 Нація – це вища форма етнічної спільноти, яка утворюється впродовж значного історичного періоду із племен і народностей. Вона відзначається спільністю походження, психології і характеру, мови, території проживання, економічною єдністю людей, які до неї відносяться.

Україна є державою української нації, бо немає більше у світі іншої країни, де б інтереси українців задовольнялися так повно і всебічно. Тільки українці є автономним народом у нашій країні і вони формують національну державу. Всі інші народи, що проживають в Україні, утворюють етнічні (національні) меншини.

Українці є корінним населенням всієї території України, але внаслідок складних етнічних процесів, які відбувалися впродовж всієї історії формування української держави, цей народ перебував у тісному взаємозв’язку з іншими народами, що населяли і населяють нашу країну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Етнонаціанальні процеси в  Україні: історія та сучасність (за  ред. В. Наулка). - К., 2001.

2. В. Наулко. Хто і відколи живе  в Україні. - К., 1998.

3. Рафальський О. Національні меншини України у XX ст.: історіографічний нарис. - К., 2000.

4. Чорний С. «Національний склад населення України», Киів, «Картографія», 2001.

5. Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001р. - Державний комітет статистики. - К., 2003.