Формування мотивації учнів до навчання

Самоосвітня діяльність учнів - це пізнавальна діяльність, якою учень керує сам, здійснює її у відповідності зі своїми задачами, мотивами і цілями. Самоосвітня діяльність має різні рівні: вона може «супроводжувати» навчання, може бути присутньою у вигляді окремих епізодичних форм самоосвіти і, нарешті, може перетворитися в особливу розгорнуту діяльність учня по самоосвіті і самовихованню. Ця діяльність відбувається під керівництвом педагога [1].

Керівництво педагогом (майстром виробничого навчання) самостійної навчальної роботи учнів може здійснюватися на уроці, у гуртковій і факультативній роботі, на зборах, присвячених темі “Навчаємося учитися”.

Перелічимо прийоми самостійної роботи учнів, формування яких бажано для розвитку позитивної мотивації навчання:

• укрупнення навчального матеріалу, виділення в ньому вихідних ідей, принципів, усвідомлення узагальнених способів рішення задач, самостійна побудова учнями системи задач визначеного типу;
• прийоми короткого і найбільш раціонального запису (інструкційна картка, схема, план, конспект, реферат);
• загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу, використання особливих прийомів мнемотехніки з опорою на зорову і слухову пам'ять);
• прийоми зосередження уваги, що спираються на використання учнями різних видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, виділення № одиниць» перевірки, порядку перевірки і т.д.;
• загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями) і її збереження в домашній бібліотеці;
• прийоми підготовки до іспитів, заліків, семінарів, лабораторних робіт;
• прийоми раціональної організації часу, обліку витрат часу, розумного чергування праці і відпочинку, важких і легких, усних і письмових завдань, загальні правила гігієни праці (режим, прогулянки, порядок на робочому місці, його освітлення).

Усі ці форми роботи сприяють становленню пізнавальних мотивів - навчально-пізнавального і самоосвіти, постановка мети (у зв'язку з виконанням окремих навчальних дій і їх самоконтролем), супроводжується позитивними емоціями. У цілому, усі сторони процесу навчання - система понять навчального курсу, методи навчання і їх сполучення, структура уроку, діяльність самих учнів - робить великий мотивуючий вплив, розвиває усі види пізнавальної активності учнів.

До методів стимулювання і мотивації треба віднести також метод інтенсифікованої атаки. Сутність цього методу складається в колективній творчій роботі по розв’язанню якої-небудь складної проблеми. Учасники усі разом думають над визначеною проблемою, доповнюють один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, спростовують інші в пошуках істини. Цей метод дозволяє виявляти творчі здібності учнів, розвивати творче мислення. Цьому сприяє емоційний підйом учасників обговорення - незмінний супутник творчості. Метод інтенсифікованої атаки відрізняється новизною проблеми і відсутністю готових рішень, більшою самостійністю і творчою активністю його учасників, обов'язково комплексним підходом до рішення проблеми.

У творчому пошуку, реалізованому за допомогою методу інтенсифікованої атаки, ефективними виявляються прийоми переносу.

Здібність перенести відомі знання, уміння, способи діяльності в іншу ситуацію - яскрава ознака творчого мислення. Наприклад: педагог (майстер в/н) пропонує учням представити яку-небудь ситуацію, відшукати різні варіанти її рішення.

Використовуючи метод інтенсифікованої атаки, необхідно пам'ятати такі правила:

• критика виключається, можна висловлювати будь-яку думку, навіть фантастичну;
• чим більше висловлюється ідей, тим краще;
• висловлення ідеї можна як завгодно комбінувати, видозмінювати, поліпшувати;
• необхідна вільна, доброзичлива обстановка під час обговорення проблеми;
• потрібна творча готовність учасників обговорення до роботи даним методом [5].

“Залучення” тих чи інших прийомів при використанні цього методу, як і у всіх випадках реалізації інших методів роботи, істотно залежить від визначених умов: складності розв'язуваної проблеми, запрограмованого педагогом рівня творчості, на якому повинні вести пошук учні, від їх реальних можливостей, майстерності керівника.

Одним з перевірених способів мотивації навчання у формуванні пізнавальних інтересів учнів є ділова гра.

Граючи, учень здобуває нові знання, удосконалює уміння і навички. А головне - ігри завжди викликають жвавий інтерес, активність у всіх учнів. У грі не буває байдужих. Вона, як ніякий інший метод, відповідає віковим особливостям учнів і значною мірою сприяє формуванню повноцінної мотивації навчання [2].

Ділові ігри можна застосовувати на всіх етапах навчання.

Кожна гра допомагає вирішити визначені дидактичні задачі: дати знання, сформувати уміння та навички, розвити функції мозку (увагу, пам'ять, мислення, мову), виховати риси особистості (кмітливість, спритність, колективізм і т.д.).

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, вивчення проблеми щодо формування навчальної мотивації є актуальною і сьогодні. Як було вже зазначено, сучасна освіта ПТНЗ повинна орієнтуватися на розвиток особистості учнів, їх пізнавальних та творчих здібностей; на формування в учнів глибокого особистісного мотиву, стимулу до отримання освіти. Тому головними завданнями є: навчити учнів вчитися і хотіти вчитися, розвивати у них пізнавальний інтерес і підвищити його рівень, для чого й необхідна підготовка кваліфікованих фахівців. Оскільки саме тут закладається міцний фундамент подальшого, як робітника, успіху в його трудовій діяльності.

Як правило, навчальна діяльність учнів збуджується не одним мотивом, а цілою системою різноманітних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного, знаходяться в певному співвідношенні між собою.  
Мотиваційна сфера - ядро особистості. На початку свого дорослого життя, маючи внутрішню позицію учня, він хоче вчитися. Причому вчитися добре, відмінно, та стати першокласним фахівцем своєї справи.

Різноманітні дослідження структури діяльності учнів незмінно підкреслюють необхідність наявності в ній компоненту мотивації. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому у особистості є сильні, яскраві, глибокі мотиви, викликаючи бажання діяти активно, з повним відданням сил, переборювати неминучі скрути, несприятливі умови і інші обставини, наполегливо просуваючись до наміченої мети. Для того, щоб сформулювати мотиви навчальної діяльності, використовується весь арсенал методів організації і управління навчальної діяльності.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Подласий І. П. Педагогіка: Новий курс: Посібн. для студ. вищ. навч. закладів: У 2 кн. - М.: Гуманіт. видав. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1:Загальні засади. Процес навчання. - 576 с.

2. Маркова А. К., Матіс Т. А., Орлов А. Б. Формування мотивації навчання.

- Х., 1990. - 212 с.

3. Виготський Л. С. Педагогічна психологія. - К., 1996. - 340 с.

4. Леонтьєв А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - Х.: Просвіта,1982. - 245 с. 

5. Щукіна Г. І. Активація пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі. - Х.: Просвіта, 1979. - 342 с. 

6. Ковальов В. І. Мотиви поведінки і діяльності. - К., 1988. - 232 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Методичні рекомендації по формуванню

мотивації на уроці.

 

Навчальна діяльність – це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб’єкта навчання.

Мотив як спонукальна причина окремої дії та сукупність дій є результатом складної взаємодії мотивів - цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних. Він проявляться в навчанні у вигляді ставлення учня до сукупності дій, в результаті яких формується компетентності певного рівня.

  Для проведення уроку пропонуються такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів. Вони є основою особистісно зорієнтованого уроку.

• Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб’єктивний досвід учнів щодо теми. Яка розглядається.
• Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу.
• Емоційний виклад матеріалу – запорука результативності уроку.
• Стимулювати учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися.
• Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізуючи під час уроку різні способи виконання завдання, запропоновані учнями, відзначати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети.
• Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступені його готовності до уроку виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.
• Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те,  «що ми дізналися» ( що опанували), але й те, що сподобалось( не сподобалось) та чому; що хотіли б виконати ще раз, а що зробити по – іншому.
• Під час опитування на уроці ( виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність( неправильність) відповіді, але і її самостійність. Оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.
• Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання. Працювати над диференціацією завдань.

 

На уроці учень повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в цьому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності  пізнання не може принести позитивний результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

« Шляхи формування мотивації на уроці»

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди ( залучається суб’єктивний досвід учнів, приводяться цікаві приклади, парадоксальні ситуації, вказується на практичне значення теми).
2. Створення проблемної ситуації.
3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології

     « Мозкова атака».

4. Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацювання тексту періодичних видань.
5. Мотивація навчальної діяльності за технологією « Незакінчене

     речення».

6. Мотивація  навчальної діяльності шляхом  виготовлення саморобних           посібників.

7. Мотивація  навчальної діяльності шляхом  використання творчих завдань

( учні самі  добирають  запитання для однокласників, складання кросвордів, загадок; написання  фантастичних оповідань, есе, віршів; художні завдання, наприклад, « Яким  я уявляю собі…», « Що станеться, якщо…?» і ін.).

8. Мотивація  навчальної діяльності шляхом  використання під час уроку  художньої та науково – популярної  літератури.

9. Мотивація  навчальної діяльності шляхом  створення ситуації успіху.

( Потрібно чітко і яскраво поділити матеріал на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв’язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання,  тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистісного досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес до свого предмета).

10. Мотивація  навчальної діяльності на основі  діяльнісного підходу до навчання.

- Навчальна  діяльність під керівництвом  учителя ( завдання для учнів:»Чи  існують інші способи виконання  роботи?», »Виконайте роботу у  вигляді графіка, схеми» та ін.)

- Самостійна  начальна діяльність.( Можливе використання  алгоритму дій на уроці. Учитель  виступає у вигляді консультанта).

- Самоосвітня  діяльність учня(осмислення узагальнених  способів розв’язання задач, виокремлення  в матеріалі ідей, принципів, законів; складання планів, тез, конспектів, анотацій, рефератів; робота з довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями; прийоми підготовки до державної  атестації, тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних  робіт).