Гігієнічні вимоги до одягу та взуття дітей

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Харківський коледж

Комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

 

 

 

 

 

               Реферат на тему:Гігієнічні вимоги до одягу та взуття дітей

 

 

 

 

 

                                                                                       

 

                                                                                       Виконала студентка факультету

Дошкільної та корекційної освіти

32д групи

Бондаренко Юлія

Викладач:Лапшина С.В.

 

Зміст

1.Вступ

1.1 Гігієнічні вимоги до предметів дитячого вжитку

1.2 Гігієнічні  вимоги до одягу

1.3 Гігієнічні вимоги до взуття

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основним призначенням одягу є захист організму від зайвого перегрівання чи охолодження шляхом створення сталих температурних умов. Сталість температури тіла є умовою доброго самопочуття. Крім цього основного призначення, одяг захищає тіло від вітру, дощу, ультрафіолетового опромінення, пилу, бруду, зменшує несприятливу дію різних механічних та хімічних чинників, що особливо важливо для ніжної, легко пошкоджуваної шкіри дитини.

Процеси утворення і віддачі тепла урівноважуються в організмі. Якщо збільшується утворення тепла (наприклад, при фізичному навантаженні), то одночасно, щоб не настало перегрівання, зростає і тепловіддача. Те саме відбувається і при підвищенні чи зниженні температури повітря. Це здійснюється спеціальними теплорегуляційними механізмами, розташованими у головному мозку. Щоб полегшити їх роботу, треба правильно добирати одяг. Він повинен мати добрі теплозахисні властивості, бути водонепроникним, пористим, легким.

Чим менша дитина, тим більш недосконалі її теплорегуляційні механізми. Малі діти, особливо незагартовані, легко переохолоджуються чи перегріваються.

Перегрівання так само шкідливе, як і переохолодження. Діти перегріваються не тільки влітку, а й узимку, якщо їхній одяг не відповідає температурі повітря.

 

1.1 Гігієнічні вимоги до предметів дитячого вжитку:

З перших хвилин життя дитина постійно стикається з речами навколишнього його нового світу. Це одяг, починаючи з пелюшок, підгузників, постільної білизни (в подальшому її набір істотно розширюється), взуття. Дорослішаючи, дитина прилучається до світу іграшок та ігор (у тому числі електронних), дитячим книгам, в шкільні роки - до підручниках і навчальних посібниках, в цей же час його оточують шкільне приладдя, включаючи технічні засоби навчання та персональні комп'ютери. Меблі і різне устаткування також є постійними елементами навколишнього дитини середовища - предметами побуту дітей і підлітків. Відомо, що соціально-гігієнічні фактори, умови виховання і навчання дітей в освітніх установах роблять виражений вплив (28-35%) на формування здоров'я підліткового покоління. Від способу життя залежить в 3-11% випадків захворюваність дітей до 11 років. Це вказує на значимість гігієнічно адекватної середовища, що оточує дитину і формуючої його як особистість, здорову в фізичному і психічному плані. Умови життєдіяльності повинні бути сприятливими для навчання і виховання і сприяти нормальному росту і розвитку дітей.

Це можливо, якщо предмети дитячого вжитку відповідають морфофункціональнихзмін особливостям дітей різної статі і віку і відповідають фізіолого-гігієнічним вимогам.

Основним гігієнічною вимогою до предметів дитячого вжитку є їх нешкідливість для здоров'я дитини.

1.2 Гігієнічні вимоги до одягу

Спільними для будь-якого одягу є такі гігієнічні вимоги: легкість, м 'якість, гарний фасон, співвідношення віку та розміру тіла дітей. Усі ці вимоги спрямовані на забезпечення свободи рухів дитини. Рухи, особливо на повітрі, є сильним стимулом нормального росту та розвитку організму. Дітям властива велика рухливість, і одяг не повинен їм заважати. Одяг не повинен бути дуже довгим, широким, тісним, який не дає дитині рухатися. Крім того, грубий і тісний одяг стискає шкірні покрови, судини і тим порушує нормальне функціонування внутрішніх органів і систем в організмі. В молодшому віці, коли скелет дуже піддатливий механічним діям, такий вузький та тісний одяг може порушувати правильну поставу і сприяти розвитку різних викривлень хребта. Тугі пояси, резинки, високі тісні комірці, стягуючі манжети з асортименту дитячого одягу повинні виключатися. Крім того, одяг повинен швидко і легко одягатися і зніматися, бути гарним, виховувати естетичний смак у дитини. Зовсім довгий одяг, як і тісний, робить дитину неповороткою.

Теплозберігаючі властивості одягу залежать від її покрою, пошиття, кількості шарів і в основному від якості тканин, з яких вона пошита.

Одяг для прогулянок. Дитячий одяг, призначений для прогулянок на свіжому повітрі в холодну погоду, повинен мати добрі теплозахисні якості.

Навесні та восени, коли температура зовнішнього повітря дуже коливається, особливу увагу звертають на одяг для прогулянок. Навесні спочатку змінюють верхній одяг, а згодом – взуття.

Після будь-якої прогулянки в теплу пору року перевіряють температуру тіла, рук і ніг дитини. Тепла, суха шкіра свідчить про те, що дитина була одягнута правильно. Якщо руки й ноги холодні, одяг має бути теплішим. Коли ж після прогулянки голова й тіло вологі – це наслідок занадто теплого одягу.

Обличчя під час прогулянки не можна прикривати, бо погіршується склад повітря, що його дитина вдихає. Обличчя має бути завжди відкритим, у морозні дні його треба змастити вазеліном.

Зайвий теплий одяг стомлює дитину, сковує рухи, вона перегрівається. Одягнута в теплий, але легкий одяг, дитина не перемерзне, бо буде багато рухатися, а рухова активність сприяє виділенню тепла в організмі.

Не можна одягати дітям раннього віку та школярам шкарпетки чи гольфи з синтетичних матеріалів, бо вони погано поглинають вологу. Крім того, еластичні шкарпетки і панчохи здавлюють ногу, затрудняють рухи.

У дощову погоду дітям будь-якого віку, крім малят, треба мати плащ з тканини, яка не пропускає вологу.

Головні убори. На прогулянках залежно від температури повітря і погоди використовуються різні головні убори. В літні, сонячні дні голову дитини покривають світлою панамкою або солом'яною шапочкою. Весною і восени, якщо не дуже холодно і вітряно дівчаткам одягають берети, а хлопчикам кепки, картузи. В холодну вітряну погоду, а також зимою при відсутності сильних морозів рекомендуються в'язані або фетрові шапочки, а в сильні морози хутряні шапочки або шапки-вушанки.

Догляд за одягом. При забрудненні вага одягу збільшується (за десять днів носіння на 10-11 %), теплові і гігроскопічні якості його понижаються, пори тканини просочуються потом і салом, що є добрим середовищем для мікробів. Так, перевірено, що після місяця носіння одягу, кількість мікробів на ньому збільшується в 2-4 рази. Тому необхідно стежити за тим, щоб забруднений одяг своєчасно міняли, добре чистили, прали, по можливості кип'ятили і прасували. Крохмалити дитячу білизну не дозволяється, так як після цього вона стає жорсткою, а також понижується її гігроскопічність і повітряно-проникливість. Білизну і кімнатний одяг потрібно міняти при кожному його забрудненні і після кожного купання дитини.

Необхідно з ранніх років привчати дітей до охайності одягу, розвивати у них самостійність, показувати і вчити, як правильно одягати ту чи іншу річ: сорочку, штанці, колготки та ін. При такому вихованні уже до 3 років діти можуть самостійно одягатися і роздягатися, акуратно вішати і складати свій одяг, чистити його від пилу і снігу, для чого в роздягальній необхідно мати достатню кількість щіток (для верхнього одягу і взуття).

 

 

1.3 Гігієнічні вимоги до взуття

До взуття висуваються такі ж гігієнічні вимоги, як і до одягу. Воно забезпечує захист організму від дій небезпечних факторів зовнішнього середовища й оберігає стопу від механічних пошкоджень. Гігієнічні вимоги до взуття містять вимоги до конструкції та розміру, зумовлених властивостями будови стопи в період росту, і до матеріалів, із яких виготовляється взуття. Раціональне взуття, яке відповідає анатомо-фізіологічним властивостям дитячої стопи, забезпечує її нормальний розвиток, оберігає від деформації та захворювань. Взуття для дітей повинно точно відповідати довжині та ширині стопи, не бути вузьким і вільним. Важливою функцією взуття є забезпечення клімату навколо стопи. Температурно-вологий режим у взутті, як правило, залежить від матеріалу. Для нормального функціонування стопи підстилка повинна бути пластичною, гігроскопічною, мати теплові властивості, її повинні виготовляти тільки із натуральної шкіри.

Дитяче взуття повинно бути легким, зручним, мати еластичну підошву, широкий носок і маленький каблучок висотою не більше 8 мм. Тісне, грубо зшите взуття може викликати зміну форми стопи і ноги дитини, сприяти вростанню нігтів, утворенню мозолів, а в холодну пору року, стискаючи кровоносні судини, прискорює їх охолодження. Дуже вільне взуття також небажане, бо воно затрудняє рухи дітей, викликає потертості ніг.

Для повсякденного носіння не можна рекомендувати гумове і лаковане взуття, так як воно затримує рух повітря і випаровування поту, сприяє утворенню попрілостей ніг. Гумові чобітки одягають на дітей тільки в порівняно теплу погоду під час прогулянок по вологій траві і землі, коли йде дощ. Потрібно стежити за тим, щоб діти в цьому взутті знаходились недовго. Гумове взуття в приміщенні потрібно знімати.

Вимоги до панчіх і носків залежать від сезону. Вони повинні виготовлятися з повітряно- і вологопроникливих матеріалів. Найліпші з гігієнічних позицій матеріали для панчіх і носків бавовняні та трикотажні полотна.

Щоб взуття було зручним, за ним треба правильно доглядати. Після повернення з прогулянки його чистять і мастять кремом. Це пом'якшує шкіру, попереджає виникнення тріщин. Вологе взуття спочатку миють, витирають сухою ганчіркою і, набивши папером, залишають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Гігієна  дітей та підлітків під редакцією В.М. Кардашенко - М.: Медицина, 1988 рік.

2. Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов В.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009.

3. Чабовская А.П., Голубев В.В., Егорова Т.И. - Основы педиатрии и гигиены детей раннего и дошкольного возраста 1987 рік

4. Дробинская А. О. Основы педиатрии и гигиены детей раннего и дошкольного возраста. —М.: Владос. 2003