Колективні творчі справи

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

з педагогіки

на тему: «Колективні  творчі справи.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

ВСТУП

1. Історія виникнення технології колективного творчого виховання.
2. Концептуальні положення колективного творчого виховання.
3. Мета і завдання технології колективного творчого виховання.
4. Преваги колективного творчого виховання.
5. Етапи підготовки і реалізації колективних творчих справ.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Колективні  творчі справи – це перш за все повноцінне життя старших і молодших вихователів і вихованців і в той же час їх спільна боротьба за покращення навколишнього життя. В цьому житті, в цій боротьбі педагоги виступають як старші друзі дітей, діючі разом з ними і попереду них.

Постійна багатостороння турбота один про одного, про свій колектив про оточуючих людей, про далеких друзів пошук кращих засобів цієї турботи, все більш чітка організація свого життя, різноманітних справ на користь і радість своєму колективу і іншим людям – ось що згуртовує вихователів і вихованців.

І чим багатша цілеспрямованість, організованість спільного життя, спільної боротьби старших і молодших, тим ефективніший той багатосторонній  виховний процес, який іде “по ходу”, в глибині цього життя: і виховні  дії педагогів (прямі і переносні, відкриті і таємні), і взаємний вплив самих вихованців один на одного, і самовиховання старших і молодших.

В кожній колективній  творчій справі проявляється сутність методики комунарського виховання.

Суть кожної справи – турбота про свій колектив один про одного. Про оточуючих людей. про далеких друзів.

Справа ця – колективна, тому що здійснюється разом – дітьми і старшими друзями як ї спільна турбота.

Справа ця –творча колективна, тому що представляє собою спільний пошук кращих рішень життєвого важливих завдань, тому що створюється спільно – не тільки виконується. Але і організовується: задумується, планується, оцінюється . Вона творча ще й тому, що не може перетворитися в догму, робитися по шаблону. А завжди виступає в різних варіантах, завжди проявляє нові свої можливості, тому що вона – частина життя!!!

Колективні творчі справи відрізняються одна від одної перш за все за характером спільної практичної турботи, яка виступає на перший план: трудової або суспільно-політичної пізнавальної або художньо-естетичної спортивно-оздоровчої або організаційної. Але в кожній, колективній творчій справі (КТС) вирішується багато педагогічних завдань, проходить розвиток колективних, демократичних основ життя, самостійності, ініціативи дітей, самоврядування, активного громадянського відношення до людей і оточуючого світу. КТС, збагачуючи колектив і особистість соціально цінним досвідом, дозволяє кожному проявити і вдосконалити кращі людські задатки і здібності, потреби і відношення.

КТС – це спосіб організації яскравої наповненої трудом і грою, творчістю і товариськістю, мрії і радістю життя і в той же час основний виховний захід комунарської методики.

Сила кожної КТС в  тому, що вона потребує спільного пошуку, дає йому поштовх і відкриває  для нього широкий простір. Тому в кожній із цих справ - гнучка форма і багатий, різноманітний зміст, нестандартні варіанти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія виникнення технології колективного творчого виховання.

Освіта, навчання, виховання. Три головні частини педагогічного  процесу. Так було, так є і так буде. Однак кожна епоха висуває з названої триєдності на перший план одну і основних частин, яка в певний історичний момент є визначальною.

В сьогоднішніх умовах зростає  ціна моральної спрямованості здобутих знань. Ще Я. А. Коменський говорив: "Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми". Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, наприклад таких, як громадянська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнішому спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв'язку з цим перед педагогами постає завдання — навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу. Однією з таких технологій є колективне творче виховання, колективна організація творчої діяльності.

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. - Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М Горького та комуни імені Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.

Згодом санкт-петербурзький  учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка. розробив та апробував  технологію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого виховання вирізняють п'ять періодів:

• 1956—1959 pp. — період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;
• 1959—1962 pp. — створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології, яка охоплює клуб юних фрунзенців "Орлятко", клуб нових комунарів;
• 1962—1966рр. — поширення технології;
• 1966—1986рр. — період консервації;
• 1986 pp. — до теперішніх часів — період відродження.

Створення технології колективного творчого виховання стало вимогою  часу. В середині 50-х років у  країні відбулося відродження гуманістичних  ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.

До початку 60-х років  визначилися два напрями у  вихованні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іванов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячого колективу здійснював С. Шмаков.

У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників  шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено  в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.

Однак вже 1964 року поширення  технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського  самоврядування не відповідала офіційній  структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження  технології колективного творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учительской газеты" та журналу "Воспитание школьников".

 

 

 

 

2. Концептуальні  положення колективного творчого виховання.

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Технологія колективного творчого виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Ця технологія — особистісно  орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа для душі, яку вона може організувати, зробити краще, ніж інші. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він же г такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об'єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями складаються в процесі діяльності суб'єкт-суб'єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за Якісне виконання поставлених завдань.

Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переконання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, "секретного договору"), співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Колективні  творчі справи — не, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: громадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.

Технологія  колективного творчого виховання припускає:

• створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення навколишнього життя;
• побудову колективу на принципах змінності всього активу, колективного планування, організації та аналізу спільних справ,"взаємин, вчинків; .
• організацію діяльності, суспільне значимої (для людей), особистісно значимої (."творчо — інакше навіщо"), художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухотвореної щирістю, гумором і розумінням дорослими потреб дитинства;
• особливу позицію педагога, як старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне взаєморозуміння, взаємодію колективів педагогічного (старших друзів) та дитячого (друзів молодших).

Основними умовами  виховної ефективності колективних  творчих справ є:

• єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя;
• творчий характер кожної справи: здійснення неперервного пошуку найкращих рішень життєво важливих завдань на всіх стадіях організації;
• єдність окремих стадій організації кожної справи.

У технології колективного творчого виховання головне — "жити заради усмішки іншого", що і породжує радість творчого самовираження в поєднанні з потребою бути корисним людям.

Основний педагогічний результат технології — розвиток громадянської самосвідомості та здібностей до соціальної творчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Мета і  завдання технології колективного творчого виховання.

Мета технології — забезпечувати соціальне замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Здійснення життєво-практичної сторони кожної колективної творчої  справи визначає реалізацію таких виховних завдань:

• виховні завдання, які ставлять вихователі в процесі організації колективної творчої діяльності. вирішуються непомітно для вихованців, їх відкривають вихованці — в тій чи іншій мірі — при обговоренні результатів колективної творчої справи, і вони стають їхніми вимогами до себе;
• у процесі колективної творчої діяльності здійснюються в тісній єдності завдання різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;
• у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світогляд-на (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);
• у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: вихователі передають готовий суспільне цінний досвід вихованцям, ті оволодівають цим досвідом і створюють новий досвід разом з вихователями та під їх керівництвом: відбувається поєднання цього досвіду з попереднім, обмін поєднаним досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток;
• у процесі колективної творчої діяльності взаємопов'язане здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.