На шляху до педагогічної майстерності

На шляху  до педагогічної майстерності

                    Зима Наталія Володимирівна, вчитель хімії

                          Технологічного багатопрофільного ліцею м. Хмельницького ,

                           вчитель вищої категорії

    Стрімко змінюється світ, технологічна та інформаційна революція зумовила принципові зміни характеру людської діяльності, посилився вплив інтелекту, зросли вимоги до рівня освіченості кожної людини.

   Для пострадянського освітнього простору історично важливою стала проблема заміни єдиної поведінкової моделі « Хто допоможе? Хто розкаже, як це зробити?» на користь формування принципово іншої моделі « Що я можу зробити ?» Основні завдання освіти сьогодні – не просто озброїти випускника фіксованим набором знань, а сформувати у нього уміння і бажання вчитись усе життя, здатність до саморозвитку на основі рефлексивної самоорганізації.

    Для конструктивного виконання завдань освіти третього тисячоліття необхідний , насамперед, інтенсивний розвиток самого вчителя. Сучасна система освіти схожа на різнобарвне сплетіння концепцій, систем, технологій, форм і методів роботи… Досягнення висот педагогічної майстерності потребує максимальних особистих зусиль, енергії, величезної працездатності  і , зрештою, часу, якого так часто не вистачає.

      З метою допомоги на шляху  самоосвіти та самореалізації  вчителя як складової його  професійного зростання у сучасних  умовах і працює творча група   вчителів хімії  та біології  « Вчитель ХХІ століття», що  створена на базі Технологічного  багатопрофільного ліцею м. Хмельницького.

       Основними завданнями , що потребують  вирішення , ми вважаємо  :

• розробка чіткої системи роботи щодо підвищення фахового та методичного рівня кожного педагога в умовах оновлення змісту та структури освіти,
• вивчення, накопичення, апробація, впровадження в практику перспективного досвіду вчителів-новаторів, нових освітніх технологій та систем,
• формування  нового мислення в навчально-методичній сфері,
• залучення педагогів до науково дослідницької діяльності.

   На сучасному етапі розвитку освіти актуальним стає виявлення, узагальнення та розповсюдження інноваційного педагогічного досвіду. Для цього , на нашу думку, найкраще слугує така форма методичної роботи як майстер-клас.

        Узагальнюючи досвід проведення майстер-класів, можна прийти до висновку, що майстер-клас  ― це форма заняття, що концентрує наступне:

• особистість творчо працюючого вчителя,
• спосіб самостійного здобуття знань з допомогою всіх учасників заняття,
• плюралізм думок.

   Відмінність майстер-класу від інших форм розповсюдження педагогічного досвіду полягає в тому, що під час його проведення відбувається безпосереднє обговорення запропонованого методичного продукту і пошук творчого розв’язання педагогічної проблеми як з боку учасників майстер-класу, так і з боку вчителя-організатора заходу.

    Майстер-клас як локальна технологія трансляції передового педагогічного досвіду повинен демонструвати конкретну педагогічну технологію в форматі

Теорія 1 ― Практика ―  Теорія 2.  Мету кожного етапу можна  охарактеризувати таким чином:

• (теорія 1) охарактеризувати педагогічну технологію,
• (практика) показати форми і методи впровадження технології,
• ( теорія 2) активне обговорення та рефлексія.

При підготовці і проведенні майстер-класу важливо врахувати такі критерії як актуальність, технологічність і ,найважливіше, ефективність для кожного учасника майстер-класу.

     Для проведення  дієвого майстер-класу важлива  особистість вчителя, що презентує  свій досвід. Готовність до популяризації власного досвіду, здатність до імпровізації, ерудиція, нестандартність мислення, загальнокультурний розвиток, комунікативні навички і вміння впливати на аудиторію ― це лише частина якостей , які можуть забезпечити якісне проведення майстер-класу.

     Щоб навчати, треба  знайти підхід до кожного учня. Змінюється світ,

стають іншими і діти. Нові виклики вимагають нової реакції. Шаблонне викладання і нерозуміння потреб школярів формують прірву між педагогом і учнем. Систематичне проведення психолого-педагогічних тренінгів має на меті допомогти вчителю у формування комфортного середовища на уроках як для учнів, так і для вчителя.

   Робота тренінгової групи відрізняється рядом специфічних принципів.

• Принцип активності. Активність учасників тренінгової групи носить особливий характер, відмінний від активності людини, що слухає лекцію або читає книгу. У тренінгу люди утягуються в спеціально розроблені дії. Це може бути програвання тієї або іншої ситуації, виконання вправ, спостереження за поведінкою інших за спеціальною схемою. Принцип активності, зокрема , опирається на відому з області експериментальної психології ідею: людина засвоює 10% того, що вона чує, 50% того, що вона знає, 70% того, що проговорює, і 90% того, що робить сама.
• Принцип дослідницької творчої позиції. Суть цього принципу полягає в тім, що в ході тренінгу учасники групи усвідомлюють, виявляють, відкривають свої особисті ресурси. Виходячи із цього принципу, робота тренера полягає в тім, щоб придумати, сконструювати й організувати ті ситуації, які давали б можливість членам групи усвідомити, спробувати й тренувати нові способи поведінки, експериментувати з ними. У тренінговій групі створюється креативне середовище, основними характеристиками якої є проблемність, невизначеність, прийняття, безоціночність. Люди, які приходять у групу тренінгу, мають певний досвід спілкування в школі, де, як правило, їм пропонувалися інші правила, моделі, які треба було вивчити й використовувати надалі. Зіштовхуючись із іншим, незвичним, для них способом навчання, люди проявляють невдоволення. Перебороти такий опір допомагають ситуації, що дозволяють учасникам тренінгу усвідомити важливість і необхідність формування в них готовності й надалі, після закінчення тренінгу, експериментувати зі своєю поведінкою, творчо відноситися до життя, до самого себе.
• Принцип усвідомлення поведінки. Створення умов для ефективного зворотного зв'язку в групі ― важливе завдання тренерської роботи.
• Принцип партнерського (суб'єкт-суб'єктного) спілкування. Реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпеки, довіри, відкритості, що дозволяє учасникам групи експериментувати зі своєю поведінкою, не соромлячись помилок. Цей принцип тісно пов'язаний із принципом творчої, дослідницької позиції учасників групи.

Послідовна  реалізація названих принципів - одне з умов ефективної роботи групи психолого-педагогічного тренінгу. Вона відрізняє цю роботу від інших методів навчання й психологічного впливу.

    Ефективність тренінгу багато в чому залежить від того, наскільки великим арсеналом засобів тренер володіє для досягнення тієї або іншої мети. Перший крок у рішенні завдання вибору засобів - це вибір методичного прийому. Найчастіше це групові дискусії, рольові ігри, тощо. Вибір того або іншого методичного прийому, а також конкретного засобу в рамках цього прийому, визначається наступними факторами:

• змістом тренінгу,
• особливостями групи,
• особливостями ситуації,
• можливостями тренера.

Доцільність такої  форми методичної роботи підтверджується як західними і вітчизняним досвідом, так і власним досвідом роботи учасників творчої групи вчителів хімії та біології «Вчитель ХХІ століття»

     Учитель повинен розвиватись всебічно. Чим ширше коло інтересів учителя , тим цікавіший він стає не тільки для оточуючих , але і для себе. В межах власного предмета (хімії або біології) з’являються нові теорії, відкриття та припущення; посилюються міжпредметні інтеграційні процеси, розширюються горизонти завдяки новим інформаційним технологіям. На допомогу педагогам у їхній самоосвітній діяльності постійно формується банк матеріалів:

• картотека електронних засобів навчання,
• списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури,
• матеріали з передових педагогічних технологій,
• новинки психолого-педагогічної літератури,
• адаптовані та авторські програми,
• власні навчально-методичні посібники та збірки.

    Шляхом  досконалої організації самоосвітньої  діяльності постійно удосконалюється   професійна майстерність  вчителя  і,  як наслідок, зростає рівень освіченості та компетентності підростаючого покоління. Аналіз результативності участі учнів у предметних олімпіадах, МАНі, конкурсах та фестивалях свідчить про те, що ми обрали правильний вектор руху.

     Нові умови зумовлюють нові вимоги, потребують нових, адекватних цим умовам дій. Саме тому нас цікавлять інноваційні форми методичної роботи, за допомогою яких вирішується основне завдання методичної роботи: безперервність професійного самовдосконалення педагогів.