Основні положення праці в. Сухомлинського "Сто порад учителю"

У кожному місті, містечку чи селі є школа, а в ній  вчителі. Але, на жаль, не кожен з  них може називатися педагогом. Що ж  таке педагогічна праця, яким повинен  бути справжній педагог – на ці та інші запитання відповів Василь Сухомлинський у своїй праці "Сто  порад учителю". З цієї праці  я вибрала найголовніші, на мою  думку, поради і положення, що стосуються моєї майбутньої професії.

На мій погляд, вартісною є порада Василя Сухомлинського спробувати себе у ролі вчителя, вихователя. Найкраще це зробити ще у підлітковому віці. Взяти на себе відповідальність за інших у шкільному таборі, піклуватися  про них, виховувати. Таким чином  можна зрозуміти чи це справді  та справа, яка приносить задоволення, якій ти готовий присвятити життя  і яка стане корисною для суспільства. Якщо людина відчуває, що зможе впоратися  з цим нелегким завданням –  виховати майбутніх громадян держави, батьків чи просто хороших і розумних людей, то тоді можна спокійно обирати  професію педагога.

Наступним, що повинен  зрозуміти той, хто стане педагогом, чи любить він дітей. Адже без цього  стати хорошим вчителем просто неможливо. Вихованці мають приносити щастя, їх досягнення – радість, а невдачі  – підштовхувати до пошуку якихось  нових рішень у вихованні та навчанні. Також при виборі цієї професії не можна забувати, що в душі вчителя  має бути іскорка дитини. Тобто  педагог у будь-якій ситуації має  поставити себе на  місце учня і зрозуміти його вчинок, спробувати знайти справедливе вирішення. Ніколи не можна звинувачувати дитину, треба з’ясувати, чому вихованець вчинив саме так. Для цього педагогу потрібно зрозуміти душевний стан учня, а також прихилити його до себе. Тоді дитина сама розповість про свої проблеми, а вчитель має лише допомогти вихованцеві знайти вихід з тієї чи іншої ситуації. До цього можна ще додати, що не можна щоб учень знав, що ви розповідаєте ще комусь те, що він довірив вам. У такому випадку є загроза втратити довіру і хороше ставлення до себе, що у свою чергу приведе до втрати контролю над виховним процесом.

Ставши педагогом  треба зажди розвиватися. Тут допоможуть книги, які завжди мають бути поруч з вами. Кожен вчитель має створювати власну бібліотеку. У ній повинні бути книги про психологію особистості, а також ті, що допоможуть рости у тій галузі науки, яку ви викладаєте. Але не варто спиратися лише на книги: корисним буде і спостереження за роботою вже старших, досвідченіших колег. Проте у вашому розвитку допоможе і самоспостереження, а також власний досвід, який теж важливий. Ось тут корисним для будь-якого педагога буде вести щоденник. У ньому мають бути записи, що стосуються як викладацького, так і виховного аспектів роботи. Щоденник допоможе проаналізувати важкі ситуації і знайти недоліки, що присутні у вашій манері виховання і викладання.

Мабуть, помітно, що я наголошую на словах викладання і виховання. Роблю це з тією думкою, що педагог повинен поєднувати у собі якості викладача певної науки і якості вихователя. Адже будь-який навчальний процес – це ще й виховний процес. Як пише Василь Сухомлинський, вчитель має бути зразком для учнів. Він повинен запалити в їхніх душах вогонь, пробудити жагу до знань. А це неможливо без власного захоплення тією чи іншою наукою, без прагнення дізнатися щось нове самому учителеві. Педагог завжди має розвиватися, щоб бути цікавим для вихованців. Жоден учень не захопиться певною наукою, якщо йому не буде цікаво  на уроках, якщо він не відчуватиме любові вчителя до свого предмету. А щоб уроки були цікаві і зрозумілі, треба, повторюся, багато читати і обдумувати майбутні уроки.

Варто згадати ще одну тезу Василя Сухомлинського, що вчитель має справу з дитиною – найціннішим, що має суспільство. А дитина – постійно змінюється, тому педагог має встигати за нею. Що ж має на увазі Василь Сухомлинський? Те, що потрібно завжди знати про внутрішній стан вихованця, про впливи, які спрямовані на нього і вміти їх нейтралізувати (якщо вони негативні) чи направити у потрібному напрямі.  Тут важливу роль у вихованні відіграють батьки, а саме їх взаємодія з педагогом. Тобто вчитель мусить проводити бесіди з батьками учнів і корегувати їх вплив. Важливо пам’ятати, що виховання педагога і батьків має відбуватися в одному напрямі. Лише тоді можна сподіватися, що дитина виросте хорошою та розумною людиною.

Не можна також  не згадати думку Василя Сухомлинського про те, що вчитель повинен вірити у свого вихованця. Бо, мабуть, без  віри у нього нічого не вийде. Також  педагог повинен завжди пам’ятати, що поганих дітей нема. Тому треба  докласти всіх зусиль, щоб через  певну кількість років ваш  вихованець став гідною людиною і  ви відчули, що в цьому є і ваша заслуга. Ось тут ще одна специфічність  педагогічної професії – кінцевий результат своєї роботи вчитель  помічає через роки. Про це варто  не забувати при виборі цієї професії, бо чекати на результат багаторічної праці треба довго. А тому нетерпляча людина бути педагогом не може.

Також хочу перерахувати ті якості, якими, на думку Василя Сухомлинського, має володіти педагог. Ну по-перше, вчитель  має бути добрим і чутливим до дитячої  душі, щоб розуміти учнів і правильно  їх виховувати. По-друге, педагогу має  бути властиве почуття гумору. Оскільки часто виникають ситуації, коли дитина робить щось погане, то іноді це треба  приймати зі сміхом. Але, звичайно, робити з цього певні висновки і намагатися згодом пояснити вихованцю, що він вчинив неправильно. Стосовно таких ситуацій, треба пам’ятати про вміння контролювати себе у будь-якому екстремальному випадку. Це допоможе зберегти нервове і сердечне здоров’я, що часто страждають у педагогів. Та це не означає, що треба бути байдужим. Аж ніяк ні. Просто потрібно відчувати межу, до якої можна показувати свої емоції учням.

У своїх вчинках  вчитель має бути мудрим і розсудливим, щоб не поранити юну душу вихованця. Ще одна важлива риса педагога – щирість. Про неї не можна забувати, бо діти – дуже чутливі і здатні відчути фальшиві нотки у вашій душі. Не можна також бути злорадним, бо цим вчитель заподіює шкоду учневі. Своєю злорадістю педагог може озлобити дитину, налаштувати проти себе, навіть проти цілого світу, тому тут треба бути обережним.

Ще одна дуже важлива  порада Василя Сухомлинського: ставитися  до вихованців як до власних дітей.  Тобто тут розуміємо мати всі  якості, перераховані вище.

Отже, на мою думку, праця Василя Сухомлинського "Сто  порад учителю" попри те, що написана у минулому столітті, не втратила своєї  актуальності і може бути корисною для тих, хто хоче стати педагогами сьогодні.