Ознаки стресового стану дітей

«Ознаки стресового стану дітей»

У цьому повідомленні ми розглянемо таке психічне явище як стрес. Важливо вміти зауважувати подібні стани в дітей і вчасно починати роботу над ними - допомогти малюку впоратися з проблемою, вчасно звернутися до фахівців. Адже причинами стресу можуть стати як серйозні зміни в житті дитини - переїзд, розлучення батьків, народження молодшого братика чи сестрички, так і події менш помітні, але часто більш виснажливі для дитячої психіки - часті недосипання, перевтома в школі або на додаткових заняттях.

Сподіваємося, що наші поради допоможуть краще зорієнтуватися в психічному стані вашої дитини.

У науці психічний стан розглядають як психічне явище, досить складне за структурою, що відображає взаємодію людини з життєвим середовищем. Гармонійність і врівноваженість цієї взаємодії є критеріями оцінки психічного стану людини. Труднощі, з якими зіштовхується людина в житті, вона може перебороти, але іноді проблеми стають сильнішими. Якщо людина цей факт усвідомлює, то здатна вийти зі свого суб'єктивного стану з найменшими втратами.

Таким чином, гармонійною ми можемо назвати таку взаємодію людини з життєвим середовищем (іншими людьми, світом природи тощо), при яких зберігаються здоров'я людини, його здатність до адекватної поведінки та діяльності, а також з'являються можливості для повноцінного особистісного розвитку. Усе це справедливо і для дітей. Важливим стає спостереження за психічним станом дитини як батьками, так і вихователями дитячих садків, учителями в школі.

Психічні стани характеризують як позитивні й негативні. Розкривають характеристики стану такі поняття як активація, тонус, напруга та стрес.

Активація - активна поведінка, бажання змінити ситуацію, оптимістичне ставлення до проблем, упевненість в успішному результаті.

Тонус - постійна активність нервових центрів, деяких тканин, органів, що забезпечує їхню готовність до дії. У психології тонус розкривається як можливість витрачати енергію, реагувати на труднощі. Погана працездатність, млявість, незібраність свідчать про понижений тонус.

Напруга - стан, зумовлений очікуванням неприємних подій. Супроводжується іноді страхом, тривогою, відчуттям загального дискомфорту. При цьому основною причиною виникаючої напруги часто є незадоволена потреба.

Стрес - інтегральна відповідь організму на екстремальний вплив або підвищене навантаження.

Також поняття "стрес" розглядають як механізм регуляції відносин організму зі середовищем. Стрес може призвести до різних захворювань. У медицині розрізняють активний і пасивний стрес. При активному частіше спостерігають явища серцевої недостатності, при пасивному - збої імунної системи.

Крім того, діти, які зазнають значного стресу, реагують на нього по-різному. Деякі можуть повернутися до дитячої поведінки, наприклад, тримати в роті великий палець або мочитися в постелі. Старші діти демонструють ознаки депресії, стають мовчазними та замкнутими, уникають друзів. А інші виявляють стрес у поганій поведінці - приступах роздратування або спалахах люті, що свідчить: вони втрачають контроль над собою. Не є чимось незвичайним, коли діти під впливом стресу здобувають нервові звички або в них виникає судорожний тик: кліпання, смикання, намотування волосся на пальці або часте ковтання.

Щоб допомогти дитині успішно впоратися зі стресом, потрібен час і терпіння. Батькам і педагогам необхідно навчитися хоча б на елементарному рівні діагностувати стресові стани в дітей.

Ознаки стресового стану в дитини:

- Пригнічений настрій.

- Поганий сон. Дитина погано  засинає і неспокійно спить.

- Утома після навантаження, що  раніше давалося легко.

- Безпричинна вразливість, часто  плаче через незначний привід, або навпаки - стає агресивною.

- Розсіяність, забудькуватість, відсутність упевненості в собі. Дитина в такому стані частіше шукає схвалення та підтримки в дорослих, "горнеться" до них.

- Стани, що раніше не спостерігалися: впертість, кривляння, прагнення до самотності.

- Іноді дитина постійно жує  або смокче щось, чого раніше  не спостерігалося. Може бути стійка втрата апетиту.

- Тремтіння рук, хитання головою, смикання пліч, гра зі статевими органами, нічне і навіть денне нетримання сечі.

- Втрата ваги, виснаження або, навпаки, симптоми ожиріння.

- Розлад пам'яті, труднощі з уявою, слабка концентрація уваги, втрата інтересу до всього, що раніше викликало активність.

От деякі прийоми, що можуть бути корисними для батьків.

Дайте дитині час, щоб усе пояснити. Подібно до дорослих діти, що перебувають у стані стресу, можуть мати потребу в тому, щоб виговоритися. Виберіть кілька хвилин перед сном і надайте малюкові можливість розповісти про те, що його турбує. І вам зовсім не потрібно самому підтримувати цю розмову. Сидіть і просто слухайте, що говорить дитина, - це передумова до вираження нею своїх почуттів.

Підготуйте дитину до несподіванок. Чим менше ми знаємо про нову ситуацію, тим більше боїмося її. Тому вам варто ознайомити дітей із тим, що має бути. Наприклад, дитина, якій видалятимуть мигдалини, одержить користь від того, що заздалегідь побуває в лікарні і точно довідається, що з нею там відбуватиметься. Дитина, що переїжджає в новий район або починає навчання в іншій школі, повинна одержати можливість побачити свій новий будинок або заздалегідь побувати у новій школі. Чим більше ви повідомите своїй дитині, тим меншою буде ймовірність стресу.

Не забувайте, що дуже маленькі діти не орієнтуються в часі так, як це роблять дорослі. Дитина, яка боїться, що більше ніколи не побачить свою матір, може не зрозуміти, якщо ви пояснюватимете їй, що мама повернеться з ділової поїздки через три дні. Пояснювати слід словами, що зрозумілі дитині. Скажіть: "Мама повернеться через три сни". У такий спосіб маля зрозуміє, скільки часу йому доведеться чекати.

Не вимагайте від дитини тільки зразкової поведінки та відмінних оцінок. Одним із головних факторів, які викликають стрес у житті дитини, можуть бути очікування батьків. Часто доводиться занижувати ці очікування, щоб полегшити стан дитини.

Як позбутися нервового посмикування. На думку більшості фахівців, найкращий спосіб - не звертати на нього уваги. Якщо ви згадаєте про це, то просто підсилите занепокоєння дитини. Нервові смикання - це спосіб повідомити вам про внутрішні почуття дитини. Після того, як батьки зрозуміють ці почуття, смикання часто зникає. Але якщо не зникає? У цьому випадку може знадобитися особиста допомога. Потрібно уважно стежити за іншими симптомами, що можуть супроводжувати нервове смикання. Зміни в настрої, проблеми з концентрацією уваги, підвищений страх, зміни в рівні активності - все це може стати ознаками депресії та занепокоєння. Порадьтеся з педіатром або вихователем у школі, якщо такі симптоми почнуть виявлятися.

Нині батьки більше зайняті й очікують від дітей, що ті будуть самі займатися собою і вирішуватимуть проблеми без допомоги батьків. Часто трапляється, що від дітей очікують дорослої поведінки. Коли вони виявляють, що не в змозі робити це, то не вистачає мудрості засумніватися в правильності мислення батьків, вони дивляться на себе і говорять: "Я не можу зробити це; що ж зі мною відбувається?"

Як можуть допомогти батьки в такій ситуації? Малятам і дошкільнятам можна в буквальному значенні простягнути руку допомоги. Наприклад, дитина, яка боїться темряви або опинилася в новому дитячому садку, може виявити бажання триматися за вашу руку, поки не мине страх. Скажіть: "Я знаю, що тобі страшно, але я допоможу тобі" і малюк швидко зрозуміє: немає підстав турбуватися.

Спілкуючись із дітьми більш старшого віку, дайте їм зрозуміти, що ви покладаєтеся на них, але також завжди готові прийти на допомогу. Скажіть: "Я знаю, що в тебе виникли труднощі з друзями, але я не сумніваюся, що ти зумієш усе залагодити. Якщо я знадоблюся, я завжди буду тут".

Намагайтеся встановити рівновагу між джерелами стресу та моментами спокою і відновлення: ходіть на прогулянки, споживайте якісну їжу, спілкуйтеся з друзями та дотримуйтеся певного режиму. Коли ми ведемо збалансоване життя, то здатні легко впоратися зі стресом. А коли ми долаємо в такий спосіб стрес, наші діти беруть із нас приклад.

Установіть межі позашкільних занять. Дитина, яка відвідує велику кількість спортивних і інших секцій, є кандидатом номер один для виникнення стресу. Часто діти навіть не одержують задоволення від своїх позашкільних занять, мало задоволення отримують і батьки. Варто відійти "убік", установивши розумні межі позашкільних занять, і допомогти дитині займатися речами, від яких вона отримує задоволення. Намагайтеся не потрапляти в таку пастку: "Ми заплатили багато грошей за цей кларнет, тому тобі доведеться продовжувати музичні уроки", а дитині набагато більше подобається провести цю годину в своїй кімнаті читаючи книгу.

Зміцніть у дитини почуття впевненості. Люди, впевнені в собі, дивляться на стресові ситуації не як на труднощі, а як на кинутий їм виклик. Допоможіть своїй дитині знайти в собі що-небудь, що змусить поважати себе. Заохочуйте, коли малюк займається діяльністю, в якій може домогтися успіху. Для деяких дітей, особливо тих, хто не має гарної координації або погано засвоює інформацію, доводиться докласти чимало зусиль, аби знайти такі заняття, які б вони виконували успішно. Саме заняття може бути нескладним, важливо, щоб його цінували, і за успіх у ньому дитина одержувала похвалу батьків. Коли ви хвалите дітей за успіхи, це компенсує їхні недоліки в тих справах, які вони виконують не так успішно.

Демонструйте свою любов до дитини. Почуття безмежної любові батьків може захистити від найважчих життєвих стресів. Наприклад, малюк, який знає, що його люблять, не турбується про суперництво - одне з найголовніших джерел стресу в школі. Приблизно після третього класу діти починають долати цю примару: "Ти повинен бути гарним учнем, тебе повинні любити інші учні, вони повинні прийняти тебе". Школярі іноді розглядають тести або ігри як проблеми життя і смерті, хоча насправді все зовсім не так. Дітям потрібно знати, що батьки їх люблять, незалежно від того, наскільки успішно вони проявлять себе в навчанні чи на спортивному майданчику. Батьки можуть зменшити занепокоєння своїх дітей, сказавши: "Ти молодець, не важливо, що трапиться".