Педагогическое мастерство

1) Педагогический такт учителя

 

 Общение учителя с детьми  определяется прежде всего личностью  педагога, его высокими нравственными  качествами, любовью к детям, его  духовной щедростью. 

 

 Следуя требованиям педагогического  такта, учитель может выработать  у себя демократический стиль общения с детьми, добиться подлинной культуры общения с учащимися.

 

 

 Такт в буквальном смысле  слова - прикосновение, влияние.  Это нравственная категория, помогающая  регулировать взаимоотношения людей.  Основываясь на принципе гуманизма, тактичное поведение требует, чтобы в самых сложных и противоречивых ситуациях сохранилось уважение к человеку. Такт - это форма поведения, когда человек идет на моральный компромисс, но во имя высоких нравственных целей. Это смягчение, сознательное ослабление одного нравственного требования во имя верности другим.

 

 Правильно считать такт не  как избежание трудностей, а как  умение увидеть более краткий  путь к цели. Общий такт и  педагогический не одно и то  же; не каждый человек тактичный,  деликатный обладает педагогическим тактом.

 

 Педагогический такт - профессиональное  качество учителя, часть его  мастерства. Это умение учителя  устанавливать педагогически целесообразный  тон и стиль в общении с  учащимися. Педагогический такт, как и такт вообще, предполагает наличие у учителя чувства меры, а значит, умения дозировать свои средства воздействия, не допускать крайностей в общении со школьниками.

 

 Чрезмерность может привести  к обратной реакции: чрезмерная  требовательность - к непослушанию, чрезмерная снисходительность - к грубости.

 

 Педагогический такт включает  в себя уважение к личности  ребёнка, чуткое отношение к  учащимся, внимание за их психическим  состоянием. Уважение, душевная теплота,  ласка не исключают требовательности, а предполагают её. Связь уважения и требовательности диалектична. В зависимости от уровня воспитанности личности учащегося учитель варьирует оттенки своих отношений с ним: от скрытой симпатии до подчеркнутой холодности, от раздумья до сухости, от мягкости до строгости.

 

 Проявление внимания, доброты, заботы должно меняться в связи с возрастом детей. Педагогический такт проявляется в уравновешенности поведения учителя (выдержка, самообладание, в сочетании с непосредственностью в общении). Педагогический такт предполагает доверие к ученику, оно должно стать стимулом к работе учащихся. Культура общения учителя проявляется в разных формах взаимодействия с учениками: на уроке, во внеклассной работе, на досуге.

2) Принципи педагогічного такту — його головні, вихідні теоретичні положення, їх виводять із природи педагогічних явищ у галузі педагогічного впливу і з мети педагогічної діяльності. Керуючись педагогічними принципами, педагог дістає змогу успішно оволодіти педагогічним тактом, адже вони відображають психолого-педагогічні закономірності.

 

 Одним із важливих принципів  педагогічного такту є гуманістична  спрямованість впливу вчителя,  піклування про фізичне й моральне  здоров'я дитини. Гуманізм як моральна  якість особистості органічно  пов'язаний з іншими якостями  і є підґрунтям усіх найкращих рис людини — патріотизму, колективізму, толерантності тощо. В гуманістичній спрямованості дій учителя виявляються його повага до особистості учня, колег, батьків і прагнення зберегти їхню гідність, сприяти подальшому розвитку. Гуманістично спрямований учитель намагається встановити духовний контакт з кожним учнем, відчувати дитину, розпізнавати її настрої й прагнення, що особливо важливо у стосунках зі слабкими, хворими й дратівливими дітьми, а також із тими, хто щиро помиляється в оцінюванні своїх дійсних учинків і слів (11, с.164).

 

 Органічно пов'язаний із гуманізмом  наступний принцип педагогічного  такту — підхід до учнів  з оптимістичною гіпотезою. Струнку  теорію педагогічного оптимізму  розробив А. Макаренко у праці  «Методика організації виховного  процесу». Сам педагог завжди дотримувався цього принципу, вірячи в можливості перевиховання педагогічне занедбаних підлітків, у здатність до морального удосконалення людини, демонструючи цю віру навіть із ризиком помилитися. Підхід з оптимістичною гіпотезою виявляється також у впевненій позиції вчителя та в його бадьорому настрої, у прагненні створити мажорну атмосферу в колективі, й, головне, в готовності допомогти кожному вихованцеві відчути свою силу, прагнення до духовного саморозвитку.

 

 Наступний принцип — опертя на позитивне у виховання. Він передбачає дотримання головної лінії дії вчителя: у перевихованні учня слід починати з пошуку позитивного в його особистості, зі звернення до його гідності, щоб разом із ним, спираючись на його сильні риси, долати недоліки у поведінці. Враховувати позитивне, спиратися на позитивне, підносити позитивне — важлива функція вчителя і необхідна умова його тактовного дотику до чуйної душі учня.

 

^ Принцип єдності вимоги  й поваги до учня А. Макаренко  сформулював гранично чітко: «Якомога більше вимоги до людини, але разом з тим і якомога більше поваги до неї». У педагогічній діяльності вимога є важливим способом впливу на учнів. Педагогічний такт учителя дає учневі змогу побачити в цій вимозі вияв поваги до його особистості. «Коли ми від людини багато вимагаємо, то в цьому самому і полягає наша повага, саме тому, що ми вимагаємо, саме тому, що ця вимога виконується, ми і поважаємо людину» (3, с. 210 — 211). Позиція педагога — бути водночас і вимогливим, і добрим до учнів, виявляючи довіру й турботу. Вимогливість як форма вияву поваги до особистості школяра, віри в його сили, має бути позитивно підкріплена ставленням учителя, послідовністю його дій. Такт потребує від учителя, щоб він, залишаючись непримиренним до порушень норм моралі з боку учнів, обов'язково зберігав повагу й гарні стосунки з дітьми, допомагаючи виходити із складних ситуацій. Щоб визначити міру вимоги до учня й міру заохочення, педагогові слід знати особливості кожної дитини, її внутрішню позицію. «Втрачається міра — втрачається й педагогічний такт», — підкреслив І. Синиця.

 

 Звідси й наступний  принцип — принцип міри. Заслуга  обґрунтування цього принципу  в мистецтві виховання взагалі  й стосовно педагогічного такту  зокрема належить також А. Макаренкові,  який зауважував: «За що б ми  не вхопилися в справі виховання,  ми всюди прийдемо до цього питання — до питання міри, а якщо сказати точніше — до середини... Слово «середина» можна замінити іншим словом, але як принцип це треба мати на увазі при вихованні дітей»1. Ця золота середина, певна гармонія в розподілі суворості й ласки має бути завжди, бо «надмірність у тому чи іншому ставленні до учнів часто закінчується протилежним, тобто дає зворотну реакцію». Надмірна вимогливість призводить до непослуху, надмірна серйозність — до легковажності, надмірна поблажливість — до грубості і т. д. (7, с. 29). Принцип міри виражає діалектичний підхід до використання засобів впливу. Вміння ніде не переборщити А. Макаренко вважав ознакою здібного педагога.

 

 Виявляючи повагу  й вимогливість до дитини, вчитель  мусить дбати про збереження  власної гідності, зміцнення свого педагогічного авторитету, не припускатися вчинків, висловів, які ганьблять його як наставника. Руйнування авторитету зводить нанівець силу впливу вихователя. Інтерпретація вчителем провини учня не повинна розривати психологічного зв'язку з ним, а, поглиблюючи гуманні стосунки, створювати в його свідомості зразок для наслідування у ставленні до себе та інших. Застосування цього принципу дає вчителю можливість за певних обставин розумно відступати, зберігаючи гідність.

 

 Слід наголосити й на такому важливому принципі педагогічного такту, що характеризує тактику його дій, як раціоналізація негативних емоцій, що нерідко спотворюють сприймання педагогічної ситуації. Як радять психологи, позитивні емоції, що виникають під час спілкування, слід безпосередньо й відкрито виражати, а негативні — пропускати через фільтр свідомості: «Усьому приємному я радію, а неприємне намагаюсь усвідомити, щоб позбутися його». Тому педагогові потрібно вчитися змінювати емоційні реакції на розсудливі.

 

 Завершити розгляд принципів педагогічного такту доцільно аналізом принципу — піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини. Вияв поваги до особистості — це не лише моральне явище, це також вплив на психічний і фізичний стан. Педагогічний такт дає змогу торкнутися цих сфер особистості дуже обережно.

3) Рольова гра: конкурс розв'язання педагогічної ситуації

 

 Конкурс проводиться  на занятті, триває 30 — 35 хв. Група  ділиться на мікрогрупи (по 4 —  5 осіб). У журі залучаються студенти. Для роботи вони отримують  критерії оцінювання дій учителя.

 

 Мета конкурсу: підвищити  ефективність професійної поведінки  майбутнього вчителя; продовжити  роботу з формування вмінь  ведення діалогічної взаємодії,  з'ясувати роль педагогічного  такту у забезпеченні ефективного  впливу вчителя.

 

 Хід конкурсу: учасникам  конкурсу дається одна ситуація, яка містить проблему, не розв'язану  вчителем. Після 5 — 7 хвилин обміркування  в групах змісту і форми  пред'явлення рішення, кожна група  демонструє свій варіант і  пояснює свої дії (слід зазначити,  з якого моменту ситуація розвивалася неефективно; де вчителеві слід, спираючись на принципи педагогічного такту, змінити хід подій, залучити співрозмовника до ефективної взаємодії, передбачити його реакцію на шляху розв'язання проблеми).

 

 Критерії оцінювання: вміння оперативно встановити контакт, враховуючи інтереси співрозмовника; забезпечення взаємодії — обопільної активності; дотримання принципів педагогічного такту (поваги й вимогливості, опертя на позитивне, збереження власної гідності, підходу з оптимістичною гіпотезою тощо); глибина педагогічної думки; творче мислення, нестандартність вибору прийому; артистизм.

 

 Можливі варіанти  задач1.

 

Задача 1. Після уроку, коли молода вчителька залишилася одна в класі, до неї підійшов Федір  Нестеров, найгаласливіший, розбишакуватий і невихований учень у восьмому класі. Завжди його хитрувато-нахабні очі цього разу серйозні, вчительці здається, що Федір схвильований, навіть, що вже й зовсім дивно, зніяковілий. Мовчить, раптом витягує з кишені аркуш і повідомляє: «Я вірша склав...»

 

 Учителька любить  і знає поезію. Читає. І зразу  ж розуміє, що вірші не Федорові.

 

 Правду сказати,  вона трохи розгубилася, промимрила  щось на зразок «вірші-то гарні...»  і зразу ж пригадала, що їй  потрібно терміново йти — «потім  поговоримо». Після чергового уроку Федір знову залишається зі «своїми» віршами. Цього разу це «Станси до Августи» Бай-рона.

 

 Поясніть ваше розуміння  причин Федорового «натхнення»,  з'ясуйте вашу мету як педагога, шлях її досягнення, очікуваний  результат. Продемонструйте рішення.

 

Задача 2. Біля учительської. Мати недбалого учня, ефектна жінка, дорого, але без смаку одягнена, атакує вчительку.

 

 Мати (кричить): Дві двійки йому  вліпили, а він каже, що вчив. Я йому вірю, він мені ніколи  не бреше. Я знаю, ви його  просто не злюбили за те, що правду сказав на виховній годині: у вас мазунчики є в класі.

 

 Вчителька Але він  не вчив, не знав навіть елементарного  Мати Я офіційно заявляю ще  одна двійка, і я піду в міськвно  Чого вас тільки в інституті  учать, нічого самі не знаєте  і дітям пояснити не можете

 

 Вчителька інші, проте, розуміють  Тільки ваш Коля Мати (кричить  ще голосніше) Я тебе виведу  на чисту воду, давно зрозуміла,  що тільки мій Коля в тебе  поганий

 

 Пояснити, як ви вели б  цей діалог на місці вчительки?  Ваша мета, шлях п досягнення, можливий результат Продемонструйте рішення

 

 На завершення роботи варто  використати власні спостереження  студентів на педагогічній практиці  в школі і обмінятися думками  з приводу ролі педагогічного  такту в роботі вчителя-майстра