Писанкарство

У підготовчій  до школи групі вихователь приділяє значну увагу ознайомленню дітей  з регіональними особливостями писанки. Оскільки гуцульська писанка посідає в писанкарстві особливе місце завдяки своїм високохудожнім характеристикам, наводимо запис занять.

Тема: «Чарівний світ писанки».

Завдання: Дати дітям поглиблені знання про історію та процес виготовлення писанок на Гуцульщині; визначити їх характерні особливості, оригінальність кожної з них; зосередити увагу на традиційних елементах та самостійному доборі кольорів для них; розвивати окомір, відчуття кольору, виховувати інтерес до декоративного мистецтва, бажання самим творити красиві візерунки.

Підготовча  робота: Розглянути з дітьми писанки. Виділити і проаналізувати доступні для відтворення елементи.

Матеріали: площинні форми яйця, розфарбовані відповідними кольорами гуаші.

Хід заняття:

1. Легенда  про писанку. 

2. Розповідь  вихователя про особливості гуцульської  писанки, аналіз технології.

3. Самостійна  робота дітей над фрагментами розпису.

4. Укладання  виставки готових писанок Гуцульщини.

Тема: «Котилася писаночка...».

Завдання: Формувати  уявлення дітей про виготовлення писанок; ознайомити з традиційними елементами та кольоровою гамою писанок Гуцульщини; виховувати інтерес до декоративно-прикладного мистецтва; розвивати естетичний смак.

Матеріали: зразки гуцульської писанки, розписане яєчко, писак, різні фарби, віск, атрибути для персоніфікованого читання.

Хід заняття:

Вихователь: «Котилася писаночка з гори на долину, прокотилась простісінько до нас у гостину».

Стук у  двері, заходить Писанка.

Запитання до дітей: На яке свято люди розмальовують писанки? Як зрозуміти таку приказку: «Дороге яєчко на Великдень»? Як називаються яєчка, фарбовані .одним кольором? Що роблять з писанками і крашанками? Що робили з писанкою ваші бабусі і дідусі?

Розповідь дітей.

Розповідь Писанки: «Свячену писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця, клали під поріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Ваші прабабусі і прадідусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей. Ось послухайте легенду: Далеко в горах до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист, злий дух Пекун щезби. І той нехрист має дванадцять своїх посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що люди живуть бідно і сваряться між собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо посланці кажуть, що між людьми злагода й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: тоді він реве, як звір, рветься з усієї сили і б'ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка а ланцюги робляться тоді такі міцні, що годі їх відірвати.

Тепер ми розуміємо, чому писанкарство розповсюджене по всій Україні. Писанки бувають найрізноманітніші. На Гуцульщині поширені геометричні  мотиви: різні клинчики, півклинчики, півсонця, місяці, півмісяці, зіротеи; рослинні елементи: квіти, ялиночки, гілочки, листочки; а також зображення тварин: півня, оленя, коня». (Розповідь супроводжується показом зразків писанок та розглядом їх.)      .

Далі йде  персоніфіковане читання вірша  дітьми і Писанкою:

Ой  писанко люба,

Які в тебе взори!

То  олені, півні, Ялинки та зорі... .

Дивуюсь, любуюсь,

  Та знати б хотіла,

Що  кажуть ті взори?

Скажи ж мені, мила!

Писанка:

Ялинка  зелена

І олень рогатий

Тобі  нагадають

Зелені  Карпати.

А той безконечник 

Біжить  безконечно,

  Бо правда не згине, 

А житиме вічно.

Дитина:

Тепер розумію,

Недаром же мати

Нам наказали

Тебе  шанувати.

Бо  щастя віщуєш Ти, писанко-чічко,

Посвячена в церкві В Воскресную нічку.

Писанка розповідає, як правильно її розписувати: «Щоб виготовити писанку, треба мати паличку-писачок. У кожному писачку є дірочка, в неї встромлена трубочка, в яку набирають трохи фарби. Для кожної фарби — окремий писачок. Спершу треба нанести бджолиним воском лінії і кривульки. Під руками має бути тепленька вода і всілякі барвники. Спочатку яйце опускаємо у жовту фарбу. Потім тримаємо 10—15 хв у теплій воді. Після цього наводимо зелений колір. Коли ж це все зроблено, легенька гріємо яєчко під настільною лампою і витираємо віск. Яйце готове.