Я. Коменський радить привчати
дітей вже в ранньому дитинстві до господарства
і праці, тому їх треба знайомити з предметами
домашнього вжитку та їх вживанням. Моральне
виховання дітей дошкільного віку, як
вказував він, полягає у вихованні у них
поміркованості, охайності, працьовитості,
шанобливості до старших, слухняності,
правдивості, справедливості і, головне,
любові до людей.
3. Принцип наочності
у «Великій дидактиці» Я. А. Коменського.
Коменський був засновником
педагогіки нового часу. У його теоретичних
працях з питань навчання і виховання
дітей («Материнська школа», «Велика дидактика»,
«Новітній метод мов», «Пансофічна школа»та
ін) розглянуті всі найважливіші педагогічні
проблеми. У дидактичному вченні педагога
одне з важливих місць займає питання
про загальні принципи навчання, які звичайно
називають дидактичними принципами. Принципи
навчання має на увазі ті положення загально-методичного
характеру, на які спирається навчання
і вчення взагалі. У педагогічній літературі
розрізняють дидактичні (загальні) принципи
навчання і методичні (приватні) принципи
навчання.
Я. А. Коменський вперше в історії дидактики
не тільки вказав на необхідність керуватися
принципами в навчанні, але розкрив сутність
цих принципів:
1) принцип свідомості і активності;
2) принцип наочності;
3) принцип поступовості і систематичності
знань;
4) принцип вправ і міцного
оволодіння знаннями і навичками.
Розглянемо детальніше принцип
наочності. Принцип наочності навчання
припускає перш за все засвоєння учнями
знань шляхом безпосередніх спостережень
над предметами і явищами, шляхом їх чуттєвого
сприйняття. Наочність Коменський вважає
«золотим правилом» навчання.
До використання наочності
в процесі навчання зверталися ще тоді,
коли не існувало писемності і самої школи.
В школах стародавніх країн вона мала
досить широке поширення. У середні віки,
в епоху панування схоластики і догматизму,
ідея наочності була забута і її припинили
використовувати в педагогічній практиці.
Великий педагог Коменський першим ввів
використання наочності як загально-педагогічного
принципу.
В основі навчання Коменського
про наочності лежить сенсуалістична
-матеріалістична гносеологія. Для обгрунтування
наочності мислитель багато разів наводив
одну фразу: «Нічого не може бути в свідомості,
що заздалегідь не було дане у відчутті
».
Дидакт визначав наочність
і її значення таким чином:
1) «Если мы желаем привить учащимся
истинное и прочное знание вещей вообще,
нужно обучать всему через личное наблюдение
и чувственное доказательство » .
2) «Поэтому школы должны предоставлять
все собственным ощущениям учеников так,
чтобы они сами видели, слышали, чтобы
почувствовали, нюхали, пробовали все,
что они могут и должны видеть, слышать
и т.д., они избавят , таким образом, человеческую
природу от бесконечных неясностей и галлюцинаций
... »
3) «То, что нужно знать о вещах,
должно быть изложено с помощью самих
вещей, насколько возможно, выставлять
для созерцания, осязания, слуха, обоняния
и т.п. сами вещи, либо заменяющие их зображення».
4) «Кто сам однажды внимательно
наблюдал анатомию человеческого тела,
тот поймет и запомнит все вернее, чем
если он прочтет больше объяснения, не
видя всего этого человеческими глазами».
Тобто звідси видно, що Коменський
наочність вважав не тільки принципом
повчальним, але і що полегшує навчання.
Для здійснення наочності він
вважав необхідним використовувати:
1) реальні предмети і
безпосередній нагляд над ними;
2) коли це неможливо, моделі і копію предмету;
3) картинки як зображення предмету або
явища.
Навчальний ефект кожного спостереження
залежить від того, наскільки ми зуміли
вселити учню, що і для чого він повинен
спостерігати, і наскільки нам вдалося
привернути і зберегти його увагу протягом
всього процесу навчання.
Для здійснення правильного
нагляду педагог Коменський категорично
вимагає: «Хай буде для учнів золотим правилом:
все, що тільки можна надати для сприйняття
відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття
зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, що
підлягає смаку - смаком, доступне дотику
- шляхом дотику. Якщо якісь предмети одразу
можна сприйняти кількома відчуттями,
нехай вони одразу схоплюються декількома
відчуттями ».
Висновки
Ян Амос Коменський належить до видатних
людей минулого, імена яких із вдячністю
і глибокою пошаною зберігає в пам’яті
все людство. Мислитель, дидактик і засновник
нової педагогічної системи Я. А. Коменський
є славою і гордістю не тільки чеського
народу, але й великої сім'ї слов'янських
народів. Він жив у епоху бурхливих історичних
подій, коли визрівав новий клас — буржуазія,
займав виразно демократичну позицію
в складних умовах класової боротьби того
часу, відстоював прогресивні ідеї і все
своє життя боровся проти соціального
і духовного рабства. Коменський високо
підніс традиції гуманістичного руху,
невичерпного оптимізму і великої любові
до людини: «Людина є не що інше, — писав
він, — як гармонія як щодо тіла, так і
щодо душі». У своїх творах великий педагог
надзвичайно виразно окреслив прогресивні
для свого часу вимоги в галузі освіти
й виховання, зобразив ідею народоправства
та рівності. Я. А. Коменський вперше охарактеризував
принципи природовідповідності та наочності,
які назавжди ввійшли в історію та змінили
її.
Я. Коменський, поряд з головними
доброчесностями, рекомендував розвивати
в дітях скромність, слухняність, охайність,
доброзичливість до інших людей, повагу
до старших, працелюбність. Великого значення
він надавав у моральному вихованні позитивному
прикладу вчителів, батьків, товаришів,
бесідам з дітьми на морально-етичні теми.
Загалом, педагог вважав, що
цінність нації визначається тим, як вона
ставиться до школи, до вчителя. Останнього
ж він порівнював із сонцем. Педагог мріяв
про той час, коли розумні вчителі будуть
випромінювати «мудрість», а вчені напишуть
такі навчальні книги, які дозволять перетворити
справу навчання з важкої на легку, таку,
що діти з великим бажанням, легкістю будуть
поспішати до школи, як на свято.
Твори великого чеського педагога й досі
не втратили свого значення. Правильною
є думка про те, що Я. А. Коменський — не
лише історія, а значною мірою і сучасність
прогресивного людства.
Список використаної літератури
- Волкова Н. Педагогіка: Посібник/
Н. Волкова. - К.: Академія, 2001, 2002. – 575 с.
- Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. В.М.Кларин, А.Н.Джуринский. – М.: Педагогика, 1989.
- Кравець В. Історія класичної
зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навч. посібник/ В. Кравець. — Тернопіль, 1996. — 178 с.
- Кузьмінський А. Педагогіка: Підручник/ А. Кузьмінський,
В. Омеляненко. - К.: Знання-Прес,
2003. - 418 с.
5. Максимюк С. Педагогіка: Нав.
посібник/ С. Максимюк. - К.: Кондор, 2005. -
670 с.
6. Малафіїк І. В. Дидактика: Навч. посібник /
І. В. Малафіїк. - К.: Кондор, 2009. - 406 c.
7. Мойсеюк Н. Педагогіка: Навч.
посібник/ Н. Мойсеюк. - 4-е вид., доп.. - К.,
2003. - 615 с.
8. Пальчевський С. Педагогіка:
Навч. посібник/ С. Пальчевський. - К.: Каравела,
2007. - 575 с.
9. Піскунов А. І. Хрестоматія з
історії зарубіжної педагогіки / А. І. Піскунов.
- М.: Просвещение, 1981. – 200 с.
10. Фіцула М. Педагогіка:
Навч. посібник/ М. Фіцула. - 2-ге вид., випр.,
доп. - К.: Академія, 2005. - 559 с.
11. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник/
В. В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
12. Педагогічна
система Яна Амоса Коменського – Українська педагогіка.
Режим доступу: http://ukped.com/statti/istorija-pedagogiki/2639-pedagogichna-sistema-jana-amosa-komenskogo.html
13. Педагогічна система Яна Коменського.
Вимоги щодо ефективності контролю успішності
учнів|Реферат. Режим доступу: http://textreferat.com.ua/referat2.php?id=13087