Про розроблення програм для дошкільної освіти

Регіональні програми відображають етнічні, історичні, природничо-кліматичні, соціокультурні та інші особливості регіону. Регіональний компонент має становити в них не менше 15 відсотків обсягу програмового матеріалу.

Ці програми можуть носити комплексний чи парціальний характер, мати загальне або профільне призначення.

Локальні програми мають обмежене використання в окремих навчальних закладах. Їх застосовують за таких умов:

• участь закладу/групи в апробації програми;
• розроблення і використання програми в ході дослідно-експериментальної діяльності, до якої залучено навчальний заклад;
• застосування альтернативної програми за вибором закладу;
• організація додаткових освітніх послуг у формі гуртків, студій, секцій;
• робота закладу/груп у сезонному чи короткотривалому режимі та ін.

Локальна програма може бути розроблена і запроваджена за потреби освітнього закладу після експертизи з боку методичних служб на місцях (науково-методичні центри або кабінети при управліннях/відділах освіти, інститути післядипломної педагогічної освіти) і затвердження місцевими органами управління освітою.

Кожна з програм, що розробляється для дошкільної освіти, характеризується за сукупністю усіх перерахованих вище критеріїв.

Практикам дошкільної освіти можуть пропонуватися варіативні програми.

Варіативними називають програми різних видів, які пропонують свої варіанти системи освітніх завдань і шляхів їх вирішення у контексті базового інваріантного і/або варіативного компонента державного освітнього стандарту, тому, як правило, такими є комплексні та парціальні програми. Існування варіативних програм надає педагогам право вибору і сприяє реалізації принципів демократизму, плюралізму в освітній діяльності.

Термін «варіативні програми» слід відрізняти від поняття "варіативний компонент змісту дошкільної освіти", визначений Базовим компонентом дошкільної освіти, який на відміну від інваріантного компонента є додатковим, не обов’язковим для всіх дітей.

Більшість комплексних програм загального і спеціального спрямування розробляються великими робочими групами, творчими колективами під науковим керівництвом, загальним редагуванням провідних науковців. Парціальні  програми профільного спрямування, як правило, є авторськими. Унікальність авторських програм  полягає в тому, що їхні автори спираються на власні наукові розробки і практичний досвід.

При розробленні програм для дошкільної освіти автори мають орієнтуватися на державну політику у галузі освіти, враховувати стратегічний курс розвитку системи освіти в цілому, узгоджувати концептуальні засади та змістове наповнення програм з пріоритетами загальнолюдських цінностей. Сучасні програми для дошкілля покликані формувати загальну культуру, забезпечувати максимальне використання можливостей кожного вікового періоду для особистісного зростання дошкільника, а також вчасну корекцію вад фізичного чи/і  психічного розвитку, досягнення дошкільної зрілості, але при цьому не завищувати рівень вимог до освіти наймолодших, не переносити у дошкілля пріоритети початкового шкільного навчання.  З огляду на це  кожну програму слід розробляти  на реалізацію вимог Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту.

За таких умов реалізація програм забезпечує своєчасний, повноцінний і цілісний розвиток життєво компетентної особистості дитини та її базових якостей, оптимальні фізичні і психічні навантаження з метою охорони здоров’я та покращення фізичного, психічного, соціального благополуччя дитини, її захисту від перевтоми та дезадаптації.

У підґрунтя розроблення програм закладаються як відомі загальнонаукові принципи (актуальності, науковості, доступності та відповідності програмового матеріалу віковим особливостям розвитку дітей, послідовності, систематичності, концентричності та ін.), так і специфічні принципи, дотримання яких відповідає сучасним тенденціям розвитку, виховання і навчання дошкільників:

• відповідності світському і гуманістичному характеру освіти;
• єдності розвивальних, виховних, навчальних цілей і завдань дошкільної освіти;
• доцільного поєднання наукової обґрунтованості й можливості практичного застосування;
• особистісно орієнтованої взаємодії дорослих і дітей;
• раціонального співвіднесення організованої і самостійної, вільної діяльності у дитячому бутті;
• врахування провідних видів  діяльності дітей;
• забезпечення індивідуального та диференційованого підходів у освітній роботі з дітьми;
• інтеграції змісту, форм, методів, засобів розвитку, виховання і навчання дошкільників та ін.

Укладачі програм мають дотримуватися певної структури цього документа. Типова структура програми передбачає такі складові:

1) пояснювальна записка (вступ). У ній визначаються мета, концептуальні засади, специфіка програми, обґрунтовується її структура; роз’яснюються принципи побудови даної програми та роботи за нею, загальні підходи чи специфіка (у регіональних, локальних програмах) організації освітнього процесу з дітьми й відстеження його результатів;

2) зміст програми. Він характеризує:

• організацію життєдіяльності дітей (орієнтовний розпорядок дня), проектування можливої організації освітнього процесу з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей, соціального замовлення батьків відповідно до особистісно орієнтованого підходу, в тому числі орієнтовні тижневі розподіли занять як основної форми організованої навчально-пізнавальної діяльності з дітьми різного віку;
• зміст психолого-педагогічної роботи з основних складових освітнього процесу, в т.ч. зміст корекційної роботи - для дошкільних закладів і груп компенсуючого типу (спеціальних і санаторних). Тут виокремлюються розділи за віковою періодизацією, у яких подаються стислі вікові характеристики розвитку дітей, важливі для обґрунтування подальшого програмового змісту, а також розкриваються завдання, зміст і форми організації освітнього процесу з кожного змістового компонента чи напряму, блоку програми. У змістовій частині програми можуть зазначатися засоби реалізації програмових завдань, наприклад, переліки ігор, вправ, літературних, музичних, художніх творів тощо (їх можна подати у вигляді додатків). Матеріали зазначеного блоку змістової частини програми можуть укладатися за роками життя дітей на весь рік, по півріччях або поквартально (для зручності застосування програми і планування освітньої роботи за нею);
• очікувані результати засвоєння дітьми програмового матеріалу, показники життєвої компетентності, що завершують кожний розділ змістової частини програми або всю програму.

Програми можуть містити й загальну модель моніторингу досягнення дітьми очікуваних результатів. Це дозволить користувачам програми відстежити результативність роботи за нею. Запропонована модель моніторингу має визначити об’єкт (кого обстежують) та суб’єкт (хто проводитиме моніторинг), форми, періодичність, зміст і певну технологію вивчення й оцінювання підсумкових і проміжних результатів засвоєння програми, що дозволить оцінювати динаміку досягнень дітей. При цьому важливо пам’ятати: одні показники життєвої компетентності, очікувані результати можуть вивчити і оцінити педагоги (наприклад, стосовно показників вихованості, навченості, фізичного, мовленнєвого розвитку та ін.), інші - психологи в межах їхньої професійної компетенції (зокрема, щодо показників психічного розвитку, особистісного зростання).

Опис загальної моделі моніторингу досягнення дітьми очікуваних результатів можна подати у методичних рекомендаціях до програми, щоб не перевантажувати програмовий документ інформацією рекомендаційного характеру, не ускладнювати сприйняття основного програмового змісту.

Програма має дати чіткий, лаконічний виклад основних освітніх завдань, змісту і результатів освітніх впливів й не переобтяжуватися методичними порадами, які укладаються окремо.

Програмам для дошкільних навчальних закладів надаються  такі види грифів:

• "Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України";
• "Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України", а також відмітка "Схвалено для використання в дошкільних навчальних закладах".

Грифи надаються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України після проведення незалежної науково-методичної експертизи і розгляду програм комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства відповідно до процедури, передбаченої чинним Порядком надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України. Грифуванню підлягають комплексні загальні і спеціальні програми загальноукраїнського рівня впровадження.

Відмітка "Схвалено для використання в дошкільних навчальних закладах" надається парціальним програмам загальноукраїнського рівня впровадження листом Інституту інноваційних технологій і змісту освіти після проведення незалежної науково-методичної експертизи і розгляду програм комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Програми регіонального і локального рівнів впровадження розглядаються і затверджуються відповідно обласними чи міськими (районними) управліннями освіти із залученням до експертизи фахівців інститутів післядипломної педагогічної освіти, міських і районних методичних служб. Якщо  регіональна програма розробляється для великого регіону (у масштабі однієї чи кількох сусідніх областей), то їй також може надаватися гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України" після  розгляду комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства.

З огляду на широкий вибір освітніх програм для дошкілля, практики мають відповідально й максимально компетентно ставитися до їх вибору. Педагогічні колективи навчальних закладів, де надаються освітні послуги дітям раннього та дошкільного віку, повноважні самостійно визначати, які із чинних комплексних і парціальних програм обрати для повнішої реалізації базового інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. Щоб цей вибір був виправданий, мотивований потребами і можливостями навчальних закладів у роботі з певним контингентом вихованців та їхніми родинами, їхні керівники і методисти мають інформувати свої педагогічні колективи про чинні програми, методичну літературу до них (з грифами і схваленнями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) та ставити на обговорення питання про вибір програм на педагогічних радах перед початком кожного навчального року.

Інформацію про забезпечення дошкільної освіти програмами необхідно брати із Переліку навчальної літератури, рекомендованої до використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів, який щорічно оновлюється та розміщується на веб-сайтах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).