Проведення заходу «Вечір запитань і відповідей»

У вихованні студентів або учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, формуванні необхідних майбутньому фахівцеві якостей важлива роль належить спеціально організованій поза аудиторній роботі. Форми її організації у вищому навчальному закладі можуть бути масові, групові та індивідуальні.           У навчальних закладах України стають традиційними все нові і нові форми роботи: прес-бій, «Круглий стіл», турнір кмітливих, «Екологічний бумеранг», «Технічний аукціон», і т.д.

Зупинимося на Вечорі запитань і відповідей, адже це - одна з ефективних форм організації виховання учнів. Ця форма зарекомендувала себе цікавим і життєвим засобом роз'яснення учням різноманітних питань діяльності, зокрема, з галузей виробництва, науки, техніки, культури, спорту, тощо. Визначаючи тематику вечора запитань і відповідей, необхідно враховувати рівень підготовленості лекторів-просвітителів, склад учнівської аудиторії, її готовність до сприйняття матеріалу, інтереси і запити учнів. Визначивши тему, на видному місці вивішують оголошення про час і місце його проведення та скриньку для запитань. Крім скриньки, можна зібрати запитання, використовуючи різноманітні доступні методи. Зібрані запитання групують і доручають спеціалістам готувати відповіді-роз'яснення. Незалежно від кількості запитань, відкривають вечір, присутнім оголошують про можливість задавати запитання і безпосередньо в ході вечора. Якщо їх багато і на них неможливо відповісти у процесі запланованого заходу, то слід оголосити про продовження вечора найближчим часом. Успіх заходу великою мірою залежить від того, наскільки спеціалісти обізнані з матеріалом у певній галузі, від їхньої лекторської майстерності, вміння дохідливо відповідати на запитання з урахуванням рівня розвитку учнів та їхньої ерудиції. На запитання слід відповідати спокійно, тактовно і разом з тим переконливо, не уникаючи «гострих» проблем — з метою подолання неправильних уявлень окремих учнів про явища економічного, політичного і суспільного життя.           Для визначення тематики вечорів, які необхідно включати в роботу навчального закладу, доцільно вивчити інтереси учнів у ході анкетного опитування і бесід, виявити ті проблеми, які їх хвилюють, щодо яких вони відчувають інтерес. Якщо з якихось причин важко відповісти на запитання, що виникли безпосередньо на вечорі, то учні зможуть отримати на них відповідь через спеціальні випуски стінних газет, внутрішнє радіомовлення, книгу відповідей на запитання, яку доцільно вести у кабінетах суспільних дисциплін та просвітницьких центрах. Вечір, як правило, завершується підбиттям підсумків. Корисно провести опитування, в процесі якого з'ясувати, що учням сподобалось, що б вони хотіли ще послухати, наскільки їх задовольнили відповіді, запитання, якій темі вони пропонують присвятити наступний вечір і що необхідно врахувати під час підготовки до нього.

Виявленню та розвитку інтересів і нахилів учнів до науки, техніки, мистецтва, спорту, поглибленню знань програмового матеріалу сприяють:

1. Групові форми організації  виховання учнів.

2. Індивідуальні форми  виховання учнів у позаурочний  час.

В умовах навчального закладу  надзвичайно велику роль відіграє самостійна діяльність учнів, її спрямовують на самовдосконалення особистості  як громадянина, так і майбутнього  спеціаліста. Ця робота може бути дорученням, яке дає педагог або орган  самоврядування: підготовка рефератів  чи доповідей на теоретичні конференції, виготовлення експонатів чи креслень, розучування номерів художньої  самодіяльності та виконання різноманітних  практично-трудових завдань. Індивідуальна  діяльність учнів може проявлятися  в їх участі у масових чи групових виховних заходах. Вихованці можуть виконувати індивідуальні завдання під час їх підготовки та проведення. Наприклад, при підготовці усного журналу  окремих учнів залучають до виступів для розкриття окремих сторінок журналу, до виготовлення оголошення, добору ілюстративного матеріалу, оформлення книжкової вітрини і т.п. Для  педагога важливо добре знати  індивідуальні особливості учнів, їх нахили і здібності, відповідно пропонувати  цікаві справи.            У методиці КТВ чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість. Основними її перевагами є:       1. Соціальна спрямованість діяльності. Уся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи школи, дитячого садка чи будинку. Особлива увага приділяється громадянам, які потребують допомоги (літні люди та інваліди), утвердженням соціальної, ,моральної справедливості. Це забезпечує участь дитини у створенні умов, за яких формується її громадянська позиція.        2. Турботливі стосунки. Коли з дітьми налагоджено доброзичливі, щирі, демократичні стосунки, можна сподіватися на інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не заперечують вимогливості, але змінюють її характер: вимоги висуває не педагог, а спільна справа. Отже, дітей готують до майбутньої діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.  3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо). Двоступенева організація діяльності сприяє залученню до планування, виконання й аналізу діяльності всіх членів колективу. Міні-колектив (3—10 осіб) обговорює важливі проблеми, кожний пропонує свої рішення. Такі колективи можуть бути постійними або тимчасовими. Критерієм поділу є інтереси, прагнення, місце проживання, тощо.    4. Колективні творчі справи. Вони є формою організації колективної творчої діяльності, а також основним виховним засобом. Колективні творчі справи (КТС), ігри, колективні організаційні справи зарекомендували себе ефективними способами організації життя колективу.      5. Чергування творчих доручень. Передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування (обмін) постійними справами-дорученнями між міні-колективами; планування діяльності, внаслідок якого кожен з учасників колективу обов'язково задіяний до обговорення справи, організовує її, що унеможливлює поділ колективу на активних і пасивних. Усі почергово обіймають «керівні» посади.    6. Різноманітністъ діяльності. Кожна справа має свою стрижневу спрямованість, згідно з якою всі КТС класифікують на організаційні, суспільні, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Кожну колективну творчу справу очолює рада, чисельність якої залежить від масштабів і характеру роботи.        Технологія підготовки і реалізації колективних творчих справ.  Технологія підготовки і реалізації колективних творчих справ передбачає шість послідовних етапів:         1. Попередня робота вихователів. Цей етап охоплює визначення ролі КТС у житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи й настановчої (стартової) бесіди, розгляд доцільності залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав'язують, не диктують, розмова відбувається на рівних.           2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з'ясовують, хто виконуватиме це завдання — весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена 6ригада добровольців; хто керуватиме — рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.            3. Колективна підготовка роботи. Керівний орган КТС (рада) уточнює й конкретизує план її підготовки та проведення; організуючи виконання його, розставляє учасників колективних дій, враховуючи їхні взаємини, заохочуючи ініціативу кожного.          4. Реалізація КТС. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.      5. Колективне підбиття підсумків КТС. Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: «Що більш за все сподобалось і чому?», «Чого вдалося навчитися?», «Чого і кого навчили самі?». Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій.       6. Найближчі справи КТС. Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові. У проміжках між виконанням КТС проводять творчі свята, ігри, зустрічі з цікавими людьми тощо. Це сприяє створенню колективістських стосунків (діти зайняті вирішенням спільного завдання), атмосфери взаємної поваги, симпатії, злагоди. В організації колективної творчої діяльності важливою є роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей і взаємин з дітьми, класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо при цьому викликати інтерес до себе.

При підготовці і проведенні будь-якого масового заходу визначаються такі етапи: 1 етап – розробка сценарного плану (тематика, загальний зміст  заходу, методика, часові рамки, чисельність  учасників і глядачів тощо); 2 етап – розробка основного сценарію: - тема, мета, завдання; - основні епізоди (блоки), перехід від епізоду до епізоду; - сюжетний хід, дійові особи (ведучі та інші); - елементи театралізації; - композиція (зав’язка сюжету, розвиток дій, кульмінація, фінал); - прив’язка сценарію; 3 етап – план підготовки заходу; 4 етап –  план проведення заходу; 5 етап – підготовка виписок із сценарію (для ведучих, освітлювача, звукорежисера та ін.).    При роботі над сценарієм виділяють такі кроки:      - розробка сценарного плану;         - збір сценарного матеріалу (документального і художнього); - розробка чорнового варіанту сценарію (компанування);      - написання основного сценарію.        

Тривалість заходу обумовлюється: - віковим складом аудиторії; - тематикою  і метою заходу; - місцем заходу в  системі дозвіллєвої діяльності. Щоб визначити, скільки часу буде тривати культурно-дозвіллєвий захід, необхідно прочитати готовий сценарій вголос, а отриманий час помножити на два. Слід враховувати, що дозвіллєвий захід повинен тривати не більше як 1,5 години (якщо захід складається з 2-х частин, то тривалість першої може бути 60 хвилин, а другої – 45 (або 40 і 35 хвилин). Антракт – 10 – 15 хвилин.

 Значення позаурочної  виховної роботи. У законі України «Про освіту» йдеться про позашкільне виховання як невід'ємну частину системи освіти й спрямовується воно на розвиток здібностей і талантів учнівської та студентської молоді, задоволення її інтересів і духовних запитів. Мета позаурочної виховної роботи — поглиблення й розширення знань, формування практичних навиків і світоглядних переконань. Цілеспрямована позаурочна робота сприяє виробленню звичок поведінки, що відповідають нормам загальнолюдської культури й моралі. Педагогічною наукою передбачено систему методів, що доповнюють і збагачують процес виховання в позаурочний час. Позаурочна виховна робота має масовий, груповий та індивідуальний характер. У процесі масових форм позакласної виховної роботи педагоги залучають широку аудиторію учнів до участі і інформаційних повідомлень, у процесі групових форм роботи – до взаємного спілкування, а індивідуальні форми мають свої особливості відповідно до поставленої мети. У педагогічній літературі під формою організації виховного процесу розуміють спосіб виховного впливу, що відображає внутрішній взаємозв’язок різних елементів і стосунки педагогів та учнів. Масові форми організації дозвілля є цінними тому, що завдяки їм вдається залучити до участі у виховних заходах значну частину учнів, ці форми мають великі можливості для активізації вихованців у процесі їх підготовки і проведення.

Проведення заходу («Вечір запитань і відповідей»)

Добрий вечір, шановні  майбутні водії, радий вітати Вас  на нашому пізнавальному заході, де ми розглянемо такі аспекти автомобільної справи, як: будова автомобіля, правила дорожнього руху, основи керування та безпека дорожнього руху. Сподіваюсь кожен з Вас зможе почерпнути для себе щось нове, перевірити свої знання в галузі автомобільної справи, адже це безперечно знадобиться більшості з Вас в повсякденному житті. Тому що, в сучасному світі уявити життя без автомобілів дуже важко.

І  так, почнемо  з першого блоку: будова автомобіля...

І блок

Будова автомобіля

1. Що таке автомобіль? Загальна будова автомобіля.

Автомобіль –  це транспортний засіб призначений  для перевезення вантажу і  людей  по без рельсовим дорогам. Автомобіль складається  з трьох частин: двигуна, шасі і кузова. На автомобілі застосовуються двигуни внутрішнього згорання та електродвигуни. Найбільше розповсюдження одержали ДВЗ.

2. Кузов і кабіна вантажного автомобіля.

Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у вигляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобілях  кузови пристосовані для перевезення  певного вантажу (самоскидні, фургони, цистерни тощо). Кабіна вантажного автомобіля капотної конструкції складається з каркаса, кришки, верхньої, задньої і бічних панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері утримуються за допомогою спеціальних замків.

3. Яке призначення кривошипно-шатунного і газорозподільного механізмів?

Кривошипно-шатунний механізм (КШМ) призначений для перетворення зворотно поступального руху поршня в обертальній рух колінчастого вал.

Газорозподільний  механізм служить для своєчасного  впуску в циліндри карбюраторного двигуна  пальної суміші або повітря (у  дизельному двигуні) і випуску відпрацьованих газів із циліндрів відповідно до протікання робочого циклу двигуна.

4. Які є види технічного обслуговування автомобіля?

Технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій, які спрямовані на підтримання автомобіля в справному  та працездатному стані і проводяться  в процесі експлуатації автомобіля.

Залежно від обсягу робіт, періодичності та працеємкості їх виконання, технічне обслуговування розподіляється на такі види:

- контрольний  огляд перед виїздом із парку  ( КО);

- контрольний  огляд в дорозі;

- щоденне технічне  обслуговування (ЩТО) ( продоводиться щоденно після заїзду в парк);

- технічне обслуговування  № 1 (ТО-1);

- технічне обслуговування  № 2 (ТО-2);

- Сезонне технічне  обслуговування (СО)

5. Яке призначення системи охолодження двигуна автомобіля?

Система охолодження  призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна регульованим відведенням тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.

Приступимо  до питань 2 блоку, а саме правил дорожнього руху…

ІІ блок

 Правила дорожнього руху

1. На які основні групи поділяються дорожні знаки?

а) попереджувальні  знаки

б) знаки пріоритету

в) заборонні знаки.

г) наказові знаки

ґ) інформаційно-вказівні знаки

д) знаки сервісу

2. Які особливості регулювання руху світлофорами?

Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного  і біло-місячного кольорів, які  розташовані вертикально чи горизонтально.

Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною  чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. У світлофорах  з вертикальним розташуванням сигналів сигнал червоного кольору -зверху, зеленого - знизу, а з горизонтальним: червоного - ліворуч, зеленого - праворуч.

3. Які попереджувальні сигнали  подаються водієм автотранспортних засобів?

а) сигнали, що подаються  світловими покажчиками повороту або  рукою;

 б) звукові  сигнали;

 в) перемикання  світла фар;

 г) увімкнення  ближнього світла фар у світлу  пору доби;

 ґ) увімкнення  аварійної сигналізації, сигналів  гальмування, ліхтаря заднього  ходу, розпізнавального знака автопоїзда;

 д) увімкнення  проблискового маячка оранжевого  кольору.

4. Початок руху транспортних засобів.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим  учасникам руху.