Самовиховання студентської молоді як проблема формування творчої особистості

 

 

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

 

 

 

Кафедра педагогіки

 

 

 

Реферат

з курсу «Педагогіка вищої школи»

на тему:

«Самовиховання студентської молоді як проблема формування творчої особистості»

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка історичного факультету

Групи М-і

Чернякова Г.М.

Перевірила:

Листопад О.В.

 

 

 

 

Суми – 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. САМОВИХОВАННЯ ЯК ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА……………………………………………………4

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОЦЕСОМ САМОВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ……………………………8

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..11

 

ВСТУП

 

Молодь сьогодні опинилася в кризовій ситуації. Разом із катастрофою системи суспільного ладу і моральних ідеалів порушилося багато традиційних норм і способів поведінки. Ідуть у минуле критерії життя, які раніше вважалися вічними. Відбувається різка переоцінка цінностей. Молодим юнакам та дівчатам доводиться адаптуватися до швидкозмінних умов життя. Усі ці фактори роблять значний, не завжди позитивний, вплив на особистості юнацького віку. Це означає, що існує необхідність у переконанні студентської молоді у важливості самовиховання. І якщо допомогти їм у його організації, то процес формування творчої особистості буде протікати більш ефективно.

З життєвого досвіду винесена необхідність для кожної людини займатися своїм удосконаленням. Але, тому що усе в світі перебуває в безперервному розвитку, то, природно, має потребу в своєму подальшому коректуванні. Звичайно треба мати достатньо здорового глузду, щоб ставити собі задачі під силу. Інакше, нездійсненні, нереальні надії можуть привести до зворотного ефекту, до невпевненості у своїх силах. Кожний з нас може скласти список рис, що варто було б підсилити, і список рис, що варто було б послабити або викорінити. Викорінювання недоліків як і вироблення бажаних якостей характеру і здібностей може бути метою самовиховання.

Предмет нашого дослідження – психолого-педагогічні особливості самовиховання у процесі формування творчості студентської молоді.

 

РОЗДІЛ 1.

САМОВИХОВАННЯ ЯК ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

 

Самовиховання – цілеспрямована, систематична діяльність щодо власного самовдосконалення.

Педагоги виокремлюють два основних джерела самовиховання: зовнішні вимоги, що переходять у внутрішній план й актуалізують внутрішні суперечки; внутрішні вимоги особистості до себе, що обумовлені розумінням суперечок „Я” реального та „Я” ідеального, між притяганнями й можливостями, між недоліками та можливостями ї виправлення [3, c. 173].

Сприятливому рішенню психолого-педагогічних проблем самовиховання юнаків можуть стати наступні основні етапи виникнення і розвитку самовиховання:

1. поряд з наданням визначених педагогічних впливів безпосередньо на особистість юнацького віку необхідно також домогтися єдності психолого-педагогічних позицій у відношенні до нього з боку педагогів, батьків та інших соціальних інститутів, що оточують дитину;
2. усвідомлення студентами навчального закладу свого способу життя, осмислення значимості творчої діяльності, що вимагає самовиховання. На цьому етапі викладач допомагає учням усвідомити свої позитивні і негативні якості, зрозуміти нетерпимість своїх недоліків;
3. оволодіння навичками самостійної роботи в області творчої діяльності, у якій студент бажає домогтися успіху;
4. кладання програми самовиховання. Це дуже важливий етап роботи над собою. Тут потрібна допомога, щоб оцінити, наскільки об'єктивно судить юна людина про себе, чи вірні цілі вона ставить і чи потрібні прийоми вибирає;
5. організація самовиховання в творчій діяльності. Це найбільш відповідальний етап при переході від виховання до самовиховання. Без конкретної діяльності бажання стати краще залишиться тільки бажанням;
6. включення самовиховання в цілісний процес формування особистості. Вищий етап переходу виховання в самовиховання починається тоді, коли людина хоче і вміє працювати над собою, коли оформилися мотиви, мети і методи самовиховання [3, c. 156-157].

Сучасні дослідження виявили великий спад суспільної активності учнівської молоді. Більше 70% опитаних відкидають можливість своєї участі в якій-небудь суспільній діяльності (політичній, економічній, науковій, культурній), у роботі громадських організацій, хоча саме ці організації покликані бути школою колективізму, співробітництва, патріотизму. Таким чином, у даний час (на відміну від минулих років) доводиться говорити не про суспільну активність, а про суспільну пасивність як переважну характеристику молоді [1, c.61].

Питання про характер використання вільного часу виявили також прогнозовані відповіді, що логічно випливають з незайнятості студентів в організованих формах суспільного співробітництва. Постійно і часто слухають музику, дивляться відео – 60%, дивляться телевізійні передачі – 58%, слухають радіо – 40%, що вказує на пасивно-розважальний характер дозвілля, який став нормою. З огляду на некерованість засобів масової інформації ці відповіді виявляють величезний невикористаний резерв виховання молодого покоління.

А це може бути досягнуто через виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури. Необхідним є створення необхідних розумів для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури, шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, правоохоронної та ін.). Важливим моментом є збагачення естетичного досвіду молоді шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні нових національно-культурних традицій регіону, міста, вищого навчального заставі [2, c.74].

Найважливішою задачею виховання є стимулювання учнів до активної роботи над власним розвитком і самовдосконаленням. Необхідно зазначити, що ні оволодіння знаннями, ні формування особистісних якостей не можуть відбуватися без прагнення самого вихованця до навчання, без прояву ним навчально-пізнавальної активності і роботи над розвитком своєї моральності, фізичної і естетичної культури. Положення про те, що учень – це не тільки об'єкт, але і суб'єкт виховання, є тим фундаментом, на якому ґрунтується як навчання, так і формування особистісних якостей учнів. От чому першою задачею навчальної і виховної роботи є розвиток і підтримка високої пізнавальної, трудової та естетичної діяльності.

Діючим фактором самовиховання є позитивні приклади, що подають викладачі й однолітки, які займаються творчістю. Крім того, потрібно скласти детальну програму самовиховання і визначити те, що конкретно необхідно досягти. Починати, звичайно, краще з більш простих програм, наприклад: удосконалити свій розпорядок дня; навчитися слухати інших; навчитись творчо працювати з книгою; навчитись робити висновки з книг; завжди тримати своє слово тощо. Програми в міру придбання досвіду самовиховання, природно, повинні ускладнюватися, удосконалюватися і ставати більш довгостроковими [5, c. 4].

Розроблювані особистістю програми і правила самовиховання мають велике значення. І чим детальніше і чіткіше розроблена програма самовиховання, правила поведінки, тим ефективніше буде проходити робота над собою у формуванні творчості.

 

РОЗДІЛ 2.

ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОЦЕСОМ САМОВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

 

Важливу основу в процесі самовиховання і саморозвитку студента має педагогічне керівництво. Зміст і форми роботи педагога по організації самовиховання можуть бути найрізноманітнішими. Отут багато чого залежить від того, наскільки самі викладачі компетентні в питаннях самовиховання та його методів, якою мірою вони знайомі з науковою і популярною літературою з цієї проблеми, наскільки відповідально вони ставляться до виконання своїх педагогічних обов'язків.

У цілому організація педагогічного керівництва самовихованням здійснюється по трьох основних напрямках. До них відносяться:

• формування думки студентського колективу про необхідність і користь самовиховання;
• надання допомоги студентам у з'ясуванні сутності самовиховання, його методів і шляхів здійснення;
• практична допомога студентам у розробці програм самовиховання і їхньої реалізації. Практична робота з реалізації цих напрямків дозволить студентам одержати більш ясне уявлення про зміст роботи над собою [4].

Так, при здійсненні роботи з формування суспільної думки в студентському колективі з питань самовиховання, необхідно розуміти, що не всі юнаки знають, що таке самовиховання, інші займаються ним потай від товаришів, викладаючись цього заняття, треті взагалі не чули про роботу над собою. Усе це потрібно мати на увазі і на переконливих прикладах відомих людей показувати, як важливо самій людині удосконалювати себе, боротися зі своїми недоліками.

З питань самовиховання необхідно проводити етичні бесіди, виносити ці питання на обговорення студентських зборів, присвячувати їм вечори, зустрічі з відомими людьми тощо. Тематика цих форм виховної роботи може охоплювати найрізноманітніші аспекти даної проблеми: „Що таке самовиховання”, „Як переборювати свої недоліки”, „Методи самовиховання” тощо. Корисно, щоб перед студентами з цих питань виступали не тільки викладачі, але і вчені, лікарі, психологи, працівники виробництва, ветерани війни і праці [6, c. 108].

Особливе значення в організації самовиховання має формування моральних ідеалів студентів. Носієм їх найчастіше буває конкретна людина – видатний суспільний діяч, учений, воєначальник, герой війни. Тільки в процесі пізнання зразків героїзму і подвигів, непохитної відданості Батьківщині, народу в студентів будуть формуватися моральні ідеали, що спонукають їх до роботи над собою.

Однак роз'яснювальними заходами й організацією пізнавально-просвітительської діяльності не можна обмежувати цю роботу. Не менш важливою її формою є надання практичної допомоги студентам у самовихованні. З цією метою корисно обговорювати, як потрібно ставити цілі самовиховання по подоланню тих або інших недоліків у поведінці та характері, як використовувати методи в роботі над собою.

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, як висновок слід зазначити, що самовиховання виступає як важливий засіб розвитку й особистісного формування творчої студентської молоді тільки за умови, якщо викладачі звертають належну увагу на його організацію й спроможні вміло і грамотно його направляти.

Діючим фактором самовиховання є позитивні приклади, що подають викладачі й однолітки, які займаються творчістю. Крім того, потрібно скласти детальну програму самовиховання і визначити те, що конкретно необхідно досягти. Починати, звичайно, краще з більш простих програм, наприклад: удосконалити свій розпорядок дня; навчитися слухати інших; навчитись творчо працювати з книгою; навчитись робити висновки з книг; завжди тримати своє слово тощо. Програми в міру придбання досвіду самовиховання, природно, повинні ускладнюватися, удосконалюватися і ставати більш довгостроковими.

Отже, самовиховання – педагогічно керований процес. Психологічна і практична підготовка до роботи над собою складає одну з найважливіших задач виховання. Тому, поряд з наданням визначених педагогічних впливів безпосередньо на особистість молодої людини, необхідно домогтися єдності психолого-педагогічних позицій стосовно нього з боку педагогів, дуже зайнятих батьків та інших оточуючих соціальних інститутів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Антимова Е. Модель проектирования воспитательного пространства факультета / Е. Антимова //Alma mater: Вестник высшей школы. – 2006. – № 9. – С. 61-65.
2. Артімонова Т. Основні духовні пріоритети студентської молоді: напрями трансформацій / Т. Артімонова // Вища освіта України. – 2008. – № 1. – С. 72-75.
3. Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності [Текст] : навч. посібник / І. Д. Бех. - К. : Академвидав, 2009. – 248 с.
4. Концепція національного виховання студентської молоді [Текст] // Освіта і управління. – 2009. – Том 12, N 2. – С. 80-82.
5. Соловей М. Удосконалення виховної системи вищого навчального закладу у світлі Болонського процессу / М. Соловей // Рідна школа. – 2005. – № 6 (905). – С. 3-6.
6. Сорочинська В. Є. Соціально-педагогічні основи організації превентивної виховної роботи зі студентською молоддю / В. Є. Сорочинська// Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – 2008. – № 3. – С. 105-111.