3. Технології попередження
проблем у сім’ї.
Одній з найактуальніших
і соціально значущих завдань, що
стоять перед нашим суспільством
сьогодні, безумовно є пошук шляхів
зниження зростання злочинів серед
молоді і підвищення ефективності їх
профілактики. Головна роль у вирішенні
цієї що найгострішої проблеми відводиться
соціально-педагогічній роботі, хоча,
звичайно, вирішити її можна тільки комплексно
із залученням соціальних педагогів, психологів
школи.
Важливість профілактичної
діяльності полягає в тому, що вона
дозволяє успішно долати односторонній
підхід, що переважав впродовж багатьох
років, розглядав особу як продукт
«виховної дії», а що тому не враховував
інші об'єктивні чинники, наприклад,
соціальні умови, що надають дію
на особу. Безперечно, що процес перевиховання,
як в цілому профілактика правопорушень,
виступає з одного боку, як процес залучення
особи до культури – матеріальною,
інтелектуальною і етичною, а
з іншого боку – як процес індивідуального
розвитку, корекції поведінки особи.
Індивідуальна профілактика
правопорушень або порушення
поведінки включає дію, що виправно-коректує,
як одного з елементів, але не зводиться
тільки до нього. Це цілеспрямований
процес управління перевихованням особи,
який полягає в тому, щоб важкі
підлітки під впливом вчителів, громадськості,
колективів і сім'ї виробляли
у себе правильні погляди і
переконання, оволодівали навиками
соціально-позитивної поведінки, розвивали
свої відчуття і волю при цьому
змінювали свої інтереси, прагнення
і схильності. З іншого боку, індивідуальна
профілактика направлена на усунення
несприятливих впливів на конкретну
особу навколишнього середовища.
Щоб ефективно управляти
даним процесом, необхідно вибирати
профілактичні методи, що забезпечують:
- вироблення етичної свідомості;
- формування навиків і звичок позитивної поведінки;
- формування вольових зусиль, що дозволяють протистояти суспільним поглядам;
- соціальне оздоровлення мікросередовища.
Проте, треба мати зважаючи
на перевиховання особи пов'язане
з різними сферами психологічної
діяльності. Тому для цієї діяльності
дуже важливий зв'язок з психологом
школи, дитячих садів.
Так само враховуючи територіальні
особливості і підвищену кримінальну
обстановку відповідно вибираємо методи
профілактики, звідси витікають основні
завдання:
- своєчасне виявлення осіб з поведінкою, що соціально-відхиляється, і схильних до здійснення правопорушень, а також батьків і інших осіб, що негативно впливають на них;
- вивчення вікових і психологічних особливостей особи неповнолітніх важких підлітків з метою не допущення конфлікту молодої людини з суспільством, усунення відповідних йому причин і умов;
- розробка програми індивідуальної виховно-профілактичної дії на важку дитину і навколишнє його середовище з урахуванням наявних форм і методів, результативності їх застосування;
- організація взаємодії і спадкоємності виховно-профілактичній роботі всіх суб'єктів соціально-педагогічної діяльності, повсякденного і безперервного контролю за способом життя підлітків з девіантною поведінкою, реагування на «зриви» і заохочення позитивних зрушень.
Враховуючи поставлені завдання,
складемо ланцюжок, що зв'язує класного
керівника соціального педагога,
психолога, соціального працівника
відділу соціального захисту
і зворотний зв'язок. Тільки в
цьому випадку можна говорити
про профілактичну діяльність. Класний
керівник знайомий з індивідуальними
особливостями своїх дітей, добре
знає сім'ю дитини, круг його спілкування
і якщо міняється його поведінка
те слід звернути увагу на цю сім'ю
і відповідно виявити причину
неврівноваженої поведінки. Спільно
вчитель і соціальний педагог
ведуть облік таких дітей, проводять
рейди по сім'ях, бесіди з батьками
і виявляють причини виникнення
у дитини агресивної неврівноваженої
поведінки, а потім спільно соціальний
працівник і соціальний педагог
розробляють надання допомоги даній
сім'ї, тобто проводяться профілактичні
заходи щодо надання відповідної
допомоги цієї сім'ї. Також слід вважати
одним з найважливіших напрямів
діяльності, соціально-трудову реабілітацію
дітей орієнтуючи на певний вид праці
(навчання шиттю, в'яже, вишиванню, роботі
на машинці, що пише, навикам роботи з комп'ютером).
Таку роботу можна проводити спільно з
центром дитячої творчості, також організацію
кружків в школі.
Всі ці заходи організовуються
із заст. директором школи по виховній
роботі, тому що школа, як і сім'я
є основним інститутом що грає величезну
роль у вихованні і адаптації
дітей в суспільстві.
Поступово хай не відразу
профілактична робота дає позитивні
результати.
Факт, що за роки кризи школи
в більшості своїй самоусунулися
від всього, що виходить за рамки
учбового процесу, а вулиця надає
все менше можливостей для
ігор і спілкування дітей, перебування
там дитини стає навіть небезпечним.
В результаті ослаблення виховного
впливу сім'ї і школи процес формування
найважливіших соціальних навиків
перемістився в сферу неформального
спілкування підлітків. Головним вихователем
стає руйнівна стихія соціального середовища,
що випускає в життя соціально-учбових
підлітків. Факт, що після розпаду
комсомолу і піонерської організації
– в суспільстві так і не
вистачає обхвату життєздатних структур,
відповідальних за виховання молоді. Сфера
культури все більш комерціалізується,
обмежуючи доступ дітей до заняттям мистецтвом
і спортом, а засоби масової інформації
з союзника перетворилися на чинник психологічного
насильства. Тому найважливішим завданням
шкільного соціального педагога є профілактика
відхилень в поведінці дітей, корекція
їх особи розвитку і ця діяльність не обмежується
рамками школи. Взаємодія школи з органами
соціального захисту, сім'єю, установами
дозвілля повинно бути безперервним і
обов'язковим в даний час. Організація
профілактичної роботи відділу соціального
захисту м.Київа може бути направлена
таким чином: один робочий день в тиждень
присвячений саме цій діяльності. Розробляються
заходи спільно з школами, організаціями
дозвілля (клуб, центр дитячої творчості),
щоб налагодити гармонізацію внутрісімейних
відносин.
Зразковий план роботи відділу.
Заходи щодо підвищення ролі
сім'ї розділи:
- Підготовка майбутніх (і взагалі батьків) до сімейного життя і виховання своїх дітей.
- внутрісімейні конфлікти, причини їх виникнення, можливості попередження і шляху подолання;
- основи ведення сімейного господарства, економіка сім'ї;
- основи сімейного виховання на різних етапах вікового розвитку дитини, підлітка.
- Створення сприятливої етичної обстановки в сім'ї і в внутрішньо сімейних взаєминах.
- основи культури спілкування і поведінки, взаємин чоловіка і жінки;
- проведення дозвілля.
- Попередження помилок в сімейному вихованні.
- поведінка батьків – приклад для наслідування;
- зв'язок батьків і дітей;
- типові помилки виховання.
- Формування у дитини твердих етичних орієнтирів, позицій.
- оцінка себе;
- оцінка подій;
- оцінка інших;
- своїх дій і вчинків;
- робота над собою.
- Виховання з раннього дитинства в дитині вольових якостей і відчуття власної гідності.
- Недопущення насильства над дитиною, що пригнічує волю, культ сили.
- не застосовувати фізичне покарання дітей молодше за три роки;
- утримується від покарання дітей і особливо підлітків у присутності однолітків;
- не карати дівчаток старше 10 років і хлопчиків старше 14 років, із застосуванням сили;
- не допущено карати дитину холоднокровно, безжально, і т.д.;
- не загрожувати постійним покаранням.
- Недопущення залучення дітей і підлітків до спиртних напоїв, куріння, азартних ігор, наркотиків.
- не забувати, що найбільш дієвим засобом виховання виступає особистий приклад батьків, старших братів і сестер.
- Спонукати дитину до самовиховання і навчання його методиці роботи над собою.
- Підвищення ролі сім'ї в професійному відношенні.
- Шляхи підвищення виховної ролі освітньої установи.
- підвищення якості підготовки викладацького складу;
- створення сприятливої обстановки в умовах освітньої установи;
- створення при освітній установі соціальної служби, для індивідуальної роботи з дітьми в наданні допомоги вчителеві, батькам;
- розвиток системи позаучбової виховної роботи з дітьми і підлітками в умовах освітньої установи.
- Розвиток доцільної взаємодії сім'ї і школи, сім'ї, школи і адміністративних органів за місцем проживання.
- організація методичних семінарів для батьків;
- підвищення ролі батьківських комітетів в житті школи, саду і так далі, підсилити зв'язки батьків, вчителів, адміністративних органів;
- Створення опікунських батьківських організацій при освітніх установах;
- залучення до активної участі батьків в житті школи і т.д.;
- відвідини вчителями дітей вдома, зацікавленість в житті учнів;
- допомога і підтримка батьків у виховній роботі з дітьми з боку адміністративних органів.
- Управління впливом на круг спілкування і взаємодії дитини в процесі розвитку і виховання.
- Розвиток позашкільної системи консультування і допомоги сім'ї і дітям.
- Підвищення ролі спеціальних установ по корекції поведінки в сім'ї.
- Розвиток мережі центрів по наданню допомоги дітям і сім'ями по подоланню девіацій.
- Розвиток центрів по подоланню соціально-педагогічних проблем дітей, підлітків, юнацтва; педагогічній корекції, педагогічній реабілітації; медико-соціально-педагогічних по подоланню дитячого і юнацького алкоголізму, наркоманії, а також реабілітації жертв насильства, соціальній віктимології.
- У сучасних умовах росте злочинність серед молоді. Аналіз причин девіантного напряму дітей і підлітків і можливості його профілактики і подолання показує, що необхідне створення широкої мережі центрів, які могли б наочно займатися диференційованими групами молоді.
- Центри педагогічної корекції. Вони працюють з дітьми раннього віку.
- Рання педагогічна корекція дитини сприяє його якнайповнішому розвитку, а в подальшому його нормальній адаптації в суспільстві, попередженню розвитку, що відхиляється. Для ефективної роботи такого центру необхідно:
- власне центри, що працюють по певних напрямах залежно від проблем дітей (їх поки дуже мало);
- спеціально підготовлені фахівці широкого профілю: медичного, психологічного і пед<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Time