Соціальна робота з сім'єю

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Октября 2013 в 22:57, контрольная работа

Описание работы

Соціальна робота з сім'єю – це особливим чином організована діяльність, направлена на малі групи людей, що потребують соціального захисту і підтримки ззовні. Це один з різновидів соціального захисту населення, основним змістом якого є сприяння, допомога у відновленні і підтримці нормального функціонування сім'ї. Відмітною особливістю соціальної роботи з сім'єю є організаційний її аспект, що відображає дворівневий характер реалізації мерів соціального захисту.

Содержание работы

Вступ.
1.Суть і зміст соціальної роботи з сім’єю.
2.Основні завдання соціальної роботи з сім’єю на сучасному етапі.
3.Технології попередження проблем у сім’ї.
Висновок.

Файлы: 1 файл

матвиенко.docx

— 36.54 Кб (Скачать файл)

 

3. Технології попередження проблем у сім’ї.

Одній з найактуальніших  і соціально значущих завдань, що стоять перед нашим суспільством сьогодні, безумовно є пошук шляхів зниження зростання злочинів серед  молоді і підвищення ефективності їх профілактики. Головна роль у вирішенні  цієї що найгострішої проблеми відводиться соціально-педагогічній роботі, хоча, звичайно, вирішити її можна тільки комплексно із залученням соціальних педагогів, психологів школи.

Важливість профілактичної діяльності полягає в тому, що вона дозволяє успішно долати односторонній  підхід, що переважав впродовж багатьох років, розглядав особу як продукт  «виховної дії», а що тому не враховував інші об'єктивні чинники, наприклад, соціальні умови, що надають дію  на особу. Безперечно, що процес перевиховання, як в цілому профілактика правопорушень, виступає з одного боку, як процес залучення  особи до культури – матеріальною, інтелектуальною і етичною, а  з іншого боку – як процес індивідуального  розвитку, корекції поведінки особи.

Індивідуальна профілактика правопорушень або порушення  поведінки включає дію, що виправно-коректує, як одного з елементів, але не зводиться  тільки до нього. Це цілеспрямований  процес управління перевихованням особи, який полягає в тому, щоб важкі  підлітки під впливом вчителів, громадськості, колективів і сім'ї виробляли  у себе правильні погляди і  переконання, оволодівали навиками соціально-позитивної поведінки, розвивали  свої відчуття і волю при цьому  змінювали свої інтереси, прагнення  і схильності. З іншого боку, індивідуальна  профілактика направлена на усунення несприятливих впливів на конкретну  особу навколишнього середовища.

Щоб ефективно управляти  даним процесом, необхідно вибирати профілактичні методи, що забезпечують:

  • вироблення етичної свідомості;
  • формування навиків і звичок позитивної поведінки;
  • формування вольових зусиль, що дозволяють протистояти суспільним поглядам;
  • соціальне оздоровлення мікросередовища.

Проте, треба мати зважаючи на перевиховання особи пов'язане  з різними сферами психологічної  діяльності. Тому для цієї діяльності дуже важливий зв'язок з психологом школи, дитячих садів.

Так само враховуючи територіальні  особливості і підвищену кримінальну  обстановку відповідно вибираємо методи профілактики, звідси витікають основні  завдання:

  • своєчасне виявлення осіб з поведінкою, що соціально-відхиляється, і схильних до здійснення правопорушень, а також батьків і інших осіб, що негативно впливають на них;
  • вивчення вікових і психологічних особливостей особи неповнолітніх важких підлітків з метою не допущення конфлікту молодої людини з суспільством, усунення відповідних йому причин і умов;
  • розробка програми індивідуальної виховно-профілактичної дії на важку дитину і навколишнє його середовище з урахуванням наявних форм і методів, результативності їх застосування;
  • організація взаємодії і спадкоємності виховно-профілактичній роботі всіх суб'єктів соціально-педагогічної діяльності, повсякденного і безперервного контролю за способом життя підлітків з девіантною поведінкою, реагування на «зриви» і заохочення позитивних зрушень.

Враховуючи поставлені завдання, складемо ланцюжок, що зв'язує класного керівника соціального педагога, психолога, соціального працівника відділу соціального захисту  і зворотний зв'язок. Тільки в  цьому випадку можна говорити про профілактичну діяльність. Класний  керівник знайомий з індивідуальними  особливостями своїх дітей, добре  знає сім'ю дитини, круг його спілкування  і якщо міняється його поведінка  те слід звернути увагу на цю сім'ю  і відповідно виявити причину  неврівноваженої поведінки. Спільно  вчитель і соціальний педагог  ведуть облік таких дітей, проводять  рейди по сім'ях, бесіди з батьками і виявляють причини виникнення у дитини агресивної неврівноваженої  поведінки, а потім спільно соціальний працівник і соціальний педагог  розробляють надання допомоги даній  сім'ї, тобто проводяться профілактичні  заходи щодо надання відповідної  допомоги цієї сім'ї. Також слід вважати  одним з найважливіших напрямів діяльності, соціально-трудову реабілітацію дітей орієнтуючи на певний вид праці (навчання шиттю, в'яже, вишиванню, роботі на машинці, що пише, навикам роботи з комп'ютером). Таку роботу можна проводити спільно з центром дитячої творчості, також організацію кружків в школі.

Всі ці заходи організовуються  із заст. директором школи по виховній роботі, тому що школа, як і сім'я  є основним інститутом що грає величезну  роль у вихованні і адаптації  дітей в суспільстві.

Поступово хай не відразу  профілактична робота дає позитивні  результати.

Факт, що за роки кризи школи  в більшості своїй самоусунулися  від всього, що виходить за рамки  учбового процесу, а вулиця надає  все менше можливостей для  ігор і спілкування дітей, перебування  там дитини стає навіть небезпечним. В результаті ослаблення виховного  впливу сім'ї і школи процес формування найважливіших соціальних навиків  перемістився в сферу неформального  спілкування підлітків. Головним вихователем  стає руйнівна стихія соціального середовища, що випускає в життя соціально-учбових  підлітків. Факт, що після розпаду  комсомолу і піонерської організації  – в суспільстві так і не вистачає обхвату життєздатних структур, відповідальних за виховання молоді. Сфера культури все більш комерціалізується, обмежуючи доступ дітей до заняттям мистецтвом і спортом, а засоби масової інформації з союзника перетворилися на чинник психологічного насильства. Тому найважливішим завданням шкільного соціального педагога є профілактика відхилень в поведінці дітей, корекція їх особи розвитку і ця діяльність не обмежується рамками школи. Взаємодія школи з органами соціального захисту, сім'єю, установами дозвілля повинно бути безперервним і обов'язковим в даний час. Організація профілактичної роботи відділу соціального захисту м.Київа може бути направлена таким чином: один робочий день в тиждень присвячений саме цій діяльності. Розробляються заходи спільно з школами, організаціями дозвілля (клуб, центр дитячої творчості), щоб налагодити гармонізацію внутрісімейних відносин.

Зразковий план роботи відділу.

Заходи щодо підвищення ролі сім'ї розділи:

  1. Підготовка майбутніх (і взагалі батьків) до сімейного життя і виховання своїх дітей.
    • основи взаємин в сім'ї;
    • внутрісімейні конфлікти, причини їх виникнення, можливості попередження і шляху подолання;
    • основи ведення сімейного господарства, економіка сім'ї;
    • основи сімейного виховання на різних етапах вікового розвитку дитини, підлітка.
  1. Створення сприятливої етичної обстановки в сім'ї і в внутрішньо сімейних взаєминах.
    • основи культури спілкування і поведінки, взаємин чоловіка і жінки;
    • проведення дозвілля.
  1. Попередження помилок в сімейному вихованні.
    • поведінка батьків – приклад для наслідування;
    • зв'язок батьків і дітей;
    • типові помилки виховання.
  1. Формування у дитини твердих етичних орієнтирів, позицій.
    • оцінка себе;
    • оцінка подій;
    • оцінка інших;
    • своїх дій і вчинків;
    • робота над собою.
  1. Виховання з раннього дитинства в дитині вольових якостей і відчуття власної гідності.
  1. Недопущення насильства над дитиною, що пригнічує волю, культ сили.
    • не застосовувати фізичне покарання дітей молодше за три роки;
    • утримується від покарання дітей і особливо підлітків у присутності однолітків;
    • не карати дівчаток старше 10 років і хлопчиків старше 14 років, із застосуванням сили;
    • не допущено карати дитину холоднокровно, безжально, і т.д.;
    • не загрожувати постійним покаранням.
  2. Недопущення залучення дітей і підлітків до спиртних напоїв, куріння, азартних ігор, наркотиків.
    • не забувати, що найбільш дієвим засобом виховання виступає особистий приклад батьків, старших братів і сестер.
  3. Спонукати дитину до самовиховання і навчання його методиці роботи над собою.
  4. Підвищення ролі сім'ї в професійному відношенні.
  5. Шляхи підвищення виховної ролі освітньої установи.
    • підвищення якості підготовки викладацького складу;
    • створення сприятливої обстановки в умовах освітньої установи;
    • створення при освітній установі соціальної служби, для індивідуальної роботи з дітьми в наданні допомоги вчителеві, батькам;
    • розвиток системи позаучбової виховної роботи з дітьми і підлітками в умовах освітньої установи.
  6. Розвиток доцільної взаємодії сім'ї і школи, сім'ї, школи і адміністративних органів за місцем проживання.
    • організація методичних семінарів для батьків;
    • підвищення ролі батьківських комітетів в житті школи, саду і так далі, підсилити зв'язки батьків, вчителів, адміністративних органів;
  7. Створення опікунських батьківських організацій при освітніх установах;
    • залучення до активної участі батьків в житті школи і т.д.;
    • відвідини вчителями дітей вдома, зацікавленість в житті учнів;
    • допомога і підтримка батьків у виховній роботі з дітьми з боку адміністративних органів.
  8. Управління впливом на круг спілкування і взаємодії дитини в процесі розвитку і виховання.
  9. Розвиток позашкільної системи консультування і допомоги сім'ї і дітям.
  10. Підвищення ролі спеціальних установ по корекції поведінки в сім'ї.
  11. Розвиток мережі центрів по наданню допомоги дітям і сім'ями по подоланню девіацій.
  12. Розвиток центрів по подоланню соціально-педагогічних проблем дітей, підлітків, юнацтва; педагогічній корекції, педагогічній реабілітації; медико-соціально-педагогічних по подоланню дитячого і юнацького алкоголізму, наркоманії, а також реабілітації жертв насильства, соціальній віктимології.
  13. У сучасних умовах росте злочинність серед молоді. Аналіз причин девіантного напряму дітей і підлітків і можливості його профілактики і подолання показує, що необхідне створення широкої мережі центрів, які могли б наочно займатися диференційованими групами молоді.
  14. Центри педагогічної корекції. Вони працюють з дітьми раннього віку.
  15. Рання педагогічна корекція дитини сприяє його якнайповнішому розвитку, а в подальшому його нормальній адаптації в суспільстві, попередженню розвитку, що відхиляється. Для ефективної роботи такого центру необхідно:
    • власне центри, що працюють по певних напрямах залежно від проблем дітей (їх поки дуже мало);
    • спеціально підготовлені фахівці широкого профілю: медичного, психологічного і пед<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Time

Информация о работе Соціальна робота з сім'єю