Статеве виховання дітей у дошкільному навчальному закладі

 

Що стосується природної  цікавості дітей до такої теми, то в православних сім’ях подібні  питання прийнято роз’ясняти в традиційному для православного світогляду руслі – дітей батькам і живу душу дитині дає Бог; дитині дається ім’я святого небесного покровителя; любов – це найвище почуття, притаманне лише людям, створеним за подобою Божою, тому передбачає не тільки і не в першу чергу “статевий” аспект тощо. Православні діти сприймають відповідно такі поняття як таке, що саме собою розуміється.

 

Щодо питання “статевого виховання” школярів, тим більше дошкільників, то воно однозначно сприймається православною спільнотою як шкідливе для морально-психологічного розвитку дітей, оскільки руйнує вікові, непорушні для православної віри сімейні цінності, акцентує увагу дітей на забороненому або інтимному і т. п. Виходячи з усього вищевикладеного, запровадження “статевого виховання дошкільників” є абсолютно неприйнятним і неприпустимим із точку зору православних батьків, як і роздування цього питання в псевдонаукову проблему”.

 

З отакого відпису можна зробити висновок, що в оцінці цього представника батьківської громади статеве виховання зводиться лише до сфери сексуальних стосунків. При цьому не враховується, що завдання статевого виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників пов’язані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі – це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними. Батьки, які відмовилися від участі в опитуванні, виходячи з власного переконання: “У жодному разі не можна розмовляти з дошкільниками на статеві теми!”, – висунули такі арґументи: “З нами ніколи про це не розмовляли”, “Це “брудна тема”, “Вони і так більше нас знають”, “Не знаю, як відповідати”, “Моя дитина ТАКИХ питань ніколи не ставить!”.

 

Така позиція межує  з ханжеством, і може, і з авторитаризмом. Турбота про те, щоб виглядати  пристойно в очах тих, хто оточує, страх втратити “авторитет” і є, на наш погляд, тут головним. Ці батьки не почувають себе достатньо компетентними та впевненими, щоб розмовляти з дитиною на статеві теми. Залишається втішатися, що батьків із такою виховною позицією лише 9 %.

 

91 % опитаних батьків не  заперечували проти статевого  виховання їхніх дітей в умовах  дошкільного закладу взагалі,  ось тільки всі вони висловлювали слушне зацікавлення тим, яким чином буде воно здійснюватися. Вони обирали найбільш близькі їм варіанти відповідей на запропоновані запитання від дітей. Із них – 33 % ділилися власним сімейним досвідом спілкування з дітьми на статеві теми. Наведемо колективну думку громадян нашого міста з питання статевого виховання дошкільників, яку на зворотній сторінці опитувальника записала Н.Ф. Толмач, мати Діани – 6-ти річної вихованки ДНЗ № 84. Як ведуча міської телерадіокомпанії “Миколаїв”, Неля Федорівна провела в прямому радіоефірі “Круглий стіл” на тему: “Чи треба розмовляти з дітьми на “дорослі теми”? Кому, коли і як?”. В обговоренні питання взяли участь спеціалісти різних галузей: професійні педагоги та психологи, медичні та соціальні працівники, пересічні громадяни. Висновок обговорення наводимо також повністю, тим паче, що він цілком збігається з думкою автора статті: “Розмовляти з дитино на “дорослі теми” необхідно лише в тому випадку, якщо її це дійсно цікавить і вона не може самостійно знайти відповіді на свої запитання. Якщо ж дорослі, з якихось своїх дорослих міркувань, як то кажуть, про всяк випадок, починають самі говорити з дитиною на ці теми, – це величезна груба помилка. Усе треба робити у свій час! Якщо ж дитина сама звертається до дорослих із питаннями на статеві теми – не треба уникати відповіді. Залежно від її віку, слід пояснити так, аби вона все зрозуміла. Дорослий повинен знайти слова, аби відкрити для дитини цей бік людського життя, зуміти розказати доступно про серйозні та дуже важливі питання людських взаємин. І від того, наскільки дорослий зможе це зробити, залежатиме подальше світосприйняття дитини”.

 

Попереду детальна обробка  характеру та спрямованості відписів батьків у вищенаведеному опитувальнику, а поки що можна зробити первинні висновки: батьківська громада в  більшості своїй – 91 % – висловлює розуміння необхідності здійснення статевого виховання дошкільників у вигляді задоволення дитячої зацікавленості питаннями статевої тематики. Проте в певної частини батьків старших вихованців дошкільних навчальних закладів сформовано специфічне відсторонено-агресивне ставлення до питань статевого виховання дошкільників; вихователі дошкільних навчальних закладів позитивно сприймають ідею статевого виховання дошкільників, проте 96 % педагогів відчувають брак теоретичних знань та практичних умінь для його здійснення; виявлено обмежену кількість методичного забезпечення зі статевого виховання дошкільників, спрямованого на реалізацію сучасних наукових положень із питань психології статі, тому є потреба у створенні вітчизняних методичних видань із питань здійснення статевого виховання дітей у дошкільних закладах, у яких би урахувалися закономірності статевого розвитку дитини впродовж дошкільного дитинства.У перспективі нашої роботи на основі отриманих даних дослідження – складання методичного посібника зі статевого виховання дошкільників, який буде корисним та цікавим і батькам малюків, і професіоналам дошкільної освіти: педагогам дошкільних закладів, викладачам та студентам вищих навчальних закладів зі спеціальності “Дошкільне виховання”.

 

ЛІТЕРАТУРА

Аглаи М. Всё-всё-всё  на твой вопрос: где я был, когда  меня не было? / Комментарии для взрослых О. Зуськовой, Н. Смирновой. – М.: ПО “Детская книга”, 1993. – 48 с.

Каган В.Е. Воспитателю  о сексологии. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с.

Качина Е. Среда  как средство нравственно-полового воспитания детей дошкольного возраста // Детский сад от А до Я. – 2005. –  № 4. – С. 122-123.

Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку // Дошкільне виховання. – 2006. – № 2. – С. 3-6.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. “Дошкільне виховання”, 2003. – С. 82-83.

Кононко О.Л. Розвиток статевої свідомості хлопчиків та дівчаток у дошкільний період // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Наук.-метод. збірник / За ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – С. 91-110.

Кудрявцева Е.А. Педагогические особенности нравственного  воспитания девочек старшего дошкольного  возраста: Автореф. дис… к. п. н. 13.00.01. / РАО НИИ дошкольного воспитания. – М., 1992. – 21 с.

Кузнецова О.А. Статеве  виховання школярів: Навч. посібник. – Миколаїв: Вид-во “ІЛІОН”, 2004. – 176 с.

Мазниченко М. Половое воспитание старших дошкольников / М. Мазниченко, Т. Чхетиани // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 5. – С. 45-53.

Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації – вихователів дошкільних навчальних закладів. – Луганськ: Знання, 2003. – 28 с.

Мухоморина Л. Полоролевое воспитание детей дошкольного  возраста. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное  издательство, 2001. – 92 с.

Палій А.А. Особливості  статеворольових уявлень дітей  дошкільного віку: Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / АПН України, Інститут психології ім. Г.С. Костюка. – К., 1996. – 24 с.

Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2004. – 456 с. – (Альма-матер).

Прозументик О.В. Становление полового самосознания в старшем дошкольном возрасте. Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / Институт дошкольного образования и семейного воспитания РАО. – М., 1999. – 19 с.

Фіяло Т. Статеве  виховання – справа щоденна // Дошкільне виховання. – 2003.– № 3. – С. 6-9.

 

 

 

 

 

 

 

 

    У зв’язку з переоцінкою багатьох норм, які раніше здавалися непорушними, відбувається переорієнтування сучасної вітчизняної педагогіки в питаннях статевого виховання. У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні надається визначення статевому вихованню в дошкільному віці. Це – “вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статеворольової позиції” [5, С. 194]. Адже формування в дітей еталонів справжніх чоловіка й жінки та потреби додержуватися їх необхідно для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності сприяє зародженню елементарних форм дитячого світогляду, який у свою чергу є важливою складовою життєвої компетентності дошкільника. Статева приналежність дитини спрямовує її активність у діяльності, пізнанні, впливає на коґнітивну, афективну й регулятивну сфери особистості, є суттєвим чинником у формуванні інтересів, ціннісних орієнтацій дошкільників.                                                                                                   Для засвоєння знань з досліджуваної теми необхідно осмислити кілька найбільш важливих понять.  
Стать - комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) або жінку (дівчинку) .  
Статеве виховання - комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на прилучення його до прийнятої в суспільстві системи статевих ролей і взаємин між статями у суспільному та приватному житті .  
Полоролеве виховання - складова частина статевого. У результаті його здійснення, дитина-дошкільник повинна значною мірою опанувати культурою взаємовідносини статей, в основі якої - доброта, взаємоповага і делікатність, адекватної статі моделлю поведінки, правильно розуміти роль чоловіка і жінки в суспільстві.  
Батьки та педагоги прагнуть розвинути у дітей насамперед позитивне емоційне ставлення до своєї статі, почуття гордості за приналежність до неї; початкові якості мужності і жіночності і, звичайно ж, добрі взаємини між хлопчиками і дівчатками. Для досягнення такого результату важливо формувати як моральні почуття і уявлення, моральні мотиви поведінки, так навички та вміння, необхідні для реалізації отриманих знань .  
Ставлення дослідників, втім як і практиків, до статевого виховання дітей дошкільного віку, до використовуваної при цьому термінології, неоднозначне. В даній темі взагалі дуже багато спірних питань. Одні з них висловлюються за статеве виховання, визнаючи важливим повідомлення дитині відповідної інформації в розумних межах, хоча і вона шокує окремих педагогів і батьків. Інші вважають за доцільне обговорювати питання статерольового виховання, виключаючи сексуальну освіту- відомості про сексуальні стосунки статей і про репродуктивні функції людини. Свою позицію вони пояснюють тим, що дані уявлення пробуджують у дітей нездоровий інтерес до теми, тоді як сам по собі дошкільний вік - найбільш «спокійний» період у сексуальному розвитку.  
До цих пір вчені полемізують: яке поняття ширше - полоролеве або статеве виховання. Одні вважають полоролеве виховання складовою частиною статевого, інші переконані в тому, що воно - більш широка область виховання в порівнянні з сексуальним. Але ті й інші єдині в думці: психосексуальний розвиток дитини починається з перших місяців його життя (а то вже і в утробі матері), ця сфера виховання - важлива, невід'ємна частина морального виховання , хоча зводити її тільки до морального було б невірним , і займатися нею треба з раннього віку. Провідна роль у статевому вихованні дітей належить сім'ї, яка спирається на значну допомогу дошкільного освітнього закладу.  
Значення статевого виховання в житті людини дуже велике. Не випадково, за твердженням дослідників цієї проблеми, людство ніколи не дозволяло собі забувати про важливість підготовки хлопчиків і дівчаток до дорослого життя. Справа в тому, що статеве виховання звільняє від хибного почуття сорому, що заважає любити іншу людину, від невірного відношення до однієї з найважливіших сторін життя - взаєминам між чоловіком і жінкою, допомагає усвідомити і освоїти деякі обов'язки, надзвичайно важливі для майбутнього сімейного життя. Тоді як поширене зараз «безстатеве» виховання призводить до формування «усередненої істоти». 
Причини відсутності диференційованого підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток . 
Сучасна педагогічна наука і практика найчастіше ставляться до статі як до несуттєвої характеристики дитини, хоча, майже всі онтогенетичні характеристики особистості є не просто віковими, а статевими. До того ж сама перша категорія, в якій діти усвідомлюють себе, - статева приналежність.  
Тим більше дивно, що недооцінка, ігнорування статі відбувається в умовах, коли доведено наявність цілого ряду психічних і психофізіологічних статевих особливостей, що виявляються в дошкільні роки. Так, перші анатомо-фізіологічні відмінності між хлопчиками і дівчатками помічені вже в ембріональний періоді їх розвитку. Під впливом статевих гормонів, вважають фізіологи, формуються відмінності не тільки в анатомічних особливостях статі, але і в деяких особливостях розвитку мозку. У новонароджених дівчаток порівняно з хлопчиками майже завжди менше маса тіла, серця і легенів, питома вага мускулатури. Але вже через чотири тижні дівчатка починають випереджати хлопчиків у загальному розвитку, а надалі - раніше ходити і говорити. Їхній організм відрізняється більшою опірністю до захворювань. У них краще розвинена тактильна чутливість і чутливість до запахів. Можна навести й деякі інші приклади. Хлопчики краще навчаються за допомогою зору, дівчинки - за допомогою слуху.  
Хоча випадки затримки розумового розвитку (а також гемофілії, заїкання, неврозів) частіше зустрічаються у хлопчиків, їх мозок, за даними досліджень Т.П. Хрізман, в порівнянні з дівчатками, - «більш прогресивна, більш диференційована, більш виборча функціональна система, що працює економніше і цілеспрямовано». У хлопчиків шести-семи років рівень вербального мислення значно вище, ніж у дівчаток. Однак у плані соціальних контактів останні більш «продуктивні і активні». Діти різної статі по-різному сприймають і обробляють позитивну інформацію. А це визначає різне емоційне ставлення до сприйняття світу, його осмислення. Емоційній сфері дівчаток властиві більш яскраві і часті прояви співчуття до оточуючих. У них вища опірність стресовим ситуаціям, вони успішніше адаптуються до нових умов. Хлопчики і дівчатка відрізняються також інтересами та уподобаннями, що найбільш яскраво виявляється в змісті, характері їхніх ігор і малюнків.  
Статевий розвиток - результат не стільки біологічних особливостей статі, хоча не можна принижувати роль фізіології та генетики, скільки соціальних вимог до хлопчиків і дівчинок з боку найближчих людей - членів сім'ї, а також вихователів дошкільних освітніх установ і однолітків, з якими вони себе ідентифікують, заохочення відповідних статі дітей форм поведінки і раннього усвідомлення ними своєї статевої ролі.  
Розвиток статерольової самосвідомості  
Вже у шість-сім місяців дитина відрізняє чоловіків від жінок, тобто стать людей, за зовнішнім виглядом, фіксуючи їх відмінності в тому числі і за статевою ознакою. На другому році життя, ще не виділяючи себе серед оточуючих, не називаючи себе «Я», знає, хто він: хлопчик чи дівчинка. Але в цьому віці, а часто і в більш старшому, дитина ще не може правильно пояснити, в чому відмінність хлопчиків і дівчаток. Найчастіше він апелює до їх одягу, особі, голосу і довжині волосся. Старші дошкільники шукають пояснення в наявності сили, характері ігор.  
Полоролева соціалізація в дошкільному віці  
Статеве виховання відбувається за типом ототожнення дитиною себе з батьком своєї статі і наслідування йому. Син у поведінці батька знаходить зразок своєї власної статевої ролі, в образі матері - прообраз своєї майбутньої обраниці. Відносини батьків служать для нього моделлю взаємовідносини статей. Те ж саме можна сказати і про доньку: зразком поведінки для неї служить мати, прообразом майбутнього обранця - батько. Тому оптимальний варіант для статерольового розвитку дитини - наявність в сім'ї обох батьків, тобто повна сім'я, яка живе за законами любові і взаємоповаги. У такому разі в дітей формуються початкові ідеали сім'ї та своєї соціальної ролі, моральні уявлення про роль протилежної статі. При відсутності одного з батьків, наприклад батька, важливо, щоб в тій чи іншій мірі її заміщав інший дорослий - родич, друг, вихователь. У зв'язку зі сказаним зрозуміле прагнення громадськості багатьох країн, наприклад США, Угорщини, мати в дитячому саду чоловіків ,як вихователів своїх дітей.  
Емансипація жінок, боротьба за рівноправність , активна участь жінок у трудовій, громадській та політичній діяльності наклали відбиток на соціальній ролі представників обох статей. Сталося їх зміщення. Змінився традиційний стандарт мужності (чоловікові наказували активність, сила, впевненість, владність, стриманість, підприємливість) і жіночності (від жінки чекали м'якості, слабкості, поступливості, залежності, пасивності, емоційності). Якщо раніше розподіл ролей і набір «чоловічих» і «жіночих» якостей були полярними (владність - підкорення), то зараз велику роль відіграють взаєморозуміння, взаємозалежність і взаємодопомога. Тому батькам і педагогам, здійснюючи статеве виховання, необхідно мати на увазі наступне. Для того щоб дівчатка і хлопчики в майбутньому були щасливими жінками і чоловіками, у тих і інших треба формувати безліч «загальних», тобто властивих обом статям, моральних якостей. Чесність, працьовитість, доброта, справедливість, рішучість, любов до рідного дому, культура поведінки, безсумнівно, повинні бути притаманні як жінкам, так і чоловікам. Але ступінь вираженості, інтенсивність, питома вага прояви певного «набору» моральних якостей у хлопчиків і дівчаток повинні бути різними .  
Для розвитку у хлопчиків мужності слід посилити увагу до виховання у них емоційної стійкості, сміливості, рішучості, відповідальності, великодушності, лицарського ставлення до представниць жіночої статі, і в першу чергу бажання і здатність захищати. Якщо ми хочемо, щоб дівчатка росли жіночними, то особливу увагу приділимо вихованню ніжності, турботливості, скромності, акуратності, терпимості, прагненню до мирного розв'язання конфліктів.  
Але всі наші педагогічні старання, зусилля не увінчаються успіхом, якщо батьки дітей не будуть служити зразком, відповідати своєї статевої ролі. Так, навряд чи у хлопчиків у сім'ї, де мама - лідер, має владний характер, а тато пасивний, не здатний взяти на себе труднощі, вирішити сімейні проблеми, будуть формуватися чоловічі риси характеру.  
Формування мужності і жіночності  
Статеве виховання дітей, як уже зазначалося, спрямоване на формування у представників протилежної статі  мужності і жіночності. Для формування уявлень про мужність і жіночності широко використовуються усна народна творчість і художня література. Так, з казок, творів на основі билин), оповідань про захисників Батьківщини діти дізнаються про такі якості , як сміливість, стійкість, відповідальність, готовність допомогти слабким, лицарство, властивих не тільки дорослим чоловікам, але і хлопчикам.  
За допомогою казок, віршів та оповідань формуються уявлення про дбайливість, миролюбність, терпимість до недоліків інших. До речі сказати, існує думка, ніби такі чарівні казки, як «Червона квіточка», «Царівна-жаба», «Снігова королева», впливають на дітей на підсвідомому рівні, будучи своєрідним підручником статевого виховання для найменших.   
Дуже важливо, щоб батько, старший брат підкреслювали в дівчинці її жіноче начало, були до неї по-особливому уважні: букет мамі на день 8 березня і маленький букетик донечці, сестричці. Якщо син одягається самостійно, то дочки в його присутності можна подати пальто або запропонувати самому це зробити.  
Під час етичних бесід уточнюються уявлення про мужність і жіночність. Бесіди можуть проводитися індивідуально з дитиною. Ось яка розмова відбулася у відомого артиста, режисера, громадського діяча Р.А. Бикова із старшим сином:  
Чоловік  
Олегу  
Вчора сказав мені тато, що я вже чоловік.  
Чоловіки не бояться без мами залишатися,  
Чоловіки загартовуються і самі одягаються.  
Чоловік - дуже гордий - він не грубить сусіду,  
Він дві тарілки каші з'їдає за обідом,  
Він не боїться буки, що може раптом прийти.  
Чоловік знає букви і рахунок до десяти.  
Але якщо дуже-дуже по мамі я сумую,  
Мені тато дозволяє пролити сльозу чоловічу.  
Одну й відразу витерти, а то ще поллються,  
І, щоб ніхто не бачив, зараз же відвернуться.  
А так не можна мені плакати, є важлива причина -  
Вчора сказав мені тато, що він і я - мужчини.  
Доцільно проведення бесід як з хлопчиками та дівчатками окремо у формі «секретних нарад», «розмови по душах», так і з усіма дітьми разом, наприклад про ласкаві і сильні руки, про красу і користь праці народних майстрів та майстринь, підкреслюючи необхідність певних чоловічих і жіночих якостей для того чи іншого ремесла.  
Ті ж засоби і методи, що супроводжуються розгляданням ілюстрацій і репродукцій картин художників, використовуються пізніше для розвитку у дітей уявлень про щасливі сім'ї, про добрі взаємини між батьками, сестрами і братами, їх взаємної допомоги.  
Сформувати уявлення, якими мають бути чоловіки та жінки, дуже важливо, але обмежитися цим не можна. Треба допомогти дитині реалізувати їх. Для цього перш за все використовуються природні і створюються проблемні ситуації, близькі життєвому досвіду дітей. Вихователь розповідає про те, що одного разу сталося в сусідньому дитячому садку або там, де він працював раніше, і питає, як у тому чи іншому випадку вчинили б хлопчики і дівчатка їх групи. Створюються також театралізовані проблемні ситуації, коли казкові персонажі - феї, лицарі - демонструють кілька моделей поведінки, а діти вибирають з них саму правильну.  
Для реалізації уявлень про статево рольову поведінку необхідно також організовувати різні види діяльності, для чого важливо сформувати у дітей певні трудові навички та вміння. За участю і під контролем дорослого хлопчиків можна навчити: розрізати щільний картон; користуватися лобзиком при роботі з фанерою; використовувати молоток і цвяхи, збиваючи ящик для розсади; скріплювати деталі лялькових меблів за допомогою спеціального клею або шурупів; лагодити іграшки; виконувати посильну їм фізичну роботу , наприклад при необхідності перенести столи та стільчики з однієї кімнати в іншу або винести їх на веранду. Для хлопчиків старшого дошкільного віку має стати звичним поступитися місцем матері в транспорті, допомогти нести сумку з продуктами. І нехай це буде не настільки важка ноша, але дитина має відчути навантаження. Тоді його праця буде не грою на допомогу, а допомогою реальною. А слова матері: «Як я рада, що в родині росте справжній чоловік!» - Сприймуться сином як справжня нагорода.  
Дівчаток слід навчати шиттю, в'язанню (потім вони із задоволенням будуть грати в ательє), сервірувати стіл, залучати до оформлення інтер'єру, формувати вміння доглядати за малятами. У сім'ї вони навчаються домашній праці:  мити посуд, пекти пироги.  
Одне і те ж трудове завдання, наприклад привести ділянку дитячого садку в порядок, бажано диференціювати для хлопчиків і дівчаток, щоб воно стало привабливим для тих і інших: дівчатка згрібають опале листя, накладають їх на тачку, а хлопчики відвозять її у встановлене місце, розвантажують. Долучаючись до народних ремесел, дівчатка вчаться прясти, а хлопчики - випилювати різьблені наличники для вікон. Програму дитячих свят (вдома і в дошкільному закладі), вечорів дозвілля оживляють атракціони, конкурси на кращу господиню, на вмілого помічника.  
Але крім отриманих  навичок та умінь у дітей повинна бути сформована необхідна мотивація, коли присвоєні еталони чоловічої  і жіночої поведінки стають внутрішніми регуляторами. Тому так важливі вплив дорослого на емоційну сферу дитини, схвалення і позитивна оцінка його соціально цінної статеворольової поведінки. Дитина зазнає велику радість, відчуття задоволення, якщо її нагородять саморобним значком чи орденом «За доброту і силу», «За допомогу прекрасній статі» або «За благородний вчинок».  
Значне місце у статевому вихованні належить різним видам ігор, серед них ігри-драматизації, будівельно-конструктивні. За ініціативи дітей і за допомогою педагога розгортаються сюжетно-рольові ігри героїчної тематики . Діти обох статей беруть участь в іграх, що відображають цікаве, насичене життя родини: «Сім'я в турпохід», «Чекаємо гостей», «Йдемо в гості» , «Народився малюк». Статеве виховання орієнтоване на те, щоб сьогоднішні діти, ставши дорослими людьми, змогли створити щасливу гармонійну сім'ю. Одне з найважливіших умов реалізації такої далекої мети - подолання роз'єднаності хлопчиків і дівчаток в дошкільні роки, формування у них дружніх відносин, культури спілкування, поваги один до одного. Для цього організується цікава для дітей обох статей спільна діяльність (ігрова, трудова, художня), використовуються раніше названі засоби і методи.  
У повсякденному житті хлопчиків і дівчаток привчають робити знаки взаємної уваги, зокрема дарувати «сувеніри» у Міжнародний жіночий день або День захисника , обмінюватися компліментами. Представників сильної статі привчають помічати «проблеми» дівчаток, пропонувати їм свою допомогу, поступатися дорогою, відкривати перед ними двері; дівчаток - сприймати увагу з вдячністю; помітивши недоліки в костюмі свого товариша, пришити гудзик . На музичних заняттях у дитячому садку хлопчики і дівчатка навчаються танцювальному етикету.  
Відповіді на гострі питання. Протягом багатьох століть люди розглядали все, що пов'язано зі статтю, як ганебне, яке не підлягає обговоренню. І до цього дня, за даними наукових досліджень, діти отримують відомості переважно поза домом, в більшості випадків від старших «добре проінформованих» хлопців у дворі. А адже придбана таким чином інформація може негативно позначитися на ставленні дитини до іншої статі, викликати негативну реакцію, породити невірне уявлення про взаємини статей як про щось брудне. Отже, всю інформацію з питань статі батьки і педагоги повинні давати дітям своєчасно. Дітей може цікавити дуже багато: приблизно з трьох років вони задають питання про анатомічні відмінності статей, з'ясовують, звідки беруться діти, приблизно з чотирьох - як вони потрапили в мамин животик і як їм вдалося вибратися з нього. Може з'явитися інтерес до участі батька в народженні. Зазвичай перші питання дитини ще прості і забавні, викликані не сексуальними мотивами, а характерною для нього допитливістю. Цю їхню особливість помітив К.І. Чуковський у своїй книзі «Від двох до п'яти»:  
Мама, хто раніше народився: ти чи я?  
Тато, а коли ти був маленький, ти був хлопчик чи дівчинка?  
Мама народить дівчаток, а тато хлопчиків?  
Коли я народився, звідки ти дізналася, що я Юрочка?  
Мама, хто мене породив? Ти? Я так і знала. Якби тато, то я була б з вусами.  
А півень може зовсім-зовсім забути, що він півень, і знести яєчко?  
Відповідати на дитячі запитання, навіть якщо вони виявилися для батьків несподіваними або здалися «обурливими», треба в спокійній обстановці, не підвищуючи голосу і не вдаючись до покарань за цікавість. Рекомендується говорити не все, що знають самі дорослі. Пояснення повинні бути простими, ясними, доступними розумінню дитини і не спотворювати істину. На запитання «Звідки беруться діти?» Спочатку можна відповісти так: «Дітей народжують мами. Я народила тебе і твого братика. Анютка, твою подружку, народила її мама ». Дослідники обговорюваної проблеми, педагоги-практики висловлюють полярні думки на технологію відповіді: на думку одних, пояснювати слід без іносказань і підміни прикладами з життя тварин і рослин; на думку інших, аналогії з життям тварин і рослин цілком доречні . Педагоги та батьки мають право вибрати, мабуть, той варіант пояснення, який вони вважають для себе більш прийнятним. Головне, щоб він не містив «голою фізіології», натуралізму, дозволив би дітям скласти уявлення про добрі взаємини батьків, їх любові, повазі один до одного і взаємної відповідальності, про те, що народження дитини - велика радість і до цієї події вся родина готується заздалегідь. Дайте дитині відчути свою власну цінність, радість і вдячність від того, що він народився .  
Відповідаючи на «гострі» питання дітей, треба говорити правду, і тільки правду, на доступному їх розумінню рівні. Неприпустимі відповіді на кшталт: тебе в капусті знайшли, купили в магазині, лелека приніс. Це важливо для збереження довіри дитини до дорослих, створення імунітету проти перекручених і споганений «вуличних» відомостей, вироблення здорового і природного ставлення до статі. Зміст відповіді повинен бути цікавим дитині, що спонукає її і в наступний раз звернутися з питанням до близьких йому людей. Бажано, щоб до вступу до школи дитина вже мала інформацію про відмінності статей та продовження роду, отриманої від батьків або вихователів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ 

ДЛЯ БАТЬКІВ

 НА ТЕМУ:

»СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ  ДОШКІЛЬНИКІВ»

 

               Вихователя

                                             ДНЗ № 3 «Івушка»

                                      Ромащенко І.А.

2012 р.