Структура вищої освіти в Україні. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст

Управління освітою

Для України  з розгалуженою мережею вищих  навчальних закладів державної і  недержавної форм власності характерне управління галуззю освіти, що поєднує як елементи централізованої, так і децентралізованої системи з розгортанням горизонтальних і вертикальних зв’язків між різними рівнями й суб’єктами управління.

Основними ознаками громадсько-державної моделі управління освітою в Україні можна вважати:

• демократизацію освітнього процесу і залучення до управління вищою школою органів студентського самоврядування, громадськості;
• громадський контроль за розвитком освіти, її якістю, соціальним захистом учасників навчально-виховного процесу;
• діяльність громадських рад з освіти і науки національного, регіонального і місцевого рівнів;
• підтримку інноваційного розвитку освіти через цільові програми, пріоритетне фінансування інноваційних проектів, впровадження новітніх технологій;
• об’єднання і партнерство громадськості навколо пріоритетних напрямів освіти;
• об’єднання зусиль держави, вищої школи і бізнесу в інформатизації вищої освіти, зокрема, приєднанні до європейської науково-освітньої мережі Geant-2, що об’єднує понад 3500 університетів та наукових установ Європи; в розвитку дистанційної освіти; поширенні мережі електронних бібліотек; функціонуванні інформаційно-виробничої системи «Освіта»; створенні Grid-інфраструктури;
• участь Ради молодих вчених у вирішенні законодавчих та організаційних питань підтримки талановитої наукової молоді;
• відкритому, конкурсному розподілі грантів для проведення наукових досліджень.

Така модель передбачає формування нової концепції  державного управління в системі  соціального партнерства у сфері  вищої освіти, зорієнтованої на нову філософію освіти і управління, інноваційний розвиток суспільства, що зосереджує державну політику на таких напрямах:

1) формування  нормативно-правових засад для  інноваційної освіти та інтеграції  освіти, науки і виробництва;

2) фінансування  пріоритетних напрямів інноваційного розвитку і відповідне формування державного замовлення на випускників вищої школи;

3) оптимізація  мережі навчальних закладів;

4) створення  інноваційної інфраструктури та  інноваційного менеджменту вищої  освіти;

5) стимулювання  інноваційної наукової діяльності в вищих навчальних закладах.

Вважаємо, що основні  проблемні питання, які постають перед органами державного управління в рамках партнерських відносин, стосуються:

• вдосконалення законодавства;
• формування вимог до конкурентоспроможності ВНЗ;
• розподілу державних коштів для тих напрямів підготовки спеціалістів, які принесуть максимальну економічну вигоду і будуть відповідати реальним потребам ринку праці;
• розробки національних проектів у галузі освіти;
• розвитку оптимальної мережі вищої професійної та додаткової і післядипломної освіти;
• системного підходу у розробці загальної стратегії високоякісної підготовки фахівців, що відповідають міжнародним стандартам;
• інформатизації системи освіти, створення системи електронних навчальних ресурсів;
• забезпечення соціального захисту учасників навчального процесу;
• якісної підготовки майбутніх управлінців.

Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст.

Національна доктрина є державним документом, що визначає систему поглядів на стратегію та основні напрями розвитку освіти в Україні у першій чверті XXI ст. (2001).

Відповідно  до Національної доктрини головною метою державної політики в розвитку вищої освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, збереження й розвиток цінностей національної культури і громадянського суспільства. Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти, формування національних і загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти, постійне оновлення змісту освіти і форм організації навчально-виховного процесу, розвиток системи неперервної освіти та освіти протягом життя, формування за допомогою освіти здорового способу життя, розвиток україномовного освітнього простру, забезпечення освітніх запитів національних меншин, забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їхнього соціального статусу, інтеграція освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, розробка і впровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, створення індустрії виробництва навчальних засобів, створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення, інтеграція української освіти у європейський та світовий освітній простір.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні: указ Президента України // Освіта України. – 2009. – 4 лип.
2. Конституція України, 1996.
3. Андрусь О. Модульно-проектувальний комплекс: освітні завдання та методологічна основа [текст] / О. Андрусь // Вища освіта України. – 2009. – № 1. – С. 97-101.
4. Про вищу освіту: закон України. – К.: Книга, 2007. – 97 с.
5. Про наукову і науково-технічну діяльність: закон України, 2007.
6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. – К.: Шк. світ, 2001. – 21 с.