Творча самореалізація педагога в контексті ідей В.О.Сухомлинського

 

 

Чернігівський дошкільний навчальний заклад №62 «Алеся»

Чернігівської міської ради Чернігівської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагогічні читання 

на  тему:

«Творча самореалізація педагога в контексті ідей      В.О.Сухомлинського».

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Гамза К.А.

 

 

2013-2014 н.р.

Сучасний етап розвитку цивілізації, української держави, економічні, політичні  обставини, в яких знаходиться людство, особливість історичного процесу  через який проходить українське суспільство і весь світ, вимагає  від кожної особистості творчої  самореалізації.

З огляду на це, навчально-виховний процес у закладах освіти своєю змістовно-методичною спрямованістю має сприяти розвитку яскравих, здатних завжди перебувати в пошуку власних шляхів самореалізації індивідуальностей, для яких творчість є справжнім культом. Смисл і логіка діяльності нової школи полягає в осягненні одного з найважливіших і найскладніших мистецтв –мистецтва жити. Мистецтва –тому що таке життя є актом творчості і, як будь-який творчий процес, життєтворчість передбачає розробку й здійснення оригінального творчого задуму, поєднаного з діяльністю розуму, уяви, фантазії, передбачення, самопрограми [1:60].

У контексті педагогіки життєтворчості особливої значущості в наш час набувають ідеї В.О.Сухомлинського про педагогічну творчість. Творча праця є найбільш продуктивною, ефективною, а тому педагогічна творчість стає засобом формування індивідуальності, яка здатна творчо мислити, самостійно приймати рішення, брати активну участь у житті суспільства, вирішувати складні проблеми сьогодення, адаптуватися в умовах ринку, забезпечити конкурентоспроможність держави й свою особисто.

"Проблема творчості  – одна з ділянок педагогічної цілини, і щоб тільки приступити до її освоєння, потрібно створити книжку про педагогічний аспект творчості",–писав В.О.Сухомлинський [2: 609].

Творчий початок  у діяльності–це те, що здатне дійсно розкривати внутрішні резерви навчання, перебудувати весь навчально-виховний процес у навчальному закладі, вивести його на якісно новий рівень. Саме ця думка є головною в творах видатного вченого, педагога В.О.Сухомлинського.

Творчість –явище комплексне, зумовлене соціально-педагогічними та психофізіологічними передумовами.

Творчість –одне із найскладніших явищ людського життя, що характеризується одночасно знанням відомого, доведеного і фантазією, опорою на закономірність і випадковість. Ефективність педагогічної праці залежить від того на скільки кожен педагог усвідомлює свої можливості в удосконаленні навчально-виховного процесу та їх реалізує.

Творчі можливості –це система інтелектуально-творчих якостей особистості, які сприяють успіху в творчій діяльності. Вона складається з таких підсистем:

- підсистеми спрямованості (мотиви, інтерес, потреби);

- підсистеми характерологічних особливостей особистості (цілеспрямованість, працездатність, сумлінність тощо);

- підсистеми здібностей (індивідуальних особливостей творчих процесів);

- підсистеми творчих умінь.

Необхідними індивідуально-творчими якостями творчої особистості майбутнього є: креативність мислення, інтуїція, творча уява, дивергентність мислення, оригінальність мислення, асоціативність мислення, інтелектуальна активність.

Інтелектуальна  активність є інтегральним пізнавально-мотиваційним показником рівня розвитку творчої особистості, що базується на інтелектуальній ініціативі.

 Інтелектуальна ініціатива –це не стимулювання зовні продовження мислення, це продовження розумової діяльності за межами заданої ситуації, що не обумовлена

ні практичними потребами, ні негативною оцінкою роботи.

Активність, ініціатива й  творчий пошук педагогів –необхідна умова формування творчої особистості та шлях до самореалізації.

Особливість педагогічної творчості  в сучасних умовах полягає в тому, що, будучи активним процесом, вона з розвитком науки стає все більш керованою.

Педагогічна творчість є  специфічною, бо об’єктом і результатом  її стає створення особистості, її духовності, перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці. А це, на думку В.О. Сухомлинського, –найскладніша сфера дотику науки з практикою. Зроблене вченим відкриття, коли воно оживає в людських взаємостосунках, в живому пориві думок й емоцій, русі думок постає перед учителем як складне завдання, розв’язати яке можна багатьма способами, й у виборі способу, у втіленні теоретичних істин у живі людські думки й емоції якраз і полягає творча праця педагога [3: 402].

Найскладнішим у педагогічній діяльності є проникнення у складний духовний світ людини. Тому творчість у педагогічній справі – це перш за все пізнання людини, захопленість її й багатогранністю й невичерпністю. Для творчо працюючого педагога не існує жодної педагогічної закономірності, жодної істини, котра б була абсолютно однаково застосована до всіх вихованців.

Наукове дослідження особистості дитини –одна з головних умов наукового керівництва [3: 443].

Широкий світогляд та готовність завжди оволодівати новим дає  педагогові більшу впевненість у завтрашньому дні, стверджує оптимістичний підхід до дійсності, підсилює його стійкість у стресових ситуаціях. Такий педагог швидше приймається дітьми як партнер діалогічної праці.

Педагог у своїй професійній діяльності переступає межі свого "я". Він руйнує рамки егоїзму і вступає у взаємодію з дітьми на ґрунті задоволення потреб у передачі –засвоєнні соціального досвіду. У цьому виявляється його професійна культура.

Культурний педагог –це не взірець формально-етикетної шляхетності, а інтелігентна людина за своєю найвищою духовною суттю і з творчим і гуманним способом світосприймання.

У своїх творах В.О. Сухомлинський  звертає увагу на те, що невипадкові  удачі повинні визначати успіх  педагогів, не щасливі знахідки, а  конкретний пошук, аналіз залежності того, що виходить, від того, що робили [3: 400].

Саме цей пошук веде до виникнення інтересу і бачення  проблеми. Творча праця, на думку В.О. Сухомлинського, в нашій складній, багатогранній справі починається там, де загорається іскра живої думки, що шукає відповідь на питання, яке висувається життям [3: 406].

На думку В.О. Сухомлинського колективна творчість проходить  такий шлях: спостереження, аналіз власної  діяльності → інтерес до явищ педагогічної дійсності → бачення проблеми → виникнення ідеї розв’язання проблеми → переконання в існуванні проблеми й можливості її рішення шляхом реалізації ідеї →індивідуальна конкретна творча діяльність кожного педагога підтримана колективом.

Колективна творчість  організовується й підтримується  адміністрацією.

На його думку, адміністрація  покликана бути посередником між педагогічною наукою та практикою.В.О.Сухомлинський вбачає три джерела в керівництві творчою працею педагогічного колективу: науку, майстерність, мистецтво.

Майстерність  колективу –це педагогічні ідеї, але ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт [3: 400].

Багаторічний досвід переконує, що самою суттю педагогічної творчості є думка, задум, ідея, пов’язана з тисячами повсякденних явищ [3: 404].

На думку В.О.Сухомлинського гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти – усього цього людина досягає за умов, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною культурою вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості [4: 301].

Гармонійне злиття цих  двох функцій педагогічної праці, вміння думати про різні речі й аналізувати складний процес навчання з різних боків – це одна з тих найтонших сфер педагогічної майстерності, проникнення в які, за моїм глибоким переконанням видатного педагога, дає нам щастя творчості [3: 419].

Слово – це найкращий різець, здатний доторкнутися до ніжнішої риси людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво.

Слово – це дещо подібне до містка, по якому наука виховання переходить у мистецтво, майстерність.

"Найскладнішим, найтоншим  у духовному житті –мислення дитини. Людина, яку ми виховуємо, повинна бути переконана: вона може перетворити все навколо себе, якщо не навчиться бути мудрим, обачливим, дбайливим сином природи, а потім володарем і господарем.

Не пасивне милування, а діяльне активне пізнання як творчість – ось найтонша сфера діяльності, де знаходиться невичерпне джерело збагачення і розвитку" [3: 402].

Проникнення у таємниці дитячого мислення –так можна назвати пошуки й відкриття школи В.О.Сухомлинського – духовно об’єднувало. Завдяки цьому стала можливою колективна робота, яка перетворювала теорію педагогів у практику [3: 403].

"Коли я чую слова  творча праця педагога, мені завжди  згадується перша ідея, що оволоділа  нашим колективом, надихнула на  пошуки, які продовжуються і зараз:  дітей треба вчити мислити  –це важливий бік педагогічного процесу не тільки на уроці, але й скрізь, де відбувається духовне спілкування педагога ідитини" [3: 404].

Постійний розвиток загальної  культури особистості – вимога, що ставиться до педагога, тому що загальна культура – є тим фундаментом, на якому будується дидактична, виховна, управлінська – будь-яка творча педагогічна технологія. На сучасному етапі розвитку головним є навчити самих педагогів оволодівати основами життєтворчості.

Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний. Становлення неповторної людської індивідуальності у сфері творчості праці являє собою саму сутність духовного життя особистості, це основа, серцевина того самовідчуття, без якого

немислиме гармонійне виховання, виховання оптимізму, життєвої радості  у своїх силах.

Радість розумової праці – ось що стає доступним людині, якщо її духовне життя просякнуте відчуттям оптимістичної упевненості у своїх силах, відчуттях особистої гідності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Єрмаков І.Г. Педагогіка  життєтворчості –стратегічна основа  освітніх технологій школи ХХІ  століття // Дайджест пед. ідей  та технологій шк.-парк. –2001. –No5-6. –С. 60.

 

2.Сухомлинський В.О. Народження  громадянина // Вибр. твори в 5 томах.  –К.: Радянська школа, 1977.–Т. 3. –С. 609.

 

3.Сухомлинський В.О. Вибрані  твори в 5 томах, К.: Радянська  школа, 1977. –Т.4. –С. 400-443.

 

4.Сухомлинський В.О. Павлинська  середня школа // Вибрані твори  в 5 томах. –К.: Радянська школа, 1977. –Т. 2. –С. 301.