Уміння працювати з різними джерелами інформації

3. Уміння роботи з різними  джерелами інформації

Дуже важливим елементом в семінарі є вміння в процесі роботи застосовувати різні форми записів. Якою б міцною не була ваша память, цілком покладатися на неї не можна − іноді вона може підвести. Її надійною опорою можуть бути записи. Ведення їх виховує вдумливість у сприйняті тексту, поліпшує увагу й спостережливість, сприяє кращому запамятовуванню, дає змогу економити час при повторенні вивченого, підвищує рівень мовної культури. Читання джерела інформації з настановою записати її основні положення мобілізує увагу, стимулює думку, загострює память, зобовязує до розміркувань і повязування нової інформації з уже відомою. Сам процес читання стає не просто пробіганням очима рядків документу, а вдумливим аналізом читаного з настановленням знайти в ньому головне, зрозуміти його й стисло та чітко викласти на папері. Пізніше записи дають змогу повертатися до того, що обовязково треба знати й не забувати. Коли людина веде записи прочитаного, в запамятовуванні, крім здорової памяті, бере участь і моторна (рухова).

Важливою робою з джерелами інформації. Здебільшого − це цитати дослівне відтворення якогось важливого уривка тексту, що привертає до себе увагу глибиною думки та яскравістю вислову або викликає сумнів і потребує перевірки фактів. Іноді виписки − це стислий, близький до дослівного виклад власними словами важливих положень книги, що привернули увагу, а також формули, схеми, таблиці, цифрові матеріали тощо. Але перевага надається цитатам, особливо, коли йдеться про формулювання законів і важливих положень, які треба зрозуміти й завчити напамять, до яких доведеться не раз звертатися.

Уміння робити виписки − основа роботи над будь-якою книгою навчальної, наукової, довідкової, художній, найцінніше знаряддя розумової праці. Виписки допомагають зібрати величезний матеріал, зібрати факти, проаналізувати думки, виявити протиріччя [5,c.17-20].

Виписки можуть бути дослівними (цитати) чи вільними думками автора читач викладає самостійно. Великі уривки тексту, що важко цитувати в повному обсязі, треба намагатися, гранично скоротивши формулювання і, сконцентрувавши зміст, записати своїми словами. Яскраві й найважливіші місця з класичних творів краще завжди приводити дослівно.

Цитати слід не просто запамятовувати, як математичні формули, а й розуміти їхню сутність у всій системі основних положень опрацьованої книги, вони повинні бути опорою, що дає змогу пригадати й інші, не зацитовані твердження автора.

Використовуючи у своїй роботі виписки, треба остерігатися рясного автоматичного виписування цитат, замість творчого освоєння й аналізу тексту.

Однак виписки часом не претендують на скільки-небудь повне відображення змісту всієї книги, і цим вони відрізняються від конспектів, тез і докладних планів.

Для того щоб зберегти загальне уявлення про книжку чи статтю, доцільно написати на неї анотацію, де б стисло було викладено зміст. В разі потреби вона допоможе повернутися до цього твору.

Тези − (положення) це стислий виклад основних думок чи принципово важливих положень, які розкриті у творі або, які ви маєте захищати у своєму виступі. Складання тез розвиває мислення, вчить робити узагальнення, стисло формувати висновки, сприяє глибшому проникненню в зміст прочитанного [7,c.244-247].

Висновки

Вивчивши методику організації і проведення семінарського заняття у вищій школі ми прийшли до висновку про те, що:

Семінар − це така форма організації навчання, при якій на етапі підготовки домінує самостійна робота студентв з навчальною літературою та іншими дидактичними засобами над серією питань, проблем і завдань, а в процесі семінару йдуть активне обговорення, дискусії та виступи студентв, де вони під керівництвом вчителя роблять узагальнюючі висновки.

Існує ряд форм семінарського заняття, такі як: розгорнута бесіда, обговорення доповідей і рефератів, семінар − диспут, коментоване читання, семінар−прес-конференція, вправи на самостійність мислення, письмова (контрольна) робота, семінар −  колоквіум та інші.

Семінар у порівнянні з іншими формами навчання вимагає від студентв досить високого рівня самостійності в роботі з літературою.

У процесі підготовки до семінару закріплюються і уточнюються вже відомі і освоюються нові категорії. Семінар як розвиваюча, активна форма навчального процесу сприяє виробленню самостійного мислення студента, формуванню інформаційної культури.

З точки зору методики проведення семінар представляє собою комбіновану, інтегративну форму навчального заняття.

Список використаної літератури

1. Громов О. В. Методика організації реферативного навчання на семінарських заняттях. − К.: 2001. − 325 с.

2. Макєєва І.В. Роль семінарського заняття у підготовці фахівця і методика управління дискусією  // Радянська педагогіка − М: Освіта, 2003. − № 5. −

с. 24-25

3.Педагогіка: Підручник для студентів педагогічних вузів / За ред. П.І. Пидкасистого. − М.: Пед. Товариство Росії, 2002. − 608 с.

 4.Розман Г. Організація самостійної роботи студентів // Вища освіта в Росії, 2003. − № 1. −  с. 57

5. Російська педагогічна енциклопедія / За ред. В.В. Давидова.Т.1. − М., 1993.

 6.Савельєв О.Я. Нові інформаційні технології в навчанні // Сучасна вища школа, Варшава, 2000. − № 3. − с. 46

7.Сластенін В.А. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. − 3-е вид., Стереотип. − М.: Изд. Центр «Академія», 2004. − 576 с.

8.Формування навчальної діяльності студентів / За ред. В.Я. Ляудіс. − М.: Изд-во МГУ, 2002 . − 482 с.