Виховання ціннісного ставлення до держави та суспільства на уроках української мови і літератури

Виховання ціннісного ставлення до держави та суспільства на уроках української мови і літератури

Національне виховання – факт цілісного формування особистості, що відображає систему поглядів , переконань, ідеї, ідеалів,традицій, звичаїв, покликаних формувати свідомість і цілісність орієнтації молоді. Найголовніше завдання вчителя – це формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ,батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності. Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни,всіх націй та народів. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина. Патріотизм є одним з найсуттєвіших показників моральності людини. Патріотизм – (грец. patris– батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів школярів має приклад дорослих. На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови, літератури є: формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід; краєзнавство;ознайомлення з явищами суспільного життя;формування знань про історію держави, державні символи; ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.

Оскільки національна школа відіграє неабияку роль у вихованні патріотів України, збереженні традицій народу, землі, на якій жили їхні предки, на якій живуть вони, на якій житимуть їхні діти і онуки, своїм завданням бачу виховання учнів на історичних, бойових та трудових традиціях українського народу. На уроках словесності працюю над формуванням мовної культури, засвоєнням основ світосприймання, психології, національної духовності українців. Намагаюся виховувати чесність і громадянську гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України. У процесі виховання розвиваю в учнів почуття громадянської відповідальності за свої вчинки і позиції, за долю рідного краю, народу, захист і розвиток, його духовної культури, зміцнення миру і дружби між людьми.

Під час навчання формую у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.

На уроках української мови, вважаю, слід проводити роботу в трьох основних напрямках:

«Я»: Я- виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших; Я- патріот і громадянин України; Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини веде багато шляхів,відшукую з них свій;

Я- утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним,витривалим, сміливим.

 

«Батьківщина»: Вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України;

Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім.

Живу в злагоді із природою.

 

«Родина»: Шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі.

Також знайомлю дітей із народною творчістю про родинні стосунки: приказками, прислів’ями, промовками, казками, народними оповіданнями, розширюю знання про народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу.

З цією метою пропоную дітям відібрати з декількох зразків предмети природно-прикладного мистецтва і пояснити свій вибір, пригадати, які мистецькі вироби є у них вдома, як вони виглядають, які їх колір, орнамент, характерні деталі(твір-опис «Вишиванка моєї бабусі», «Старовинний глечик»). Вважаю, що учні мають знати назви професій майстрів прикладного мистецтва: гончар, склодув, різьбяр, карбувальник, ткач, швець. Під час уроків з’ясовуємо зміст виразів «золоті руки», «золота людина», вивчаємо приказки, прислів’я про народних умільців, формую уявлення дітей про малу батьківщину (рідний дім, вулицю, місто(село), в якому живемо) і велику, яка називається Україна, де живе український народ та інші народи (росіяни, молдавани…).

На уроках позакласного читання ознайомлюю дітей з легендами про рідний край, його героїв, героїчними піснями і думами, продовжую знайомити їх з традиційними святами українського народу: національними, обрядовими, релігійними, залучаю дітей до активної участі в них, а також знайомлю із святами інших народів. Під час проведеної роботи учні вчаться систематизувати матеріал про фольклорні символи українського народу та інших народів, що населяють Україну: одяг, рушник, вінок,головний убір, рослини - барвінок, верба, дуб, калина і т.д..

Розповідаю учням про людські обереги – ключ,гребінець, сіль, полин, воду, намисто, ланцюжки, каблучки та повір’я, пов’язані з ними, навчаю дітей розповідати почуте, запам’ятовувати та використовувати матеріали у текстах, реченнях, іграх та забавах, напр.: «У криниці водички віконечко, не заглядай, моє сонечко»(на уроках мови в п’ятих класах тема «Звертання»), або ж: «Ніж на столі господар, а в руках – володар», «Через поріг ступай – ноги не забивай». Вчу учнів усвідомлювати ідеали сім’ї, необхідність пошани до старших. Розвиваючи творчість у дітей, слід поглиблюю навики колективного життя, громадянської і соціальної відповідальності – «Кому честь – тому й хвала», «Якби я був чарівником», «У школі ти господар і гість», «Однокласник, товариш, друг», «Я, ти, ми», «Коли яке слово мовити», «Скромність прикрашає людину», «З дружби починається усмішка» і т.д.

На уроках мови літератури розвиваю особисті якості громадянина України: національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної і художньо-естетичної культури, а також правової, трудової, фізичної, екологічної культури. Для цього добираю теми, а до них – тексти і речення, а також готую матеріали до вікторин, конкурсів.

Вивчивши досвід колег, вважаю дуже корисною знахідкою роботу вчителя Тернопільської ЗОШ№16 ім. В.Левицького Кулик Н.І., яка працює за такими напрямками (планую впроваджувати її досвід):

1. Історія рідної землі.

1. «Український патріотизм  як стан душі українця»( за  романом П.Куліша «Чорна рада»).

2. Конференція на тему козацтва і козаччини:«Історія українського козацтва»,«А ми тую славу збережемо»,«Згадаймо праведних гетьманів. Де їх могили?» (Т.Шевченко)

3. Виставка «Козацька символіка».

4. Пізнавальні уроки «Таємниця  козацького танцю «Гопак»,»Історія  козаччини в музичних творах»(між  предметні зв’язки: музика).

5. Вікторина на тему  козацтва. Знайомство з життям  і побутом козаків, з одягом, який  носили ці предки.

6. Використання легенд  і бувальщин на уроках мови.«Легендарна поетеса Маруся Чурай»,«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…»,«Маруся Богуславка», «Настя Лісовська»,«Козак Мамай», «Козак Максим Кривоніс»,«Про Байду Вишневецького»,«Людина з легенди», «Вони були українцями»(знайомство з козаками – героями).

7. КВК «Любимо ми Україну, знаємо пісню солов’їну».

8. 1. Ранок. «Мій духмяний  самоцвіт, через терни йшла до волі стільки літ»,«Україно, ти моя молитва»,2. «Без верби та калини нема України»,«Мій рідний край, моя земля».

9. Літературно – музичні  композиції «Мово моя материнська», «Мово,колиско моя», «Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема»(«Свято рідної мови»).

10.Творчі роботи «Минуле  й майбутнє рідного краю», «Багатство  рідної землі», «Що мені сподобалося  під час екскурсії».

2. Українська пісня.

1. «Наша дума, наша пісня  не вмре, не загине»(конкурс на  кращого виконавця народної пісні).

2. Усний журнал «Українські  музичні інструменти», «Троїсті  музики»(кобзарі, лірики, бандуристи), «Народні співаки України»(С.Крушельницька, О.Петрусенко та ін..)

4. Ранки «Сопілочко моя», «Чарівна мелодія скрипки», «На вулиці скрипка грає», «Взяв би я бандуру», «Щедрий вечір, добрий вечір».

5. Народознавство. Використання  матеріалів з народознавства на уроках мови:«Український вертеп», «Українські заручини», «Українське весілля (присвячених народним традиціям сватання дівчини та обряду українського весілля з включенням уривків з творів класиків української літератури («Кайдашева сім’я», «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці» та ін.), використання речень з пісень на уроках української мови).

3. Родина 

1. Свято матері «Сива  ластівко, ясне сонечко!»

2. Літературно – музична  композиція, « Калина з маминої  пісні», «Хата моя , біла хата».

3. Конкурси прислів’їв, приказок  «Батько та ненька – хата біленька».

4. «Шануй батька і матір, й добре тобі буде жити на  землі» - заповідь із Біблії.

5. Легенди про материнську  любов, вірність, про необхідність  бути вдячними синами та дочками, «…бо хто матір забуває, того  Бог карає» (Т.Шевченко).

6. «Поставлю хату», «Моя  світлиця» - оспівування хати в  українських народних піснях.

4. Рідний край.

1. «Літопис мого села, міста». Історія походження та виникнення  села (міста), розвиток та роль  села (міста) у різні часи.

2. Прислів’я, приказки, загадки. Легенди мого села(міста). Пісні  мого села (міста).

3. Заочні ігри-подорожі  визначними місцями рідного краю (Олеський замок, Почаїв, Кам’янець-Подільський та ін.).

4. Знову цвітуть каштани (знайомство із столицею України).

5.Усні журнали «Ми живемо  в Україні», «Свято українського  костюма», «Я – українець».

6. Лекції – роздуми  «Українці за кордоном», «Що таке  діаспора».

7. «Я рідну Україну не  поміняю на чужину»(Л.Глібов).

8.Ремесла нашого краю ( ковальство, бондарство, бджільництво). Використання текстів про ремесла  нашого краю при виконанні  творчих завдань , написанні переказів  і диктантів.

9.Вікторина «Гостина казкової  родини» ( українські народні казки  про любов до рідного краю).

10. «Відгадаю загадку та  й посію на грядку» - конкурс  українських народних загадок.

11. «Заспіваймо пісню веселеньку» - конкурс українських пісень  нашої місцевості.

 

12. Використання фольклору  та віршів, пісень, оповідань, легенд  про Україну (зокрема про Тернопіль  і Тернопільщину) на уроках мови.

13. Творчі роботи «Осінь  у нашій місцевості», «Тропічні  друзі у нашій місцевості», «Літо  у нашім краї», «Птахи і тварини  нашого краю», «Люди, що живуть  поруч».

5. Символи держави.

1 Історія символів нашої  держави. Символи – герби історичні, герби географічних зон України, герби, пов’язані з козаччиною, Запорізькою  Січчю, гетьманщиною.

2. Капітал-шоу «Поле чудес», присвячене іменам і символам, пов’язаних з козаччиною, Запорізькою  Січчю, побутом українського народу.

3. Написання рефератів, творів  «Духовні скарби народу», «Найстрашніші  втрати – духовні», «І чужого  научайтесь, і свого не цурайтесь», «Мистецтво жити гідно. В чому  воно полягає?».

4. Теми (між предметні зв’язки, історія): «Неси закон», «Громадянин  України», «Держава та особа», «Чи  все в житті стосується тебе?», «Право і мораль», «Громадянином  бути зобов’язаний» (диспут).

6. Краса природи рідного  краю.

1 «Краса природи рідного  краю», «Учись відчувати красу  рідної природи», «Квіти у віночку  України».

2. Тексти про корисність  лікарських рослин, які ростуть  на території нашої області.

3. «Рослини – символи  України» (калина, верба).

4. Театралізована вистава, присвячена лікарським рослинам («Чар-зілля»).

5. Урок – обговорення  «Стара кав’ярня» (присвячений українській  національній кухні). Використання  текстів-рецептів української кухні. Приготування салатів з лікарських  рослин. Лікувальні напитки предків.

6. Творчі роботи «Природа  – рідний дім», «Рослини –  символи України», «Природа –  матір - Берегиня», «Природо, ми твої  друзі!», «Ліс – наше багатство».

На мою думку, успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів. Спрямованість патріотичного виховання на загальний особистісний розвиток школяра, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високопрофесійної та моральної культури вчителя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти учня і діяти спільно з ним. Результатом такої роботи може стати вищий рівень виховання національної самосвідомості, здатність учнів до морального самовдосконалення. Отже, на мою думку, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час, коли нівелюється приналежність людини до певної нації, виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.