ВИСНОВКИ
1. Взаємини викладачів і студентів
як особливий психологічний феномен
і важлива складова цілісного
педагогічного процесу вищого
навчального закладу характеризуються
особливістю змісту та динаміки, механізмами впливу
на становлення особистості майбутнього
вчителя, його професійне зростання. Під
взаєминами «викладач-студент» ми розуміємо
цілеспрямовану взаємодію суб'єктів педагогічного
процесу, яка детермінована метою й завданнями
спільної навчально-професійної діяльності,
визначається як загальними психологічними
механізмами, так і чітко визначеними
соціально-рольовими функціями партнерів,
особливостями й закономірностями педагогічного
спілкування в умовах вищого педагогічного
навчального закладу.2. Взаємини викладачів
і студентів педагогічного навчального
закладу становлять собою динамічну систему,
компонентами якої є: 1)мотиваційний (інтерес
до партнера й потреба в стосунках із ним;
2) когнітивний (сприйняття й оцінка іншого;
рефлексія стосунків і усвідомлення їх
труднощів; уявлення про оптимальні взаємини);
3) емоційний (задоволеність стосунками,
які склалися; взаємні оцінні ставлення
партнерів; відчуття психологічної захищеності,
комфортності чи напруженості, тривожності);
4) поведінковий (тип взаємин і стиль педагогічного
спілкування; спосіб поведінки в конфліктній
ситуації; засоби коригування взаємин
і взаємовпливу). Вони можуть діагностуватися
за емпіричними показниками (задоволеність
– незадоволеність; наявність потреби
в поглибленні й розширенні стосунків–уникнення
взаємних контактів; ідентифікація з партнером
як майбутнім колегою – протиставляння
себе іншому; висока соціальна рефлексія
– нездатність проаналізувати й правильно
оцінити стан взаємин; гуманістичні настанови
щодо іншого–авторитарний підхід) і класифікуватися
як гармонійні (високого рівня розвитку),
невизначені (середнього рівня) і деструктивні
(низького рівня).3. Особливістю динаміки
взаємин «викладачі – студенти» є висока
індивідуальна варіативність і статусно-рольова
відмінність. Вони посідають різне місце
в системі цінностей викладача й студента
(викладачі надають їм більшого значення
в педагогічному процесі, тоді як для студентів
вони мають більшу особистісну значущість
і через це викликають сильніше переживання).
Ця тенденція посилюється від першого
до випускного курсів, при цьому потреба
викладачів у розширенні та поглибленні
стосунків часто не підтримується студентами
через їх формальність і жорстку регламентацію
навчальними цілями й завданнями. Найбільше
повні й правильні уявлення один про одного,
адекватна оцінка стосунків формуються
в умовах творчого ділового співробітництва.
Гармонійні стосунки з викладачем стимулюють
пізнавальну активність і інтелектуальну
ініціативу студентів на заняттях; підвищують
інтерес до професійного навчання; сприяють
формуванню професійної спрямованості
майбутніх учителів, зміцнюють їх зацікавленість
педагогічною діяльністю; сприяють виробленню
й трансформації власної моделі професійно-педагогічної
поведінки; підвищують формуючий аспект
педагогічної практики. Натомість, деструктивні
взаємини – можливе джерело підвищення
особистісної тривожності студента, ситуативний
рівень якої залежить від того, якому типу
педагогічного спілкування він надає
перевагу та як він оцінює свої стосунки
з викладачем.4. Психологічним механізмом
впливу стосунків «викладач – студент»
на особистість студента є ідентифікація
його з викладачем. Це допомагає йому набути
професійної ідентичності: зміцнити професійно-педагогічну
спрямованість, підвищити професійну
самооцінку, засвоїти професійно-рольові
цінності. Особливо важливе значення взаємин
студента з викладачами для формування
гуманістичних орієнтації й способів
поведінки майбутнього фахівця, почуття
власної гідності та прийняття самоцінності
іншої людини, педагогічного оптимізму
та співчуття, розуміння дитини, здатності
відгукнутися на її проблеми й радощі
та бути готовим надати їй своєчасну допомогу
і підтримку.5. Взаємини в системі «студент-викладач»
залежать від загального психологічного
клімату в педагогічному навчальному
закладі, організації цілісного педагогічного
процесу в ньому на основі включення всіх
її суб'єктів у спільну навчально-професійну
діяльність. Важливе значення при цьому
мають настанови викладачів і студентів
стосовно один одного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреева Г.М.Социальная психология.
- М.: Изд-во МГУ, 1980. – 360с.
2. Бех І.М. Духовні цінності в
розвитку особистості // Педагогіка
і психологія. - 1997. - № 1.
3. Боришевський М.Й. Духовні цінності
в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія.
– 1997. - № 1.
4. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні
аспекти міжособистісної взаємодії
викладачів і студентів. / Навчально-методичний
посібник. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова,
2002. - 114с.
5. Грубінко В.В. Формування інноваційного освітнього середовища
у ВНЗ в контексті вимог Болонського процесу.
/ Освіта як фактор забезпечення стабільності
сучасного суспільства" (Матеріали
„Міжнардної науково-теоретичної конференції,
м. Тернопіль, 26 березня 2004 р.).- Тернопіль
– 2004.- с.6-17.
6. Іванцев Л.І. Становлення особистості
майбутнього вчителя. / Автореферат
дис. на здобуття наукового ступеня
кандидата псих. наук. – К. – 2003.
7. Корольчук О.П. Студентство: виховання
духовності і культури, спроба
окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. - № 2.
8. Крюкова Д.Ф. Психологічні та
педагогічні проблеми професійно-особистісного
розвитку молоді./ Професійне становлення
особистості: проблеми і перспективи:
Матеріали ІІ міжн. наук.-практ. конф.
– Хмельницький: ТУП. – 2003. – с.74-83.
9. Кудикіна Н.В. Підготовка майбутнього
вчителя до особистісно орієнтованого
керівництва ігровою діяльністю
молодших школярів. / Гуманістичний
спрямований виховний процес
і становлення особистості. (Теоретико-методичні
проблеми виховання дітей та учнівської молоді). / Збірник наук.
праць. Кн.2. – К.: ВіРА Інсайт. – 2001. – с.27-33.