Звіт про проходження педагогічної практики в школе

Для активізації учнів їм ставились запитання, на які вони могли б відповісти, користуючись своїми знаннями  (наприклад: Що таке податки ? Хто є платниками податків ? Для чого збираються податки ? та інші). Вони ділилися своїми думками, пояснювали свою точку зору, висували свої аргументи. Учням було цікаво, вони втягнулися в дискусію.

Учням було запропоновано розглянути новий матеріал по темі  “Податок на додану вартість” . Мета уроку - пояснити основні принципи непрямого оподаткування, механізм функціонування ПДВ, дати визначення  основних понять .

Після цього учні ознайомилися з питаннями, які пропонувалось розглянути на уроці :

1. Теоретичні основи непрямого оподаткування
2. Механізм функціонування ПДВ

• Зміни в податковому законодавстві щодо ПДВ

• Платники податку на додану вартість
• Об’єкти для обкладання ПДВ
• Ставка податку на додану вартість

 

ТЕКСТ  ЛЕКЦІЇ  ПЕРШОГО  УРОКУ .

 

Податкова система є однією з основ економічної системи будь-якої країни. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - є головним інструментом її економічної доктрини. Податки - це об’єктивне суспільне явище, тому при побудуві податкової системи необхідно виходити з реальностей соціально-економічного стану держави, а не керуватись в своїй роботі міркуваннями суб`єктивного характеру, що може призвести до непередбачуваних наслідків у майбутньому для економіки, а значить і держави вцілому .

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це найбільш стародавня форма прояву фінансових відносин між державою та членами суспільства . Саме виникнення держави спричинило появу платежів і внесків у державну казну для фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій. Спочатку ці внески проводились в натуральній формі, потім, з розвитком товарно-грошових відносин, був здійснений перехід до грошової форми внесків.                                                                                                                  

У системі оподаткування виділяють дві групи податків : прямі  та непрямі. Прямі податки сплачуюються безпосередньо виробником товарів (робіт, послуг) і їхній розмір прямо залежить від об’єкту оподаткування. Непрямі податки включаються в ціну вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, і, хоча їх перераховують у бюджет господарські суб’єкти, фактичнім платником непрямих податків являється споживач цих товарів , робіт та послуг .

 

 

 

 

 Податок на додану вартість .

 

ПДВ відноситься до типу податків, які можна назвати непрямими загальними податками на споживання. Вони мають багатолітню історію і з`явилися разом із виникненням потреб держави у надходженнях . Головною їх рисою  є те, що вони є податками на кінцевого споживача, але держава тяга по їх стягненню  і сплаті переклала на виробника, оптового чи роздрібного торговця, або на всіх відразу. На п`ятому раці існування податок під назвою ПДВ замінений на такий, як його розуміють у цивілізованих країнах . Тому відмінності між Законом і Декретом полягають не лише в тому, що Закон краще і детальніше визначає платника податку, об`єкт і базу опопдаткування, порядок обчислення і сплати податку, але й у тому, що це концептуально різні податки .

 

Вісім особливостей нового Закону про ПДВ

 

Стосовно норм порядку обчислення і сплати податку на додану вартість, прийнятих цим Законом, необхідно сказати , що такі норми суттєво відрізняються від нині діючого Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 14-92 “Про податок на добавлену вартість” як за формою побудови Закону, стилем викладання, вживаними термінами, так і за самим порядком обчислення, сплати до бюджету та проведення бюджетного відшкодування.

Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників податку на додану вартість,  визначення податкового кредиту та податкових зобов`язань .

 

Особливості зазначеного Закону :

 

1. Встановлено новий підхід при визначенні категорій платників

податку на додану вартість , що дасть можливість широко охопити всіх потенційних платників податку на додану вартість. Так, згідно із Законом визначено, що платником податку на додану вартість є не тільки особа ( як юридична, так і фізична ) підприємницької діяльності, а й інша юридична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, за умови, що у неї обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів ( робіт, послуг ) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

2. Відповідно до міжнародних норм справляння податку на додану вартість на території України запроваджено спеціальну реєстрацію платників податку на додану вартість у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість та індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, що дасть можливість створити єдину базу даних платників податку .

Статтею 3 новоприйнятого Закону впроваджено єдиний порядок обчислення та сплати податку на додану вартість для всіх категорій платників незележно від того , в якій валюті проводяться розрахунки (іноземна чи національна ), за вийнятком особливостей по комісійній торгівлі, тоді як згідно з Декретом Кабінету Міністрів України при реалізації на митній території України застосовуються декілька об`єктів для обкладання податком на додану вартість.

4. Для обчислення податку на  додану вартість Законом встановлені  дві ставки податку - 20 % та  “нульова  ставка” . 

Нульова ставка застосовується при обчисленні податку на додану вартість у разі продажу товарів ( робіт, послуг ) на експорт ( за вийнятком продажу товаріт, робіт, послуг звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 ), продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів, а також при продажу електроенергії населенню. Застосування нульової ставки посуті означає повне відшкодування додатку на додану вартість, сплаченого постачальникам за товари, роботи, послуги, матеріальні ресурси, що використані для здійснення вищезазначених поставок .

5. Уперше на території України податковим законодавством введено рівноправну відповідальність як платників за повноту та своєчасність проведення розрахунків з бюджетом, так і Уряду країни за несвоєчасне повернення коштів ( суми перевищення сплаченого постачальникам над отриманим від продажу товарів ( робіт , послуг ) . А тому суми, що не відшкодовані платнику податку протягом звітного періоду, вважаються бюджетною заборгованістю, і на неї нараховуються проценти на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України .
6. Що стосується порядку обкладання податком на додану вартість імпортних товарів, що ввозяться на територію країни, то, починаючи з 1 липня 1997 року, при ввезенні ( пересиланні) товарів на митну територію України податок на додану вартість по підакцизних товарах та товарах, що включаються до товарних груп 1 - 24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, сплачуються в обов`язковому порядку .
7. Для забезпечення переходу на загальний порядок сплати всіх платників податку, а також враховуючи особливості особливості визначення оподатковуваного обороту в умовах дії нового Закону, всіма платниками податку на момент набрання чинності Законом має бути здійснений одноразовий перерахунок сум податкового кредиту і сум податкових зобов`язань відповідно до правил визначення бази оподаткування, встановлених цим Законом .
8. Необхідно зауважити, що порівняно з Декретом Законом не передбачені пільгі на товари ( роботи, послуги ) . Одночасно з цим вводяться нові пільгі на низку послуг , які надаються в лікувальних закладах, закладах освіти, службах зайнятості, архівних установах, у сферах соціального захисту дітей, людей похилого віку та інвалідів, а також людей, які не мають житла, тощо .

 

 

Після закінчення  лекції, у ході якої було викладено новий матеріал, було проведено коротеньке опитування слухачів з метою закріплення одержаних знань :

1. Що таке податкова система ?
2. Які існують групи податків ?
3. До якого типу відноситься ПДВ ?
4. Які ви знаєтє особливості Закону про ПДВ ?
5. Для чого потрібні пільги при сплаті податку ?
6. Які існують ставки ПДВ ?

У цілому  вдалося зацікавити школярів  даним матеріалом. На уроці вони були активні, майже всі брали участь у бесіді, ставили запитання щодо  суперечних моментів. Незважаючи на те, що школа в якій я проходив практику не спеціалізується на  вивченні економічних дисциплін, учні проявили неабияку обізнаність у зазначеному  питанні .

По закінченню уроку найбільш активним учням  було виставлено оцінки . Після цього було запропоновано домашне завдання : на окремому аркуші написати позитивні і негативні наслідки прийняття нового закону “Про ПДВ” .

 

 

 

 

 

Розробка проведеного уроку по темі

“ Акцизний збір і мито “.

 

Хід уроку.

Цей урок являв собою продовження попередньої теми і мав на меті ознайомлення з двома іншими непрямими податками. Основними моментами теми було визначеня, що ж собою являють акцизний збір і мито, платники і ставки по цих видах податків. Оскільки це досить нові види оподаткування, вони заслуговують більш детальної уваги. Для України зараз дуже важливі податкові надходження як головна частина формування бюджету, отже, вдосконалення цих податків - сприяє економічній ситуації в Україні . Також для актуалізації опорних знань учням було запропоновано відповісти на декілька запитань, користуючись знаннями, отриманими після вивчення попередньої теми . (Наприклад : Хто є платниками мита ? ПДВ нараховується до чи  після нарахування акцизу ? ПДВ нараховується до чи  після нарахування мита ? та інші)

 

1. Учням було запропоновано прослухати лекцію, після якої вони мали змогу поставити запитання до вчителя .

 

ТЕКСТ  ЛЕКЦІЇ .

Іншим непрямим податком, який справляється в Україні, є акцизний збір. Він включається в ціну товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів . Акцизний збір відносять до категорії специфічних акцизів , які на відміну від спеціальних стягуються по ставкам, деференційованих по окремих групах товарів

Акцизний збір має деференційовані ставки по різних групах товарів і справляється, як правило, в кінцевій ланці виготовлення чи реалізації відповідних товарів. Акцизний збір також є ціноутворним чинником. Проте, на відміну від ПДВ, він набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є не дуже широким.Оскільки акцизний збір сплачується лише один раз, то податковий тягар лягає на кінцевого споживача, в той час як податковий тягар ПДВ рівномірно розподіляється по всіх суб’єктах підприємницької діяльності на всіх етапах руху товару.З  точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари, як правило, споживаються заможними верствами населення.

Оподаткованим оборотом є вартість підакцизних товарів, що реалізуються, яка визначається виходячи з відпускних цін із включенням до них суми акцизного збору. Таким чином зазначені вище ставки застосовуються до обороту, в який сума цього податку вже увійшла. Застосовується слідуюча формула:

ВЦ=(С+П)/(100-А)*100,

де ВЦ – вільна відпускна ціна;

     С  - собівартість  виробництва;

     П  - прибуток;

     А  - ставка акцизного  збору в %.

Оскільки акцизний збір є об’єктом оподаткування ПДВ, кінцева ціна реалізації, яка включає і податок на додану вартість і акцизний збір обчислюється:

ЦР=(С+П)/(100-А)*100*1,20

Коли ж відома ціна реалізації, яка включає суму ПДВ і акцизного збору, то можна визначити суму акцизного збору:

АЗ=(ЦР-ПДВ)*А/100

     Об’єктам оподаткування  акцизним збором є обороти  з реалізації підакцизних товарів .

 Особливий механізм оподаткування  введено при імпорті та реалізації  алкогольних напоїв та тютюнових  виробів. Це пов’язано з тим, що ці товари дають найбільші надходження до бюджету порівняно з іншими підакцизними товарами. З метою посилення контролю за сплатою акцизного збору по цій продукйії були розроблені заходи, які за думкою законодавців стануть перешкодою для ухилення від оподаткування.

 

Першим кроком в цьому напрямку було прийняття Указу Президента України від 12.07.95 №609/95 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби”, яким передбачалося, що зберігання, транспортування і реалізація алкогольних напоїв і тютюнових виробів, крім випадків їх переміщення транзитом через територію України, буде здійснюватись тільки при умові, якщо такі напої і вироби обізначені марками акцизного збору.    

Найчастіше змінювались ставки акцизного збору з тютюнових виробів і алкоголю а також з автомобілів імпортного виробництва. Застосування до цих  товарів невиправдано високих ставок призвело до скорочення обсягів торгівлі та підвищення цін на них.

 

 мито

Наступним непрямим податком є мито, яке стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться, прямують транзитом.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об’єкт оподаткування — митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон. При визначенні митної вартості товарів валюта контракту перераховується в національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.