Головні особливості психології

3. Яке місце і значення психологія вищої школи як навчальна дисципліна посідає в системі підготовки майбутніх викладачів ВНЗ?

 
Тільки наука змінить світ. Наука в  
 
широкому розумінні: і як розщеплювати  
 
атом, і як виховувати дітей...  
 
М.М. Амосов, український учений-хірург 
 
Основна ідея реформування системи освіти в Україні - це поетапне трансформування національної системи освіти до європейського геокультурного простору, підняття престижу вітчизняних дипломів про вищу освіту. Ці ідеї конкретизуються в таких завданнях: 

•  
  готувати фахівців із вищою освітою до подальшої самостійної безперервної самоосвіти, озброїти їх методами теоретичного мислення й наукового пізнання;
•  
  навчити орієнтуватися в потоці інформації, яка нарощує темпи збільшення обсягу;
•  
  виховувати потребу в подальшій самоосвіті та професійному самовдосконаленні.

 
Освіченість - це насамперед уміння вчитися самостійно. 
 
Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв'язує низку науково-дослідних, діагностично-корекційних і практичних завдань. 
 
Актуальні науково-дослідні завдання психології вищої школи: 
 
- психологічне обґрунтування професіограми сучасного фахівця вищої кваліфікації (педагога, психолога, менеджера, інженера тощо), на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту спеціалізації професійної підготовки в системі ступеневої вищої освіти;

• виявлення соціокультурних, соціально-психологічних, індивідуально-психологічних і дидактичних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця, щоб проектувати індивідуальну траєкторію професійного становлення кожного студента протягом усіх років його-навчання;
•  
  розробка психологічних засад формування у студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиції, ментально-духовних настанов стосовно «рідномовленнєвих обов'язків» (І. Огієнко) і розвитку україномовного освітнього простору;
•  
  вивчення психологічних закономірностей діалогу студента і комп'ютера та розробка психологічних основ комп'ютеризації навчального процесу у вищій школі;
•  
  дослідження психологічних проблем підготовки науково-педагогічних кадрів, становлення особистості майбутнього викладача протягом навчання в магістратурі та аспірантурі;
•  
  вивчення психологічних засад наукової творчості, вдосконалення професіоналізму й підвищення педагогічної майстерності викладачів.

 
До діагностично-корекційних завдань психології вищої школи належать: 

•  
  розробка методів професійної орієнтації старшокласників для свідомого обрання ними відповідного фаху та обґрунтування системи професійного відбору молоді до ВНЗ;
•  
  діагностика настанов студентів щодо самих себе задля формування позитивної «Я-концепції» - ядра особистості майбутнього фахівця;
•  
  визначення рівня психологічної готовності першокурсників до навчання у вищій школі та розробка передумов їхньої успішної адаптації;
•  
  вивчення стану взаємин викладачів і студентів для налагодження оптимальної педагогічної взаємодії, конструктивного розв'язання можливих міжособистісних конфліктів.

 
Серед найважливіших практичних завдань психології вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні є такі: 

•  
  розробка наукової, психолого-методичної бази для контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням (зокрема в умовах кредитно-модульної системи навчання);
•  
  психологічна експертиза змісту робочих програм із вивчення навчальних дисциплін, які повинні вміщувати всю технологію опанування знаннями;
•  
  обґрунтування оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів, які сприяють засвоєнню ними всього розмаїття професійних функцій і важливих соціальних ролей;
•  
  розробка особистісно-орієнтованих технологій навчання студентів, психологічне обґрунтування інноваційних дидактичних проектів і педагогічних експериментів у вищій школі;
•  
  пошук ефективних шляхів (методів і засобів) забезпечення фундаментальної психологічної підготовки студентів, підвищення рівня їхньої загальної культури та психологічної компетенції як передумови демократизації, гуманітаризації та гуманізації освіти;
•  
  надання психологічної допомоги та підтримки всім учасникам педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних криз і професійного самоствердження. 

 
Завдання вивчення слухачами курсу «Психологія вищої школи»: 

1.  
   Інтеграція і систематизація набутих у процесі професійного навчання знань про психологічні передумови підвищення якості вищої освіти.
2.  
   Опанування знань про психологічні особливості студентського періоду життя людини та усвідомлення закономірностей професійного становлення та особистісного зростання майбутніх фахівців.
3.  
   Формування професійного мислення студентів, набуття ними досвіду творчого використання психологічних знань для вирішення конкретних завдань навчально-професійної та майбутньої науково-педагогічної діяльності.
4.  
   Сприяння професійному самовизначенню і набуття студентами професійно-педагогічної ідентичності через усвідомлення психологічних особливостей науково-педагогічної діяльності та передумов її опанування. 

 
Про важливість вивчення курсу «Психологія вищої школи» можуть свідчити рефлексивні відгуки магістрантів - майбутніх викладачів ВНЗ. Наведемо деякі з них: 
 
« У курсі «Психологія вищої школи» наявна, по-перше, мотивація студентів (заохочення) до самостійної навчальної роботи, по-друге, активізація власного творчого мислення та формування особистісної позиції, і, по-третє, спонукання до самоаналізу, самовдосконалення». 
 
«Виконуючи різні завдання, я аналізувала себе, оцінювала піших людей і навколишній світ узагалі, стала навіть організованішою, готуючись до занять. Після вивчення цієї дисципліни я зрозуміла, чим різниться викладання студентам і навчання дітей у школі. Уявляю тепер, яким буду викладачем і як ставитимуся до студентів. Знаю, які помилки можу при цьому допустити і вже зараз працюю над їх запобіганням». 
 
«Психологія вищої школи стала тим «вікном» у світ власного «Я» та однокурсників, яке дало змогу критично поглянути па себе, свої професійні та особистісні якості й цінності, а також на студентів як суб’єктів навчання, а не лише як ровесників», 
 
«Можу подякувати психології вищої школи за те, що вона показала мені, як важко бути викладачем, стати взірцем для студентів. Адже для цього потрібно мати не лише великі знання й ерудицію, володіти методикою викладання, а й бути особистістю, постійно підвищувати свій культурний рівень, бути в усьому прикладом». 
 
«Психологія вищої школи допомогла мені краще зрозуміти себе й інших, я навчилася правильно і коректно розв'язувати педагогічні конфлікти (що дуже важливо не тільки в педагогічній діяльності, а й в житті». 
 
Ознайомлення з новітніми науковими здобутками психології вищої школи не завадить і досвідченим викладачам ВНЗ із науковими ступенями й високими вченими званнями. Через брак психолого-педагогічних знань дехто з них, добре знаючи свою науку, недостатньо володіє педагогічною майстерністю, не прагне вдосконалювати навчальний процес на науково-психологічному підґрунті, часто «навпомацки» формує власний стиль викладання, не завважуючи психологічних особливостей студентського віку, пріоритетів особистісного зростання майбутніх фахівців та індивідуально-психологічних відмінностей студентів. Справжніми Педагогами, по суті, багато з них так і не стають. У зв'язку з цим можна навести слова В.О. Сухомлинського: «Психологія мене цікавить більше, ніж педагогіка; власне, без психології нема і педагогіки. Якщо педагогіку порівняти з майстернею, то психологія - це інструменти в майстерні; нема інструментів або вони нікуди не годяться - від майстерні залишаться самі стіни. Дуже часто таку школах і буває». Хоча це сказано про школу і вчителя, саме низький рівень психологічної культури частини викладачів і керівництва ВНЗ є однією з головних причин гальмування процесу реформування вищої освіти в Україні на гуманістичних засадах, що передбачає впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання, створення умов для особистісного зростання і професійного становлення кожного студента.!!!!!!! 
 
Як відомо з психологічних досліджень, знання стають дієвими у випадку, якщо набувають для людини статус цінності. У зв'язку з цим цікавими є результати досліджень, у яких виявлено і описано чотири типи ставлення майбутніх педагогів до психологічного знання: 1) формальне навчальне, 2) позитивне аморфне, 3) позитивне пізнавальне, 4) ціннісно-смислове. Важливо, щоб у студентів було сформоване позитивне ціннісно-смислове ставлення до психології взагалі і психології вищої школи зокрема, бо формальне, безособове ставлення набагато затрудняє процес опанування і застосування майбутнім викладачем психологічних знань у практичній педагогічній діяльності. 
 
У студентів з ціннісно-смисловим ставленням до психологічної науки є осмислені, широкі особистісні і професійні інтереси, пов'язані з вивченням психології і використанням отриманих знань на практиці. Вони проявляють інтерес до додаткової психологічної інформації, особистісні і професійні смисли вивчення психології пов'язують із самопізнанням, самовдосконаленням, розвитком вихованців і підвищенням якості освіти загалом. Студенти з цим типом ставлення мають повні, узагальнені, глибокі, системні, усвідомлені знання предметно-специфічного характеру, а також знання про способи дії з ними. Для таких студентів притаманні міцність, гнучкість, оперативність опанованих знань із психології. Вони проявляють особистісне ставлення до матеріалу, що вивчається, виробляють власне інтегроване уявлення про місце психологічних знань у своїй майбутній педагогічній діяльності. Студенти з особистісно-ціннісним ставленням до психології здійснюють смисловий вибір, індивідуальне перетворення засвоєних знань, демонструють варіативність їхнього використання і широту переносу в нові умови. На заняттях у них переважає активна, особистісна зацікавлена позиція. Студенти цієї групи прагнуть до психологічного аналізу минулого досвіду, пошуку нових психологічних знань, пропонують варіанти вирішення проблем при аналізі психолого-педагогічних ситуацій. Під час практики вони проявляють самостійність, активність, ініціативність у використанні наукових психологічних знань, показують хороше володіння адекватними психологічними засобами педагогічної діяльності, демонструють високі показники і результати педагогічної діяльності. Ці студенти прагнуть до колективних форм навчальної роботи, беруть активну участь у спільній діяльності, зацікавлено обговорюють психологічні проблеми, звертають увагу на думки, судження інших людей, проявляють особистісне, довірливе ставлення до викладача, спонукають однокурсників до вивчення психології. 
 

1.4. Зв'язок  психології вищої школи з іншими  науками 
Психологія вищої школи має тісні зв'язки з іншими галузями психології

 
зв'язок із педагогічною психологією визначається необхідністю розв'язання завдань управління педагогічним процесом, забезпечення умов ефективного уміння студентів, обґрунтування шляхів організації виховання майбутніх фахівців;

•  
  зв'язок із віковою психологією забезпечується загальним принципом аналізу студентського віку як пізньої юності або ранньої дорослості;
•  
  соціальна психологія дає загальні орієнтири дня аналізу студентської групи, визначення етанів її розвитку, забезпечення умов ефективності педагогічного спілкування і взаємин викладачів зі студентами;

 
• на принципах діяльнісного підходу, який розроблено О.М. Леонтьєвим у загальній психології, аналізується як діяльність студентів - учіння, так і науково-педагогічна діяльність викладача. 
 
Є зв'язок психології вищої школи також з психодіагностикою, психологією наукової творчості, психологією праці та іншими самостійними галузями психологічної науки. 
 
Останнім часом інтенсивно розвивається акмеологія - галузь психологічної науки, яка вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, зокрема досягнення нею високого рівня професійної майстерності. Педагогічний менеджмент - спеціальний напрямок теорії менеджменту, який досліджує управління навчальним закладом, організаційну роботу з класом, академічною групою, студентською аудиторією. 
 
 
Міждисциплінарні зв'язки психології вищої школи представлені на рис. 1.1. 
 
 
 
 
 
Рис. 1.1. Міждисциплінарні зв'язки психології вищої школи 
 
Тісний міждисциплінарний зв'язок психології вищої школи з педагогікою вищої школи. Так, наприклад, дослідник, який вирішує по суті педагогічну (дидактичну) проблему методів навчання у ВНЗ, за допомогою психологічних методів вивчає пізнавальну діяльність студентів, ефективність якої залежить від психолого-педагогічного обґрунтування методів викладання. К.Д. Ушинський зазначав, що психологія є однією з найбільш необхідних дисциплін для педагога, бо він у процесі виховання постійно перебуває в колі психологічних явищ, які притаманні вихованцю. 
 
До речі, Л.С. Виготський підкреслював, що педагогічна психологія має бути не лише в ролі консультанта і порадника для педагогіки. її завдання полягають у психологічному обґрунтуванні навчання і виховання людей на основі спеціальних психологічних досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльності особистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем. 
 
Хоча психологія вищої школи пов'язана з іншими галузями психології, однак це не позбавляє її свого предмета дослідження - закономірності особистісного зростання студента як майбутнього фахівця та професійної самореалізації викладача як суб'єкта науково-педагогічної діяльності.