Кризи і конфлікти у міжособистісних відносинах

             

 

 

 

 

 

 

 

            Кризи і конфлікти у міжособистісних відносинах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 12СППП

                                                                                                   Куявець Ірини

  Психологія конфлікту як фундаментальна складова конфліктології та базова система знань про діагностику, профілактику та коригування конфліктів, про психологічні методи аналізу та врегулювання конфліктів викликає інтерес у спеціалістів, що працюють у системі «людина – людина» (психологи, менеджери, педагоги, лікарі, соціальні працівники тощо). 
Оскільки конфліктів неможливо уникнути, то потрібно знати, як попередити їх деструктивність та наслідки, як вести себе у конфлікті, як завершити його або ж як конструктивно та вдало для конфліктуючих сторін вирішити цей конфлікт.

Література: 
1. Ложкін Г.В., Пов'якель Н.І. Психологія конфлікту: Теорія і сучасна практика: Навч. посібн. - К.: Професіонал, 2006. - 416 с.

2.Максименко С.Д., Соловієнко В.О. - Загальна психологія. Навч. посіб. К., МАУП, 2000. 256 с

3. Гришина Н.В. Психологія конфлікту СПб., 2000

4. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. практическая психология конфликта: Учеб. Пособие. – 2-е узд.,стереотип. – К.:МАУП, 2002. – 256 с.:ил. –Библиогр.: с. 250-254

5.Платонов Ю.П. Психология конфліктного поведения. – СПб.: Речь,2009

Поняття конфлікту: його структура, особливості  та основні сигнали конфлікту 
Аналіз психологічної літератури з проблеми конфлікту дав можливість визначити конфлікт як зіткнення протилежно направлених, несумісних один з одним тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями  
Також його розглядають як стан відносин між опонентами, що характеризується протиборством несумісних тенденцій і пов’язаний він з гострими негативними емоціями.  
  Васильєв Н.Н. вважає, що потрібно розрізняти поняття «конфлікт» і «конфліктна ситуація», адже різниця між ними дуже істотна.  
Конфліктну ситуацію він бачить як суміщення людських інтересів, яке створює грунт для реального протиборства між соціальними суб’єктами. Головна риса – виникнення предмету конфлікту, але поки відсутність відкритої активної боротьби. Тобто в процесі розвитку зіткнення, конфліктна ситуація завжди передує конфлікту, є його основою.  
   Васильєв Н.Н. виділяє 4 види конфліктів:  
- Внутрішньо особистісний, що відображає боротьбу приблизно рівних за силою мотивів, потягів, інтересів особистості;  
- Міжособистісний, що характеризується тим, що діючі особи прагнуть реалізувати у своїй життєдіяльності взаємовиключні цілі;  
- Міжгруповий, що відрізняється тим, що конфліктуючими сторонами виступають соціальні угруповання, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їх здійснення;  
- Особистісно-груповий – виникає у випадку невідповідності поведінки особистості груповим нормам та очікуванням. Конфлікт як складне соціальне явище характеризується багатьма параметрами. Найважливішими з них є його сутність, структура, причини і динаміка. 
  Тихомирова Є.Б. та Постоловський С.Р. поділяють між особовий конфлікт на такі групи: 
За сферами існування: міжособові конфлікти поділяються на ділові, сімейні, майнові, побутові тощо.  
За ефектом і функціональними наслідками міжособові конфлікти поділяються на конструктивні (функціональні) та деструктивні (дисфункціональні). 
Конструктивні (функціональні) міжособові конфлікти сприяють з’ясуванню відносин сторін конфлікту і допомагають знайти способи поліпшення як поведінки, так і особистих якостей учасників конфлікту.  
Деструктивні (дисфункціональні) міжособові конфлікти відбуваються, коли один з опонентів застосовує методи боротьби, що засуджуються іншими, коли прагне психологічно подавити партнера та принизити його в очах оточуючих.  
Сутність конфлікту та його структура 
Cходиться в тому ,що Конфлікт - це відношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їх протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.).  
  Для з’ясування суті конфлікту Емельянов С.М. виділяє його основні ознаки та формулює необхідні і достатні умови його виникнення.  
Основні ознаки конфлікту за Емельяновим С.М.: 
1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів або суджень. Такі мотиви і судження є необхідною умовою виникнення конфлікту.  
2. Конфлікт – це завжди протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, яке характеризується нанесенням взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного і т. д.).

Структура конфлікту представлена Ємельяновим  заслуговує Розгляду та вивчення, на мою думку. Автор виділяє таку структуру конфлікту: 
Сторони конфлікту - це суб'єкти соціальної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту або ж явно або неявно підтримують конфліктуючих.  
Предмет конфлікту - це те, через що виникає конфлікт.  
Образ конфліктної ситуації - це відображення предмету конфлікту в свідомості суб'єктів конфліктної взаємодії.  
Мотиви конфлікту - це внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб'єктів соціальної взаємодії до конфлікту (мотиви виступають у формі потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань).  
Позиції конфліктуючих сторін - це те, про що вони заявляють один одному в ході конфлікту чи в переговорному процесі.  
Процес навчання та виховання, як і всякий розвиток, також неможливий без протиріч і конфліктів. Конфронтація з дітьми, умови життя яких сьогодні не можна назвати сприятливими, є звичайною складовою частиною реальності.

Міжособистісні конфлікти

Конфлікти діяльності виникають між вчителем і учнем і проявляються у відмові учня виконати навчальні завдання або погане їх виконання. Подібні конфлікти часто відбуваються з учнями, які відчувають труднощі у навчанні; коли вчитель веде предмет у класі нетривалий час і стосунки між ним та учнем обмежуються навчальною роботою. Останнім часом спостерігається збільшення таких конфліктів через те, що вчитель часто пред'являє завищені вимоги до засвоєння предмета, а позначки використовує як засіб покарання тих, хто порушує дисципліну. Ці ситуації часто стають причиною відходу зі школи здатних, самостійних учнів, а в інших знижується мотивація до навчання взагалі.  
Конфлікти вчинків всяка помилка вчителя при вирішенні конфлікту породжує нові проблеми і конфлікти, в які включаються інші учні; конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж успішно розв'язати.  
Важливо, щоб учитель умів правильно визначити свою позицію в конфлікті, тому що якщо на його боці виступає колектив класу, то йому легше знайти оптимальний вихід з ситуації, що склалася. Якщо ж клас починає розважатися разом з порушником дисципліни або займає двоїсту позицію, це веде до негативних наслідків (наприклад, конфлікти можуть набути постійного характеру).  
 
Конфлікти відносин часто виникають в результаті невмілого вирішення педагогом проблемних ситуацій і мають, як правило, тривалий характер. Ці конфлікти набувають особистісного сенсу, породжують тривалу неприязнь учня до вчителя, надовго порушують їх взаємодія. 
Рибакова М.М. вважає, що конфлікт у педагогічній діяльності часто виявляється як прагнення вчителя затвердити свою позицію і як протест учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, вчинку.

Криза. Криза як сигнал досить очевидна. Коли людина рве свій зв'язок з партнером по роботі або по любові, ясно, що, судячи з усього, ми маємо справу з невирішеним конфліктом. Насильство також вказує на безсумнівну присутність кризи, так само як і запеклі суперечки, коли люди ображають один одного, втративши контроль над емоціями. В ході кризи звичайні норми поведінки втрачають силу. Людина стає здатною на крайнощі - в своїй уяві, а іноді й у реальності.

Висновок

Конфлікти виникають практично у всіх сферах людського 
життя. Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх  
завжди лежить відсутність згоди.  
Міжособистісний конфлікт - важкорозв'язні протиріччя, що виникає між людьми і викликане несумісністю їхніх поглядів, інтересів, цілей, потреб.  
У міжособистісних конфліктах виявляється весь спектр відомих причин: загальних і приватних, об'єктивних і суб'єктивних.  
У процесі управління міжособистісними конфліктами важливо враховувати їх причини та фактори, а також характер міжособистісних відносин конфліктантов до конфлікту, їх взаємні симпатії і антипатії.

К. Томас вважає, що при  уникнення конфлікту жодна зі сторін не досягає успіху; при таких  формах поведінки, як конкуренція, пристосування  і компроміс, або один з учасників  виявляється у виграші, а інший  програє, або обидва програють, тому що йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співробітництва обидві сторони виявляються у виграші.