Логопедичні задачі

У дитини не порушено слух та інтелект. Для неї характерне фразове мовлення, але є типові помилки: заміна звуків більш простими за артикуляцією; нестійке використання звуку; оглушення звуків, нестійке використання звуків.

Словник розвитий низько. Фонематичний недорозвиток проявляється у не сформованості  процесів диференціації звуків. ФН утруднює оволодіння аналізом і синтезом..

Виділяють рід лексичних помилок: дитина не може самостійно назвати слова, що є в пасивному словнику; не правильно використовує слова в мовному контексті; різноманітні заміни слів у власному мовленні: неправильна назва предметів, подібних за зовнішніми ознаками; замінює назви, що подібні за призначенням; частину предмета замінює його назвою, замість одного слова використовує словосполучення або речення.

У дитини проявляється мовна і немовна симптоматика. Недорозвиток мовлення носить систематичний характер.

Виявляють труднощі побудови фрази і засвоєння граматичного ладу. У дитини виявляють не сформованість вміння будувати конспект аналітико-синтетичної діяльності

Мова довгий час залишається  бідною і включає обороти, не властиві рідній мові. Має труднощі в оволодінні зв’язним мовленням. На початкових етапах формування мовлення у дитини відсутня потреба у спілкуванні.

Дитина з труднощами оволодіває логіко-граматичними конструкціями, які відображають просторові, часові відношення.

Спостерігається не сформованість  моторних та психічних функцій, тобто, наявна неврологічна симптоматика(стерті прояви мозочкової дисфункції, парези та ін..)Також, наявна фізична недостатність та сомантична ослабленість. Спост. незграбність, дискоординованість, зниження моторної активності,сповільненість рухів, ускладнена дрібна моторика пальців рук.

У неї спостерігаються прояви негативізму, невпевненість, підвищена допитливість, вразливість. Має нестійкість інтересів та інтелектуальну пасивність.

У дитини органічне ураження цнс, під час якого спостерігається розлад рухового механізму мовлення. Порушення вимови обумовлене недостатньою іневрацією мовленнєвого апарату. У неї порушена діяльність дихальних органів та органів голосоутворення.

Мовлення повільне, поштовхоподібне та скандоване. Спостерігається низький тонус язика та губ, язик тонкий, розпластаний у порожнині рота, рухливість обмежена.

Виникають труднощі в утриманні  артикуляційних поз та слабкість  їх відчуттів, м’яке піднебіння провисає, міміка в’яла, рухи язика не точні. Надмірний або не точний обсяг рухів. При більш тонких рухах виникає дрижання язика.

Мова дитини має свої особливості формування - змінюється темп розвитку, порушується словникової - семантична сторона мови, з'являється «формалізм», накопичення значної кількості слів, не пов'язаних конкретним змістом.

До півтора років зрозумілі слова стали більш стійкими і узагальненими: дитина знає назву обмеженого кола навколишніх предметів, дії з ними і назви окремих якостей предметів, може оцінити їх (хороший - поганий, великий - маленький).

Розвиток мовного спілкування  спирається на розвиток фонематичного  слуху. Приблизно після півтора  років відбувся стрибок у розвитку мовлення дитини і вона почала розвиватися прискореними темпами. До двох років виникає описова мова. Швидко зростає активний словник, удосконалюється граматичний лад мови. Активне спілкування дитини з дорослим у спільній предметної діяльності забезпечує утворення зв'язку слова з означуваним їм предметом.

При обмеженні чуттєвого  пізнання виникає формалізм словесних  позначень і вербалізм мови, тобто  невідповідність між великим  запасом слів і недостатнім запасом  образів предметів. Коли дитина називає предмет, це ще не означає, що у нього є чіткі і правильні уявлення про цей предмет. Це пояснюється труднощами у встановленні предметної віднесеності слів та образу, розумінні конкретного значення слів, правильному використанні їх у мові.

1. 3-ій рівень ЗНМ.
2. Моторна алалія.
3. Мозочкова дизартрія.
4. Особливості мовлення у дітей з порушеннями зору.