Невербальна комунікація

 Поняття про невербальну комунікацію

Невербальна (несловесна) комунікація  — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення. Словесний (вербальний) канал спілкування використовується для передачі інформації, невербальний - для “обговорення” міжособистісних стосунків, а в деяких випадках - замість вербальних. Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80 % комунікації . Ці засоби почали вивчатися з початку 60-х років 20 століття. Невербаліка найчастіше виявляється на несвідомому рівні.

 Класифікація невербальних засобів спілкування

1.Оптико-кінетична система, складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики).

2.Паралінгвістична та  екстралінгвістична системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо).

 3.проксеміка- система організації простору і часу спілкування.

 4.контакт очей — основний засіб візуального спілкування.

  Кінесика 

Кінестика вивчає відображення поведінки людини в її невербальних проявах, до яких відносяться міміка (рух м'язів обличчя), пантоміміка (рухи всього тіла), «вокальна міміка» (інтонація, тембр, ритм, вібрато голоси), просторовий малюнок (зона, територія, власність і переміщення), експресія (виразність, сила прояву почуттів, переживань), яка може бути вирішальною в інтерпретації вимовних висловлювань. Важливо враховувати, що в різних культурах один і той самий жест може трактуватися по різному.

Термін кінестика вперше був ужитий Реєм Бірдвістелом в 1952 році. Рей був антропологом, який вивчав спілкування людей через жести, пози та рухи. Він робив фільми про поведінку людей в різних соціальних ситуаціях та аналізував їх, щоб показати різні рівні спілкування.

 Встановлено, що жестикуляція збільшується при емоційному піднесенні. Вона підсилюється, коли суб'єкти мають поганий зворотний зв'язок і певні труднощі при передаванні інформації один одному.

 Щоб визначити, чи  відвертий і чесний у розмові співбесідник, варто подивитися на його долоні. Коли людині нічого приховувати, долоні найчастіше відкриті (повністю чи частково).

Причини жестів(впливи):

*мода, холод, чистота, особливості одягу, приміщення, стільця і т. д.;

*партнер копіює жести в цей час присутнього людини;

*рефлекторно підключені рухові реакції з колишніх моделей, навіть без зв'язку (нібито) з станом, який жест позначає;

*від слів, сказаних в цей час або раніше: якщо у відповідний момент групі людей сказати, наприклад, «тягне час», то хто-небудь витягне ноги або встане, витягнеться.

Паралінгвістичні  та екстралінгвістичні засоби спілкування 

Швидкість мови, як відомо, значною  мірою залежить від темпераменту. Якщо у людини дуже швидкий темп мови, це свідчить або про її імпульсивність, пожвавленість, впевненість у собі, або про несміливість, невпевненість саме в цій ситуації. Спокійна й повільна мова є ознакою вдумливості, по¬міркованості. Якщо темп поступово уповільнюється, це є сигналом про те, що людина втомилася, замислилася, втратила впевненість. Той, хто хоче говорити переконливо, щоб впли¬нути на інших, намагається дещо сповільнити свою мову. Але все ж треба залишатися в межах природного діапазону свого голосу, бо можуть подумати, що особа виявляє нещирість і хитрує.

Контакт очей

У комунікації погляд може виконувати функцію інформаційного пошуку (під час взаємодії мовець дивиться на слухача в опорних пунктах усередині репліки, наприкінці її, а той — на мовця, для отримання інформації зворотного зв'язку), повідомляти про звільнення каналу зв'язку, намагання сховати або виставити своє “Я”; встановити і підтримати соціальну взаємодію. Під час обміну репліками він виконує сигнальну функцію, сприяє вираженню інтимності, регулюванню дистанції.

   За смисловим навантаженням  погляд може бути діловим, соціальним, інтимним. Під час ділового спілкування бажано дивитися на умовний трикутник на лобі співрозмовника, тоді погляди будуть приблизно на одному рівні.

Проксеміка

Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, по¬трібно не лише дивитися їй в очі, а й триматись на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. На початку 60-х років він увів навіть спеціальний термін для цього напрямку досліджень — "проксеміка". Виявилося, що кожна людина прагне мати як свою територію певний по¬вітряний простір навколо свого тіла.

 Розрізняють чотири  територіальні зони при спілку¬ванні. Перша зона — інтимна (15—46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть розміщу¬ватись, окрім суб'єкта, лише найближчі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт. Друга зона — особиста (46—120 см). Це відстань, на якій люди, звичайно, роз¬міщуються на прийомах, вечорах, під час дружніх зустрічей. Третя зона — соціальна (120—360 см). Таку відстань людина намагається зберегти в міжособистісному спілкуванні з ма¬лознайомими людьми, зокрема на роботі. Нарешті, четверта зона — громадська (понад 360 см). Це відстань, на якій бажано триматися керівникові, промовцю. У переповненому громадському транспорті люди почуваються незручно і намагаються стати так, щоб інші не порушували їхню інтимну зону. Здебільшого люди в таких умовах майже не спілкуються, не розглядають одне одного, намагаються не виявляти своїх емоцій.

Висновки 

Невербальна комунікація  — це система знаків, що ви¬користовуються  під час спілкування і відрізняються від мов¬них засобами та формою їх виявлення. Жести, міміка, пантоміміка, рухи тіла з'являються у ди¬тини раніше, ніж мова, і стають істотною основою її розвитку. Важливою ознакою культурної людини є її вміння ви¬користовувати акустичні засоби (екстралінгвістичні та паралінгвістичні сигнали). Вони підвищують ефективність впли¬ву однієї людини на іншу. Основою довірливого, культурного спілкування є кон¬такт очей, дотримання вимог просторового розміщення та часових характеристик. "Прочитування" та вивчення кожної людини завжди привносить щось нове в наші знання про людський світ.