Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Сентября 2013 в 20:40, реферат
За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:
1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).
2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх І органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх . Органів (органічні - спраги, голоду тощо).
3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.
За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:
1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).
2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх І органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх . Органів (органічні - спраги, голоду тощо).
3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.
4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.
Чутливість органу відчуття визначається мінімальним подразником, який в даних умовах виявляється здатним викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається пиленім абсолютним порогом чутливості. Нижній поріг відчуттів визначає рівень абсолютної чутливості даного аналізатора. Між абсолютною величиною чутливості та величиною порогу існує зворотний зв'язок: що менша величина порогу, то вища чутливість даного аналізатора: Е=1/р, Де: Е - чутливість, Р - порогова величина подразника.
Чутливість подразників різна. Зоровий аналізатор найчутливіший. Ми здатні бачити свічку, яка горить, на відстані 27 км. Абсолютна чутливість має і верхній поріг відчуття. Верхнім абсолютним порогом чутливості називається максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття. Величина абсолютних порогів, як нижнього, так і верхнього, змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності та віку людини, функціонального стану рецептора, сили й тривалості подразнення і т. ін. Мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття, називається порогом розрізнення, або порогом відмінності.
Закон Вебера — Фехнера — психофізіологічний закон, що описує сприйняття різних фізичних величин органами чуттів.
Цей закон полягає в тому, що коли інтенсивність якої-небудь фізичної величини збільшувати в геометричній прогресії, то відчуття цієї величини буде збільшуватись в арифметичній прогресіїї. Іншими словами, при збільшенні інтенсивності стимулу в певну кількість разів його відчуття зростає на певну величину. Тобто, відчуття пропорційне логарифму інтенсивності стимулювання.
S = К * lgj + С, Де: S - інтенсивність відчуття; J - сила подразника; К і с - константи.