Психологічні аспекти виховання дитини в сім’ї

Коваленко М.А.,

методист РМК 

Психологічні  аспекти виховання дитини в сім’ї

1. Поняття про сім’ю і її виховний вплив.
2. Методи виховання.
3. Організація виконання домашніх завдань та дотримання санітарних вимог.
4. Проблеми підліткового віку.
5. Засоби батьківського виховання

Сім’я – джерело продовження  роду, української нації. Кожна людина бере початок від сім’ї. Біологічна природа, сутність жінки – бути матір’ю, берегинею сімейної моралі. Перший свій досвід спілкування з оточуючим  світом дитина набуває, безсумнівно, в сім’ї. І від того, який це буде досвід, залежить майбутнє дитини.

Кажуть: “ Очі –  дзеркало душі “, а педагоги можуть сміливо зробити висновок, як Перший свій досвід спілкування з оточуючим  світом дитина набуває, безсумнівно, в  правило, дитина – це дзеркало сім’ї. Тому що свій перший поведінковий досвід дитина одержує в сім’ї.

Цей досвід є фундаментом  для її подальшого розвитку і формування як особистості.

Якщо в сім’ї шанують  почуття дитини, то й вона колись шануватиме почуття інших людей;

- якщо дитина живе в умовах толерантності, то вона виробляє в собі вміння терпіти;

- якщо до неї ставляться  чесно, то вона буде справедливою;

- якщо в сім’ї не беруть чужих речей без дозволу, дитина теж не буде брати чужого. Такий перелік, без сумніву, можна продовжити.

Тому, шановні батьки, пам’ятаймо, що ми виховуємо дітей  кожним своїм кроком, своїм вчинком. Перші поняття про добро і  зло, честь і безчестя, справедливість і кривду у дітей складаються  на підставі того, що вони відкривають  у своїх батьків.

Народні прислів’я “ Добрий приклад кращий за сто слів “, “ Бурчання наскучить - приклад научить “, “ Яблучко від яблуньки далеко не падає “, “ Яка хата - такий тин, який батько - такий син“ втілюють велику педагогічну правду, узагальнюють багатовікові спостереження наших предків.

Наслідування – невід’ємна риса людської природи. Дошкільники  і молодші школярі сліпо копіюють дорослих, щиро у всьому прагнуть бути схожими на них, наслідують їх поведінку  розмови, не вникаючи в суть явищ.

Підлітки вже не сліпо  копіюють старших, а їх наслідування стає вибірковим: наслідують лише те, що здається їм гідним цього. Враховуючи, що підліток прагне бути дорослим ( він помітив ряд фізіологічних змін ), то наслідує все те, що, на його думку, притаманне дорослим (зовнішні прояви чи характеристики, які відрізняють дорослих: зачіски, манікюри, біжутерія, окрас волосся, куріння, вживання спиртних напоїв, нецензурних висловлювань ).

Підлітковий вік називають  “ кризовим “,  “ важким “. І  рідко в якій родині в цей період не буває конфліктів між дорослими і підлітком. Але підліток конфліктує не з усіма дорослими, а лише з тими, які обмежують його незалежність, свободу. Це явище називають підлітковий ”негативізм“. Проблеми батьків і дітей це не новина сучасності. Ще тисячі років тому проблеми “батьків ” і “дітей “ були актуальними. Давньогрецький філософ і мислитель Теокраст заявив: “ Ця сучасна молодь неможлива…“

Роль батьків у вихованні  підлітків в цей період заклечається не у всіляких обмеженнях ( це призведе лише до ще більшого загострення конфлікту ), а в пошуку компромісу, спільної справи, яка спрямує поведінку підлітка на позитив.

Звичайно, батьки звикли відноситись до підлітка як до дитини, звикли повчати, насаджувати свою думку, контролювати. Але ситуація змінилась  і батькам потрібно змінювати своє ставлення до підлітка. Будувати стосунки на основі толерантності і взаєморозуміння. Рецепту одного на всіх не існує. Тож вирішення проблеми і налагодження стосунків – це справа дорослих. Від їх бажання і мудрості  залежить чи підлітковий негативізм мине, чи сформується як риса особистості.

Сучасна педагогіка 111 такі засоби батьківського виховання:

    - Методи переконання:  роз’яснення, повчання, порада, бесіда, розповідь, застереження, дискусія. Ці методи формують позитивні  морально – психологічні риси, сприяють подоланню негативної поведінки.

   - Методи організації життєдіяльності:  “ єдність слова і діла “  , виховують, практикують досвід  правильної поведінки, дотримання  режиму праці і відпочинку, доручення,  вимога, прохання, наказ, заборона. Цей  метод допомагає здобути