Психологічні бар’єри у педагогічному спілкуванні

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

 

 

Кафедра соціальної

педагогіки  та психології

 

 

Реферат на тему:

 

«Психологічні бар’єри у педагогічному спілкуванні»

 

 

виконала:

студентка 63 групи

фізико-математичного

факультету

Головко Наталії  Миколаївни

 

перевірила:

кандидат психологічних

наук, доцент

Клочек Лілія Валентинівна

 

 

 

Кіровоград 2012

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Зміст поняття “психологічний бар'єр” 4

2. Причини виникнення бар’єрів 6

Висновок 8

Список використаної літератури 8

 

 

Вступ

Найважливішою областю життєдіяльності людини є спілкування. Це одна із самих складних сфер людського буття. Цілеспрямовано людина не навчається складному мистецтву  спілкування, а осягає його під час  праці та пізнавальної діяльності. Але, на жаль, цього недостатньо, адже є такі види людської праці де грамотне спілкування просто необхідне. Саме таким видом діяльності є робота педагога.

На сьогоднішній день перед педагогом  стоїть складна задача – формування всебічної гармонійно розвиненої особистості. А впливати на особистість дитини він зможе тільки тоді, коли вміло організує спілкування з дітьми. Порушення взаєморозуміння між викладача та студента призводить до виникнення бар'єрів спілкування (перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.). Вони виникають непомітно, і спершу викладач може не усвідомлювати їх. Але примирення з ними формує негативний стиль спілкування.

Вибір даної  теми пояснюється тим, що я, як майбутній викладач, зацікавлена в тому, щоб вивчити труднощі, які нерідко виникають в педагогів, особливо молодих, під час спілкування з студентами.

 

1. Зміст поняття “психологічний бар'єр” 

Протилежним до контакту станом взаємодії педагога з дітьми є конфронтація. Конфронтація – явище не таке вже й рідкісне. Навіть в найкращій школі є вчитель, у якого немає взаєморозуміння з деякими учнями. Поради та вказівки останнього сприймаються неохоче, а вимоги і зауваження – як несправедливі. Між ними виникає нібито стіна нерозуміння: одні й ті ж вимоги та зауваження для вчителя і для дитини мають різний зміст. У психології це явище отримало назву смислового, або психологічного, бар’єру. [2, с.69]

Психологічний бар’єр, за словником Р.С. Нємова –  “ перешкода внутрішнього, психологічного характеру, яка заважає досягнути поставленої мети, досягти успіху в якій-небудь діяльності. Психологічним бар'єром може бути страх, невпевненість людини в собі, очікування невдачі і т.п. психологічні бар'єри заважають людям нормально та вільно спілкуватися однин з одним, проявляється у зайвій внутрішній напруженості, тривожності, особливо тоді, коли за діяльністю людини спостерігають збоку і оцінюють її к особистість. В основі психологічного бар'єру лежить комплекс неповноцінності, а наслідком є афект неадекватності. ” [4, с.40]

За словами  Л.І. Божович, психологічний бар'єр проявляється в тому, що виникаючий у дитини афективний стан не дозволяє впливати на нього в потрібному для вчителя напрямку. В цьому випадку дитина замикалася в собі, ставала грубою та не сприймала вимоги дорослого, а інколи чинила наперекір їм. В результаті досліджень, проведених Л.І. Божович спільно з Л.С. Славіною, було встановлено та описано явище “ смислового бар'єру ”,       “ який утворюється, по-перше, по відношенню до конкретної людини (коли дорослий не враховує мотивів поведінки дитини, або приписує їй мотиви, з якими вона не згодна, що призводить до виникнення негативного ставлення дитини до цього дорослого); по-друге, по відношенню до конкретної вимоги.” [1, с.10]

Психологічні  бар'єри виникають не тільки в  процесі спілкування вчителя  з учнем, але і в процесі  спілкування з класом. В.А. Кан-Калик  у своїй праці “ Учителю о педагогическом общении” пише: “ Вивчення досвіду роботи недосвідчених вчителів, спеціально проведені дослідження дають можливість говорити про те, що нерідко на етапі взаємодії педагога з класом виникають деякі “ психологічні бар'єри ”, котрі заважають спілкуванню,        “ гальмують ” його, і, відповідно негативно відображаються на загальній атмосфері уроку, самопочутті педагога та дітей. Ось деякі, найбільш типові з них:

• “бар’єр” розбіжність настанов – вчитель приходить на урок захоплений своїм задумом цікавого уроку, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує;
• “бар’єр” побоювання класу – характерний викладачам-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми;
• “бар’єр” відсутності контакту – вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці);
• “бар’єр” звуження функцій спілкування: педагог враховує лише інформаційну функцію спілкування, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції);
• “бар’єр” негативної установка на клас – упереджене негативне ставлення вчителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки;
• “бар’єр” минулого негативного досвіду спілкування з даною групою чи студентом;
• “бар’єр” побоювання педагогічних помилок (запізнитися на урок, помилитися, неправильно оцінити відповідь дитини тощо);
• “бар’єр” наслідування: молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності. ” [3, с.34]

В іншому контексті розглядав проблему психологічного бар’єру В.В. Столін. Він намагався зрозуміти особистість не через ті чи інші дії, а через відмову від яких-небудь дій. В книзі “ Самосознание личности ” в главі “Исследование природы конфликтных смыслов” В.В. Столін писав: “люди дотримуються законів з різних причин – одні тому, що поважають їх, і тому, що принципи, зафіксовані в законі, співпадають з їх власними моральними принципами, інші дотримуються законів через побоювання санкцій з боку суспільства. Важливо, що в структурі особистості і у свідомості і тих і інших існують певні внутрішні перешкоди на шляху вчинення протиправних дій.  ” [5, с.125]

Кожна внутрішня перешкода обмежує  свободу вибору дій. Тому в відповідних  ситуаціях створюється внутрішня  конфліктність, яка перетворює дії  у вчинок. Таким чином, вчинок –  це або подолання перешкоди, або, під її впливом, відмова від дій.

2. Причини виникнення бар’єрів

Будь-яку  проблему легше попередити, ніж боротися з її наслідками. Така ж ситуація із проблемами у педагогічному спілкуванні. Але для того, щоб попередити бар’єр, необхідно добре орієнтуватися у причинах його виникнення.

“Л.І. Божович в якості таких причин називає наступні:

1. висування до учня вимог, що суперечать його поглядам на оточуючу дійсність, його відношенню до того, що від нього вимагають;
2. зштовхування двох (або декількох) суперечливих тенденцій, що проявляються у дитини. Наприклад, між бажанням гратися і не втратити прихильність мами, яка вимагає, щоб вона негайно йшла спати. В цьому випадку вона свідомо чи несвідомо ігнорує вимоги мами;
3. неуспіх в навчанні чи в праці, якщо вони займають вагоме місце в житті дитини;
4. розбіжність між можливостями дитини та її домаганнями. У випадку високого рівня домагань і невисокої оцінки її успіхів у дитини виникає негативна емоційна реакція на вчителя, а саму оцінку дитина розглядає як несправедливу. ” [2, с. 70]

Інші  автори називають і інші причини  виникнення психологічних бар’єрів.

В.А. Кан-Калік  стверджує, що говорити з дітьми і  спілкуватися з ними – різні процеси. Ті емоційні переживання, що виникають  під час спілкування з дітьми, нерідко впливають на весь процес спільної діяльності. І тут дуже важливо уміти швидко та активно ввійти у внутрішню психологічну ситуацію дитини, відчути її настрій, а отже і визначити систему відповідного спілкування з нею. Ця властивість називається емпатією – здатністю до співпереживання. Із власного досвіду можу додати, що легше відповідати викладачеві, коли він уважно слухає, дивиться в очі, киває головою і т.п., тобто виражає зацікавленість у спілкуванні. І набагато складніше коли він сидить мовчки, опершись на стіл, і ніяк зовні не реагує на відповідь. У першому випадку атмосфера більш приємна, і перш за все тому, що тут яскраво виражена зацікавленість педагога, його співпереживання студенту. В другому випадку, дивлячись на незворушне, байдуже обличчя викладача, починаєш збиватися і невпевнено себе почуваєш.

Висновок

Спілкування у педагогічній роботі дуже важливе. Часом саме складність спілкування визначає ставлення викладача до педагогічної роботи, а також ставлення студента до самого викладача. Порушення взаєморозуміння між викладачами та студентами призводить до виникнення бар'єрів спілкування, які потім вкрай тяжко подолати. Основний спосіб подолання бар'єрів – розвиток самоконтролю у відносинах з дітьми, а також знання самих причин виникнення бар'єрів. Окрім того, педагог має весь час розвиватися: підвищувати свій рівень культури, збагачуватися новими знаннями, обмінюватися досвідом з іншими педагогами. Також необхідно пам’ятати, що поганих дітей не буває. До тих пір, поки викладач буде бачити в дітях “ складних ”, “ наглих ”, “ пропащих ”, будуть виникати і конфлікти. “Негативне ставлення старшого до молодшого в результаті виснажує і самого старшого. І навпаки, дружні стосунки, дружня підтримка надають сили.”

Список використаної літератури

1. Божович Л.И. «Избранные психологические труды» – Москва, 1995.
2. Иващенко Ф.И «Психология воспитания школьников» – Минск, 1996.
3. Кан-Калик В.А. «Учителю о педагогическом общении» – Москва 1987.
4. Немов Р.С. «Психологический словарь» – Москва, 2007.
5. Столин В.В. «Самосознание личности» – Москва, 1983.