Психологічна саморегуляція афекту і стресу

 

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Діяльність людини та її результати обумовлені не тільки його стійкими індивідуальними якостями, а й значною мірою тимчасовими зрушеннями, які виникають в його організмі і визначаються як психофізіологічні стани.

Актуальність вивчення даної теми полягає у тому, ці психофізіологічні стани являють собою стани, які забарвлюють протягом деякого (іноді тривалого) часу поведінку людини, його думки і переживання. Часті конфлікти і велике внутрішнє напруження можуть викликати складні психічні та фізіологічні зміни в організмі людини, сильне емоційне напруження - привести до стану стресу. Питання, пов'язані з емоціями, стресовими ситуаціями і їх впливом на загальне психологічне здоров'я людини завжди будуть актуальними в сучасному суспільстві.

Проте до цих пір багато хто з нас не вміють регулювати свій емоційний стан, пов'язаний із зовнішніми факторами і внутрішньої оцінкою особистості на певні умови навколишнього дійсності. Також майже кожна третя людина не розуміє, чим саме відрізняються один від одного такі стани, як стрес та афект. Соціальна нестабільність і високий динамізм розвитку життя в нашій країні вимагають від людини певного рівня внутрішньої емоційної стійкості . Знання особливостей емоційної нестійкості особистості може допомогти в справі профілактики можливих особистісних і емоційних порушень.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття «стрес» та його стадії

Якщо несподівана та напружена ситуація призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, то наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.

Стрес - стан психічної  напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах.

Існують різні наукові  підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована  Г. Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб.

Усі біологічні організми  мають життєво важливий уроджений  механізм підтримки внутрішньої  рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.

Стрес - це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, до втечі.

Під час стресу виділяються  гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота  пульсу тощо).

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяються на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо фактор, що викликав стрес, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний» запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти,  то відбувається зменшення можливостей  протистояння стресові, тому що  виснажуються резерви людини. Знижується  загальна опірність організму. Стрес «захоплює» людину і може привести її до хвороби[3].

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний  характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо  справу з гострим стресом. Зараз  особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії.

2.Поняття «афект» та  «афектогенна ситуація», причини  виникнення та індивідуально-психологічні  особливості

Афект - це сильний і короткочасний емоційний процес, який швидко оволодіває людиною і характеризується значними змінами свідомості, порушенням вольового контролю за діями, змінами життєдіяльності організму[5].

Виокремлюють два типи причин, які викликають стан афекту.

1) обставини, що загрожують  існуванню людини та зв'язані  з її біологічними інстинктами  і потребами (наприклад, пряма  або непряма загроза для життя);

2) вчинки оточуючих  людей, їх висловлювання, соціальні  оцінки, які глибоко травмують  особистість і зачіпають самооцінку (наприклад, насилля або тяжка образа).

Афект виникає в певній ситуації і слугує для суб'єкта своєрідною формою виходу з неї, розрядкою. Передумовою виникнення афекту є гостроконфліктні ситуації.

Афектогенна ситуація - це ситуація, яка характеризується тим, що людина, яка в ній знаходиться, повинна обов'язково діяти і відчуває в цьому майже нездоланну потребу, але прийнятних способів дій не знаходить. Це протиріччя і викликає афект. Якщо людина явно бачить можливості адекватної поведінки, афекту не настане. Іншою умовою, яка призводить до можливості виникнення афекту, є комплекс стійких індивідуально-психологічних особливостей особистості і тимчасовий стан суб'єкта, який потрапив у конфліктну ситуацію. Не всі люди однаково схильні до афекту. Існують певні індивідуально-психологічні особливості, які спричиняють виникнення афекту.

1. Комплекс природжених властивостей  нервової системи (тип вищої  нервової діяльності). Частіше афект  виникає в людей зі слабким  типом нервової системи, який  характеризується легкою збудливістю, підвищеною чутливістю до подразників, нездатністю витримувати сильні і значні подразники, нерідко інертністю нервових процесів.

2. Специфічна структура особистості,  зокрема особливості її самооцінки. Люди з високою, але не досить  стійкою самооцінкою хворобливо реагують на оцінку і зауваження оточуючих; їх легко травмувати, вивести зі стану рівноваги, зруйнувавши тим самим звичну програму поведінки.

3. Вікові особливості  суб'єкта. Дитина більш збудлива, ніж доросла людина. У дітей  різкіші вияви залежності поведінки  від оцінок оточуючих, а недостатньо  сформована система самоконтролю  не дає можливості уникнути  афективного спалаху в умовах, де дорослому це вдається відносно легко[2].

Усі ці особливості разом  можуть сприяти виникненню афекту. Динаміка афекту відрізняє його від  інших емоційних станів. Афект не викликає помутніння свідомості. Тому людина, як правило, пам'ятає про дії, здійснені нею в цьому стані. Але бувають випадки, коли окремі дії або їх елементи випадають. У стані афекту спостерігається так зване звуження свідомості, тобто людина усвідомлює відносно вузьке коло явиш, тільки найближчі цілі дій, які безпосередньо пов'язані з тим, що переживається в даний момент, що призводить до зниження рівня вольової регуляції поведінки.

Отже, у стані афекту, по-перше, знижується можливість усвідомлення здійснюваних дій (свідома діяльність загальмовується); по-друге, значно зменшується  здатність людини свідомо контролювати свої дії, керувати ними.

3.Як афект пов’язан зі стресом?

Афект - це піковий стан стресу, коли всі, як фізіологічні, так і психологічні ресурси організм спрямовує на боротьбу зі стресом. Причому , як і в більшості сильних стресових ситуацій, сила відповіді на стресовий фактор абсолютно неадекватна самому впливу і стан афекту при стресі викликає серйозні проблеми зі здоров'ям.  Або навпаки - людиною повністю опановує одна емоція - панічний жах, приміром, і замість того, щоб виправляти ситуацію, людина в пасивному жаху дивиться на те, як розгортаються навколо нього події. Головне розходження афекту від простої стресової ситуації - це глибина емоційних переживань. При афекті вона настільки велика, що емоції частково або повністю витісняють здатність до логічного мислення. У своїх діях при афекті людина керується виключно метою, заданої емоціями.

Афект в обов'язковому порядку супроводжується серйозними змінами у фізіологічному стані. При афекті відбувається викид адреналіну, підвищення артеріального тиску, спазми периферичних судин, порушується координація рухів. Як відмічено, перенесений стан афекту дуже часто викликає загострення хронічних хвороб[4].

Є такий міф, що якщо суд визнає, що людина скоїла протиправну дію в стані афекту при стресі, то його визнають «неосудним на момент вчинення злочину» і не залучають ні до кримінальної відповідальності, так як на момент скоєння злочину чоловік був неосудним, ні направляють на примусове лікування. Цей міф жодним чином ні відповідає реаліям. Зазвичай фізіологічний афект суд визнає лише в якості незначної пом'якшувальної обставини. При патологічному афекті людину дійсно можуть визнати неосудною, але при цьому в обов'язковому порядку направляють на примусове лікування в психіатричну клініку. Так що, як щодо здоров'я, так і щодо юридичних наслідків, стан афекту не обіцяє нічого хорошого.

Якщо афект вже настав, як-небудь контролювати цей стан вже неможливо. Проте на думку психологів афекти при стресі ніколи не виникають «на порожньому місці». Афект завжди розвивається при повторенні ситуації, яка колись вже надавала травмуючий вплив на психіку і «відклалася» в підсвідомості. Тому, якщо ви часто піддаєтеся стресовим впливам, не варто думати, що весь негатив після стресів пройде сам собою. Краще витратити трохи часу і грошей на регулярні консультації у психолога, ніж потім розгрібати наслідки афективної поведінки при стресі. Окрім того, спеціалісти радять дізнатися про те, що таке антистресові техніки дихання і про те, що таке релакс - вправи від стресу.

4.Психологічна саморегуляція афекту і стресу

Невміння регулювати свої емоційні стани, справлятися з афектами і стресами служить перешкодою для ефективної професійної діяльності, порушує міжособистісні відносини, заважає досягненню поставлених цілей і здійсненню намірів, порушує здоров'я людини.

Існують спеціальні прийоми, які допомагають впоратися з сильним емоціями і не допустити їх перетворення на афект. Для цього рекомендується вчасно помітити й усвідомити небажану емоцію, проаналізувати її витоки, скинути м'язовий затиск і розслабитися, глибоко і ритмічно дихати, залучити заздалегідь заготовлений "черговий образ" приємної події у своєму житті, спробувати подивитися на себе з боку. Афект можна не допустити, але це вимагає витримки, самоконтролю, спеціального тренування, культури міжособистісних відносин[1].

Висновок

Отже, потрібно запам'ятати наступне:

• Не слід прагнути, у що б то не стало уникати стресу і боятися його: чим більше ви будете намагатися жити і працювати  розмірено і спокійно, тим більшою мірою вас буде руйнувати стрес. Адже замість того, щоб поступово і терпляче накопичувати досвід по самоврядуванню собою в стресі, ви будете від нього «тікати».
• Для того щоб управляти своїм стресом, необхідно використовувати його корисні функції і виключати шкідливі. При конструктивному стресі виникає розрядка накопиченої незадоволеності людей один одним, вирішується важлива проблема і поліпшується взаєморозуміння між людьми. При деструктивному стресі різко погіршуються відносини до повного розриву, проблема залишається невирішеною, у людей виникають важкі переживання провини і безвиході .

Афект відрізняється від стресу тим, що стрес – це первинна реакція організму на подразник. Якщо подразник діє на людину протягом певного часу та має сильну дію на його емоційний стан, то може виникнути стан афекту, який є менш тривалим, але більш небезпечним як для оточуючих людей, так і для самої особистості, для її безпеки та здоров’я. Також у стані афекту людина майже не розуміє свої дії та не може потім пояснити, чому саме так вона вчинила. А ось, на відміну від афекту, стрес хоча і діє на людини більш тривалий час, але незначно погіршує її психологічний стан. Людина поводиться адекватно, вона розуміє всі свої та може впоратися із цим станом самостійно. Але коли людина знаходиться у стані афекту, їй потрібна допомога професіоналів.

Саме цим стрес відрізняється від афекту, але потрібно розуміти, що це негативні психічні стани, тому їх бажано уникати. Хоча невеличкі стреси навпаки потрібні, тому що вони «тренують» людину, «закаляють» її дух та витримку.

Список використаних джерел

1. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. - М.: Политиздат, 2009. - 319с. стр. 180, 184, 185, 195.
2. Саблин В.С. Психология человека: учебник / В.С. Саблин, С.П. Слаква. - М.: Дашков и К, 2011. - 741 с.
3. Тригранян Р. А. Стресс и его значение для организма (отв. ред. навст. предисл. О. Г. Газенко. - М.: Наука, 2008 - 176с. - стр. 3, 4, 105, 133, 140-149.
4. Електронний ресурс: http://vuzlib.com/content/view/422/
5. Електронний ресурс: http://osvita.ua/vnz/reports/psychology/28184/