Психологія міжособистісних відносин в колективі

 

 

                    Хмельницький національний університет                                                          

                   Міністерство освіти України

 

 

Кафедра педагогіки та психології

                     

 

   Реферат

    

    на тему: «Психологія міжособистісних відносин в

колективі»

 

 

        

 

 

Виконала студентка 

          групи П.П 10-01

         Сендель Анастасія

                                           

   

Перевірив:

                                               Кошонько Галина Аполлінаріївна

 

 

 

 

План.

 

1.Вступ.

 

2.Поняття про колектив.

 

3.Система взаємовідносин  в колективі.

 

4.Лідерство в неформальних групах.

 

5.Роль керівника в становленні міжособистісних відносин в колективі.

 

6.Висновок

 

7.Список використаної літератури.

 

 

Вступ.

На сьогоднішній день історичні зміни суспільного  розвитку, що тісно пов'язані з інформаційно-комп'ютерною революцією, породжують принципово нові закономірності життя людини.В умовах соціальної нестабільності кардинально змінюються умови взаємодії людей та характер їхніх взаємин. Від взаємодопомоги в колективі суспільство рухається до конкуренції. У той же час сучасна молодь піддається жорстокому маніпулюванню за допомогою засобів масової інформації: телебачення і періодичних питань, які найчастіше цілеспрямовано нав'язують асоціальні еталони поведінки й стилю життя за рахунок подачі безвідповідальної інформації. Для того, щоб бути першими в погоні за сенсацією й прибутками газети й телепрограми сіють страхи, формують катастрофічний тип свідомості, і тому стають безглуздими будь-які позитивні зусилля влаштування власної долі.

Виникнення  нових умов соціалізації молодого покоління, тверда конкуренціяна ринку праці, високі вимоги до професійних й особистісних якостей людини викликають напругу й конкуренцію вже в cтудентському середовищі.

        Вище вказані факти здатні спровокувати деструктивні процеси в розвитку особистості. Тому й недаремно дуже гостро звучить питання про те, як зберегти й примножити потенціал молоді, допомогти  побачити шляхи реалізації в правильному напрямку, захистити від негативного впливу інформації, сприяти вибору високоморальних орієнтирів у житті.

         Тому виходом із ситуації , що склалася, багато вчених бачать у вивченні міжособистісних відносин у так званих групах ровесників (до яких відносяться студентські колективи), тому що вони займають центральне місце в житті молоді, студентського мікросередовища, у цілеспрямованому формуванні, регулюванні й корекції взаємин молодих людей, у створенні сприятливого середовища для виховання  молодого покоління, у вихованні комунікативної толерантності.

       Ось ті явища дійсності, які, в остаточному підсумку обумовлюють розвиток особистості, вимагають серйозного й глибокого вивчення. Отже, педагогічний процес, який цілеспрямовано організований у вузі в рамках студентських колективів, служить фактором і засобами розвитку людини – майбутнього фахівця.

      З вище вказаного ми можемо зробити висновки, що педагогічний процес у вузі важливо будувати на основі вивчення закономірностей розвитку й функціонування студентського колективу, суті міжособистісних відносин в ньому. Цим питанням згідно з навчальними та робочими программами присвячені ряд лекційних та практичних занять з курсу «Педагогіка» для студентів 3 курсу денної форми навчання спеціальності «Фізичне виховання» Херсонського державного університету.

      

Поняття про колектив.

 

Людина живе, розвивається і діє в групі. В колективі  і під його впливом відбувається становлення особистості - складається  її спрямованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умови для саморегуляції та розвитку здібностей. Проте не кожна спільність людей, в яку включена особистість може бути названа колективом. Необхідно розрізняти поняття "група" і "колектив".

Групою можна назвати будь-яке об'єднання людей, незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між його членами. Як сукупний суб'єкт діяльності та спілкування група є тим осередком, де перетинаються суб'єкт-об'єктні зв'язки особистості, соціальні та психологічні детермінанти регуляції її поведінки. Це робить групу складним утворенням, зумовлює її функції, ознаки та характер впливу на особистість.

У соціальній психології існує чимало класифікацій груп, але  найзагальнішою з них є класифікація груп на умовні та реальні, малі й великі.

Отже, розглянемо структуру  міжособистісних взаємовідносин на прикладі малих соціальних груп.

Мала соціальна група  має складну систему спілкування  та структуру взаємин між її членами. У більшості таких груп ці взаємини мають подвійний характер.

Оскільки переважна  частина малих соціальних груп виникає  у зв'язку з необхідністю розв'язувати  якийсь комплекс суспільних завдань, то у ході їх реалізації, у спільній цілеспрямованій діяльності члени  групи повинні виконувати певні  робочі функції: обмінюватися інформацією, узгоджувати свої дії з логікою трудового процесу, виконувати певні вимоги. Це - сукупність взаємовідносин, зумовлена об'єктивними соціальними відносинами, до яких людина залучається незалежно від її симпатій-антипатій.

Такі взаємини будуються за адміністративним, технологічним чи правовим принципами. Офіційно вони фіксуються і охороняються соціальними інституціями, законодавством або хоча б інструкціями та правилами і пов'язані з виконанням якоїсь конкретної справи. У соціології та соціальній психології подібні відносини називають по-різному: формальними чи офіційними, діловими чи функціональними. Відповідно і групи, об'єднані такими відносинами, називають формальними або офіційними. В організаційному і функціональному аспектах вони завжди пов'язані з організаціями і групами ширшого рівня - вторинними колективами, а через них - із соціальною структурою суспільства.

Діяльність особистості  в такій структурі розглядається  насамперед як діяльність цілком певного  функціонера: канали спілкування в цьому разі хоч і залишають їй певну свободу вибору, але все ж досить жорсткі й обмежені.

Отже, формальна структура  групи - це зовнішні комунікативні зв'язки, за допомогою яких здійснюється спілкування  людей у праці, навчанні та інших  різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є: поділ праці та спеціалізація функцій; ієрархія посад; наявність системи координації дій; встановлення постійних ліній комунікації та схематичних способів передачі інформації.

Функції соціального  контролю здійснюються спеціально створеними організаціями чи конкретними особами, які виступають від імені офіційних інституцій.

У межах офіційної  структури у процесі спонтанного  розвитку формується неофіційна (неформальна) структура групи, яка відображає внутрішні взаємини між її членами. За своєю природою ці міжособистісні зв'язки у цільових групах є вторинними стосовно формальних відносин, хоч за інших умов вони можуть бути чинником об'єднання людей у різні неформальні групи.               

Система взаємовідносин в колективі 

 

У кожному трудовому  колективі можна знайти складну  структуру, що включає посадові й  особисті відносини.

Посадова структура  колективу характеризується взаєминами, що регулюються офіційним положенням осіб у системі підприємства, посадовими інструкціями, наказами й іншими нормативними актами. До посадової структури належать всі офіційні зв'язки людей у їхній виробничій і суспільній діяльності як між керівниками і підлеглими, так і між членами колективу, рівними по своєму службовому становищу або положенню в громадській організації.

Ця структура визначається поділом праці як усередині первинного колективу (бригади, дільниці, відділу), так і між первинними колективами  підприємства в системі виробництва  і керування.

Функціонування виробничого  колективу залежить також і від стану неофіційних відносин, неформальних зв'язків між працівниками, що почувають психологічну близькість, спільність інтересів або навпаки. Ці особисті відносини значною мірою характеризують психологічний клімат колективу, розкривають резерви виховної роботи.

У системі взаємин, що визначають стан психологічного клімату  у трудовому колективі, провідну роль відіграють відносини між керівником і підлеглим (так зване “вертикальне спілкування” або «відносини по вертикалі»), тому що від них у значній мірі залежить також стиль і тон взаємин між рядовими членами колективу («горизонтальне спілкування» або «відносини по горизонталі»).

Вирішальне значення для успішного функціонування організації  в цілому мають соціально-психологічні аспекти діяльності трудових колективів. Сьогодні зростає необхідність свідомої активності, спрямованої на підтримку, регулювання і формування здорової соціально-психологічної атмосфери колективу.

Ця активність може розвиватися  як одночасно, так і послідовно в  декількох напрямах.

У системі взаємин  по вертикалі:

Перший напрям - у роботі з удосконалювання взаємин по вертикалі - організація науково  обґрунтованого підбору кадрів керівників виробництва з числа працівників, що володіють не тільки високою професійною  кваліфікацією й організаторськими здібностями, але і позитивною настановою на підлеглих, умінням споювати колектив і створювати атмосферу сприятливих взаємин.

Для вирішення цього  завдання необхідно періодично (приблизно  раз у два роки) проводити оцінки ділових і особистих якостей керівників виробництва і резерву керівного складу з метою визначення перспектив їхнього використання. Особлива увага при цьому повинна бути звернена на висування на керівні посади молоді. Істотну допомогу в проведенні такої атестації повинний зіграти інститут експертів, що підбирається з найбільш авторитетних працівників колективу підприємства.

Другий напрям у роботі з удосконалювання взаємин по вертикалі - підвищення психологічних  і педагогічних знань керівників виробництва всіх рівнів.

Третій напрям у роботі з удосконалювання взаємин по вертикалі - проведення досліджень для  виявлення тих факторів в організації, режимі, умовах праці, у системі стимулювання праці, що викликають стабільну незадоволеність  і створюють постійні конфліктні ситуації між керівником і підлеглими.

Система взаємин по горизонталі  складається з наступних підсистем:

Особисті виборчі відносини  між членами первинних виробничих груп. Ці відносини засновані на симпатіях і антипатіях і розвиваються стихійно в силу загальнолюдської потреби в спілкуванні. На базі особистих виборчих відносин у первинних виробничих колективах складаються невеликі неофіційні угруповання в кілька людей і виникає так називана неофіційна структура, в якій окремі члени колективу можуть займати як сприятливі, так і несприятливі соціально-психологічні позиції.

Керувати безпосередньо  особистими виборчими взаєминами на рівні підприємства важко, тому що вони носять сугубо особистий характер. Тому необхідно проведення досліджень у трудових колективах з несприятливими показниками особистих виборчих відносин, а також досліджень по визначенню психологічної сумісності чи попередженню і подоланню несумісності.

Другу підсистему відносин по горизонталі утворюють особисті фонові відносини, що характеризують типовий  для даної групи загальний стиль і тон взаємин, нерозривно зв'язані з тими неофіційними нормами поводження, що склалися в даній групі, з її груповою мораллю.

В задачу соціального  керування входить свідоме створення  у всіх трудових колективах загального позитивного фону взаємин, розвиток відносин взаємної доброзичливості, взаємної поваги й інтересу, взаємної турботливості. Саме такий позитивний фон взаємин сприяє об'єднанню всієї виробничої групи й окремих неофіційних угруповань у споєний колектив.

Перший напрям у роботі зі створення позитивного фону взаємин у виробничих групах - вплив на особистість керівника з метою формування позитивної внутрішньої психологічної настанови на підлеглих. Цей напрям збігається з заходами щодо удосконалювання взаємин по вертикалі: систематично проведеною оцінкою ділових і особистих якостей керівного складу, науковим підбором керівних кадрів і систематичним підвищенням кваліфікації і рівня психологічних знань і умінь керівників виробництва.

Другий важливий момент у регулюванні загального фону взаємин - це виявлення факторів виробничої обстановки, що створюють постійні конфліктні ситуації між членами колективу і, отже, що погіршують загальний стиль і фон взаємин, а також визначення заходів для їхнього усунення.

Третій напрям у роботі з удосконалювання фонових відносин - це удосконалювання системи інформації на підприємстві. Взаємини в трудовому колективі в значній мірі засновані на взаємній позитивній інформованості членів колективу один про одного, а також про колектив у цілому: задачах, що стоять перед ним, його успіхах і досягненнях, його громадського життя.

Створення атмосфери  взаєморозуміння і довіри в трудовому  колективі має полегшуватися  шляхом швидкого поширення та обміну якомога повнішою і об’єктивнішою  інформацією з різних аспектів життя та соціальних умов працівників. Причому, адміністрація має застосовувати ефективну політику зв’язків, тобто щоб до прийняття рішення з важливих питань про це давалась інформація і між зацікавленими сторонами відбувалися консультації, оскільки передача такої інформації не завдає шкоди жодній із сторін.

Вдалося б вирішити багато існуючих конфліктів і попередити “нові”, коли б адміністрація хоча б у  міру можливостей відповідала на запитання працівників.

З метою поліпшення двосторонньої  взаємодії можна визначити засоби зв’язків, до яких належать:

а) наради для обміну думками  та інформацією;

б) повідомлення, призначені для певних груп працівників;

в) масові засоби (журнали, газети підприємства, інформаційні і  ознайомчі листики, дошки оголошень, фільми, радіо і т.д.);