Психологія натовпу (психологія масової поведінки)

 Стан гіпнотичного  трансу. Індивід, який провів певний час серед діючого натовпу, впадає у такий стан, який нагадує стан загіпнотизованого суб’єкта. Він уже не усвідомлює своїх вчинків. У нього, як у загіпнотизованого, одні здібності зникають, інші ж доходять крайнього ступеня напруги.

 Відчуття непереможної  сили. Індивід у натовпі здобуває  відчуття нездоланної сили, завдяки  одній лише чисельності.

 Заражуваність. У натовпі  будь-яка дія заражувальна до такого ступеня, що індивід дуже легко приносить в жертву свої особисті інтереси інтересу натовпу.

 Аморфність. У натовпі  повністю стираються індивідуальні  риси людей, зникає їх оригінальність  і особистісна неповторність. Втрачається  психічна надбудова кожної особистості  і розкривається і виходить  на поверхню аморфна однорідність.

 Безвідповідальність. У  натовпі в людини повністю  втрачається почуття відповідальності, яке практично завжди є стримуючим  началом для індивіда.

 Соціальна деградація. Стаючи частинкою натовпу, людина як би опускається на кілька сходинок нижче у своєму розвитку. В ізольованому положенні – у звичайному житті вона скоріше за все була культурною людиною, у натовпі ж – це варвар, тобто істота інстинктивна. Людина у натовпі перетерплює зниження інтелектуальної діяльності.

 Для людини натовпу  також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вона бачить і чує навколо себе.

 

6. ПОЧУТТЯ НАТОВПУ

 У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, зустрічаються, наприклад, такі: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д., що спостерігаються у істот, що належать до нижчих форм еволюції.

 Так як збудники, що  діють на натовп, дуже різноманітні і натовп завжди їм кориться, то звідси випливає його надзвичайна мінливість.

 Через цю мінливість  натовпом дуже важко керувати, особливо якщо частина суспільної  влади знаходиться в його руках.

 Натовп не тільки  імпульсивний і мінливий: як і  дикун, він не допускає, щоб що-небудь ставало між його бажанням і реалізацією цього бажання. Натовп тим менш здатний допустити це, якщо чисельність створить у нього почуття нездоланної могутності. Для індивіда в натовпі поняття про неможливість не існує. Ізольований індивід усвідомлює, що він не може один підпалити палац, пограбувати магазин, а якщо навіть він відчує потяг зробити це, то легко устоїть проти нього. У натовпі ж у нього є свідомість могутності, що доставляється йому чисельністю, і досить лише вселити йому ідеї убивства і грабежу, щоб він негайно ж піддався спокусі.

 Блукаючи завжди на  границі несвідомого, легко підкоряючи усяким вселянням і володіючи буйними почуттями, властивими тим істотам, що не можуть підкорятися впливу розуму, натовп, позбавлений всяких критичних здібностей, повинний бути надзвичайно легковірним. Неймовірного для нього не існує, в ньому надзвичайно легко створюються і поширюються легенди і самі неправдоподібні розповіді. Саме так народжуються усі колективні галюцинації, про які часто говориться в історії і вірогідність яких підтверджується тисячами чоловік.

 Самі сумнівні події  — це саме ті, котрі спостерігалися  найбільшим числом людей. Говорити, що який-небудь факт одноразово  підтверджується тисячами свідків, — це значить сказати в більшості випадків, що дійсний факт зовсім не схожий на існуючі про нього розповіді.

 Які б ні були натовпи, гарні чи дурні, характерними їх рисами є односторонність і перебільшення. У цьому відношенні, як і в багатьох інші, індивід у натовпі наближається до примітивних істот, не відає ні сумнівів, ні коливань, а сила почуттів ще більш збільшується відсутністю відповідальності.

 Володіючи перебільшеними  почуттями, натовп здатен підкорятися впливу тільки таких же перебільшених почуттів. Натовп бажає бачити й у своїх героях таке ж перебільшення почуттів; їхні удавані якості і чесноти завжди повинні бути збільшені в розмірах. Мистецтво говорити натовпу, без сумніву, належить до мистецтв нижчого розряду, але, проте, вимагає спеціальних здібностей.

 Натовп виражає таку  ж авторитетність у своїх судженнях, як і нетерпимість. Авторитетність  і нетерпимість являють собою  такі визначені почуття, що легко  розуміються і засвоюються натовпом  і так само легко застосовуються  ним на практиці, як тільки  вони будуть йому нав'язані. Маси  поважають тільки силу, і доброта  їх мало торкає, тому що вони дивляться на нього як на одну з форм слабкості. Симпатії натовпу завжди були на боці тиранів, що підкоряють його собі, а не на стороні добрих володарів, і найвищі статуї натовп завжди споруджує першим, а не останнім. Якщо натовп охоче топче ногами поваленого деспота, то це відбувається лише від того, що, утративши свою силу, цей деспот уже попадає в категорію слабких, котрих нехтують, тому що їх не бояться.

 Вірити в перевагу  революційних інстинктів у натовпі  — це значить не знати його  психології. Натовп занадто керується  несвідомим і тому занадто  підкоряється впливу вікової спадковості, щоб не бути насправді надзвичайно консервативної. Наданий сам собі, натовп незабаром стомлюється своїми власними безладдями й інстинктивно прагне до рабства.

7. МОРАЛЬНІСТЬ НАТОВПУ

 Натовп може виявити  іноді дуже високу моральність.

 Діючи на індивіда  в натовпі і викликаючи в  нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості. Як багато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, що він сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах, частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так само легко приймав його, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизовані дзеркалом мисливця.

 Якщо вважати моральними  якостями безкорисливість, покірність  і абсолютну відданість химерному  чи реальному ідеалу, то треба  визнати, що натовп дуже часто  володіє цими якостями в такій  степені, у якій вони рідко зустрічаються навіть у самого мудрого з філософів. Ці якості натовп пропонує до справи несвідомо, натовп головним чином управляється несвідомими інстинктами і зовсім не міркує. Якби він міркував іноді і справлявся б зі своїми безпосередніми інтересами, то, бути може, ніяка цивілізація не розвилася б на поверхні нашої планети і людство не мало би історії.

8. ПОВЕДІНКА НАТОВПУ

 У поведінці натовпу  проявляються як ідеологічні  впливи, за допомогою яких готуються  певні дії, так і зміни в  психічних станах, що відбуваються  під впливом якихось конкретних подій або інформації про них. У діях натовпу відбувається зіткнення і практична реалізація впливів і ідеологічних, і соціально-психологічних, їх взаємопроникнення у реальну поведінку людей.

 Одним із видів поведінки  натовпу є паніка. Паніка –  це емоційний стан, який виникає  як наслідок або дефіциту інформації  про якусь лякаючу чи незрозумілу  ситуацію, або її надлишку, і який  проявляється в імпульсивних діях.

 Фактори, що здатні  викликати паніку, різноманітні. При паніці людьми оволодіває страх; вони втрачають самоконтроль, солідарність, метушаться, не бачать виходу з ситуації. Фактори, що особливо сильно впливають на поведінку натовпу, наступні.

 Забобони – закріплені  неправдиві думки, що виникають  під впливом страху, пережитого людиною. Багато з них пов’язані з вірою у що-небудь. На їх дію наражаються самі різні люди, незалежно від рівня освіти і культури. У значній мірі забобони засновані на страхові і вони значно посилюються у натовпі.

 Ілюзія – різновид хибного знання, що закріпилося у суспільній думці. Основа ілюзії – незнання, яке може дати самі неочікувані і небажані ефекти, коли проявляється у натовпі.

 Передсуди – хибні  знання, що перетворились у переконання. Вони активні, агресивні, відчайдушно протистоять справжньому знанню. Це протистояння настільки сліпе, що натовп не сприймає ніяких аргументів, які суперечать передсудам.

 У випадках, коли поширені  стереотипи суспільної думки  перенасичуються емоціями, можливе  виникнення масового психозу, під час якого люди здатні здійснювати самі безглузді вчинки, перестають віддавати собі звіт у всіх наслідках своїх дій.

 

Висновок

 Натовп є типовим  прикладом масової спільності. Це  відносно короткочасне, безструктурне  скупчення людей, об’єднаних безпосередньою  просторовою близькістю. Натовп  не має чітко усвідомленої  мети, дії його учасників зумовлені  якимось зовнішнім стимулом та  загальним емоційним станом. Його  слід розглядали як ірраціональну, сліпу і руйнівну силу, де панують  неусвідомлені імпульси, зараження, наслідування та навіювання. Висновок  же зводиться до того, що натовп  – це завжди остання (нижча) стадія  розвитку суспільства, його поведінка  нагадує поведінку дикуна чи  зграї диких тварин. Для того, щоб уникнути негативних наслідків  з боку діючого натовпу і  від самого перебування в ньому, соціальна психологія й займається вивченням великих соціальних груп.

 Великі соціальні групи формуються на основі усвідомлення людьми об’єктивних умов свого буття, що живить та актуалізує їх фундаментальний інтерес. Їх справедливо вважають основними суб’єктами суспільного розвитку.

 Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звісно, тимчасовий характер, але й досить певні риси.

 Натовп в інтелектуальному  відношенні завжди коштує нижче  ізольованого індивіда, але з  погляду почуттів і вчинків, викликуваних  цими почуттями, він може бути  чи краще гірше його, залежно  від обставин. Усе залежить від того, якому вселянню кориться натовп.

 

Список використаної літератури

 

1. Безпека життєдіяльності. Баб’як О.С., Чирва Ю.О. – К., 2003. – 304 с.

2. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. Социальная психология. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / - М.: Аспект Пресс, 2000. – 475 с.

3. Молодь і право. Інф. випуск №1. Укр. нац. комітет молодіжних організацій. – К., 2000. – 35 с.

4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 448 с.

5. Соціальна психологія. М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко – К., 1995. – 304 с.

6. Социальная психология. Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск-Москва, 2001. – 408 с.

7. Социальная психология. С.И. Самыгин, Л.Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону, 2000. – 576 с.