Результати дослідження емоційної сфери жінки під час вагітності

^{З моменту  усвідомлення і внутрішнього і прийняття себе вагітною у жінки  виявляється симптом  суперечливого ставлення  до вагітності. Дослідники відзначають, що в цей час спостерігаються характерні швидкі коливання настрою і воскресіння колишніх тривог, афектом, в якому одночасно присутні радість, оптимізм, надія і насторожене очікування, страх, печаль. Тут і побоювання, і страхи, пов'язані з майбутніми пологами, що доходять до паніки - "винесу я пологи?" ; І невпевненість у своїх здібностях народити і стати повноцінною матір'ю, і страх за здоров'я майбутньої дитини, стурбованість перед погіршенням матеріального становища своєї сім'ї, перед можливим обмеженням особистої свободи, і нарешті, переживання своєї тілесної метаморфози і пов'язаної з цим сексуальної непривабливість.}

^{Далі  виникає характерна для вагітності психічна перебудова самосвідомості жінки з поступовим включенням в нього образу дитини. У цей момент майбутньою матір'ю переживається симптом нового життя в собі. Цей етап найчастіше настає тоді, коли жінка починає відчувати перші ворушіння плоду. Дитина своїми рухами ніби змушує визнати себе окремим людською істотою зі своїм власним життям, якій мати керувати не може. У міру зростання плоду, чуттєвий компонент цих відчуттів стає більш яскравим, набуває відтінку предметності. Жінка в цей період зазвичай починає трактувати поведінку майбутнього немовляти: "прокинувся", "веселиться", "турбується" і т.п. Наділена змістом вагітність надихає майбутню матір, створює відповідний афективний фон, яким вона одухотворяє свого майбутнього немовляти, його присутність викликає почуття ніжності, забарвлюється в теплі емоційний тону. Деякі жінки настільки занурені у ці переживання, що в їх поведінці також починають з'являються риси дитячості. Вони стають більш сензитивним і вселяють, безпорадними і розм'якшеними. Як вважають дослідники, в цей період вагітності зазвичай виникає внутрішній діалог матері з дитиною. Особливу емоційний стан сприяє формуванню образу дитини, який включається в самосвідомість жінки. Цей образ наповнюється особливим чуттєво - смисловим змістом, який можна охарактеризувати як "соедінство", "зріднені". Симптом прийняття нового життя в собі являє собою вершину синдрому вагітності, будучи своєрідним індикатором сприйняття, переробки та оцінки жінкою досвіду цього психофізіологічного стану. Він характеризується насувається відповідальністю за долю дитини, снами, мріями та фантазіями про нього. [9]}

^{Таким чином, описаний вище синдром, є типовим  для періоду вагітності у всіх жінок. Разом з тим, його симптоми в конкретних випадках можуть бути представлені з різним ступенем вираженості в кожному конкретному випадку. Найбільш яскраво вищевказані симптоми, посилені страхом перед невідомим, проявляються протягом першої збереженої вагітності.}

^{Виходячи  з вищесказаного, можна з повною впевненістю вважати  вагітність якісно новим  станом організму  і психіці жінки. Більше того, цей стан є переходом до одного з найважливіших періодів в житті жінки періоду, коли гармонія в родині багато в чому (якщо не повністю) буде залежати від її вміння бути матір'ю.}

^{Тому  основним показником успішного закінчення вагітності, на наш  погляд, є придбання  жінкою нової якості материнства [12]}

^{1.2 Поняття нервово-психічної  стійкості}

^{Емоційна  стійкість в понятті "нервово-психічна стійкість", в залежності від авторів, включаються  різні емоційні феномени, на що вказують Л.М. Аболина, М.І. Дьяченко та В.А. Пономаренко та ін Так деякі автори розглядають нервово-психічну стійкість як "стійкість емоцій", а не функціональну стійкість людини до емоціогенним умов. При цьому під "стійкістю психіки" розуміються і емоційна стабільність, і стійкість емоційних і психічних станів і відсутність схильності до частої зміни емоцій. Таким чином, в одному понятті об'єднані різні явища, які не збігаються за своїм змістом з поняттям "нервово-психічна стійкість". [5]}

^{Для Т. Рібо, Е.А. Мілеряна, С.М. Оя, О.А. Чернікової, Н.А. Амінова і ряду інших авторів нервово-психічна стійкість рівнозначна нервово-психічної стабільності, так як вони говорять про стійкість певного емоційного стану. С.М. Оя одним з ознак нервово-психічної стійкості вважає наявність незначних зрушень у величинах показників, що характеризують емоційні реакції, а Є.А. Мілерян в книзі "психологічний відбір льотчиків" (1966) пише, що під емоційною стійкістю слід розуміти і несприйнятливість до емоціогенним факторів (поряд зі здатністю контролювати і стримувати виникають астенічні емоції). Н.Д. Левітів пов'язує емоційну стійкість з нестійкістю настроїв та емоцій, а Л.С. Славіна - з "афектом неадекватності", що виявляється в підвищеній уразливості, замкнутості, впертості, негативізмі. Л.П. Баданіна, розуміючи під нервово-психічної нестійкістю інтегративну особистісне властивість, що відбиває схильність людини до порушення емоційної рівноваги, включила до числа показників цієї властивості підвищену тривожність, фрустрированность, страхи, нейротизм. Так само розуміють емоційну стійкість і зарубіжні автори. Дж. Гілфорд розглядає емоційну нестійкість як легку збудливість, песимістичність, стурбованість, коливання настроїв. П. Фрессс (1975) в якості головної характеристики емоційності виділяє емоційну нестійкість (невротичність), що характеризується чутливістю людини до емоціогенним ситуацій. Близко к такому пониманию нервно-психической устойчивости – нервно-психическое напряжение введенное Р. Кеттелом и др., понятие "аффективная устойчивость", под которой понимается отсутствие невротических симптомов и ипохондрических проявлений, спокойствие, устойчивость интересов.[3]}

^{Таким образом, нервно-психическая  устойчивость, с точки  зрения названных  выше авторов, характеризуется  эмоциональной невозмутимостью, невпечатлительностью, т.е. нереагированием  человека на эмоциогенные раздражители, ситуации. Некоторые авторы понимают под нервно-психической  устойчивостью не эмоциональную невозмутимость, а преобладание положительных  эмоций (Ольшанникова, 1974; Аболин 1974). В.М. Писаренко, например рассматривает нервно-психическую устойчивость как "такое свойство личности, которое обеспечивает стабильность стенических эмоций и эмоционального возбуждения при воздействии различных стрессоров". Л.М. Аболин считает правомерным под нервно-психической устойчивостью понимать устойчивость продуктивности деятельности, осуществляемой в напряженных условиях. Понимая слабость такой позиции в связи с тем, что в этом определении не отражены собственно эмоциональные явления, Л.М. Аболин уточняет и расширяет его, отмечая, что нервно-психическая устойчивость "это прежде всего единство различных эмоциональных характеристик, направленных на достижение поставленной цели". Исходя из этого, он дает следующее расширенное определение нервно-психической устойчивости – "это свойство, характеризующее индивида в процессе напряженной деятельности, отдельные эмоциональные механизмы которого, гармонически взаимодействуя между собой успешному достижению поставленной цели". Автор утверждает, что, по существу это функциональная система эмоционального регулирования деятельности. Отсюда главным критерием нервно-психической устойчивости для многих ученых становится эффективность деятельности в эмоциогенной ситуации. О.А. Сиротин (1972) включает в определение нервно-психической устойчивости способность человека успешно решать сложные и ответственные задачи в напряженной эмоциогенной обстановке. В.М. Смирнов и А.И. Трохачев пишут, что под нервно-психической устойчивостью понимается константность психических и двигательных функций в условиях эмоциогенных воздействий. Я. Рейковский определяет нервно психическую устойчивость как способность эмоционально возбужденного человека сохранять определенную направленность своих действий, адекватное функционирование и контроль над выражением эмоций. В данных высказываниях за эмоциональную устойчивость по существу принимается способность подавлять эмоциональные реакции, т.е. "сила воли", проявляемая в терпеливости, настойчивости, самоконтроле, выдержке (самообладании), ведущих к стабильности эффективности деятельности. [11]}

^{1.3 Понятие тревожности,  причины ее во  время беременности}

^{В необычных  условиях, люди испытывают более или менее сильное эмоциональное напряжение, которое субъективно переживается как чувство беспокойства, тревожности страха. Слишком высокий уровень беспокойства – тревожности снижает эффективность выполняемой человеком деятельности приводит к появлению ошибок, вызывает изменения различных вегетативных функций организма (дыхательных, сердечных, эндокринных).}

^{Вопрос  о причинах тревожности  в современной  психологической  науке остается до сих пор открытым. В настоящее время  преобладает точка  зрения, согласно которой, тревожность имеет  природную основу (как  свойство нервной  системы), складывается пожизненно, в результате действия социальных и личностных факторов.}

^{Выделяются  разные виды тревожности: устойчивая тревожность  в какой-либо сфере  ее принято обозначать как специфическую, частную, парциальную  и общая, генерализованная тревожность, свободно меняющая объекты в зависимости от изменения их значимости для человека. Основной вопрос здесь как соотносятся общая тревожность и ее частные виды.[7]}

^{Чувство тревоги является сигналом неожиданных изменений происходящих в окружающем мире или в собственном организме и помогает вовремя среагировать на опасность. Однако если тревога выражена чрезмерно, то напротив мешает нормальной жизнедеятельности.}

^{Во время  беременности весь организм женщины претерпевает значительные изменения, что само по себе, способствует развитию тревоги. Физиологическая  перестройка в  центральной нервной  системе приводят к тому, что переутомление, ослабленное физическое состояние вполне может привести к  беспокойству. То есть, будущая мама изначально, по физиологическим  показателям, предрасположена  к тревожности.}

^{Кроме того, в период ожидания ребенка, у женщины  преобладают интересы связанные с рождением  и здоровьем будущего ребенка, все другое отходит на второй план. При этом женщина  может не чувствовать  себя готовой заботиться о малыше. Ответственность  за ребенка порождает  повышенные требования к себе. Завышенные требования к себе, стремление достичь  идеала и стать  образцовой мамой  также ведет к  тревоге.}

^{Развитию  тревоги способствует оторванность будущей  мамы от активной жизни  особенно когда она  не работает и сидит  дома, - отсутствие новых  впечатлений и  положительных эмоций, а также негативный чужой опыт, то появление тревоги в этот период вполне предсказуемо (по наблюдениям врачей одна треть всех женщин испытывает нечто подобное в период беременности).}

^{Тревога – это неопределенный страх, проецируемый в будущее. Вроде  все хорошо, но человек  находится в постоянном ожидании, что вот-вот  случится что-то нехорошее  с ним или с  его близкими. Это  тягостное переживание  надвигающейся беды, когда не знаешь где  и когда случится несчастье, но уверен, что оно произойдет.}

^{Факторы, пугающие будущих  мам:}

• ^{Незапланированная спонтанная беременность: увидев положительные результаты теста, женщина начинает судорожно вспоминать, какие алкогольные напитки она пила, сколько сигарет выкуривала и какие лекарства принимала. Если результаты подсчетов неутешительные начинается паника.}
• ^{Возможные осложнения во время беременности, которые могут повлиять на здоровье будущего ребенка. Спектр волнений здесь весьма объемен: от считающийся вредной для здоровья работы за компьютером до несделанных некогда прививок и опасения заболеть гриппом или краснухой.}
• ^{Боязнь родов: ожидание боли, ощущение беспомощности, отсутствие власти над собственным телом.}
• ^{Генетические страхи: рождения неполноценного ребенка вследствие необратимых природных причин.}
• ^{Эстетические страхи: боязнь тех изменений, которые происходят с лицом и фигурой}
• ^{Один из самых распространенных страхов страх о здоровье будущего ребенка.}
• ^{Страх стать плохой матерью: сомнение в собственной способности правильно ухаживать за ребенком.}
• ^{Боязнь ответственности за судьбу ребенка: никто в такой мере не отвечает за жизнь и здоровье другого человека, как мать за дитя.}
• ^{Страх будущего: различных перемен в семье, связанных с появлением ребенка от материальных и жилищных сложностей до изменения отношений с мужем и крушения профессиональной карьеры.[10]}