Результати дослідження формування оптимальної самооцінки молодших школярів

Самооцінка

Самооці́нка, елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків]; важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з її оточенням, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особи. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем намагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної складності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.

Компоненти самооцінки

Самооцінка складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які  дають людині інші люди. Людина схильна  оцінювати себе так, як, на його думку, він оцінюється оточуючими. Зневага  до такого роду «зовнішньої» оцінки рідко  буває щирою, людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального «Я» (якою людина бачить сама себе) з образом ідеального «Я» (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої для нього соціальної групи.

Формування

У формуванні самооцінки на ранніх ступенях розвитку дитини велику роль грають оцінки тих, що оточують, оскільки на аналіз власної діяльності вона ще не здатна. Покладе, оцінки з боку дорослих є важливою умовою збереження дитиною емоційного благополуччя. Надалі, у міру накопичення досвіду все більше значення в поведінці починає набувати оцінка результатів власної діяльності. Стійка самооцінка, що постійно формується, певною мірою звільняється від оцінок тих, що оточують, стає самостійним регулятором поведінки дитини. Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку тих, що оточують. Якщо ці оцінки вищі за самооцінку, то розбіжність між ними може стати чинником, стимулюючим розвиток особи, коли людина прагне досягти рівня оцінки тих, що оточують.

Що таке самооцінка? Це те, як людина оцінює себе, свої можливості, вчинки. Ми постійно порівнюємо себе з іншими, і на основі цього порівняння виробляємо думку про себе, про своїх можливостях і здібностях, рисах свого характеру і людські якості. Так поступово складається наша самооцінка. Адекватна самооцінка дозволяє людині співвідносити свої сили із завданнями різної труднощі та вимогами оточуючих. Неадекватна (занижена або завищена) деформує внутрішній світ, заважає гармонійному розвитку.

Самооцінка починає розвиватися вже в ранньому дитинстві. Часто ми чуємо: "Ти вже такий великий, а зав'язувати шнурки (їсти кашу, читати, ін) так і не навчився!" Батьки не замислюються над тим, що саме з їх оцінок, в першу чергу, і складається думка дитини про себе; це потім, у шкільному віці, він навчиться сама оцінювати свої можливості, успіхи і невдачі. Саме в родині дитина дізнається, чи люблять його, чи беруть таким, яким він є, супроводжує йому успіх або невдача.

Як виявляється рівень самооцінки в поведінці?

Активність, винахідливість, бадьорість, відчуття гумору, товариськість, бажання йти на контакт, - ось ті якості, які властиві дітям з адекватною самооцінкою. Вони охоче беруть участь в іграх, не ображаються, якщо виявляються переможеними.

Пасивність, помисливість, підвищена ранимість, уразливість часто властиві дітям з заниженою самооцінкою. Вони не хочуть брати участь в іграх, тому що бояться виявитися гірше за інших, а якщо брати в них участь, то часто ображаються. Іноді діти, яким дається негативна оцінка в сім'ї, прагнуть компенсувати це в спілкуванні з однолітками. Вони хочуть завжди і скрізь бути пер

шими і беруть близько до серця, якщо це їм не вдається.

При завищеній самооцінці діти в усьому прагнуть бути краще за інших. Часто від такої дитини можна почути: "Я - самий кращий (сильний, красивий). Ви всі повинні мене слухати". Він часто буває агресивний з тими дітьми, які теж хочуть бути лідерами.