Сенсомоторні процеси

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………2

 

1. Сенсомоторні процеси………………………………………………3

 

2. Методи розвитку сенсомоторних процесів учнів на уроках трудового навчання……………………………………………………………..7

 

Висновки

 

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Недостатній сенсомоторної  розвиток дітей шкільного віку призводить до виникнення різних труднощів в  ході початкового навчання. Розглянемо, як взаємопов'язані зазначені процеси.

Сенсомоторні процеси забезпечують: ту чи іншу швидкість, точність і доцільність реагування (воно - реагування - не є дією, оскільки не розв´язує завдання, а лише змінює ситуацію) на впливи, які надходять до людини ззовні та вимагають відповідного захисту себе від небезпеки; регулювання сили зовнішніх впливів у технічних системах або для збереження власного життя.

Сенсорні процеси  нерозривно пов'язані з діяльністю органів почуттів. Предмет, який ми розглядаємо, впливає на наше око; за допомогою руки ми відчуваємо його твердість. Таким чином відчуття і сприйняття - безпосереднє, чуттєве  пізнання дійсності.

У руховій активності лю­дини можна виділити чотири рівні:

1) рівень цілісної  діяльності;

2) рівень окремого  акту діяльності;

3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності  й реалізацію цільових програм  будуються дії;

 4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими актами; мікрорухи інтегруються в просторово-часовому співвідношенні в макрорухах.

Сенсомоторний розвиток дитини має велике значення в інтелектуальній готовності до шкільного навчання. Вченими доведено, що розвиток руки знаходиться в тісному зв'язку з розвитком мови і мислення дитини. Зазвичай дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно міркувати, у нього достатньо розвинені пам'ять, увагу, зв'язкова мова.

 

 

 

1. Сенсомоторні процеси

Сенсомоторні процеси - це процеси, в яких здійснюється зв'язок сприйняття і руху. У цих процесах розрізняють чотири психічних акта:

1) сенсорний момент реакції  - процес сприйняття;

2) центральний момент  реакції - більш-менш складні процеси,  пов'язані з переробкою сприйнятого,  іноді з розрізненням, впізнавання,  оцінкою й вибором;

3) моторний момент реакції  - процеси, що визначають початок  і хід руху;

4) сенсорні корекції руху - зворотний зв'язок.

Основне місце в сенсорному розвитку дитини займає оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини. Сенсорні еталони - це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво  сприймані властивості об'єктів. Властивості сенсорних еталонів:

• узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості);
• усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву - слово);
• системність (спектр кольорів, система геометричних форм і ін.) (О. В. Запорожець).

Сенсомоторні процеси - комплекс відповідних реакцій організму  на дію зовнішніх подразників.До їх числа належать: проста сенсомоторна реакція, складна сенсомоторна реакція, сенсомоторна координація [4, 32].

Зв’язок сприйняття та відповідного руху у трудовій діяльності може здійснюватися  в різних формах сенсомоторних процесів, в яких розрізняють чотири психічних  акта:

1) сенсорний момент реакції  – процес сприйняття;

2)центральний момент реакції  – більш або менш складні  процеси, пов’язані з переробкою  сприйнятого, інколи з розпізнаванням, впізнанням, оцінкою та вибором; 

3) моторний момент реакції  – процеси, які визначають  початок та хід руху;

4) сенсорні корекції руху (зворотній зв’язок) [, 29].

Проста сенсомоторна реакція (або, як її інколи називають, психічна реакція) є як можна швидша відповідь  заздалегідь відомим простим  одинарним рухом на сигнал, який раптово з’являється, але який заздалегідь  відомий.

Проста реакція рідко  зустрічається в звичайній трудовій діяльності, більш властива різним видам праці реакція на рухомий  об’єкт (або скорочено РРО). При  цьому людина повинна здійснити  рух у визначений момент, який встановлюється нею за об’єктом, що рухається.

Існують такі сенсомоторні координації:

• сенсомоторна координація
• координація рухів.

Всі останні сенсомоторні реакції називаються складними. Якщо у відповідь на один сигнал потрібно зробити рух, а на другий – ні, кажуть про реакцію розрізнення. Якщо центральний момент пов’язаний з вибором потрібної рухової  відповіді із ряду можливих, тоді таку реакцію називають реакцією вибору.

К. К. Платонов, досліджуючи  психомоторику людини у трудовій діяльності, дійшов висновку, що зв'язок сприймання і відповіді-руху може здійснюватися  в різних формах сенсомоторних процесів, а саме:

• проста сенсомоторна реакція — найбільш швидка відповідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (наприклад, натискування або відпускання кнопки) на завчасно відомий сигнал, який може з'явитися раптово;
• складна сенсомоторна реакція (розрізнення, вибору) — відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;
• сенсомоторна координація — найскладніший і найтиповіший для трудової діяльності сенсомоторний процес; у сенсомоторній координації динамічне не тільки сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, а й реакція рухового акту; сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, «реакція слідкування» — утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, котрий має тенденцію до безперервних відхилень;
• ідеомоторика — зв'язок уявлення про рух з його виконанням, взаємозв'язок слова й дії (першої та другої сигнальних систем); експериментально встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мускульних груп, які реалізують уявлювані рухи.

Сенсомоторика — це процес, у якому відображений зв'язок психіки  з мускульним рухом. Проте не кожен  мускульний рух людини, наприклад, тремтіння  від холоду або «клювання носом» того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою. Але всякий робочий рух, тобто  рух, що входить у процес праці  як засіб її існування, завжди становить  вияв психомоторики.

Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності й призначення. Трудові  дії виражаються в рухах, які  характеризуються силою, швидкістю, тривалістю, точністю, ритмічністю, координованістю. Робочі рухи поділяються на:

• основні — мінімально необхідні для досягнення цілі трудової дії;
• поправочні — уточнюють основні щодо відхилень від «заданих» параметрів виконання дії;
• додаткові — такі, що не стосуються основного завдання, але необхідні як допоміжні для основного трудового акту фактори;
• аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації наслідків аварійної (або передаварійної) ситуації;
• зайві — ті, що заважають основним робочим рухам;
• помилкові — ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з ціллю й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).

Структуру побудови робочого руху визначають три взаємопов'язані  фактори —фізіологічний, психологічний  і механічний.

Фізіологічні механізми  побудови рухів пов'язані з діяльністю спеціальних відділі» кори головного  мозку. Важливу функцію тут виконують  “канали” зворотного зв'язку, інформація яких с основою оцінки та координації  перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні  механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу  роль у професійному навчанні. Для  навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно  створювати умови, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів  дій тих, хто навчається.

Психологічні механізми  забезпечують цільову оцінку й опосередкованість  регуляції рухів. Рухам як компонентам  операціонального складу сенсомоторних  дій притаманні доцільність, адекватність (відповідність ситуації й стану  об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї й тієї ж дії за допомогою психомоторних  компонентів), уз­годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з іншими учасниками діяльності).

Механічні характеристики робочого руху визначаються шляхом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто  траєкторією, в якій розрізняють  форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю  — величиною шляху, що припадає на одиницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом — частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним  тиском або тягою.

Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності й призначення. Трудові  дії виражаються в рухах, які  характеризуються силою, швидкістю, тривалістю; точністю, ритмічністю., координованістю. Робочі рухи поділяються на:

1) основні — мінімально  необхідні для досягнення цілі  трудової дії;

2) поправочні — уточнюють  основні щодо відхилень від  «заданих параметрів виконання  дії;

3) додаткові — такі, що  не стосуються основного завдання, але необхідні як допоміжні  для основного трудово­го акту  фактори;

4) аварійні — додаткові,  необхідні для ліквідації наслідків  аварійної (або передаварійної) ситуації;

5) зайві — ті, що заважають основним робочим рухам;

6) помилкові — ті, що  виконуються замість правильних  рухів, не пов'язані з ціллю  й не приводять до її досягнення

Структуру побудови робочого руху визначають три взаємопов'язані  фактори — фізіологічний, психологічний  і механічний.

Фізіологічні механізми  побудови рухів пов'язані з діяльністю спеціальних відділів кори головного  мозку. Важливу функцію тут виконують  «канали» зворотного зв'язку, інформація яких є основою оцінки та координації  перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні  механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу  роль у професійному навчанні. Для  навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно  створювати умо­ви, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів  дій тих, хто навчається.

 Психологічні механізми  забезпечують цільову оцінку  й опосередкованість регуляції  рухів. Рухам як компонентам  операдіонального складу сенсомоторних  дій притаманні:

• доцільність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності),
• поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів),
• узгодженість (просторово-часова),
• підпорядкованість (з іншими учасниками діяльності).

 Механічні характеристики  робочого руху визначаються шляхом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією,  в якій розрізняють форму, напрямок  та обсяг руху; швидкістю —  величиною шляху, що припадає  на одиницю часу (рухи можуть  бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними  і нерівномірно-сповільненими); темпом  — І частотою повторення циклів  однакових рухів; силою, тобто  створюваним тиском або тягою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи розвитку сенсомоторних процесів учнів на уроках трудового навчання

Отже, розглянемо, якими знаннями та вміннями, набутими в процесі  сприйняття, повинні оволодіти діти до кінця шкільного віку:

- Розрізняти форму предметів:  круглу, трикутну, чотирикутну, багатокутну

- Вимірювати і порівнювати  довжину, ширину, висоту предметів  за допомогою умовної мірки

- Розрізняти основні кольори  і відтінки

- Висловлювати словами  місцезнаходження предмета по  відношенню до себе, до інших  предметів (ліворуч, праворуч, вгорі,  внизу, попереду, перед, за, між,  поруч)

- Орієнтуватися на аркуші  паперу (ліворуч, праворуч, вгорі,  внизу, в середині).