Шкільний стрес як один із чинників погіршення здоров'я

Міністерство  науки, освіти, молоді та спорту України

Киівський університет імені Бориса Грінченка

Університетський коледж

 

 

Самостійне опрацювання

 

з валеології

 

на тему: Шкільний стрес як один із чинників погіршення здоров'я

 

 

 

Виконала

студентка групи СПмс-1-11-4.Од

Тіторенко Варвара

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ.

 

Відомо, що в наш час спостерігається загальне погіршення стану здоров'я дітей. Значну роль в цьому негативному процесі відіграють нервово-психологічні перенавантаження, яким з різних причин піддаються діти. Разом із цим зменшується рівень фізичних навантажень, які в певній мірі є однією з умов гармонійного розвитку дитини. Джерелом цих перенавантажень (стресів) часто виступає школа - завищені вимоги викладачів, інтенсивне навчання без індивідуального підходу до учнів, дезорієнтація дитини у навчальному процесі, відсутність допомоги дорослих у вирішенні навчальних та особистих проблем, конфлікти з однокласниками та інші проблеми, що на перший погляд здаються незначними, у своїй сукупності пригнічують дитину та підривають її здоров'я.

Проблема шкільного стресу на даний час є дуже актуальною, тому що зараз із різних причин його впливу піддається майже кожна дитина.

Мета даної роботи - визначити власне поняття стресу, окреслити сутність шкільного стресу, його впливу на організм та визначити, якими засобами можна запобігти негативній дії стресу на здоров'я людини.

 

 

ІІ. Зміст.

 

1. Стрес та його види. Сутність шкільного стресу.

 

1.1. Поняття стресу.

Стрес (від англ. stress — «тиск, напруга») — стан напруги, що виникає у індивіда у відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, які виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини.

 

Фактори навклишнього середовища або особисті фактори, що виводять психологічні та фізичні функції людини з рівноваги, впливаючи на нервову систему, називаються стресорами. Під дією впливу того чи іншого стресору виникає стресова ситуація. Такі ситуації є частиною життя кожної людини, вони можуть мати різні прояви та наслідки.

 

Виділяють три стадії розвитку стресу, під час яких зростає та спадає активність людини (див. додаток 1):

• мобілізація (зростання напруги) - зростає інтенсивність реакцій, відбувається прискорення та підвищення чіткості пізнавальних процесів;
• дезадаптація (внутрішній стрес) - відбувається реакція заборонного гальмування, що спричиняє зниження працездатності;
• дезорганізація (виснаження, спад внутрішньої активності)  - стадія, що виникає внаслідок тривалого стресу та може призвести до порушення внутрішньої регуляції поведінки особи (втрата контролю над ситуацією, неадекватна ситуації поведінка) та навіть серйозних внутрішніх захворювань.
• 1.2. Види стресу.
• За тим, якими чинниками викликається стрес, визначають такі види:
• фізіологічний стрес - виникає внаслідок фізичного перевантаження організму або впливу на нього шкідливих факторів навколишнього середовища;
• психологічний стрес - спричиніється порушенням психологічної стійкості, що може проявлятися у різний спосіб (образа, приниження, втрата важливих цінностей, психологічне перенавантаження тощо).

1. емоційний стрес - різновид психологічного стресу, виникає у ситуаціях загрози, небезпеки тощо, коли людина переживає надто сильні емоції;

2. інформаційний стрес - різновид психологічного стресу, виникає внаслідок інформаційного перенавантаження або інформаційного вакууму.
4. За швидкістю реакції на подразник стреси поділяють на:

• гострий стрес - стан напруги, що виникає у індивіда одразу після впливу подразника;

• відкладений стрес - реакція на подразник, що з'являється із певною затримкою після припинення його дії;
• постійний (хронічний) стрес - непомітна на перший погляд сумарна реакція на тривалий вплив подразника.
• Також серед стресів виділяють дістрес та еустрес.
• Дістрес - це негативний тип стресу, який сильно шкодить здоров'ю людини, може призвести до тяжких захворювань, і з яким організм не може справитись самотужки.
• Еустресом називають або стрес, викликаний надміру сильними позитивними емоціями, або несильний стрес, який не шкодить людині, а тільки мобілізує її на подальші дії.
• 1.3. Шкільний стрес.
• Шкільним стресом ми називаємо стрес, чинники якого походять зі шкільного середовища або так чи інакше пов'язані з процесом навчання та суспільним життям у школі.
• Шкільний стрес може спостерігатись у школярів всіх вікових категорій, але найчастіше виникає у першокласників в період адаптації до школи.
• Немає одного конкретного виду шкільного стресу. У боязкого першокласника, який був надзвичайно вражений та наляканий тим, що побачив у школі, в найперший день навчання може виникнути гострий стрес. Інша дитина із захопленням візьметься до навчання, але потім під впливом стресорів шкільного середовища у неї розвинеться хронічний стрес. Когось сильно пригнічують завищені вимоги батьків та вчителів, когось - насмішки однокласників, хтось інший просто не може всидіти на місці протягом цілого уроку, а фізкультхвилинки на уроці не проводяться.
• Шкільний стрес стає причиною погіршення здоров'я та успішності дитини, може спричинити захворювання різного ступеня тяжкості.
• 2. Види конфліктів. Конфлікти у школі.
• 2.1. Сутність конфлікту.
• Конфлікт — це стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо).
• Основні характеристики конфлікту:
• необхідна умова - протилежно спрямовані мотиви чи судження;
• наявність протиборства суб'єктів соціальної взаємодії (індивідів або їх груп), що виявляється через нанесення взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного);
• може розглядатись у динаміці (як процес) та у статиці (як систему взаємозалежних структурних елементів).
• Основні структурні елементи конфлікту (див. додаток 2):
• сторони конфлікту - суб'єкти соціальної взаємодії, інтереси яких безпосередньо порушені, та ті, що явно або неявно підтримують конфліктерів;
• предмет конфлікту - реальна або уявна проблема, що стає причиною протиборства між сторонами;
• образ конфліктної ситуації - відображення предмету конфлікту у свідомості суб'єктів конфліктної взаємодії;
• мотиви конфлікту - спонукальні сили, що підштовхують сторони конфлікту до протиборства (виявляються у формі потреб, інтересів, переконань, цілей тощо);
• позиції сторін-конфліктерів - те, про що вони заявляють один одному в ході конфлікту або в переговорному процесі .
• 2.2. Види конфліктів.
• Конфлікти класифікують за різними ознаками.
• За способом розв'язання:
• антагоністичні (насильницькі) - передбачають розв'язання шляхом руйнування структур усіх сторін-конфліктерів, окрім однієї, що буде переможцем, або відмови усіх сторін, окрім однієї, від участі в конфлікті;
• компромісні (ненасильницькі) - допускають інші варіанти розв'язання за рахунок взаємної зміни учасниками конфлікту цілей, термінів, умов взаємодії тощо.
• За сферою прояву:
• організаційні - суперечності у сфері ієрархічних відносин, регламентування діяльності особи, застосування розподільчих відносин в організації, вирішення організаційних питань тощо;
• соціальні - суперечності в системі стосунків людей або груп людей, що характеризуються посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів, конфлікти у сфері трудової діяльності;
• економічні - суперечності між економічниими інтересами окремих особистостей та груп людей (боротьба за певні ресурси, сфери економічного впливу тощо);
• політичні - зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, боротьба за владу.
• За спрямованістю впливу:
• вертикальні - обсяг влади в опонентів зменшується "по вертикалі" зверху донизу, що визначає різні умови для учасників конфлікту (начальник - підлеглий, вища організація - підприємство, икладая - група студентів тощо)
• горизонтальні - учасники кофлікту є рівноцінними за обсягом влади чи ієрархічним рівнем.
• За ступінню виразності:
• відкриті - характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів;
• приховані - характеризуються відсутністю зовнішних агресивних дій між конфліктерами, але натомість використанням непрямих способів впливу.
•  
• За кількістю учасників:
• міжгрупові - зіткнення між різними групами людей, можливо, об'єднаних
• міжособистісні - зіткнення індивідів з групою або між собою (найбільш розповсюджений вид конфлікту)
• внутрішньоособистісні - зіткнення рівних між собою, але протилежних мотивів, потреб, інтересів однієї особистості;
• За потребами:
• когнітивні - конфлікти поглядів, точок зору, знань;
• конфлікти інтересів - протиборство, засноване на зіткненні інтересів опонентів.
• Якщо в ході конфлікту індивіду або групі потрібно робити певний вибір (або якщо цей вибір лежить в основі конфлікту), то такі конфлікти класифікуються ще й за типом вибору:
• "плюс-плюс" - необхідно обрати один з позитивних варіантів, відмовившись від іншого;
• "плюс-мінус" - вибір лежить між варіантами, кожен з яких може мати як позитивні, так і негативні наслідки, які потрібно враховувати;
• "мінус-мінус" - всі варіанти здаються негативними, і потрібно обрати менше лихо.
• 2.3. Конфлікти у школі.
• У школі, як у будь-якій великій спільноті людей, неодмінно будуть виникати певні конфлікти з різних причин. Вони певною мірою необхідні для розвитку дитини - саме в ході шкільних конфліктів закладається модель поведінки людини в майбутніх конфліктах у дорослому житті, але вони стають однією з основних причин дитячого стресу, і їх вирішення потребує грамотного втручання вчителів та батьків.
• За складністю шкільні конфлікти поділяють на:
• прості - легко вирішуються вчителем без зустрічної протидії учнів;
• складні - не можуть бути вирішені одномоментно, для вирішення потребують більш глибокого розуміння сутності конфлікту, взаємодопомоги та взаєморозуміння учнів та вчителів.
• За причиною конфлікта, його сутністю:
• конфлікти діяльності - виникають на тлі суперечностей в сфері діяльності учня або вчителя, з приводу виконання, невиконання або неправильного виконання певних дій та завдань, небажання учня виправити свою помилку тощо;
• конфлікти поведінки, вчинків - виникають з приводу порушення учнем правил поведінки у школі та поза нею, невдоволення вчителя поведінкою учнів, неправомірних вчинків вчителя щодо учнів, учнів щодо вчителя або одне одного тощо;
• конфлікти взаємин - виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів, на грунті недоброзичливих стосунків або як наслідок попередніх конфліктів, є найбільш тривалими та деструктивними, створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем.
• Шкільні конфлікти можуть відбуватись серед учнів, між учнями та вчителями, між вчителями та батьками учнів, у вчительському або батьківському колективі, між вчительським колективом та адміністрацією школи.
• Серед учнівських конфліктів часто зустрічаються так звані "конфлікти лідерства" - боротьба 2-3 учнів та їх компаній за першість у класі. З причини непорозуміння, образи тощо може спалахнути конфлікт невеликої групи учнів із всім класом або протиборство між двома "таборами" у класі. Через якусь провину учня, його невмілість або занадто критичне ставлення до інших може виникнути суперечність між ним та всім класом. Дещо тяжча форма такого конфлікту - гноблення всім класом одного-двох учнів, які "не так" поводяться,  чимось суттєво вирізняються серед інших, не вміють себе захистити. Вирішити такі конфлікти вчителю доволі складно, тому що на прохання "жертви" про допомогу він може хіба що провести розмову з образниками або викликати до школи їх батьків, що навряд чи змінить (а може, й погіршить) ставлення класу до "жертви".
• Конфлікти "вчитель-учень" бувають зумовлені ставленням вчителя до учнів, яке викликає у них недовіру та неповагу до вчителя; небажанням школярів вчитись, порушенням ними правил поведінки; невдоволенням однієї з сторін способом вирішення минулого конфлікту тощо.
• Конфлікти між батьками учнів та вчителями спричиняються невдоволенням батьків діяльністю вчителя, ставленням вчителя до їх дітей, невмінням вчителя вирішити конфлікт між дітьми. Іноді конфлікти між учнями можуть бути наслідком конфлікту між їх батьками, і навпаки. 
• Вчительські конфлікти можуть бути зумовлені виробничими або особистісними стосунками, часто стосуються впровадження педагогічних інновацій.
• 3. Чинники, прояви та наслідки шкільного стресу.
• 3.1. Чинники шкільного стресу.
• Чинників шкільного стресу (стресорів) доволі багато. В цілому їх можна поділити на чотири великі групи: чинники навчального процесу, чинники виховання та атмосфери в сім'ї, особисті чинники та фізіологічні. Можна також виділити основні причини стресу (невстигання, конфлікти та проблеми у стосунках з вчителями й однокласниками, страх, втома тощо), які у різних проявах будуть відноситись до різних груп чинників.
• Найпершим стресором навчального процесу є невстигання у навчанні внаслідок підвищеної інтенсивності навчального процесу та завищених вимог вчителів. Невстигання також може бути спричинене індивідуальними особливостями учня (психологічними та фізичними), бути наслідком минулих стресів, або виникати через нестачу часу у школяра. Батьки часто записують дитину у різноманітні секції та гуртки, не лишаючи часу на відпочинок - це, по-перше, негативно впливає на успішність учня, по-друге, є стресоутворюючим чинником, і по-третє, може не сприяти розвитку дитини, а навпаки, відбити у неї бажання активно працювати.
• Невстигання спричиняє або цілковите небажання вчитись ("я невдаха, в мене нічого не вийде, тому не буду навіть намагатись щось виправити"), або, навпаки, намагання все встигати та бути найпершим у класі. В такому випадку дитина або пристосується до умов шкільного життя, внесе певні корективи до власного режиму та стане успішною, або ж буде перевтомлюватись та "заробить" собі хронічний стрес.
• Проблеми у стосунках з вчителями можуть бути спричинені педагогічною неграмотністю вчителя, його неправильним підходом до учня, або ж бути наслідком некоректної поведінки учня чи яскравої антипатії (неприязні) учня до вчителя та відноситись до чинників особистого характеру.
• Стресорами стають і проблеми у стосунках з однокласниками - суперечки на тлі успішності та неуспішності, заздрощів до успіху інших, боротьби за лідерство у класі та відстоювання своїх інтересів. У старших класах до цього можуть приєднатись і такі проблеми особистого характеру, як нещасна закоханість, суперечки на тлі ревнощів тощо.
• Один з основних загальних стресоутворюючих чинників - страх. У першокласників в період адаптації до шкільного середовища спостерігається стрес на тлі страху перед великою кількістю людей, активним шкільним життям, у якому дитина ще не дуже добре орієнтується, вчителями та однокласниками, від яких дитина ще не знає, чого очікувати. Пізніше часто проявляється страх не зуміти виконати завдання та показати себе невдахою, отримати догану від вчителя перед усім класом. Сильним стресором стають завищені вимоги батьків, коли дитина боїться навіть йти додому, отримавши погану оцінку. Спостерігається також страх слабшого у класі перед сильнішими, які можуть образити його та виставити на посміховисько (найгірше, коли так поводить себе вчитель). Слабші бояться конфліктів, тому рідко намагаються захистити свої інтереси, висказати свою думку, "забиваються у куток", і це стає причиною хронічного стресу. Часто діти бояться виступати перед аудиторією (відповідати біля дошки), що є обов'язковою умовою навчального процесу.
• Шкільний стрес посилюється, якщо стосунки дитини з сім'єю також напружені. Якщо батьки не допомагають дитині у навчанні (або займаються однією дитиною, ігноруючи іншу), не цікавляться її настроєм, досягненнями, справами у школі, а лише вимагають від неї гарних оцінок та постійної успішності, це сприяє поглибленню стресу. Дитина може почуватися несправедливо ображеною, покинутою, не потрібною навіть власним батькам. що ще більше погіршує її становище.
• Фізіологічною основою шкільного стресу, без врахування можливих індивідуальних особливостей дитини, є те, що часто в умовах малорухливого шкільного режиму діти "засиджуються", не можуть вивільнити свою енегрію в рухливих іграх та фізичних вправах, а тому швидше втомлюються і наприкінці уроку вже не можуть концентрувати увагу на предметі навчання. Тривале сидіння за партою є неприроднім для дітей молодшого шкільного віку, і, хоч вони це не усвідомлюють, недостатня кількість рухливих ігор, вправ, просто дитячого галасу та біганини на вулиці також стає одною з причин шкільного стресу.
• 3.2. Симптоми стресу у дітей.
• Існують певні симптоми, які свідчать про те, що дитина знаходиться у стані стресу.
• Фізіологічні:
• поганий сон або підвищена сонливість;
• часті застуди та інші легкі хвороби;
• загострення хронічних хвороб при їх наявності;
• головний біль;
• проблеми з травленням, біль у животі;
• надмірний або поганий апетит;
• сухість в роті;
• липкі руки;
• м'язева напруга в області шиї та голови.
• Поведінкові (психологічні):
• частий поганий настрій;
• часті сльози;
• тривожність;
• підвищена дратівливість, зриви на родичів;
• апатія;
• повернення звичок раннього віку (наприклад, смоктання пальців);
• небажання, відмова йти до школи, виконувати домашню роботу;
• відчуження від інших членів сім'ї;
• неспроможність зосередитись на якійсь справі;
• розсіяність при виконанні елементарних завдань.
• 3.3. Вплив стресу на особистість учня.
• Вплив стресових факторів на особистість учня може бути різним. Його форма залежить від індивідуальних особливостей дитини, від сили стресора та педагогічних умов, що робить неможливим повне та достовірне прогнозування усіх тенденцій життєдіяльності учнів в умовах стресу, але можна виділити основні прояви впливу стресу на дітей.
• Невдачі, страхи та суперечності посилюють тривожність та вразливість дитини. Стресові ситуації часто стають причиною відчуття власної неповноцінності, комплексу меншовартості.
• Також в подальшому під дією стресових ситуацій у дитини можуть проявитись певні несвідомі форми самозахисту:
• агресія у вигляді загостреного сприйнятті критики, неадекватної реакції на правильну оцінку;
• бажання помсти та перенесення негативного імпульсу з одного об’єкта, недоступного для зворотної дії, на інший - доступний (часті зриви на молодших братах та сестрах, грубе відношення до батьків тощо);
• проекція – несвідоме приписування іншій особі власних негативних рис, бажань, почуттів;
• заперечення – невизнання певних сторін життя і внаслідок цього неправдиве свідчення про події, вчинки, людей тощо;
• ідеалізація себе, невизнання своїх вад;
• конверсія – перетворення неприємної ситуації на жарт задля збереження своєї гідності;
• ідентифікація – ототожнення себе з іншою людиною, наслідування їй та відповідне корегування своєї поведінки;
• замкненість, сором'язливість, небажання "виставляти себе на люди".
• Стрес також може мати позитивні наслідки як мотивуючий до подальшої діяльності фактор, якщо дитина зможе подолати складнощі та організувати себе для роботи.
• 4. Зв'язок шкільного стресу з погіршенням здоров'я школярів.
• 4.1. Фізіологічна основа стресу.
• У відповідь на будь-яку зміну умов навколишнього середовища, що вимагає підвищення працездатності (голод, спрага, значне підвищення або зниження температури, емоційна напруга, вимушена нерухомість тощо), в організмі виникає серія стереотипних пристосувальних реакцій, що викликають в ньому певні зміни та в цілому спрямовані на забезпечення його захисту. Сукупність цих захисних реакцій називається адаптаційним синдромом, або стресом, а всі викликані ними зміни в організмі - стресорною реакцією. Стресорна реакція включається несвідомо, під дією безумовних рефлексів, щоб організм мав можливість одразу приступити до захисту.
• При виникненні стресової ситуації органи відчуттів подають сигнал у центральну нервову систему, і ситуація оцінюється корою головного мозку. Оцінка - емоційна, і саме емоції стають мобілізуючим фактором. Гіпоталамус подає сигнали вегетативній нервовій системі. Наднирники викидають у кров гормон адреналін, що спричиняє розширення судин серця, головного мозку та легенів і звуження судин шкіри та внутрішніх органів - перерозподіл обсягу крові, вигідний для боротьби, та підвищення артеріального тиску. Адреналін також мобілізує джерела енергії, щоб підсилити харчування м'язової тканини та мозку. Підвищується температура тіла. Підвищується здатність серця поглинати кисень. У кров виділяються гормони кортикотропін, пролактин та гормон росту, які мобілізують жирні кислоти з жирових депо. Потім під дією кортикотропіну виділяється група гормонів, головним з яких є кортизол. Він перешкоджає засвоєнню глюкози у м'язовій тканині, активізує процес претворення білка на глюкозу. Для цього процесу білки беруться з тканин, які швидко поновлюються і не несуть певної структурної функції - переважно з лімфоцитів. Це може спричинити послаблення імунітету, але у стресовій ситуації важливішим є забезпечення організму енергією. На цій стадії ще більше звужуються судини внутрішніх органів,  прискорюється робота серця та струм крові.
• Всі виділені в ході стресорної реакції гормони підвищують здатність крові згортатись, що дозволяє уникнути сильних кровотеч при пораненні. Кортизол також придушує запальні процеси, зменшуючи величину ушкоджень при травмі. Гальмується діяльність центру апетиту, статевого центру, і взагалі всі процеси, що можуть заважати боротьбі.
• Після закінчення боротьби починається фаза відновлення  - розширюються судини шкіри та внутрішніх органів, збільшується пітливість, надлишок жирних кислот стає сировиною для синтезу холестерину для ремонту ушкоджених тканин. Згасає виділення кортизола, відновлюється синтез білка, гормон вазопресин сприяє відновленню втраченої крові. Часто пістя тривалої напруги виникає виснаження, необхідний відпочинок для відновлення витрачених ресурсів.
• 4.2. Стрес та фізичні захворювання.
• Якщо під час стресу не відбулося серйозних порушень в організмі, він відновиться, а стресова ситуація забудеться і не буде мати значних наслідків. Але постійні стреси, під час яких організм не встигає відновлюватись, спричиняють порушення здоров'я. Процеси, що проходять в організмі у стресовій ситуації, є нормальними для короткочасного стану боротьби, захисту тощо, але в цілому не є природними та завдають організму людини значної шкоди, якщо вона часто переживає стреси і організм не встигає відновитись.
• Підвищення здатності серця засвоювати кисень при стресі може викликати кисневе голодування, яке іноді призводить до серцевої недостатності та навіть інфаркту міокарда.
• При виділенні великої кількості кортизола в людини може розвинутись тимчасовий цукровий діабет через неспроможність засвоювати знову утворений цукор. Тривалий стрес може призвести і до стійкого діабету, якщо у індивда наявні передумови для цього.
• Використання лімфоцитів як сировину для перетворення білку на цукор спричиняє тимчасове (поки не відновляться лімфоцити) послаблення імунітету, але при тривалих, хронічних стресах імунітет людини ще більше послаблюється, вона часто хворіє, почувається слабкою тощо.
• Тривалий стрес сприяє виникненню гіпертонії через звуження судин внутрішніх органів, підвищення тиску крові тозо. Особливо небезечне емоційне напруження для гіпертоніків.
• Під час стресу кров швидше згортається, щоб забобігти крововтраті при пораненні, але цей механізм може стати причиною виникнення тромбу в судинах.
• Спазм капілярів шлунку, спричинений викидом норадреналіну у кров, перешкоджає виділенню слизу, який утворює бар'єр на стінках шлунку та захищає його від соляної кислоти. Без слизової захисної оболонки соляна кислота може роз'їдати стінки шлунку , що призводить до утворення виразки шлунку.
• 4.3. Зв'язок стресу з погіршенням психічного, емоційного, інтелектуального здоров'я.
• Якщо людина знаходться у стані хронічного стресу або постійно потрапляє у стресові ситуації, це може зашкодити її психічному здоров'ю, сприяти виникненню неврозів, депресії, неврастенії тощо. За даними Інституту вікової фізіології, у приблизно 20% дітей, що йдуть до школи, спостерігаються порушення психічного здоров'я. Наприкінці першого року навчання відсоток таких дітей зростає до 60-70%. Найчастіше таке значне погіршення загального рівня здоров'я спричиняється шкільними стресами.
• Стрес спричиняє порушення емоційного здоров'я дитини:
• дитина у стані стресу набагато менше здатна (або нездатна, залежно від сили стресу) адаптуватись до зміни оточення, місця, виду діяльності;
• часто під дією стресу втрачається відчуття цінності життя;
• стан стресу притуплює позитивні емоції, викликає апатію або роздратованість;
• у стані стресу важко контролювати свої думки, почуття, вчинки.
• Страждає також інтелектуальне здоров'я дитини: вона малоздатна (або нездатна) організувати себе для роботи, контролювати себе, концентрувати увагу тривалий час на певному виді роботи, їй важко заспокоїтись та зосередитись, або ж, навпаки, вийти зі стану апатії та небажання будь-що робити.
• 5. Способи запобігання шкільному стресу.
• 5.1. Чинники, що роблять дитину менш вразливою до дії стресу.
• Існують певні чинники, що впливають на розвиток та здоров'я дитини позитивно, роблячи її менш вразливою до дії стресу. Це:
• регулярні заняття фізкультурою;
• здоровий спосіб життя;
• збалансоване харчування;
• позитивні емоції;
• гарні відносини та взаєморозуміння з батьками;
• розуміння та прийняття своїх слабких та сильних сторін, вміння використовувати сильні сторони та тренувати слабкі;
• вміння планувати свій час;
• індивідуальний підхід вчителя до учня, грамотна робота шкільного психолога.
• Для покращення здоров'я дитини та профілактики негативного впливу стресів потрібно по можливості сприяти дії цих чинників на дитину.
• 5.2. Способи запобігання стресу.
• Враховуючи перелічені позитивні чинники, можна назвати наступні способи запобігання шкільному стресу у дітей та підлітків.
• Один з них - це здоровий спосіб життя, який включає в себе регулярні фізичні вправи (для школяра буде доцільним регулярно займатись тим видом спорту, який приносить йому задоволення, позитивні емоції), здоровий сон не менш ніж 8 годин на добу, збалансоване харчування. Раціональне харчування дітей та підлітків є однією з найважливіших умов їх гармонійного росту та розвитку, сприяє підвищенню стійкості організму до несприятливого впливу стресових факторів.
• Важливим є дотримання правил гігієни розумової праці, які багато в чому співпадають з умовами здорового способу життя:

1. Чергування циклів роботи та відпочинку (відпочинком може бути зміна діяльності).

2. Чергування активної та сидячої роботи.
3. Наявність достатньої кількості кисню у робочому приміщенні (оптимальним є регулярне провітрювання приміщення протягом 10 хв через кожні 90 хв).
4. Достатня освітленість робочого місця (лампа потужністю 40-60 Вт має знаходитись зліва, на відстані 30 см від рукопису, абажур має захищати очі від прямих променів світла, робоча поверхня повинна бути матовою).
5. Регулярне харчування (перерви між прийомами їжі - приблизно 4 години, легка вечеря не пізніше ніж за 2 години до сну).
6. Повноцінний сон (7,5 - 8 годин на добу).
7. Знання та використання індивідуального "піку форми". Рівень працездатності людини змінюється протягом доби, "піки форми" у більшості людей спостерігаються приблизно з 9.00 до 14.00 та з 18.00 по 23.00. Потрібно проспостерігати за собою, визначити час свого "піку форми" та планувати самостійну роботу саме на цей час.
9. Для того, щоб вберегти свою дитину від шкільних стресів, батьки повинні встановлювати з нею довірливі відносини, побудовані на взаєморозумінні, допомагати дитині у складних ситуаціях із навчанням, давати корисні поради щодо планування свого часу, навчальної діяльності, поведінки, стосунків з іншими тощо, але так, щоб дитина сприймала це як допомогу, а не як безглузді з її точки зору повчання. Не можна вимагати від дитини надмірних зусиль, загрожувати їй покаранням за неуспішність. Покарання може бути застосоване за провокацію конфлікту, порушення правил поведінки тощо, але дитина має розуміти, за що її карають і чому цей вчинок став причиною покарання. В разі неуспішності батьки разом із дитиною у спокійній розмові мають зрозуміти сутність проблеми та знайти шляхи її вирішення. Дитині, яка піддається впливу стресоутворюючих факторів у школі, наявність тих самих стресорів вдома буде лише завдавати ще більшої шкоди. Але варто пам'ятати, що надмірне піклування батьків про дитину, вирішення ними всіх її проблем не покращує ситуації, а лише робить дитину несамостійною та беззахисною перед майбутніми стресами.
10. Позитивні емоції - важливий чинник, що протидіє шкідливому впливу стресів. Позитивний настрій народжується з гарного самопочуття дитини (якому сприятиме здоровий спосіб життя), довірливих та теплих стосунків з батьками, гарних стосунків з вчителями та однолітками, успішного зайняття улюбленою справою. Найкраще, якщо батьки зуміли виховати в дитині потяг до знань, зацікавити її у навчанні та не перешкоджають тому, щоб дитина паралельно з навчанням (але без шкоди для успішності) займалась своїми хобі, улюбленим видом спорту, відвідувала цікаві їй гуртки, читала цікаві та корисні книжки тощо. Потрібно також уникати негативного впливу на дитину ЗМІ, сцен жорстокості та насильства у фільмах, книжках, комп'ютерних іграх тощо.
11. Також для того, щоб уникнути зайвих стресів, учень має чітко усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони і не картати себе за неуспішніть у певній галузі, а намагатись зрозуміти, як натренувати свої слабкі сторони та вигідно скористатись сильними. Батьки та вчителі мають сприяти цьому, а також тому, щоб дитина навчилась правильно реагувати на критику у свій бік, відрізняти справедливу критику від несправедливої, оволодіти навичками конструктивної критики для уникнення конфліктних ситуацій.
12. Ще одним важливим чинником уникнення перевтоми та стресу є вміння грамотно спланувати свій час, щоб його вистачило і на виконання домашньої роботи, і на відпочинок, ігри та заняття улюбленими справами.
13. І, звісно, шкільних стресів тим менше, чим вищий рівень професійної грамотності вчителя. При застосуванні індивідуального підходу до кожного учня, намаганні вчителя зрозуміти проблеми класу та допомогти дітям у їх вирішенні, прагненні вчителя дійсно допомогти невстигаючому, а не просто вичитати його за неуспішність налагоджуються добрі стосунки між вчителем та учнями, створюється тепла, безконфліктна атмосфера у класі, яка сприяє взаєморозумінню та взаємодопомозі, запобігаючи виникненню стресових ситуацій та стресоутворюючих чинників. Якщо у школі працює грамотний психолог, він має проводити з дітьми заняття та тренінги на актуальні теми, щоб запобігти конфліктним та стресовим ситуаціям, настроїти дітей на позитивну взаємодію та розуміння того, що вони - одна команда. Тренінги та заняття може проводити і вчитель, якщо він має достатню підготовку у ій галузі.
17. IІІ. Висновок.
19. Стреси бувають різних видів (розрізняються за чинниками, що іх викликають, та за швидкістю реакції на подразник) і можуть спричиняти різний вплив на людину.
20. Короткочасні стреси, що відбуваються доволі рідко, мотивують людину працювати активніше, боротися з труднощами, сприяють активізації її прихованих сил. Стресори (подразники) викликають так звану стресорну реакцію в організмі, що уявляє собою сукупність певних фізіологічних процесів, не властиву організмові людини за звичайних умов, та сприяє продуктивнішому виконанню важливих цьогомоментних завдань.
21. У нормі після стресу організму потрібен відпочинок та відновлення, і в цьому разі шкода йому не завдається або вона незначна. Але тривалий вплив стресоутворюючих факторів, під час якого людина фактично знаходиться у стані хронічного стресу або постійні гострі стреси з різних причин завдають організму суттєвої шкоди за рахунок того, що постійно "включена" стресорна реакція не дозволяє йому нормально функціонувати.
22. Шкільний стрес є практично невіддільним від сучасного шкільного життя, і кожна дитина рано чи пізно з того чи іншого приводу підпадає під вплив стресу. З огляду на те, що для нормального розвитку дитини важливе збереження її фізичного та психічного здоров'я, а стреси спричиняють хронічні захворювання і в цілому скорочують вік людини, батькам та вчителям потрібно вживати певних заходів для запобігання негативному впливу шкільного стресу. Цілком вберегти дитину від потрапляння у стресогенні ситуації неможливо, бо це не залежить від батьків та вчителів, але можна і треба застосовувати профілактичні протистресові міри, допомагати дитині у вирішенні її проблем та ні в якому разі не відчужуватись від неї. Важливими є гармонійні, дружні стосунки між дітьми у класі, між класом та вчителем, між дитиною та її найближчим оточенням.
25. IV. Використана література.
1. Ефремов К. Стресс – первобытный, цивилизационный, школьный //Народное образование, 2004. – № 1.
2. Ємельяненко Л. М., Петюх В. М., Торгова Л. В., Гриненко А. М. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В. М. Петюха, Л. В. Торгової. — К.: КНЕУ, 2003.
3. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. Психологическая антропология стресса. — М.: Академический Проект, 2009.
4. Макаренко О., Вінс В., Голубєва М., Ходос О. Психолого-педагогічні особливості прояву стресу у молодших школярів // Соціальна психологія, 2008. - № 6.
5. Інтернет-джерело: Електронна онлайн-бібліотека. Статті з педагогіки: Конфлікти у школі. Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_3420.html, 10.12.2012.
6. Інтернет-джерело: Официальный сайт МОАУ "СОШ № 23". Школьный стресс: Профилактика школьного стресса у подростков. Режим доступу: http://sch23novotroizk.ucoz.ru/index/shkolnyj_stress/0-280, 10.12.2012.
7. Інтернет-джерело: Довідник школяра. Стрес і хвороби. Режим доступу: http://lessons.com.ua/stres-i-xvorobi/, 10.12.2012.
11. V. Додатки.